Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5369/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5369/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 13 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач у травні 2021 року звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 93-к від 29.03.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам`янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам`янець-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з 30.03.2021; - стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.03.2021. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.07.2021 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 93-к від 29.03.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам`янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам`янець-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з 30.03.2021. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 30.03.2021 по 19.07. 2021 у сумі 42 044,25 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам`янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам`янець-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з 30.03.2021, та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.08.2021 заяву задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. В задоволенні решти вимог, а саме щодо стягнення решти коштів в розмірі 5654 грн - відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в зв`язку із прийняттям таких постанов Кабінету Міністрів України, відповідно до яких відмінено ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, і фактично повернуто їх правовий статус у первісний стан, відсутні правові підстави для припинення юридичних осіб публічного права, тому відповідно також відсутні правові підстави для звільнення посадових осіб територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, в зв`язку з їх ліквідацією. Приймаючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 5000 грн., пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якій просить суд скасувати вказане додаткове рішення в частині відмови у задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5654 грн та прийняти нове, яким стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5654 грн. В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що на момент виникнення спірних правовідносин тривала ліквідація відповідача без утворення правонаступника, що, в свою чергу, виключає обов`язок відповідача щодо переведення позивача до іншого органу, якому в подальшому будуть належати завдання та функції, які раніше були покладені на відповідача. Також відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відбулася реорганізація, а не ліквідація Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Вказує, що у відповідача був відсутній обов`язок працевлаштування позивача, оскільки в даному випадку відбулася саме ліквідація, без утворення нової юридичної особи правонаступника. Позивач у своїй апеляційній скарзі вказує, що дана категорія справ не є типовою, адже позивача у справі було звільнено у зв`язку з ліквідацією Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а справа не є справою незначної складності (малозначною справою) у зв`язку із посадою позивача у справі, а тому для її вирішення необхідним є значні затрати часу. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому звернута увагу суду на те, що позивач отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста. Протягом тривалого часу з 10.06.2005 по 24.06.2011 працювала начальником юридичного відділу апарату адміністрації, виконавчого апарату ради, повноваження якої безпосередньо стосувалися роботи з документами юридичного характеру, відтак позивач об`єктивно могла уникнути витрат на правову допомогу. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вказав, що в даному випадку мала місце не ліквідація, а реорганізація, що підтверджується і судовою практикою, зокрема постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №560/5292/21. Також позивачем зазначено, що факт надсилання позивачу у справі листа, а саме попередження про наступне звільнення від 27.02.2021 підтверджує, що ОСОБА_1 не було попереджено про звільнення від 26.02.2021. Позивач у справі була ознайомлена із попередженням про наступне звільнення 04.03.2021, після виходу з лікарняного на роботу, а тому її мало б бути звільнено не раніше 05.04.2021. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 13.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове судове рішення та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою суду від 13.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у справі та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення та за відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі Держгеокадастр) від 24.11.2020 № 504 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держгеокадастру, зокрема Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03.12.2020 № 2-лк затверджено план заходів щодо ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. 26.02.2021 ОСОБА_1 , начальник відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам`янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам`янець-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області попереджена про наступне звільнення. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 29.03.2021 № 93-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам`янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам`янець-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Не погоджуючись з даним наказом, та вважаючи його протиправним, позивач звернулася в суд з даним позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частин першої-третьої статті 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон № 889-VIII), правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Відносини щодо, зокрема, припинення державної служби регулюються Законом № 889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані Законом № 889-VIII, який по відношенню до Кодексу законів про працю України є спеціальним законом, що регулює правовідносини, в тому числі щодо припинення державної служби. Положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Згідно пунктів 1, 1-1 ч.1 ст. 87 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній на момент попередження позивачки про подальше її звільнення), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; ліквідація державного органу. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (абзац перший частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII). Відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній на момент звільнення позивачки) державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Згідно штатного розпису апарату Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на 2021 рік, зокрема, відділ контролю за використанням та охороною земель Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області складається із 30 штатних посад (заступник начальника управління начальник відділу 1, заступник начальника відділу 1, головний спеціаліст 25, провідний спеціаліст 3). Отже, судом першої інстанції вірно вказано, що у відповідача була можливість запропонувати позивачці відповідну посаду, проте цього зроблено не було. Враховуючи, що відповідач не запропонував позивачу відповідну посаду державної служби і не отримав відмову від переведення на запропоновану посаду, він порушив порядок звільнення позивача з державної служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1) та погодитися з пропозицією Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства щодо утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру як структурних підрозділів апарату зазначеної Служби за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2). До Переліку територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідовуються як юридичні особи публічного права, включене, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а до Переліку територіальних органів, що утворюються як структурні підрозділи апарату Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. У пункті 3 цієї постанови встановлено, що територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення структурних підрозділів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з пунктом 2 цієї постанови. Верховний Суд України в постановах від 17.10.2011 (справа № 21-237а11), від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 (справа №21-484а14), від 19.01.2016 (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Ця позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.12.2018 (справа №826/25887/15) і від 17.07.2019 (справа №820/2932/16) та вірно врахована судом першої інстанції. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. 05.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" №301 (набрала чинності - 10.04.2021), якою Кабінет Міністрів України постановив:

1. Відмінити рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру". В Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 № 301 визначено перелік територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, рішення про ліквідацію яких відміняється, серед яких зокрема Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. На виконання постанови Кабінету Міністрів України 19.04.2021 Держгеокадастром також було видано Наказ № 210 "Про відміну рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру", відповідно до якого визнано такими, що втратили чинність, накази Держгеокадастру від 24.11.2020 № 504 "Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" та від 24.11.2020 № 505 "Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 р. № 1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру". В зв`язку із прийняттям таких постанов Кабінету Міністрів України, відповідно до яких відмінено ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, і фактично повернуто їх правовий статус у первісний стан, відсутні правові підстави для припинення юридичних осіб публічного права, тому відповідно також відсутні правові підстави для звільнення посадових осіб територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, в зв`язку з їх ліквідацією. Аналогічний висновок викладений Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.10.2021 у справі №560/5292/21. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам`янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам`янець-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області здійснено із порушенням вимог чинного законодавства. Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 29.03.2021 за № 93-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам`янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам`янець-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Як наслідок, наявні підстави для задоволення похідних позовних вимог, а саме : щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам`янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам`янець-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня наступного за днем звільнення до дня поновлення на роботі. Щодо висновку суду першої інстанції в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць колегія суддів зазначає, що відповідач не навів аргументів, щодо незаконності вирішення питання розрахунку середнього заробітку та допущення судового рішення до негайного виконання у вказаній частині, хоча в силу закону обов`язок щодо доказування покладається саме на відповідача, при цьому, суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 30.03.2021 по 19.07. 2021 у сумі 42 044,25 грн, в частині допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Дунаєвецькому, Кам`янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому районах та м. Кам`янець-Подільському Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з 30.03.2021, та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Стосовно прийняття судом першої інстанції додаткового рішення, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частинами 7 та 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22 грудня 2020 року у справі №520/8489/19 та від 11 лютого 2021 року у справі № 520/9115/19. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. У п. 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Судом першої інстанції встановлено, що позивач подав до суду заяву, в якій просив стягнути 10654 грн., витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги №20/20 від 22.04.2021, додаток 1 (ФО) від 22.04.2021 до договору про надання правничої допомоги №20/20 від 22.04.2021, акт № 01 від 19.07.2021 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) до договору про надання правничої допомоги №20/20 від 22.04.2021, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 19-07/2-021 від 19.07.2021 на суму 10 654 грн. Згідно із актом № 01 від 19.07.2021 приймання-передачі наданої правової допомоги (послуг) до договору про надання правничої допомоги №20/20 від 22.04.2021, адвокатське об`єднання "Сергійчук та партнери" надало позивачу наступні правничу послуги: складання та подання в Хмельницький окружний адміністративний суд позовної заяви немайнового характеру (4540 грн.); складання та подання до суду відповіді на відзив у справі № 560/5369/21 (2270 грн.); складання та подання до суду клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи № 560/5369/21 (560 грн.); складання та подання до суду клопотання про перехід до розгляду справи № 560/5369/21 за правилами загального позовного провадження (560 грн.); складання та подання до суду письмових пояснень у справі № 560/5369/21 від 09.07.2021 (1135 грн.); участь у судових засіданнях у справі №560/5369/21 (24.06.2021 та 19.07.2021) - (1589 грн). Загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 10 654 грн. Проте, з матеріалів справи вбачається, що кількість витраченого адвокатом часу на підготовку та подання позовної заяви та підготовку процесуальних документів по справі щодо поновлення на роботі працівника, звільненого з підстав ліквідації установи є непропорційною складності справи та предмету спору, оскільки підготовка позову з таким предметом спору не потребує поглибленого вивчення чинного законодавства, великого обсягу юридичної та технічної роботи. У справах з аналогічними правовідносинами наявна стала судова практика. З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що понесені позивачем витрати в сумі 10 654 грн. є неспівмірними із загальною кількістю часу, витраченого на підготовку та розгляд даної справи, що свідчить про їх завищення, відтак заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 5000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року та додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.