Постанова 4873 № 911/1324/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" грудня 2021 р. Справа № 911/1324/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Попікової О.В. суддів: Корсака В.А. Євсікова О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Авентин" на рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2021 (повний текст складено 09.09.2021, суддя Бабкіна В.М.) у справі №911/1324/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Банг і Бонсомер" до Приватного підприємства "Авентин" про стягнення 1070879,20 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №690 від 18.04.2016, у тому числі - 909859,50 грн основного боргу, 77145,79 грн пені, 17342,09 грн 3% річних, 66631,82 грн інфляційних втрат, за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С. за участю представників сторін: від позивача: Лисечко К.Є., адв., свід. №1536 від 14.09.2020; від відповідача: повідомлений, але не з`явився; Короткий зміст і підстави позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "Банг і Бонсомер" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Авентин" (надалі - відповідач) про стягнення 1070879,20 грн, у тому числі 909859,50 грн основного боргу за договором купівлі-продажу №690 від 18.04.2016, 77145,79 грн пені, 17342,09 грн 3% річних, 66631,82 грн інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань за договором поставки № 690 від 18.04.2016 в частині оплати поставленого товару у визначений договором строк. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2021 у справі №911/1324/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Авентин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Банг і Бонсомер" 909859,50 грн. основного боргу, 76754,71 грн пені, 17267,31 грн 3% річних, 66531,82 грн. інфляційних втрат, 16056,20 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції ухвалене у зв`язку з тим, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу за вказаною у позовній заяві видатковою накладною, настав, а відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу. У зв`язку з простроченням зобов`язання по оплаті поставленого товару, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення пені в сумі 76754,71 грн за період з 25.11.2020 по 13.07.2021, 3% річних в сумі 17267,31 грн за період з 25.11.2020 по 13.07.2021, а також інфляційні в сумі 66531,82 грн. При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення нарахованих штрафних санкцій на 50%. Відмовляючи у зменшенні штрафних санкцій суд першої інстанції виходив з того, що, у даному випадку, прострочення оплати мало тривалий характер та стосувалося значних сум грошових коштів. Позивачем були нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, які підлягають до стягнення у визначеному судом розмірі, оскільки такі нарахування мають компенсаційний характер, і у значній мірі компенсують позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, з іншого боку - не носять ознак каральної санкції, надмірного тягаря для боржника, в той час як стягнення з відповідача пені у повному обсязі не буде співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що до матеріалів справи відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища відповідача, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та відповідних причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2021, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 30.08.2021 у справі №911/1324/21 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 76754,71 грн, прийняти нове рішення в частині стягнення пені, яким зменшити розмір штрафних санкцій - пені на 50% - до 38377,36 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав правої оцінки аргументам відповідача щодо зменшення суми штрафних санкцій, а саме: сума зобов`язання повністю визнана, а відповідач має намір сплатити її добровільно; порушення строків оплати зумовлене тяжким матеріальним становищем відповідача внаслідок спаду виробництва, пов`язаного з епідемією COVID-19 та відповідним зменшенням обсягу реалізації його продукції; позивач не зазначив у позовній заяві розмір збитків, які він поніс внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань; позивач не довів факт понесення ним збитків, що призвели до погіршення його фінансового стану внаслідок прострочення зобов`язання відповідачем. В підтвердження тяжкого фінансового стану, відповідач посилається на обставини подання до нього 16 позовів, що підтверджуються даними Єдиного державного реєстру судових рішень і не потребують доказування як загальновідомі обставини. Також, відповідач з посиланням на правову позицію, що викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2017 у справі № 911/3032/16, вважає, що на суд першої інстанції покладений обов`язок з`ясування розміру збитків, які поніс позивач у зв`язку з простроченням відповідача. Таким чином, на переконання відповідача, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 5 статті 236 та п. 5 ч. 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авентин" на рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2021 у справі №911/1324/21 залишено без руху; запропоновано Приватному підприємству "Авентин" протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 2405,00 грн. 11.11.2021 від Приватного підприємства "Авентин", на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021, надійшло клопотання про залучення доказів сплати судового збору з платіжним дорученням №1296 від 04.11.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Авентин" на рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2021 у справі №911/1324/21; розгляд справи призначено на 06.12.2021. 29.11.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позиції учасників справи. Позивач у відзиві просив залишити рішення Господарського та суду Київської області від 30.08.2021 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. На переконання позивача, суд першої інстанції повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, всі обставини є доведеними та встановлені судом, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, при цьому бездіяльність відповідача щодо добровільного погашення суми основного боргу та неустойки (повністю чи частково) після винесення рішення господарським судом свідчить про наявність у відповідача умислу уникнути відповідальності за довготривале невиконання грошового зобов`язання. Явка представників сторін. В судове засідання 06.12.2021 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений відповідно до статей 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази - повідомлення про вручення поштового відправлення №0411636130486. Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 18 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банг і Бонсомер" (постачальник) та Приватним підприємством "Авентин" (покупець) було укладено договір поставки № 690, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним договором, товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах, вказаних в Специфікації. Згідно з п. 1.2 договору сторони визнають, що Специфікація, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і є невід`ємним додатком до договору. Право власності на товар (партію товару), який постачається за даним договором, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній (п. 1.3 договору). У відповідності з п. 3.1 договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюються при поставці кожної партії товару та вказуються у Специфікації, яка підписується сторонами. Умовами п. 3.2 договору встановлено, що сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору. Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому передачі і тому подібне). Поставлений товар повинен бути сплачений покупцем до закінчення терміну відстрочення платежу. Згідно з п. 5.3 договору зміна сторонами умов оплати після підписання цього договору, в межах терміну його дії, здійснюється за їх погодженням на підставі додаткової угоди до цього договору або в іншому порядку, передбаченому даним договором і чинним в Україні законодавством. Відповідно до п. 7.2 договору, в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017. Зобов`язання сторін по взаємних грошових розрахунках, у будь-якому випадку, діють до їх повного виконання. Договір вважається щоразу пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії, за відсутності заперечень постачальника (п. 10.1 договору). 01.11.2019 постачальником та покупцем було підписано Специфікацію №32 від до договору № 690 від 18.04.2016, у відповідності з п. 1 якої постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Сополіамід "UBE 5034 В" та Співполімер "EVAL H 171 B" (далі - товар). Відповідно до п. 4 Специфікації товар оплачується покупцем на умовах 100% передоплати від вартості товару на протязі 3-х робочих днів з дати виставлення рахунка-фактури. ТОВ "Банг і Бонсомер" та ПП "Авентин" уклали додаткову угоду №3 від 24.09.2020 про внесення змін до Специфікації № 32 від 01.11.2019 до договору №690 від 18.04.2016, згідно з п. 1 якої сторони домовились внести зміни до Специфікації №32 від 01.11.2019 до договору, виклавши п. 4 Специфікації у наступній редакції: "Умови оплати: товар, визначений у даній Специфікації, оплачується покупцем протягом 60 календарних днів з дати складання видаткової накладної". На виконання умов договору позивач поставив, а покупець прийняв товар (Співполімер "EVAL H 171 B" в кількості 4125 кг) на загальну суму 909859,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2269 від 25.09.2020, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками товариства та підприємства. ТОВ "Банг і Бонсомер" виставив ПП "Авентин" рахунок на оплату по замовленню №2361 від 24.09.2020 р. на суму 909859,50 грн. Проте, покупець оплату за отриманий від постачальника товар не здійснив. ПП "Авентин" надіслало на адресу ТОВ "Банг і Бонсомер" лист від 15.12.2020, відповідно до якого відповідач повідомляв позивача про причини недофінансування компанії та зобов`язувався повністю оплатити рахунок до 01.02.2021 включно. Позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 10.02.2021 про негайну сплату заборгованості у загальній сумі 938987,06 грн, з яких - 909859,50 грн основний борг, 23302,05 грн пені, 5825,51 грн 3% річних. ПП "Авентин" надіслало на адресу ТОВ "Банг і Бонсомер" лист, в якому відповідач повідомляв позивача про те, що докладе всіх зусиль, щоб закрити борг перед ТОВ "Банг і Бонсомер" частинами до 31.03.2021. Втім, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар на загальну суму 909859,50 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. 20.07.2021 відповідач звернувся до Господарського суду Київської області з клопотанням б/н від 16.07.2021 р. (вх. №17322/21 від 20.07.2021), в якому визнав суму основного боргу та просив зменшити суму заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій на 50%. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України. Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ч. 7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. За змістом статей 691, 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 909859,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2269 від 25.09.2020, підписаною сторонами та скріпленою печатками товариств. З урахуванням умов додаткової угоди №3 від 24.09.2020 про внесення змін до Специфікації №32 від 01.11.2019 до договору №690 від 18.04.2016 строк оплати за поставлений товар настав 24.11.2020, а відтак прострочення відповідача розпочалось 25.11.2020. Підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення судом пені у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару за умовами укладеного між сторонами договору №690 від 18.04.2016. Відповідно до п. 7.2 договору, в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що протягом дії договору відповідач допустив прострочення з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 771445,79 грн за період з 25.11.2020 по 13.07.2021, розрахунок якої наведений у заяві про збільшення розміру позовних вимог. Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія апеляційного суду, визнав обґрунтованим нарахування пені в сумі 76754,71 грн за період з 25.11.2020 по 13.07.2021. Розмір, період нарахування пені та суму, що присуджена до стягнення судом першої інстанції, відповідач не оспорює в апеляційній скарзі. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. Згідно з ч. 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статі 216 ГК України). Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Відповідно до ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Отже, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. В даному випадку, суд мав право згідно зі статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України зменшити розмір неустойки, що є дискреційними повноваженнями суду при розгляді даного питання. Як вірно зазначив суд першої інстанції, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013). Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Вирішуючи питання про зменшення неустойки, суд першої інстанції з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду, встановив та врахував наступні обставини: - прострочення оплати мало тривалий характер та стосувалося значних сум грошових коштів; - стягнення пені у повному розмірі (заявленому до стягнення) не буде співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання; - неподання відповідачем доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища відповідача, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та відповідних причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення. Разом з тим, відповідаючи на аргументи відповідача, які ним заявлялись в клопотанні про зменшення суми штрафних санкцій та апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що такі доводи в обґрунтування заявленого клопотання мають бути не тільки повідомлені суду, а і доведені за допомогою належних та беззаперечних доказів. Втім, доводи про намір добровільної сплати заборгованості не підтверджуються частковою сплатою грошових коштів та спростовуються поведінкою відповідача щодо апеляційного оскарження рішення суду. Доводи про прострочення зобов`язання з причин тяжкого матеріального становища внаслідок спаду виробництва не підтверджені жодними доказами. Доводи про незазначення позивачем розміру збитків, які він поніс внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань спростовуються фактичними обставинами наявності непогашеної заборгованості протягом тривалого строку. Слід також зазначити, що згідно листів ТОВ "Авентін" від 15.12.2020 на адресу ТОВ "Банг і Бонсомер" та листа на адресу партнерів, відповідач в обґрунтування неможливості погашення заборгованості послався на обставини зупинки виробничого обладнання з причини необхідності його ремонту на заводі виробника та зменшення з цих причини обсягів виробництва та фінансування компанії. Втім, зазначені вище обставини справи не заявлялись в суді у спростування винного невиконання договірних зобов`язань та як на підставу для зменшення неустойки, нарахованої постачальником. Одночасно колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції правового висновку, викладеного у постанові Вищого господарського суду від 17.05.2017 у справі №911/3032/16, оскільки постанови Вищого господарського суду України не є джерелами правових висновків, про які йдеться у ч. 4 статті 236 ГПК України, а у зазначеній справі розглядалося питання застосування судами п. 3 статті 83 ГПК України в редакції чинній до 15.12.2017, що втратила чинність станом на дату виникнення спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи. З огляду на викладене, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авентин" належить залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2021 у даній справі - без змін. Судові витрати. Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авентин" на рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2021 у справі №911/1324/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2021 у справі №911/1324/21 залишити без змін.

3. Справу №911/1324/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 14.12.2021. Головуючий суддя О.В. Попікова Судді В.А. Корсак О.О. Євсіков