Постанова 4856 № 725/7671/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/7671/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вольська-Тонієвич О.В. Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 14 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом 31 Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення іноземця, а також його затримання з метою забезпечення видворення за межі території України, В С Т А Н О В И В : 03 листопада 2021 року представник 31 прикордонного загону Державної прикордонної служби України звернувся до суду з вказаним вище позовом. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено. Примусово видворено за межі території України - громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Затримано громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, на строк шість місяців, а саме до 09.04.2022. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 08.11.2020 року відповідач був затриманий представниками прикордонної поліції Румунії на напрямку 736 прикордонного знаку на відстані 1000 метрів від лінії державного кордону, що навпроти ділянки відповідальності відділу прикордонної служби «Фальків» Чернівецького прикордонного загону та 09.11.2020 року переданий представникам Чернівецького прикордонного загону в ході прикордонно-представницької зустрічі за прискореною процедурою (а.с.8,9). 09.11.2020 о 20:20год. відповідач затриманий в порядку ст. 263 КУпАП (а.с.10,12). Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 13.11.2020, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП (а.с.11,13). Таким чином, відповідач своїми діями відповідач грубо та свідомо порушив законодавство України, так як усвідомлюючи протиправний характер діяння, обрав незаконний спосіб перетину державного кордону із України в Румунію. Оскільки відповідач ОСОБА_1 при собі жодних документів, які встановлюють його особу не мав, рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12.11.2020 його затримано з метою ідентифікації, стоком на шість місяців (а.с.14-15). Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 29.04.2021, яке постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 залишено без змін, продовжено строк затримання відповідача з метою ідентифікації на строк шість місяців, а саме до 09.11.2021. Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вказаного висновку, оскільки були відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність співпраці з боку іноземця з прикордонними органами України, а також ненадходження від Посольства інформації щодо ідентифікації його особи (а.с.16-31,35-38). 27.10.2021 на адресу Чернівецького прикордонного загону надійшов лист з Посольства України у Варшаві, відповідно до якого Посольством Народної Республіки Бангладеш в Республіці Польща ідентифіковано відповідача ОСОБА_1 та підтверджено його громадянство Народної Республіки Бангладеш (а.с.39-41). Таким чином, на даний час особа відповідача належним чином ідентифікована, однак йому необхідно виготовити свідоцтво на повернення, яке видається іноземними дипломатичними представництвами або консульською установою їх держави в Україні. Крім того, перевірочними заходами позивача було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 вже затримувався за порушення законодавства України. Так, Головним управлінням Державної міграційної служби у Харківській області відповідач притягнутий до відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та відносно нього було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни 20.06.2018 року (а.с.33-34). Однак відповідач добровільно територію України не покинув та повторно 08.11.2020 грубо порушив чинне законодавство. За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 своїми діями неодноразово порушував законодавство України, а також те, що він не має жодних законних підстав для перебування на території України та у нього відсутній документ на повернення до країни походження, на даний час у суду є достатньо підстав вважати, що відповідач буде ухиляється від виїзду з території України в добровільному порядку. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до вимог частини 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Згідно вимог ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Відповідно до п.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВСУ/АДПСУ/СБУ від 23.04.2012 №353/271/150, підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави. Згідно ст.13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вільний вибір місця проживання обмежується щодо іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України. Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Згідно частин 1, 2 статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви. Відповідно до частин 11-13 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України, про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Відповідно до п. 3 ст. 7 розділу 1 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є: якщо іноземці, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію. У пункті 1.6. Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція № 353/271/150) зазначено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Обставини, визначені ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн у даному випадку відсутні. У відповідності до п.1 ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик її втечі, може бути затримано з метою забезпечення видворення за межі території України. За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 своїми діями неодноразово порушував законодавство України, а також те, що він не має жодних законних підстав для перебування на території України та у нього відсутній документ на повернення до країни походження, на даний час у суду є достатньо підстав вважати, що відповідач буде ухиляється від виїзду з території України в добровільному порядку. Колегією суддів встановлено, що апелянт не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту. Апелянтом не надано доказів звернення відповідними заявами до працівників ДМС України. Крім того, апелянт не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Доказів протилежного суду не надано. Отже, враховуючи вказані вище обставини з посиланням на докази, а також відсутність підстав, які б давали право апелянту перебувати на території України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що його слід примусово видворити за межі території України. На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.