Постанова 4873 № 910/21138/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" грудня 2021 р. м. Київ Справа№ 910/21138/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Попікової О.В. Корсака В.А. при секретарі судового засідання Островерхій В.Л. за участю представників сторін зазначених у протоколі судового засідання від 07.12.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 (повний текст рішення складено 25.08.2021) у справі №910/21138/20 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Служби автомобільних доріг у Сумській області до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

2. Приватного підприємства «Авен-Єзер» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2

1. Фізичної особи - підприємця Пономаренка Олександра Вікторовича

2. ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку в розмірі 160 695,17 грн ВСТАНОВИВ: Служба автомобільних доріг у Сумській області (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі по тексту - відповідач 1), Приватного підприємства «Авен-Єзер», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізичної особи - підприємця Пономаренко Олександра Вікторовича про стягнення з відповідача 1 суму основного боргу у розмірі 21 748,33 грн, інфляційних втрат у розмірі 282,73 грн, пені за несвоєчасну сплату основного боргу у розмірі 527,66 грн та 3 % річних у розмірі за період з 16.10.2020 по 28.12.2020, пені за несвоєчасну сплату частини суми страхового відшкодування у розмірі 1 221,42 грн, інфляційних витрат у розмірі 1 030,42 грн, 3 % річних у розмірі 305,56 грн за період прострочення з 16.10.2020 по 01.12.2020 та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Також позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 2 завданої матеріальної шкоди у розмірі 133 318,70 грн, судового збору у розмірі 2 102,00 грн, витрат на послуги експерта з оцінки матеріального збитку у розмірі 3 618,80 грн та витрат на послуги технічного огляду транспортного засобу у розмірі 910,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2020 о 22 год 10 хв на проспекті Академіка Глушкова, 12/10 у м. Києві (з`їзд на Кільцеву дорогу) мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля позивача - Hundai Santa Fe, р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія позивача ОСОБА_2 та автомобіля Богдан А-09209, р.н. НОМЕР_2 (маршрутного таксі) під керуванням ОСОБА_1 , який зник з місця пригоди. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.05.2020 у справі №752/8095/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП). В подальшому позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки у нього була застрахована цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Богдан А-09202, р.н. НОМЕР_2 за полісом №АО4688403. Як зазначає позивач, відповідач 1 в порушення вимог ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив виплату страхового відшкодування лише 04.12.2020 на суму 79 262,51 грн, а тому позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 1 основний борг у розмірі 21 748,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 282,73 грн, пеню за несвоєчасну сплату основного боргу у розмірі 527,66 грн та 3 % річних у розмірі за період з 16.10.2020 по 28.12.2020, пеню за несвоєчасну сплату частини суми страхового відшкодування у розмірі 1 221,42 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 030,42 грн, 3 % річних у розмірі 305,56 грн за період прострочення з 16.10.2020 по 01.12.2020 та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Крім того, згідно полісу №АО/4688403 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортний засіб Богдан А-09202, р.н. НОМЕР_2 є забезпеченим, а його страхувальником є відповідач 2, а тому позивач вважає, що відповідно до приписів ст. 1194 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК) різницю між розміром матеріального збитку з урахуванням зносу і розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу має відшкодовувати відповідач

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/21138/21 залучено до участі у розгляду справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1 . Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, позовні вимоги Служби автомобільних доріг у Сумській області задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь Служби автомобільних доріг у Сумській області суму основного боргу в розмірі 21 748,33 грн, пеню в розмірі 2 546,27 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 412,23 грн, 3 % річних в розмірі 669,64 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн. В частині вимог Служби автомобільних доріг у Сумській області про стягнення з Приватного підприємства «Авен-Єзер» 133 318, 70 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди суд відмовив. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача

1. Водночас суд першої інстанції визнав недоведеними та необґрунтованими позовні вимоги позивача до відповідача 2, оскільки судом першої інстанції взято до уваги докази відповідача 2 на підтвердження факту незаконного заволодіння транспортним засобом Богдан А-09202, р.н. НОМЕР_2 , як більш вірогідні, а тому за висновком суду першої інстанції за заподіяну шкоду має відповідати сам водій, а не страхувальник транспортного засобу ПП «Авен-Єзєр» чи власник Пономаренко О.В . Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Служба автомобільних доріг у Сумській області (далі по тексту - апелянт) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20 та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20 в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 2 на користь позивача 133 318,70 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які мають значення для справи, проте не є доведеними, оскільки факт незаконного заволодіння транспортним засобом належними та допустимими доказами позивачем не доведено, а надані позивачем докази, які суд визнав належними та допустимими, а саме: копії подорожнього листа від 10.02.2020 серії 21 БВ №137701 та паспорту автобусного маршруту регулярних перевезень №212 «Станція метро «Либідська» - торговий центр «Магелан» такими доказами бути не можуть. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області у справі №910/21138/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Корсак В.А., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21138/20. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Сумській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 задоволено клопотання Служби автомобільних доріг у Сумській області про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Сумській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 26.10.2021 та попереджено учасників справи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, а заяви, клопотання, пояснення і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ГПК України. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.11.2021 о 12 год. 30 хв. 29.10.2021 відповідач 2 надав до Північного апеляційного господарського суду засобами електронного зв`язку відзив на апеляційну скаргу позивача, за яким просить суд апеляційної інстанції визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, посилаючись на отримання ухвали суду від 11.10.2021 лише 25.10.2021, що підтверджується поштовим ідентифікатором АТ «Укрпошта» №0411635871784 та залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20 залишити без змін. За приписами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 119 ГПК). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач 2 ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 11.10.2021 у справі №910/21138/20 дійсно отримав 25.10.2021, про свідчить відмітка про доставку на повідомленні про вручення поштового відправлення №0411635871784, таким чином, суд вважає на необхідне поновити відповідачу 2 строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Корсак В.А., Попікова О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 відкладено розгляд справи №910/21138/20 за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Сумській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20 на 07.12.2021 на 12 год. 55 хв. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 задоволено заяву Служби автомобільних доріг у Сумській області про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду та задоволено заяву представника Приватного підприємства «Авен-Єзер» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Відповідач 1 та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що не є перешкодою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 263 ГПК учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідач 1 та треті особи своїх представників, чи особисто, в судове засідання 07.12.2021 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст. 120 ГПК. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Як встановлено судом першої інстанції, 10.02.2020 о 22 год 10 хв. на проспекті Академіка Глушкова, 12/10 у м. Києві (з`їзд на Кільцеву дорогу) зафіксовано факт дорожньо-транспортної пригоди (далі по тексту - ДТП) за участю службового автомобіля позивача - «Hyundai Santa Fe» н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія позивача ОСОБА_2 та автомобіля Богдан А-09202 р.н. НОМЕР_2 (маршрутного таксі) під керуванням ОСОБА_1 , який допустив зіткнення із задньою частиною службового автомобіля Служби автомобільних доріг у Сумській області, зник з місця ДТП та не був присутнім при її фіксації. Після виклику водієм позивача співробітників Управлінням патрульної поліції у місті Києві, останніми у відношенні водія автомобіля Богдан А-09202 р.н. НОМЕР_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками, передбаченими ст. 122-4 та 124 КУпАП, та відповідну схему ДТП. В ході підготовки адміністративних матеріалів Управлінням патрульної поліції у місті Києві було встановлено, що власником автомобіля Богдан А-09202 р.н. НОМЕР_2 є Фізична особа - підприємець Пономаренко Олександр Вікторович. Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.04.2020 у справі №592/5266/20 справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постанова набрала законної сили 13.05.2020. (т.1, а.с. 27-28). Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2020 у справі №752/8095/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-4 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення, постанова набрала законної сили 01.06.2020. Станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Богдан А-09202, р.н. НОМЕР_2 було застрахована у відповідача 1 за полісом №АО/4688403, про що, як зазначає позивач у позові, йому стало відомо за наслідками розгляду справи №592/5266/20 Ковпаківським районним судом м. Суми. (т.1, а.с. 74). На замовлення позивача від 30.04.2020 судовим експертом Варухою Валерієм Орликовичем 28.05.2020 було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача, про що 11.06.2020 складно висновок експертного автотоварознавчого дослідження №17/2020, за яким встановлено, що ринкова вартість автомобіля Hyundai Santa Fe 2/2 CRD1 4 WD, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , з урахуванням строку його експлуатації та станом цін на час настання дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 10.02.2020, без врахування ПДВ, складає 254 780,00 грн. Вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень завданих автомобілю Hyundai Santa Fe 2/2 CRD1 4 WD, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 10.02.2020, станом цін на час проведення дослідження без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість частини складових, складає 234 329,54 грн. Розмір матеріального збитку, завданого автомобілю Hyundai Santa Fe 2/2 CRD1 4 WD, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 10.02.2020, з урахування строку його експлуатації на час настання події, що відбулася 28.05.2020, станом цін на час проведення дослідження без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість частини складових, складає 105 010,84 грн. (т.1, а.с. 33-51). Висновок складено судовим експертом Варухою Валерієм Орликовичем, який діє на підставі сертифіката №823/17 суб`єкта оціночної діяльності від 22.09.2021, виданого Фондом державного майна України, Свідоцтва судового експерта №268 від 25.01.2013, виданого 25.01.2013 Міністерством юстиції України та Свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ №2830 від 01.10.2002, стаж судово-експертної діяльності з 1980 року. (т.1, а.с. 52, 53). Відповідно до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону. Згідно ч. 5 ст. 101 ГПК у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. 10.06.2020 позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про надання копії судового рішення від 19.05.2020 у справі №752/8095/20 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУаАП, копію рішення позивач отримав 14.07.2020 та того ж дня подав повідомлення до Сумської обласної дирекції Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про дорожньо-транспортну пригоду. 17.07.2020 позивач звернувся до Сумської обласної дирекції Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування по полісу №АО/4688403. (т.1, а.с. 23). 06.08.2020 огляд транспортного засобу Hyundai Santa Fe 2/2 CRD1 4 WD, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 було здійснено аварійним комісаром Маровим Віталієм Юрійовичем , про що складено акт огляду транспортного засобу. (т.1, а.с. 112). Позивач листами від 10.11.2020 звертався до відповідача 1 щодо надання інформації щодо стану розгляду заяви про виплату матеріального збитку згідно полісу №АО/4688403 від 17.07.2020. (т.1, а.с. 107, 109). Листами №3963 від 18.11.2020, №3966 від 18.11.2020 відповідач 1 повідомив позивача про те, що на момент надання відповіді, триває визнання розрахунку збитку по пошкодженому транспортному засобу - Hyundai Santa Fe 2/2 CRD1 4 WD, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . (т.1, а.с. 108, 110). Згідно платіжного доручення №186261 від 02.12.2020 відповідачем 1 здійснено виплату на користь позивача у розмірі 79 262,51 грн. (т.1, а.с. 32). При цьому розмір збитку було визначено на підставі звіту №4653 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 18.11.2020, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «СЗУ України Консалтинг». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі по тексту - Закон №1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону №1961-IV). Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Статтею 29 Закону №1961-IV визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як встановлено судом, за заявкою Служби автомобільних доріг у Сумській області що надійшла 30.04.2020 судовим експертом Варухою Валерієм Орликовичем 28.05.2020 проведено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача та 11.06.2020 складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 17/2020 в якому міститься опис результатів проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля Hyundai Santa Fe, р.н. НОМЕР_1 та розрахунки розміру матеріального збитку з урахуванням строку його експлуатації у розмірі 105 010, 84 грн та вартості відновлювального ремонту на усунення завданих йому при ДТП пошкоджень у розмірі 234 329, 54 грн. 17.07.2020 позивач звернувся до відповідача-1 (через Сумську обласну дирекцію ПрАТ «СК «Уніка») із заявою про виплату страхового відшкодування по полісу А04688403, до якого додавалися такі документи: скан-копія висновку, пояснення водія позивача про обставини завдання матеріальної шкоди забезпеченим транспортним засобом Богдан А-09202 р.н. НОМЕР_2 , копії вказаних судових рішень Ковпаківського районного суду м. Суми та Голосіївського районного суду м. Києва, копії положення про Службу автомобільних доріг у Сумській області та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія водійського посвідчення водія позивача та технічного паспорту на пошкоджений автомобіль. Дану заяву про виплату страхового відшкодування було зареєстровано 17.07.2020 за вх. № 00342376. 28.07.2020 представнику позивача надійшло повідомлення про призначення огляду пошкодженого автомобіля Hyundai Santa Fe, р.н. НОМЕР_1 , та 06.08.2020 - аварійним комісаром Маровим Віталієм Юрійовичем здійснено його фактичний огляд та складено акт огляду транспортного засобу. Як зазначає позивач, після проведення вказаного огляду автомобіля Служби автомобільних доріг у Сумській області, аварійним комісаром Маровим В.Ю. не було надано представнику позивача копії акту огляду транспортного засобу від 06.08.2020. Позивач відзначає, що можливість ознайомитися із копію вказаного акту огляду транспортного засобу від 06.08.2020 аварійного комісара Марова В.Ю. отримав лише після направлення адвокатського запиту із вимогою про надання його копії та повідомлення про стан розгляду заяви Служби автомобільних доріг у Сумській області про виплату страхового відшкодування. За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV). Відповідно до полісу №А0/4688403 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи складає 2 000,00 грн, а розмір страхової суми на відшкодування шкоди, завданої майну, становить 130 000,00 грн. Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону №1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування 17.07.2020 виплата мала бути здійснена у відповідності до вимог Закону №1961-IV не пізніше ніж 15.10.2020, проте в порушення вищезазначеного відповідач 1 здійснив виплату страхового відшкодування лише 02.12.20202 згідно платіжного доручення №186261 на суму 79 262,51 грн. Таким чином, має місце порушення вимог Закону №1961-IV з боку відповідача 1 щодо строку виплати страхового відшкодування, за що Законом передбачена відповідальність у вигляді сплати пені, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду. Крім того, позивач не погоджується із визначеною відповідачем 1 сумою страхового відшкодування, посилаючись на те, що відповідно до звіту №4653 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 18.11.2020, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю СЗУ Україна Консалтинг», обчислення розміру матеріальної шкоди проведено невірно з порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує самостійно виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Судом встановлено, що огляд пошкодженого транспортного засобу позивача проведено аварійним комісаром Маровим В.Ю. , а звіт № 4653 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 18.11.2020, підписано та складено іншою особою - оцінювачем Рябчуком А.В . Крім того, судом взято до уваги доводи позивача про те, що аварійним комісаром Маровим В.Ю. огляд пошкодженого транспортного засобу позивача проведено поверхнево та навіть без його підйому над горизонтальною поверхнею, відтак в акті огляду аварійного комісара не відображено пошкодження таких складових частин як: ліхтар бамперу заднього Пр, кронштейн (поперечина) бамперу заднього, кронштейн зовнішній Пр бамперу заднього, тримач бамперу заднього бічний нижній Пр, тримач бамперу заднього нижній Пр, тримачі бамперу заднього нижній до поперечини бічний Пр, тримач бамперу заднього нижні до поперечини центральний, тримачі бамперу заднього нижні до поперечини бічний Лв, бризговик (щиток) колеса заднього Пр, бризговик брудозахисний арки боковини задній Пр, напис типу двигуна, напис типу приводу, ручка дверки задка (хром вставка), накладка дверки задка (панель кріплення ліхтарів реєстраційного номеру), панель боковини (крило) задня зовнішня Пр, панель боковини зовнішня верхня Пр, обшивка рамки дверки задка верхня, обшивка Д-стійки задка верхня Пр, обшивка рамки дверки задка бічна Пр, обшивка панелі даху, обшивка дверки задка нижня, відсік (ящик) для інструменту, фіксатор замка дверки задка, ущільнювач прорізу дверки задка, відбійник (амортизатор) дверки задка Лв, кронштейн склоочисника дверки задка, корпус опалювача заднього центральний, повітропровід опалювача заднього бічний Пр, поперечини панелі даху задня, панель підлоги задня, щиток термозахисний глушника заднього бічний Пр, щиток термозахисний глушника заднього верхній Пр, вихлопна труба гофра глушника, порушення геометрії прорізу лонжеронів задніх. В той час, як судовим експертом Варухою В.О. при проведенні огляду автомобіля та складенні висновку експертного автотоварознавчого дослідження такі пошкодження відображено і розрахунок розміру матеріального збитку проведено з їх урахуванням. Верховний Суд у своїй постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача 1 щодо стягнення суми недоплати страхового відшкодування, яка складає 21 748, 33 грн з розрахунку 105 010,84 - 2 000,00 грн. (франшиза) - 79 262, 51 грн (сплачене відповідачем 1 страхове відшкодування). За статтею 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму, отже, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц(провадження № 6-49цс12), та постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі №452/3519/15. У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18). Таким чином, у разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі частини другої статті 625 ЦК сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому нарахування пені за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів враховує, що наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами статті 36 Закону, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою. Таким чином, враховуючи прострочення відповідачем 1 строків виплати страхового відшкодування, висновки суду першої інстанції про стягнення 1 221,42 грн - пені за несвоєчасну сплату частини суми страхового відшкодування, 1 030,42 грн - суми інфляційного збільшення та 305,36 грн - 3% річних (за період прострочення з 16.10.2020 по 01.12.2020) є вірними, так само як і стягнення 1 381, 81 грн інфляційного збільшення, 1 324, 85 грн пені та 364, 28 грн 3% річних (за період з 16.10.2020 по 07.05.2021) за неоплачену відповідачем 1 частину страхового відшкодування у розмірі 21 748, 33 грн. Разом з цим, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідача 2, з підстав їх недоведеності та взяття до уваги доказів відповідача 2 на підтвердження факту незаконного заволодіння транспортним засобом Богдан А-09202, р.н. НОМЕР_2 , як більш вірогідні. Позивач не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 завданої матеріальної шкоди у розмірі 133 318,70 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача 2 завданої матеріальної шкоди у розмірі 133 318,70 грн. За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1194 ЦК визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з п.п. 1.4 та 1.6 ч. 1 ст. 1 Закону №1961-IV особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. Судом встановлено, що власником транспортного засобу БогданА-09209, н.з НОМЕР_2 , є Фізична особа - підприємець Пономаренко Олександр Вікторович, а законним володільцем є Приватне підприємство «Авен-Єзер», оскільки йому переданий вказаний транспортний засіб в оренду, що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном ДХХ 052251 (т.1, а.с. 163), вказане сторонами визнається та не спростовується, а тому в силу ч.1 ст. 75 ГПК зазначені обставини не підлягають доказуванню. Наказом Приватного підприємства «Авен-Єзер» від 31.01.2020 №12-Н прийнято на роботу з 01.02.2020 ОСОБА_1 водієм автотранспортних засобів з посадовим окладом згідно штатного розпису на підставі поданої ним заяви. (т.1, а.с. 164). Наказом Приватного підприємства «Авен-Єзер» від 31.01.2020 №12/1-Н закріплено за автобусом марки Богдан А-09202, н.з. НОМЕР_2 водія ОСОБА_1 з 01.02.2020. (т.1, а.с. 165). Відповідач 2 не заперечує факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.02.2020 о 22 год 10 хв на проспекті Академіка Глушкова, 12/10 у м. Києві (з`їзд на Кільцеву дорогу) мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля позивача - Hundai Santa Fe, р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія позивача ОСОБА_2 та автомобіля Богдан А-09209, р.н. НОМЕР_2 (маршрутного таксі) під керуванням ОСОБА_1 . Проте зазначає, що водій ОСОБА_1 , керуючи ввіреним йому транспортним засобом, після завершення робочого часу на територію підприємства не прибув, з`їхав з маршруту, визначеного паспортом маршруту №212, тобто неправомірно заволодів ним та скоїв ДТП, за участю автомобіля позивача, на підтвердження чого відповідач 2 надав суду наступні докази: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.02.2020, подану власником автобусу Пономаренком О.В. (зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Дніпровського УП ГУНП у м. Києві № 8934 від 11.02.2020) (т.1, а.с. 176); матеріали перевірки, копії яких були надані Пономаренком О.В. , зокрема, пояснення від 11.02.2020 (т.1, а.с. 177-178); пояснення Пономаренка О.В. , надані 13.02.2020 у відділі розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП у м. Києві ДПП (т.1, а.с. 179-180); відповідь за підписом начальника Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 27.02.2020 № 2881/125/50 щодо перевірки заяви Пономаренка О.В. (т.1, а.с. 181); наказ № 7 від 11.02.2020 «Про проведення службового розслідування» (т.1, а.с. 174); акт службового розслідування від 12.02.2020, в якому відображені обставини вчинення протиправного заволодіння ОСОБА_6 автобусом марки Богдан А-09202, н.з. НОМЕР_2 ; дорожній лист від 10.02.2020 щодо маршруту руху автобусу марки Богдан А-09202, н.з. НОМЕР_2 , з якого вбачається, що за графіком повернення автобусу до території підприємства має відбутись о 19 год. 27 хв. (т.1, а.с. 166); паспорт маршруту № 212, з якого вбачається, що місце скоєння ДТП по вул. Глушкова, що трапилось 10.02.2020 о 22 год. та місце виявлення транспортного засобу на стоянці ТЦ «Велика Кишеня» по вул. Глушкова м. Києва не співпадають із даними паспорту маршруту. (т.1, а.с. 167-172). Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані докази є вірогідними щодо обставини незаконного заволодіння транспортним засобом. Згідно ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Водночас незаконне заволодіння транспортним засобом - це вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Суспільна небезпечність цього злочину зумовлюється неконтрольованим використанням транспортних засобів як джерел підвищеної небезпеки, що нерідко призводить до вчинення інших транспортних злочинів. Характерно, що ці злочини дуже часто вчиняють особи, які перебувають у стані сп`яніння, які позбавлені або зовсім не мають прав на керування транспортними засобами, неповнолітні. Ці особи, як правило, не здатні виконувати у сфері дорожнього руху необхідні функції керування транспортним засобом, особливо при складній дорожній обстановці. Статтею 289 Кримінального кодексу України (далі по тексту - КК) кваліфікується незаконне заволодіння автомобілями усіх видів, мотоциклом, трактором або іншими самохідними машинами. Найчастіше предметом цього злочинного посягання є механічні транспортні засоби, зазначені у примітці до ст. 286 КК. За ст. 289 КК незаконне заволодіння транспортним засобом кваліфікується, вчинене різними способами, тобто таємно, відкрито, із застосуванням обману або зловживання довір`ям, без застосування насильства чи з насильством. Незаконність як ознака заволодіння чужим транспортним засобом означає, що особа, яка вчинює це посягання, не має ні дійсного, ні уявного права щодо захопленого транспортного засобу. Злочин є закінченим з моменту заволодіння транспортним засобом та початку його руху будь-яким способом. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. При цьому, особа є невинуватою доки її вину не доведено у судовому порядку. Конституційний Суд України вказав, що важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України). Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. (Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019). Чинний ГПК містить приписи щодо допустимості доказів, а саме статтею 77 ГПК визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що за завдану шкоду має відповідати водій ОСОБА_1 , а не відповідач 2, є помилковим, оскільки матеріали даної справи не містять допустимих доказів незаконного заволодіння транспортним засобом Богдан А-09202, н.з. НОМЕР_2 водієм ОСОБА_1 , як-то вирок у кримінальному провадженні, надані відповідачем 2 докази, які суд визнав вірогідними, не є такими доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). В такому випадку відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації. Такої ж думки дотримується і Верховний Суд у своїх постановах від 25.07.2018 у справі №914/820/17, від 15.06.2018 у справі №911/3511/16. Відповідач 2 не навів та не довів суду належними та допустимими доказами, що на момент скоєння ДТП, яке мало місце 10.02.2020 о 22 год 10 хв на проспекті Академіка Глушкова, 12/10 у м. Києві (з`їзд на Кільцеву дорогу), за участю службового автомобіля позивача - Hundai Santa Fe, р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія позивача ОСОБА_2 та автомобіля Богдан А-09209, р.н. НОМЕР_2 (маршрутного таксі) під керуванням ОСОБА_1 , останній не перебував у трудових відносинах із Приватним підприємством «Авен-Єзер». Наданий відповідачем 2 дорожній лист від 10.02.2020 щодо маршруту руху автобусу марки Богдан А-09202, н.з. НОМЕР_2 , який має підтверджувати, що за графіком повернення автобусу до території підприємства має відбутись о 19 год. 27 хв., судом до уваги взяти бути не може, оскільки вказаний документи оформлений із порушенням вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Так, наданий відповідачем 2 дорожній лист від 10.02.2020 серія БВ №137701 (т.1, а.с. 166) не містить обов`язкових реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складено документи, а також особистого підпису та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції - у даному випадку водія ОСОБА_1 , відсутній відтиск штампу автопідприємства та значення номеру графіку і зміни на маршруті, пробігу, кількості рейсів, руху пального. Наданий відповідачем 2 паспорт маршруту №212 також не може свідчити про незаконне заволодіння транспортним засобом водієм ОСОБА_1 та не перебування останнього у трудових відносинах із Приватним підприємством «Авен-Єзер» на момент скоєння ДТП. Стосовно наданої заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.02.2020, подану власником автобусу Пономаренком О.В. (зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Дніпровського УП ГУНП у м. Києві № 8934 від 11.02.2020), пояснення Пономаренка О.В. , надані 13.02.2020 у відділі розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП у м. Києві ДПП, відповідь за підписом начальника Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 27.02.2020 № 2881/125/50 щодо перевірки заяви Пономаренка О.В , то вказані докази не можуть свідчить про незаконне заволодіння транспортним засобом, оскільки таким доказом є вирок суду у кримінальному провадження, який суду не наданий відповідачем

2. Щодо наказу № 7 від 11.02.2020 «Про проведення службового розслідування», акта службового розслідування від 12.02.2020, то зазначені докази складені в односторонньому порядку відповідачем - 2 та не можуть бути, як помилково зазначив суд першої інстанції вірогідним доказом. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №17/2020 від 11.06.2020, складеного судовим експертом Варухою Валерієм Орликовичем, ринкова автомобіля Hyundai Santa Fe 2/2 CRD1 4 WD, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , з урахуванням строку його експлуатації та станом цін на час настання дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 10.02.2020, без врахування ПДВ, складає 254 780,00 грн. Вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень завданих автомобілю Hyundai Santa Fe 2/2 CRD1 4 WD, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 10.02.2020, станом цін на час проведення дослідження без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість частини складових, складає 234 329,54 грн. Розмір матеріального збитку, завданого автомобілю Hyundai Santa Fe 2/2 CRD1 4 WD, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 10.02.2020, з урахування строку його експлуатації на час настання події, що відбулася 28.05.2020, станом цін на час проведення дослідження без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість частини складових, складає 105 010,84 грн. Згідно платіжного доручення №186261 від 02.12.2020 відповідачем 1 здійснено виплату на користь позивача у розмірі 79 262,51 грн. Частиною 1 ст. 12-1 Закону №1961-IV визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону №1961-IV). Таким чином, відповідач 2, як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, має відшкодувати позивачу, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, різницю між фактичним розміром шкоди, що складає 234 329,54 грн і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що складає 103 010,84 грн (79 262,51 грн сплачена відповідачем 1 сума страхового відшкодування, 21 748,33 грн сума страхового відшкодування, стягнута судом у даній справі з відповідача 1) та становить 133 318,70 грн, з урахуванням суми франшизи, яка за страховим полісом №А0/4688403 складає 2 000,00 грн. Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, позовні вимоги позивача до відповідач 2 є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. За приписами ч. 3 ст. 236 ГПК судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК). Разом з цим, суд апеляційної інстанції в межах наданих повноважень згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 5 ст. 236 ГПК обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 277 ГПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції в порушення вищезазначених норм визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Служби автомобільних доріг у Сумській області про стягнення з Приватного підприємства «Авен-Єзер» 133 318, 70 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди підлягає скасуванню. Статтею 275 ГПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Служби автомобільних доріг у Сумській області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/21 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог Служби автомобільних доріг у Сумській області про стягнення з Приватного підприємства «Авен-Єзер» 133 318,70 грн, з ухваленням в цій частині нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги Служби автомобільних доріг у Сумській області про стягнення з Приватного підприємства «Авен-Єзер» 133 318,70 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди. Статтею 123 ГПК передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК). Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в частині позовних вимог до відповідача 2, покладається на відповідача 2, разом із витратами на послуги експерта з оцінки матеріального збитку у розмірі 3 618,80 грн, надані на підставі Договору №18/2020 про проведення експертної оцінки матеріального збитку від 11.06.2020, згідно кошторису, акта №21 виконаних робіт від 11.06.2020 та оплачені згідно платіжного доручення №962 від 11.06.2020. (т.1, а.с. 85-86, 87, 89,91). Витрати позивача на послуги технічного огляду транспортного засобу на суму 910,00 грн, вчиненого Фізичною особою - підприємцем Доценко Нелею Савелієвною, не підлягають задоволенню та стягненню з відповідача 2, оскільки такі витрати не передбачені ст. 123 ГПК. Згідно ст. 129 ГПК судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача

2. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Сумській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Служби автомобільних доріг у Сумській області про стягнення з Приватного підприємства «Авен-Єзер» 133 318,70 грн (ста тридцяти трьох тисяч триста вісімнадцяти гривень 70 копійок) на відшкодування завданої матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Служби автомобільних доріг у Сумській області про стягнення з Приватного підприємства «Авен-Єзер» 133 318, 70 грн (ста тридцяти трьох тисяч триста вісімнадцяти гривень 70 копійок) на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20 залишити без змін.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі №910/21138/20 викласти у наступній редакції: «Позов задовольнити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6 літ. В; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20033533) на користь Служби автомобільних доріг у Сумській області (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, будинок 79/2; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24014538) суму основного боргу у розмірі 21 748,33 грн (двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 33 копійки), пеню у розмірі 2 546,27 грн (дві тисячі п`ятсот сорок шість гривень 27 копійок) грн, інфляційні втрати у розмірі 2 412,23 грн (дві тисячі чотириста дванадцять гривень 23 копійки), 3 % річних у розмірі 669,64 грн (шістсот шістдесят дев`ять гривень 64 копійки) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні). Стягнути з Приватного підприємства «Авен-Єзер» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, будинок 6; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30977976) на користь Служби автомобільних доріг у Сумській області (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, будинок 79/2; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24014538) 133 318, 70 грн (сто тридцять три тисячі триста вісімнадцять гривень 70 копійок) на відшкодування завданої матеріальної шкоди, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні)» та витрати на послуги експерта з оцінки матеріального збитку у розмірі 3 618,80 грн (три тисячі шістсот вісімнадцять гривень 80 копійок)».

5. Стягнути з Приватного підприємства «Авен-Єзер» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, будинок 6; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30977976) на користь Служби автомобільних доріг у Сумській області (40002, Сумська область, м. Суми, вул. Роменська, будинок 79/2; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24014538) 3 135,00 грн (три тисячі сто тридцять п`ять гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва

7. Матеріали справи № 910/21138/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 15.12.2021. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді О.В. Попікова В.А. Корсак