Постанова 4873 № 910/6678/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" грудня 2021 р. Справа№ 910/6678/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Попікової О.В. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д. за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі №910/6678/21 (суддя Горбасенко П.В.) за позовом ОСОБА_1 до

1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та застосування реституції, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі №910/6678/21 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (від 25.06.2021) відмовлено. Суд визнав необґрунтованими і недоведеними мотиви заяви та, керуючись приписами статей 136, 137 ГПК України, дійшов висновку відмовити у задоволені заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі №910/6678/21 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю. Також, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, в обгрунтування якого зазначає, що повний текст ухвали отримав 13.07.2021. Підставами для скасування ухвали у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, зокрема ст. 136, 137 ГПК України. Зокрема, скаржник наполягає, що судом повною мірою не було досліджено подані позивачем докази та зазначені ним обставини. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідачі не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2021 справу №910/6678/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Зубець Л.П., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі №910/6678/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі №910/6678/21. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.09.2021 о 13:30 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.09.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 08.09.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. В ході розгляду справи склад колегії суддів змінювався та розгляд справи неодноразово відкладався через неявку сторін. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, у зв`язку з перебуванням суддів Зубець Л.П. та Євсікова О.О., які входять до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6678/21. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі №910/6678/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 13.09.2021 о 13:30 год. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, від 11.10.2021 розгляд справи відкладався, зокрема до 27.10.2021. Судове засідання 27.10.2021 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 до розгляду на 10.11.2021 о 15:20 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 розгляд справи відкладено на 08.12.2021 о 14 год. 40 хв. Явка представників сторін. В судове засідання від 08.12.2021 представники учасників справи не з`явились. Про час та місце судового засідання сторони належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Ухвали суду неодноразово надсилались судом на адреси учасників справи та їх представників. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 08.12.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні. Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженої ухвали за наявними матеріалами справи. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Відповідно до ч.1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування цінних паперів, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко Вікторією Валеріївною, з відчуження акції простих бездокументарних іменних, номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 14651890 штук, (26,1641% від загальної кількості), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери ПрАТ "МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД" та застосування реституції за недійсним договором. Разом із позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову повернуто заявнику. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 суд постановив звернутися до Відділу надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_2 та Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_3 за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016. Враховуючи, що до суду надійшла запитувана інформація, а позовна заява відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6678/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 22.07.2021. 30.06.2021 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшла заява від 25.06.2021 про вжиття заходів забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: - накласти арешт на акції прості бездокументарні іменні, номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 14651890 штук, (26,1641% від загальної кількості), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери ПрАТ "МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 00373965, юридична адреса: 24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Дністровська, 60), які були подаровані ОСОБА_2 ОСОБА_3 на підставі договору дарування цінних паперів, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко В.В. та обліковуються на рахунку у цінних паперах ОСОБА_3 . - зобов`язати депозитарну установу - АБ "Кліринговий Дім" (код ЄДРПОУ 21665382, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 5 "А"), в якій відкрито рахунок в цінних паперах депонента, на яких обліковуються прості бездокументарні імені акції, номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 14 651 890 штук, (26,1641% від загальної кількості), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери ПрАТ "МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД", код ЄДРПОУ 00373965, внести зміни до системи депозитарного обліку щодо накладення арешту на прості бездокументарні імені акції, номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості 14651890 штук, (26,1641% від загальної кількості), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери ПРАТ "МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 00373965, юридична адреса: 24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Дністровська, 60) та обліковуються на рахунку в цінних паперах депонента, заборонити здійснювати будь-які облікові операції на рахунку в цінних паперах депонента, які призводять до зміни кількості простих бездокументарних іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 14 651 890 штук, (26,1641% від загальної кількості), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери ПрАТ "МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 00373965, юридична адреса: 24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Дністровська, 60) на рахунку в цінних паперах депонента та/або зміни прав на прості бездокументарні імені акції, 0,25 грн. у кількості 14 651 890 штук, (26,1641% від загальної кількості), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери ПрАТ "МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 00373965, юридична адреса: 24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Дністровська, 60) на рахунку в цінних паперах депонента, в тому числі, але не обмежуюсь, операції списання, переказу, тощо, а також заборонити здійснювати операції переведення прав на прості бездокументарні імені акції, номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 14 651 890 штук, (26,1641% від загальної кількості), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери ПрАТ "МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 00373965, юридична адреса: 24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Дністровська, 60), які обліковуються на рахунку в цінних паперах депонента. В обґрунтування своєї заяви заявник зазначає, що у листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 у справі №757/55453/18-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 18 листопада 2013 в розмірі 5 615 404, 10 (п`ять мільйонів шістсот п`ятнадцять тисяч чотириста чотири) доларів США 10 центів. Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року скасовано в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 та ухвалено в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 18 листопада 2013 року в розмірі 5 615 404,10 доларів США відмовлено. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 18 листопада 2013 року в розмірі 5 615 404,10 доларів США залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №757/55453/18-ц постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасовано, рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року залишено без змін. Заявник зазначає, що 06.02.2020 приватним виконавцем Пишним А.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 20.01.2020 року Печерським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 18.11.2013 року у розмірі 5615404,10 доларів США 10 центів. При перевірці майнового стану боржника - ОСОБА_2 , приватним виконавцем Пишним А.В. було встановлено, що ОСОБА_2 у березні 2019 року уклав із ОСОБА_3 договір дарування цінних паперів, у відповідності до якого ОСОБА_2 в березні 2019 року подарував ОСОБА_3 цінні папери - акції прості бездокументарні іменні, номінальною вартістю 0,25 грн у кількості 14651890 штук, (26,1641% від загальної кількості), міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери ПрАТ "МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД", код ЄДРПОУ 00373965 та 13 земельних ділянок, що йому належали. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 (відповідач-1) як позичальник, будучи обізнаним про факт існування зобов`язання за договором позики, термін виконання по якому наступив ще 17.11.2015 так і про факт існування судового провадження у цивільній справі №757/55453/18-ц, починаючи з 26.02.2019, повинен був діяти добросовісно, виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Натомість, відповідач-1 уклав договір дарування, з метою унеможливити в подальшому виконання рішення Печерського районного суду м. Києва у цивільній справі №757/55453/18-ц. Такі дії відповідача-1 на думку позивача свідчать про його недобросовісну поведінку по відношенню до кредитора, яким є ОСОБА_1 . Позивач вважає, що договір дарування цінних паперів, укладений в березні 2019 року між ОСОБА_2 (відповідачем-1) та ОСОБА_3 (відповідачем-2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хоменко Вікторією Валеріївною в силу вимог пункт 6 статті 3 ЦК України та частини 3 статті 13 ЦК України, ст. 203, 205 ЦК України, статті 129-1 Конституції України підлягає визнанню судом недійсним з застосуванням реституції за недійсним договором. Мотивуючи необхідність вжиття визначених заявником заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що у разі відмови судом у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на цінні папери та подальшого відчуження відповідачем-2 третім особам цінних паперів ПрАТ "МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД", позивач буде позбавлений можливості заявити віндикаційний позов до особи, яка набуде права власності на ці акції. Отже, за доводами заявника, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та надані до неї докази колегія суддів зазначає наступне. Суд виходить з того, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення. Згідно з положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі. Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Нормами статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019). Оскільки у цьому випадку заявник звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У цьому висновку суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18). Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки. Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Відтак, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 у справі №904/4511/19. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Оцінивши наведені заявником доводи та дослідивши подані в їх обґрунтування докази, суд апеляційної інстнції погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Заявником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявність умов для застосування вказаних ним заходів забезпечення позову, зокрема, що відповідач-2 здійснює відчуження акцій, які є предметом оспорюваного договору, внаслідок чого існує ймовірність утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду у даній справі. Доводи заявника щодо факту відчуження акцій мають характер припущень можливого порушення прав заявника у майбутньому, не підтверджених належними, допустимими та достовірними доказами. В той же час, як вже зазначалось, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому враховуючи, що у цій справі позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, суд зазначає, що заява не містить достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі. Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Заявником наведено достатньо обґрунтовані доводи та фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Крім того, в ході апеляційного перегляду справи судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 закрито провадження у справі №910/6678/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та застосування реституції на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, а правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових, тому вирішення цього спору має здійснюватись за нормами Цивільного процесуального кодексу України. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Судові витрати. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі №910/6678/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови суду складено та підписано - 15.12.2021. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.В. Попікова С.В. Владимиренко