Постанова 4870 № 914/1963/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" грудня 2021 р. Справа №914/1963/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді О.С. Скрипчук суддів Р.І. Марка Г.В. Орищин розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» № 23/09/21 від 23.09.2021 на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2021 (суддя Король М.Р., повний текст рішення складено 13.09.2021, м. Львів) у справі № 914/1963/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ», м. Дніпро до відповідача: Комунального підприємства «Червоноградтеплоенерго», м. Червоноград про стягнення 55 113,18 грн. ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Комунального підприємства «Червоноградтеплоенерго» про стягнення 55 113,18 грн. збитків. Позов обґрунтований тим, що відповідач не склав податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами господарської діяльності у 2018 -2020 рр. у зв`язку з чим позбавив позивача можливості скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 55113,18 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.09.2021 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують протиправність дій відповідача, а саме факту порушення Правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ» подало до суду апеляційну скаргу № 23/09/21 від 23.09.2021, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2021 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме, скаржник стверджує, що матеріалами справи підтверджується факт не складання відповідачем податкових накладних, що є порушенням ст. 201 Податкового кодексу України та свідчить про наявність вини відповідача. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19, адже, обставини справи № 911/224/19 відрізняються ніж у даній справі. Відповідач у справі № 911/224/19 виконав усе, що від нього залежало, склав та направив на реєстрацію податкові накладні, а в даному випадку відповідач проігнорував обов`язок щодо складання та реєстрації податкових накладних. Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 4202 від 20.10.2021, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2021 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи 03 січня 2017р. між ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ» та Комунальним підприємством «Червоноградтеплоенерго» було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №531. Згідно умов договору Теплопостачальна організація (КП «Червоноградтеплоенерго») зобов`язувалася постачати Споживачеві (ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ») теплову енергію в гарячій воді, гарячу воду в потрібних обсягах, а Споживач зобов`язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію на опалення (підігрів води) та гарячу воду за встановленими відповідними органами тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Згідно п. 6.2 та 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач зобов`язується проводити оплату за теплову енергію та гарячу воду шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Теплопостачальної організації в термін до 25 числа звітного місяця в порядку передоплати в сумі, що дорівнює: 1) за теплову енергію - в сумі місячної плати за приєднане теплове навантаження об`єкта такого Споживача згідно тарифу встановленого відповідними компетентними органами; 2) за гарячу воду - в сумі 50% нарахування попереднього місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію та гарячу воду проводиться Споживачем згідно рахунку Теплопостачальної організації на протязі п`яти операційних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Рахунок та акт реалізації теплової енергії надається або надсилається Споживачу Теплопостачальною організацією до 5 числа місяця, наступного за звітним. Відповідно до п. 6.6 договору, акт реалізації є документом, що підтверджує факт отримання Споживачем теплової енергії та гарячої води. Споживач має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки, а у випадку відсутності печатки - підписами) акт реалізації та повернути один примірник акту Теплопостачальній організації протягом десяти календарних днів з моменту отримання такого акту. Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022 року. По вищевказаному договору, КП «Червоноградтеплоенерго» надало ТзОВ «АТБ-МАРКЕТ» теплову енергію за наступними актами приймання-передачі наданих послуг з теплопостачання та оплачені відповідними платіжними дорученнями: -№ 446 від 30 листопада 2018 р. на суму 77 122,01 грн, в тому числі ПДВ 12 853,67 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 865470 від 19.12.2018.); - № 330 від 15 квітня 2019 р. на суму 1 946,85 грн., в тому числі ПДВ 324,48 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 79481 від 03.05.2019); - № 460 від 29 листопада 2019 р. на суму 33 972,08 грн, в тому числі ПДВ 5 662,01 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 232929 від 24.12.2019); -№ 533 від 31 грудня 2019 р. на суму 47 717,99 грн, в тому числі ПДВ 7 953,00 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 157377 від 15.01.2020); - № 72 від 31 січня 2020 р. на суму 60 217,57 грн, в тому числі ПДВ 10 036,26 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 27829 від 24.02.2020); - № 162 від 28 лютого 2020 р. на суму 58 144,29 грн, в тому числі ПДВ 9 690,72 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 191567 від 13.03.2020); - № 214 від 31 березня 2020 р. на суму 42 239,42 грн, в тому числі ПДВ 7 039,90 грн.;(оплачено платіжним дорученням № 516818 від 16.04.2020); - № 318 від 09 квітня 2020 р. на суму 7 089,52 грн, в тому числі ПДВ 1 181,59 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 87652 від 14.05.2020); - № 401 від 30 жовтня 2020 р. на суму 2 229,31 грн, в тому числі ПДВ 371,55 грн.; (оплачено платіжним дорученням № 174125 від 13.11.2020). Загальна сума ПДВ за вищевказаними актами приймання-передачі наданих послуг з теплопостачання та платіжними дорученнями складає 55 113,18 грн. Позивач стверджує, що відповідач, в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, за жодною господарською операцією в рамках виконання договору №531 від 03.01.2017, не склав податкові накладні та не направив їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач зазначає, що оскільки реєстрація податкових накладних здійснена не була, то такою бездіяльністю відповідач спричинив позивачу збитки, так як позивач не зміг включити суми ПДВ за вищевказаними актами та платіжними дорученнями до податкового кредиту за відповідні податкові періоди. 03.06.2021 позивач направляв відповідачу претензію-вимогу за вих.№ 03/06/21 щодо сплати суми збитків у семиденний строк, згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (відповідні докази направлення відповідачу наявні в матеріалах справи), яку відповідач, згідно роздруківки сайту Укрпошти (трекінг відправлень) отримав 08.06.2021 р. (копія міститься в матеріалах справи). Відповідач не відреагував на претензію. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України). Згідно ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. За змістом ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. За змістом ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов`язок доказування покладається на сторони. Стаття 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181). Відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п.201.7 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту. Згідно з п.п.198.1, 198.2 вказаної статті, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Положення ст.201 ПК України, до яких відсилає п.198.6 ст.198 ПК України, регулюють відносини, пов`язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних. Згідно із п.п.200.1.-200.4. ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і, що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими. Отже, при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу. Згідно з абз.абз.10, 14, 17 п.201.10 ст.201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1 ст.201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією. Підпунктом 78.1.9 п.78.1 ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги. Враховуючи викладене, суд зазначає, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Враховуючи викладене, у даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2020 у справі №911/224/19. Позивач направляв до податкового органу заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/а бо розрахунку коригування (Д8), а саме, Заява (Д8) за звітний податковий період січень 2021 року. Проте, станом на момент ухвалення даного рішення, в матеріалах справи відсутня та позивачем не надано відповіді щодо стану та результатів розгляду вказаної заяви. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції послався на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19, обставини якої відрізняються ніж у даній справі, судом оцінюються критично. Апелянт стверджує, що відповідач у справі № 911/224/19 виконав усе, що від нього залежало, склав та направив на реєстрацію податкові накладні, а в даному випадку відповідач проігнорував обов`язок щодо складання та реєстрації податкових накладних. Однак, з матеріалів даної справи вбачається, що відповідачем направлялися за допомогою правового забезпечення «M.e.doc» на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: № 44 від 30.11.2018, № 43 від 15.04.2019 ; № 44 від 29.11.2019 р. № 44 від 31.12.2019; № 45 від 31.01.2020; № 44 від 28.02.2020; № 43 від 31.03.2020; № 42 від 30.04.2020, № 37 від 30.10.2020. Однак, дані документи не приймалися Податковою службою, з підстав наявності від`ємного значення суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Беручи до уваги викладене вище, зокрема, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів, підтверджуючих протиправність дій відповідача, а саме факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові у даній справі. Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2021 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» № 23/09/21 від 23.09.2021 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2021 у справі № 914/1963/21 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя Р.І. Марко Суддя Г.В. Орищин