Постанова 4876 № 912/1419/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.11.2021 року м.Дніпро Справа № 912/1419/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В. (доповідач), суддів: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В. Секретар судового засідання Григоренко А.А. Представники сторін: від відповідача (в режимі відеоконференції): Перевозник П. М. адвокат, довіреність № 790 від 31.12.2020 р.; від позивача (в режимі відеоконференції): Пастух В. В. адвокат, ордер КР № 82218 від 05.05.2021 р.; розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2021 (суддя Поліщук Г.Б., повне рішення складено 12.07.2021) у справі №912/1419/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін", 25014, м. Кропивницький, вул. Степняка - Кравчинського, 2, кімн 1 до відповідача Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1", 25005, м. Кропивницький, вул. Варшавська, 91А про стягнення 155 045,94 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду. До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" про стягнення 155 045,94 грн. на відшкодування збитків, завданих неповерненням соняшника нестандартного 2019 року врожаю, з покладанням на відповідача судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором складського зберігання зерна від 20.09.2019 №41-ЗБ/2019, внаслідок чого позивачу спричинено збитки, розмір яких визначається вартістю зерна вагою 6,74 т, яке не повернуто відповідачем. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" (25014, м. Кропивницький, вул. Степняка-Кравчинського, буд. 2, кімн. 1, ідентифікаційний код 40432936) 155 045,94 грн грошових коштів на відшкодування збитків завданих неповерненням соняшника нестандартного 2019 року врожаю, а також 2 325,69 грн судового збору. Рішення мотивовано тим, що відповідачем не було вжито усіх належних заходів з виконання умов договору по оплатному зберіганню майна поклажедавця, на підставі чого наявні підстави для відшкодування поклажедавцю збитків заподіяних неналежним виконанням договору та втратою речі, переданої на зберігання. Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2021 стягнуто з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (25005, м. Кропивницький, вул. Варшавська, 91А, ідентифікаційний код 37506101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" (25014, м. Кропивницький, вул. Степняка-Кравчинського, буд. 2, кімн. 1, ідентифікаційний код 40432936) витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Доводи та вимоги апеляційної скарги. Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2021 у справі №912/1419/21. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права (ч. 3 ст. 86 та ч. 5 ст. 236 ГПК України) та неправильно застосував норми матеріального права (ч. 5 ст. 26 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні); не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи. Зауважує також на тому, що в порушення умов 6.1. та 6.3. Договору, а також вимог ч. 7 ст. 24, ч. 5 ст.26 та ст.46 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні, Позивач не надав Зерновому складу документи, необхідні для відвантаження залишку зерна в кількості 6 740 кг (зокрема складська квитанція). Також зазначає, що станом на 31.05.2020 (дату закінчення строку дії Договору) у Позивача існувала заборгованість за Договором в розмірі 3 963,10 грн., яка до сьогодні не погашена. Наявність у Позивача вказаної заборгованості за Договором підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), які знаходяться в матеріалах справи. Згідно п. 6.6. Договору відвантаження зерна проводиться після повної оплати Поклажодавцем послуг Зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна. Таким чином невиконання Позивачем вимог Договору щодо повної оплати ним послуг Відповідача (включаючи послуги по відвантаженню залишку зерна), Відповідач відповідно до п. 6.6. Договору мав право зупинити виконання свого обов`язку з відвантаження залишку зерна до моменту погашення Позивачем заборгованості за Договором. Суд першої інстанції не з`ясував обставини щодо невиконання Позивачем обов`язку щодо оплати послуг по зберіганню та відвантаженню зерна, наявності у Відповідача права на зупинення подальшого відвантаження залишку зерна до моменту погашення Позивачем існуючої заборгованості, а також не надав їм належної оцінки. Аргументуючи судове рішення, скаржник зазначає, що згідно з п. 5.3. Договору зерно на Зерновому складі зберігається знеособлено (тобто в загальній масі із зерном такого самого виду та класу інших поклажодавців). З огляду на це, у Зернового складу наявний обов`язок повернути Поклажодавцю відповідну кількість зерна з такими самими родовими ознаками. Вказане повністю відповідає приписам ч. 1 ст. 949 ЦК України, згідно з якими зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною. Таким чином, висновок суду першої інстанції (з посиланням на Акт інвентаризації хлібопродуктів від 10.06.2020) про неспроможність Відповідача повернути Позивачу залишок переданого на зберігання зерна в кількості 6 740 кг не відповідає приписам ч. 1 ст.949 ЦК України і не підтверджується матеріалами справи. З Акту інвентаризації хлібопродуктів від 10.06.2020 (а.с. 92) вбачається, що на зберіганні у Відповідача перебуває 1 220 кг соняшника нестандартного, який обліковується за Позивачем. При цьому, нестача в кількості 5 520 кг може бути замінена на відповідну кількість зерна такого самого роду та такої самої якості. Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження висновку суду першої інстанції про неспроможність Відповідача повернути Позивачу насіння соняшнику нестандартного в кількості 6 740 кг, в т.ч. шляхом його заміни на відповідну кількість насіння такого самого роду та такої самої якості. Також зауважує на тому, що згідно Договору Відповідач зобов`язався прийняти на зберігання належне Позивачу зерно та повернути його Позивачу в порядку та на умовах, визначених Договором. Отже, з укладеного сторонами Договору у Відповідача не виникало перед Позивачем грошового зобов`язання, а було лише зобов`язання повернути зерно, передане Позивачем на зберігання. Вказане повністю відповідає умовам пунктів 1.1., 3.1., 3.3., 3.4., 9.4. Договору, а також приписам ч. 1 ст. 957 ЦК України та ст.ст. 26 та 32 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні. Наведені вище правові норми чітко визначають, що Зерновий склад зобов`язаний повернути Поклажодавцю передане на зберігання зерно, а не його вартість. Таким чином вважає, на підставі укладеного сторонами Договору у Відповідача виникло перед Позивачем майново-господарське зобов`язаннями не грошове. Вказане свідчить про те, що пред`явлення позову про стягнення вартості зерна (замість виконання зобов`язання в натурі шляхом відвантаження зерна) є неналежним способом судового захисту у спірних правовідносинах, оскільки не забезпечує поновлення прав Позивача за Договором, які він вважає порушеними. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. В матеріалах справи наявний відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" на апеляційну скаргу від 06.09.2021 року, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін. Зазначає, що в матеріалах справи знаходяться надані позивачем заяви на відвантаження зерна за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року (тобто в межах дії договору) на загальну кількість заявленого до повернення зерна 164 тони, а саме заява на відвантаження зерна у строк до 10.12.2019р. у кількість - 60 тон; заява на відвантаження зерна у строк до 10.01.2020р. у кількість - 25 тон; заява на відвантаження зерна у строк до 10.02.2020р. у кількість - 26 тон ( на всіх цих заява наявний вхідний номер відповідача та дата отримання). В свою чергу по заявам на відвантаження зерна у строк до 15.02.2020 р. у кількість - 26 тон та 27 тон в матеріалах справи містяться докази їх часткового виконання та отримання позивачем 06.02.2020 року зерна у кількість 20820 кг. та 07.02.2020 року у кількість 20320 кг. Тобто, позивач в межах строку дії договору звертався до відповідача у формі встановлені договором з заявами про повернення свого зерна, ї через невиконання такого повернення зерна (часткове повернення) відповідачем, позивач змушений був звертися повторно, однак весь об`єм зерна так ї не був повернутий позивачу. Звертає увагу, що діючий до 3І.05.2020 року договір зберігання покладав обов`язки не тільки на позивача, але й на відповідача, і відповідач, відповідно до пункту 12.4. договору зберігання, зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення граничного строку зберігання зерна попередити поклажодавця про його закінчення і визначити граничний строк відвантаження зерна. Вказане зобов`язання по повідомленню письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення граничного строку зберігання зерна поклажодавця про його закінчення і визначення граничного строку відвантаження зерна відповідачем виконано не було що ще раз підтверджує порушення відповідачем умов укладеного договору. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали. 26.08.2021 року від Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надійшла заява про усунення недоліків та докази сплати судового збору. Враховуючи, що суддя-доповідач Чус О.В. перебуває у відпустці, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі, за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 27.08.2021р. відповідно до п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 зі змінами, внесеними згідно з рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, відповідно до пункту 2.6.2.Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Антонік С.Г. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - членів колегії Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В., за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 30.08.2021р., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі, визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Антонік С.Г. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Березкіна О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.08.2021 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2021 у справі №912/1419/21. Після виходу з відпустки судді-доповідача Чус О.В., суддів - Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В. за розпорядженням керівника апарату суду від 20.09.2021, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи №912/1419/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чус О.В., суддів: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2021 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2021 у справі №912/1419/21 до свого провадження. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.10.2021. 21.10.2021 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.11.2021. У судовому засіданні 25.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 20.09.2019 між Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" (Поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 (а.с. 18-24) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених Договором. Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до умов Договору (п. 1.3. Договору). Зерновий склад знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вулиці Варшавська, 91а (п. 1.5 Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору Зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання та здійснює відвантаження (видачу) зерна Поклажодавцю. Згідно із п. 3.3 Договору Поклажодавець зобов`язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення, доробки, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг пов`язаних із зберігання зерна. Пунктом 4.2. Договору передбачено, що приймання та одночасне оформлення зерна на зберігання здійснюється Зерновим складом згідно з п. 2.16 розділу ІІ Положення. На бланку складської квитанції у графі "Примітка" вказують вид надходження зерна. На підтвердження прийняття зерна на зберігання, на кожну партію зерна, прийняту протягом доби, Зерновий склад видає Поклажодавцю складський документ із зазначенням фізичної ваги, фактичних показників якості зерна, визначених за середньодобовим зразком, та із заліковою вагою. Залікова вага розраховується згідно додатку №3 до Положення, із врахуванням фізичної ваги та показників для розрахунків, встановлених у додатку №2 до Договору (п. 4.10 Договору). Ведення обліку і оформлення операцій з зерном здійснюється зерновим складом згідно розділу VII Положення (п. 5.1 договору). Не частіше одного разу на місяць за ініціативою будь-кого із сторін договору може проводитися документальна звірка зерна, що знаходиться на зберіганні зернового складу, за кількісними показниками з урахуванням усіх робіт по доробці, що проводились із зерном (п. 5.2 Договору). Відповідно до п. 6.1 Договору часткове або повне відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом на підставі письмової заяви Поклажодавця (додаток №5 до договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути надана зерновому складу не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (в тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджується із зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів. Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку повернення зерна усіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та зернобобових культур Поклажодавцю відбувається не пізніше 31 травня 2020 (граничний строк зберігання) (п. 12.1. Договору). Граничний строк зберігання зерна може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 12.3 Договору). Відповідно до пункту 12.4. Договору, зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення граничного строку зберігання зерна попередити Поклажодавця про його закінчення і визначити граничний строк відвантаження зерна. Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31 травня 2020, а у частині розрахунків - до повного виконання (п. 16.1 договору). Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками. Крім того, між сторонами підписано та скріплено печатками додатки №1 - 7 до Договору складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 від 20.09.2019 (а.с. 24-28). За твердженням позивача, на виконання умов Договору складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 від 20.09.2019 позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання в період з 20.09.2019 по 17.10.2019 насіння соняшника урожаю 2019 у кількості 126,16 тон. Під час дії Договору складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 від 20.09.2019 в період з 04.12.2019 по 07.02.2020 за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін", відповідачем проводилося відвантаження зерна позивачу. Загалом з переданих на зберігання 126,16 тон, відповідачем було відвантажено позивачу лише 114,96 тон. Відходи 3-ї категорії становили 4,46 тон. Остання видача зерна була здійснена 07.02.2020. Не відвантажений залишок зерна за вирахування втрат на доробку становить 6,74 тон. Позивач зазначає, що під час дії Договору звертався до відповідача з заявами на відвантаження всього об`єму зерна, але відповідач не зміг повернути позивачу все передане на зберігання зерно, тому на залишок неповернутого зерна видав складську квитанцію на 6 740 кг соняшника нестандартного 2019 року урожаю (а.с. 39). З інформації наявної у позивача, зерно позивача відсутнє за місцем зберігання, воно зникло, і саме через нестачу зерна відповідач ухиляється від його повернення. Керівництво на філії постійно змінюється і кожен новий керівник обіцяв позивачу повернути залишок зерна, але на сьогодні зерно не повернено. 24.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" звернулось до відповідача з претензію про відвантаження залишку зерна, що становить 6,74 т (а.с. 56). У відповідь на претензію, відповідач листом від 22.12.2020 №05-8/920 повідомив позивача про необхідність звернення у порядку закріпленому у договорі складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 від 20.09.2019 (а.с. 57). 28.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №1 про повернення зерна у кількості 6,74 тон, яка була залишена відповідачем без відповіді (а.с. 58). У зв`язку з неповерненням соняшника та відсутності з боку відповідача будь-якої інформації стосовно заходів вирішення даного питання, 05.05.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати позивачу ринкову вартість неповерненого соняшника, рік урожаю 2019 у кількості 6,47 тон. (а.с. 59). Проте, дана вимога також залишена відповідачем без відповіді. Таким чином, на підставі Висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №В-310 від 06.05.2021, позивачем було визначено суму збитків в розмірі вартості насіння соняшника вагою 6,47 т, що становить 155 045,94 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За положеннями до ч. ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до абз.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Судами обох інстаній встановлено, що 20.09.2019 між Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" (Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 (а.с. 18-24) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених Договором. За змістом ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов`язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані. Пунктом 24 ч.1 ст.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Згідно зі ст.43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні," після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років. Отже, положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено чіткий перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція. При цьому, з положень ст.46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" слідує, що після повернення зерна володільцям складських документів на зерно обов`язок погашення прийнятих складських документів на зерно (шляхом відмітки на складському документі - "погашено") покладається саме на зерновий склад. Згідно складської квитанції на зерно №38 від 16.10.2020 АЦ №944669, виданої АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ім`я ТОВ "Інвест Гріг", підтверджується перебування на зберіганні по договору складського зберігання від 20.09.2019р. №41-3Б/2019 зерна соняшнику нестандарт 2019 по заліковій вазі 6 740кг (залишок по бух. обліку після часткового відвантаження). Слід зазначити, що за приписами ст.26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання. За умовами п.6.1 договору часткове або повне відвантаження зерна здійснюється зерновим складом на підставі письмової заяви поклажодавця (додаток №5 до Договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості, ваги, експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути подана зерновому складу не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (в тому числі перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджується із зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів. Згідно з п.6.3. договору для отримання зерна поклажодавець зобов`язаний надати зерновому складу оригінал першого примірника складського документу на зерно, заяву на відвантаження зерна, довіреність на отримання зерна із зазначенням його кількості та підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на дату відвантаження. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. За приписами ст.35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 2019р. по 2021р. були подані відповідачу заявки на відвантаження зерна в кількості із зазначенням уповноваженої на отримання особи та транспортної організації. Судами обох інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що подані заявки прийняті відповідачем до виконання та частково виконані. При цьому, часткове відвантаження зерна соняшника в кількості 114,96тон у строк з 2019р. по 2021р та залишок у розмірі 6,74 тон. підтверджується листом ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" №05-8/920 від 22.12.2020 та складською квитанцією на зерно №38 від 16.10.2020 АЦ №944669. В подальшому, оскільки зерновим складом не було відвантажено весь обсяг зерна, на залишок не відвантаженого зерна ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було видано ТОВ "Інвест Грін" нову складську квитанцію на зерно №38 від 16.10.2020 АЦ №944669, якою підтверджено прийняття на зберігання по договору зберігання від 20.09.2019р. №41-3Б/2019 зерна соняшнику по заліковій вазі 6 740тон (залишок по бух. обліку після часткового відвантаження). Зважаючи на те, що раніше подані позивачем заявка стосувалась складських квитанцій, які після часткового виконання були погашені, а на залишок невідвантаженого зерна було видано нову складську квитанція, колегія апеляційного суду приходить до висновку, що за змістом ст.26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" у позивача виникло зобов`язання з надання нової заяви з повним пакетом документів, визначених п.6.1 договору складського зберігання №41-3Б/2019 від 20.09.2019р. Наявне в матеріалах справи листування між позивачем та відповідачем підтверджує, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути залишок невідвантаженого зерна, однак в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем дотримано порядок та умови повернення зерна, визначені ч. 7 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", п.6.1 договору, та пред`явлено зерновому складу складську квитанцію №38 від 16.10.2020 АЦ№944669 до відвантаження. Апеляційним судом враховується, що відповідно до ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач у визначеному договором порядку не звертався до відповідача з заявою про відвантаження зерна, не пред`являв складську квитанцію до відвантаження, тобто не реалізував своє право у визначеному договором складського зберігання порядку на відвантаження зерна, а відповідно не реалізоване ним право не може бути порушене, апеляційний суд приходить до висновку про передчасність позовних вимог та відповідно відсутність правових підстав для їх задоволення. При цьому, посилання позивача на те, що ним подано пакети документів до заяв на відвантаження зерна поданих в межі строку договору, які зерновим складом прийняті до виконання спростовуються тим, що всі попередні заяви стосувались інших складських квитанцій. Судом також встановлено, що станом на 10.06.2020 зафіксовано відсутність (нестачу) соняшника нестандарт 2019р., вагою 1220 тон, яке належало ТОВ Інвест Грін" та перебувало на зберіганні у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на підставі договору 20.09.2019р. №41-3Б/2019. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що умови договору жодним чином не регулюють та не визначають конкретного місця зберігання зерна, а зберігання такого зерна на іншому складі не тотожно втраті (нестачі), Акт інвентаризації хлібопродуктів від 10.06.2020 є внутрішнім документом відповідача, і не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки зерно може бути замінене на відповідну кількість зерна такого самого роду і такої самої якості. Таким чином, позивачем не доведено належними доказами виникнення у відповідача зобов`язання по відшкодуванню позивачу збитків в сумі 155 045,94грн., з цих підстав, вказана сума нарахована відповідачу безпідставно. З огляду на викладене, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для стягнення з відповідача вказаної вище суми. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та ухвалення цього рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Судові витрати. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у справі №912/1419/21- задовольнити. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2021 - скасувати. Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2021 - скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" 3488,53грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15.12.2021. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв Суддя Е.В. Орєшкіна