Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/4036/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Плеханова З.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/4036/20 пров. № А/857/12239/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. за участю секретаря судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатського апеляційного суду на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 260/4036/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та стягнення суддівської винагороди,- ВСТАНОВИВ : 02.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закарпатського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України в якому просив суд: стягнути заборгованість суддівської винагороди в загальній сумі - 446362,63 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2021р. позов задоволено. Суд, визнав протиправними дії Закарпатського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди із обмеженнями в розмірі 446362,63 грн. Крім того, суд стягнув з Закарпатського апеляційного суду в користь ОСОБА_1 обмеження суддівської винагороди в розмірі 446362,63 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2021р. виправлено описку допущену в резолютивній частині судового рішення та викладено її в наступній редакції: - визнати протиправними дії Закарпатського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди із обмеженнями в розмірі - 446362,63 грн. - стягнути з Закарпатського апеляційного суду в користь ОСОБА_1 обмеження суддівської винагороди в розмірі - 446362,63 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів" Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Закарпатський апеляційний суд подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2021р. скасувати в частині визнання протиправними дій Закарпатського апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. В п.1 ч.1 ст.308 КАС України видно, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, предметом апеляційного розгляду є перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, що стосується визнання протиправних дій Закарпатського апеляційного суду щодо виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження встановленого ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019р. №294-IX. В іншій частині судове рішення не оскаржується. Судом першої інстанції встановлено, що з 02.10.2018р. ОСОБА_1 займає посаду судді Закарпатського апеляційного суду. 16.10.2020р. Закарпатський апеляційний суд на заяву судді Джуги С.Д. надав довідку про нараховану та виплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020р- 27.08.2020р. При цьому, обмеження суддівської винагороди складає 4466362,63 грн. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 18.04.2020р. набрав чинності Закон №553-IX від 13.04.2020р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі- Закон № 553-ІХ), на підставі якого розмір суддівської винагороди обмежено розміром, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01.01.2020р. Вказане обмеження припинене з 29.08.2020р., у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020р. № 10-р/2020. Тобто, в період з 18.04.2020р. - 28.08.2020р. суддівська винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу з урахуванням обмеження, встановленого Законом № 553-ІХ. Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя. (ст.124 Конституції України) ст.130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти. Згідно ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Із змісту ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII видно, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. ч. 9 ст. 135 Закону № 1402-VIII, визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Законом № 553-IX від 13.04.2020р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-IX від 14.11.2019р. «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено, зокрема, ст.29 такого змісту (в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28.08.2020р.): «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у ч.1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 29). Обмеження, встановлене у ч.1 даної статті застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.2,ч.3 ст. 29). З огляду на викладене та аналізу наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Закон № 553-IX від 13.04.2020р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», як і Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не є законами про судоустрій, в розумінні ст.130 Конституції України. Наведеними чи іншими законами не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (стосовно розміру суддівської винагороди), з цих підстав Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», має вирішуватися на користь Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Для спірних правовідносин спеціальними є норми ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка має пріоритет стосовно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»). Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік») має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в ч. 2 ст.95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Висновки колегії суддів узгоджується з правовою позицією яка викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2021р. № 340/1916/20. Отже, єдиним нормативно-правовим актом, яким визначається розмір суддівської винагороди є Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Цей закон є спеціальним щодо встановлення (визначення) розміру суддівської винагороди. У разі колізії між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами, застосовувати слід спеціальний, якщо він не скасований виданим пізніше в часі загальним актом. До Закону України №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у частині, що регламентує розмір суддівської винагороди у період з 18.04.2020.-28.08.2020р. законодавець змін не вносив, а тому законних підстав для обмеження її виплати не було. Тобто, обмеження виплати у цей період суддівської винагороди розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів, на підставі ст.29 Закону № 294-ІХ є незаконним. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, які визнані неконституційними, втратили чинність 28.08.2020р. Враховуючи те, що ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії. З урахуванням вищевказаних прямих норм Конституції України та положень Закону, будь-які регулювання, зокрема, в частині обмеження суддівської винагороди, не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, крім Закону, а тому фактичне зменшення суддівської винагороди на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX є необґрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству, зокрема Конституції України. Тобто, дії відповідача Закарпатського апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди з 18.04.2020р. до 28.08.2020 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) із застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», є протиправними. У зв`язку з цим колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій Закарпатського апеляційного суду щодо обмеження розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 із застосування обмеження встановленого ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019р. №294-IX, оскільки розмір суддівської винагороди визначено у ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, який з огляду на сферу правового регулювання, є законом про судоустрій в значенні ч.2 ст.130 Конституції України. Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, який зазначений у позовній заяві (з квітня по серпень 2020 року) не вносилися. Тому, законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було. В іншій частині судове рішення не оскаржується. Доводи апелянта, про відсутність правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, є безпідставними, оскільки, ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» видатки Державного бюджету не визначались та згідно Додатку №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» загальні видатки на забезпечення здійснення правосуддя (код 0501020) були збільшені, а в частині фонду оплати праці залишились незмінними. Колегія суддів також звертає увагу, що апелянт не надав жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на суддівську винагороду не дозволив відповідачу виплатити суддівську винагороду в повному обсязі. Слід також звернути увагу на ту обставину, що обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», всупереч вимогам ч.2 ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду України щодо незалежності суддів, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач у цій справі, виконуючи вимоги Бюджетного Кодексу та Закону №294-IX, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів. Однак, необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020р. № 10-/2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - ч.1, ч.3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11. 2019р.№ 294-ІХ із змінами; - абз.9 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020р. № 553-ІХ. Колегія суддів зазначає, що оскільки, положення ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» щодо обмеження суддівської винагороди застосоване всупереч імперативним приписам ч.2 ст.130 Конституції України, а тому, визнання цієї статті неконституційною правового значення для вирішення спору не має. Тобто, безпідставними є доводи апелянта про те, що лише з 28.08.2020р. ст. 29 даного закону втратила чинність, а до цієї дати її застосування було правомірним. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Закарпатського апеляційного суду залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 260/4036/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повне судове рішення складено 13.12.2021р.