Постанова 4855 № 640/10255/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10255/19 Суддя першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У червні 2019 року ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило: - визнати протиправними дії ДФС України (процесуальним правонаступником якої є ДПС України) центрального рівня при виконанні своїх функцій щодо зупинення реєстрації та безпідставної відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04 лютого 2019 року № 9, від 07 лютого 2019 року № 16, від 08 лютого 2019 року № 20; - визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісії центрального рівня ДФС від 25 березня 2019 року № 1119248/40044682, від 26 березня 2019 року № 1120301/40044682 та № 1120302/40044682; - визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг від 08 квітня 2019 року № 20193/40044682/2, № 20226/40044682/2, № 20187/40044682/2; - зобов`язати Державну фіскальну службу України центрального рівня зареєструвати податкові накладні від 04 лютого 2019 року № 9, від 07 лютого 2019 року № 16, від 08 лютого 2019 року № 20, сформовані ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» на покупця ТОВ «СБПМ» та днем реєстрації вважати день їх отримання - 28 лютого 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 березня 2019 року № 1119248/40044682, від 26 березня 2019 року № 1120301/40044682 та № 1120302/40044682 про відмову у реєстрації податкових накладних від 04 лютого 2019 року № 9, від 07 лютого 2019 року № 16, від 08 лютого 2019 року № 20; - зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні від 04 лютого 2019 року № 9, від 07 лютого 2019 року № 16, від 08 лютого 2019 року № 20 ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» в Єдиному реєстрі податкових накладних за датами їх надання. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ДПС України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи та порушив норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» надало документи не у повному обсязі, що не дає змоги підтвердити фінансово-господарську операцію з контрагентом - покупцем. ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17 квітня 2018 року № 652991/40173139 є необґрунтованим та прийняте за відсутності передбачених законом підстав. Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року ДПС України було зобов`язано надати належним чином засвідчену копію наказу про утворення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, що прийняла рішення від 25 березня 2019 року № 1119248/40044682, від 26 березня 2019 року № 1120301/40044682 та № 1120302/40044682. На виконання вимог зазначеної ухвали відповідач надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що є предметом оскарження в цій справі, були прийняті Комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Також відповідач надав копію наказу ДФС України від 17 грудня 2018 року № 837 про затвердження складу такої Комісії. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що між ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» та ТОВ «СБПМ» було укладено договір поставки № 25-010/18-1 КАР від 25 жовтня 2018 року. За умовами вказаного договору позивач зобов`язувався здійснювати поставку товару, визначеного у специфікаціях (Карбаміду марки Б). У зв`язку з поставкою товару для ТОВ «СБПМ» позивач виписав такі податкові накладні: - від 04 лютого 2019 року № 9, яку направив для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанцією від 28 лютого 2019 року податкову накладну було прийнято, однак її реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та запропоновано ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена від 15 березня 2019 року № 1503-01, разом з яким надіслав документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідно рішення. Рішенням комісії, що приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ДФС України (далі - Комісія) від 25 березня 2019 року № 1119248/40044682 було відмовлено у реєстрації податкової накладної. ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» зверталося до ДФС України зі скаргою на вказане рішення, однак у її задоволенні було відмовлено рішенням від 08 квітня 2019 року № 20193/4004468/2. - від 07 лютого 2019 року № 16, яку направив для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанцією від 28 лютого 2019 року податкову накладну було прийнято, однак її реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та запропоновано ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена від 18 березня 2019 року № 1803-01, разом з яким надіслав документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідно рішення. Рішенням Комісії від 26 березня 2019 року № 1120301/40044682 було відмовлено у реєстрації податкової накладної. ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» зверталося до ДФС України зі скаргою на вказане рішення, однак у її задоволенні було відмовлено рішенням від 08 квітня 2019 року № 20226/4004468/2. - від 08 лютого 2019 року № 20, яку направив для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанцією від 28 лютого 2019 року податкову накладну було прийнято, однак її реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та запропоновано ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивач направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена від 15 березня 2019 року № 1803-02, разом з яким надіслав документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідно рішення. Рішенням Комісії від 26 березня 2019 року № 1120302/40044682 було відмовлено у реєстрації податкової накладної. ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» зверталося до ДФС України зі скаргою на вказане рішення, однак у її задоволенні було відмовлено рішенням від 08 квітня 2019 року № 20187/4004468/2. Не погоджуючись з рішеннями Комісії від 25 березня 2019 року № 1119248/40044682, від 26 березня 2019 року № 1120301/40044682 та № 1120302/40044682, ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» звернулося до суду з адміністративним позовом. Згідно з додатковими поясненнями ДПС України від 24 листопада 2021 року вказані рішення були прийняті Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, яка утворена саме ДФС України відповідно до наказу від 17 грудня 2018 року №

837. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ», суд першої інстанції виходив з того, що фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, а і на рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників. Водночас відповідачем не надано ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості та матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку. Також суд першої інстанції зауважив, що відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством. Суд першої інстанції встановив, що надані позивачем копії документів відображають зміст господарської операції між ним та ТОВ «СБПМ». Незважаючи на це відповідачем прийнято оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, в яких не зазначив яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку передбачено зазначення у квитанції як критеріїв ризиковості платника податку, так і критеріїв ризиковості здійснення операцій. На час прийняття рішення про зупинення реєстрації податкових накладних від 04 лютого 2019 року № 9, від 07 лютого 2019 року № 16, від 08 лютого 2019 року № 20 критерії ризиковості платника податку були визначені у п. 1 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2 зазначеного листа. Згідно з п. 2 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18 податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій. Отже, податкові накладні / розрахунки коригування підлягають перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, які перелічені у п. 2 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18. Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у п. 1 вказаного листа, перевіряються саме платники податку. Також п. 1 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18 передбачено, що у разі виявлення, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. У свою чергу п. 1.6 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18 містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків. Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку одному з критеріїв, що перелічені у п. 1.6 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із критеріїв було виявлено. У квитанціях від 28 лютого 2019 року в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних від 04 лютого 2019 року № 9, від 07 лютого 2019 року № 16, від 08 лютого 2019 року № 20 зазначено: «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку». Посилання на невідповідність податкових накладних критеріям, визначеним для перевірки ризиковості операцій - відсутні. Також відсутні посилання на те, який саме із семи передбачених п. 1.6 критеріїв було встановлено у даному випадку. Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, контролюючий орган не виконав вимоги пп. 3 п. 13 Порядку, оскільки зазначені у квитанціях від 28 лютого 2019 року відомості не дають можливості однозначно встановити: - контролюючим органом виявлено критерії ризиковості платника податків чи податкової накладної (операції); - який саме із семи критеріїв, передбачених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС України від 05 листопада 2018 року № 4065/99-99-07-05-04-18, був виявлений контролюючим органом. Додатково колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 січня 2020 року у справі № 300/148/19, яка полягає у тому, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 13 червня 2017 року № 67 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України 06 квітня 2018 року № 409 (дата набрання чинності 25 травня 2018 року). Враховуючи вказану обставину, Верховний Суд прийшов до висновку, що за відсутності нормативно-правового акту, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, не мало правового підґрунтя. Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи питання щодо правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням щодо зупинення реєстрації цієї податкової накладної, як передумови прийняття зазначеного рішення. У постанові від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19 Верховний Суд зазначив, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України. Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним. Також Верховний Суд неодноразово під час вирішення тотожних спорів досліджував вплив якості оформлення квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної на можливість платника податків вірно визначити перелік документів, які необхідно надати для реєстрації податкової накладної Згідно з постановою від 07 травня 2020 року у справі № 300/183/19 Верховний Суд неодноразово наголошував, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Контролюючий орган повинен конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу. У відповідності до п. 14 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» надіслало контролюючому органу електронні повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій за кожною з податкових накладних. Разом із таким повідомленням позивач надав пояснення, відповідно до яких товар (Карбамід марки Б), у зв`язку з поставкою якого виписано податкові накладні, був придбаний ним у ТОВ «СТАТУС-ТРЕЙД» на підставі договору поставки № ДГ-КАР-СТН-0481 від 29 серпня 2018 року. На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав копії специфікації, видаткової та податкової накладних. Грошові розрахунки між ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» та ТОВ «СТАТУС-ТРЕЙД» не здійснювали. Натомість між вказаними сторонами було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. З метою підтвердження фактичного здійснення поставок для ТОВ «СБПМ» за договором № 25-010/18-1 КАР від 25 жовтня 2018 року позивач надав Комісії копії специфікації, рахунків-фактур, виписок по особовому рахунку, видаткових накладних. ДФС не заперечує факту отримання таких документів від ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ». Відповідно до п. 21 Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. У рішеннях Комісії від 25 березня 2019 року № 1119248/40044682, від 26 березня 2019 року № 1120301/40044682 та № 1120302/40044682 зазначено, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» стало ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити). При вирішенні справи колегія суддів виходить із того, що ненадання документів, передбачених п. 14 Порядку, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що кожен з таких документів підлягав складенню згідно умов договору або вимог закону, а також перебував або повинен був перебувати у розпорядженні платника податків. Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні Комісії не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним. При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана була враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи достатніми для прийняття рішення. Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена п. 14 Порядку, не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту. Оцінюючи подібні за змістом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19 зазначив, що оскаржуване рішення є формальним, оскільки об`єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не може бути визнане законним та обґрунтованим. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних є необґрунтованими та незаконними і були правомірно скасовані судом першої інстанції. В апеляційній скарзі ДПС України містяться виключно посилання на нормативно-правові акти, що регулюють питання зупинення реєстрації податкових накладних, а також прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Також міститься загальне посилання на те, що ТОВ «ГАЗЕНЕРГОПОСТАЧ» надало документи не у повному обсязі, що не дає змоги підтвердити фінансово-господарську операцію з контрагентом - покупцем. Перевіряючи межі, в яких контролюючий орган досліджує надані платником податку документи та пояснення під час вирішення питання про реєстрацію чи про відмову в реєстрації податкових накладних, колегія суддів враховує, що згідно з пп. 4 п. 13 Порядку у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначається пропозиція щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. У свою чергу п. 14 Порядку визначає узагальнений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Положення п. 21 Порядку пов`язують можливість прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування з тим, що платник податків не надав пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, не надав копій документів, передбачених пп. 4 п. 13 Порядку або ж із тим, що надані платником податку копій документів складені з порушенням законодавства. За правилами п. 18 Порядку письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Проте чітких правил, за якими Комісія оцінює надані платником податків документи та пояснення, Порядок не визначає. У зв`язку з цим колегія суддів під час розгляду і вирішення апеляційної скарги виходить із того, що в процесі прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування повноваження Комісії обмежуються перевіркою повноти наданих документів та відповідності їх змісту вимогам законодавства. Натомість перевірка фактичного здійснення господарської операції, за підсумками якої складено податкову накладну і подано її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, виходить за межі повноважень Комісії. Подібна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 360/1776/19. У вказаному судовому рішенні зазначено, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги ДПС України не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 01 червня 2021 року та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк Є.В. Чаку