Постанова 4854 № 420/10573/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/10573/21 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві Титора Дмитра Павловича та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі ТУ ДБР), розташованого у м.Миколаєві Титора Дмитра Павловича та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність директора ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві Титора Д.П. по ненаданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 23 грудня 2020р. про надання копії розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича за 2020р.; - зобов`язати ТУ ДБР, розташоване у м.Миколаєві надати ОСОБА_1 копію розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича за 2020р.; - з дня набрання судовим рішенням законної сили надати до суду звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 23.12.2020р. позивач звернувся із запитом на інформацію до ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві в якому просив надати копію розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича за 2020р.. Як стверджує позивача, станом на день звернення до суду запитувана інформація відповідачем не надана. На переконання позивача ненадання відповідачем запитуваної інформації є протиправним порушує право на отримання інформації. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021р. позов задоволено. Визнано протиправною відмову директора ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві Титора Дмитра Павловича по не наданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 23 грудня 2020р. про надання копії розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича за 2020р.. Зобов`язано ТУ ДБР, розташоване у м.Миколаєві підготувати та надати ОСОБА_1 копію розрахунково-платіж ної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича за 2020р.. Не погоджуючись із даним судовим рішенням ТУ ДБР, розташоване у м.Миколаєві подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. За встановлених обставин у справі, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та дійшов висновку, що позовні вимоги за даним позовом підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову директора ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві Титора Дмитра Павловича по ненаданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 23 грудня 2020р. про надання копії розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича за 2020р. та зобов`язання ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві підготувати та надати ОСОБА_1 копію розрахунково-платіж ної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м.Миколаєві Іваннікова Євгенія Володимировича за 2020р.. Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.12.2020р. ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві із запитом на інформацію, в якому просив надати на адресу електронної пошти та на домашню адресу копію розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Іваннікова Є.В. за 2020р. (а.с.5). 31.12.2020р. за підписом Директора ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві Титора Д.П., позивачу за №177-ПІ/16-13/20 надано відповідь на запит, в якій, крім іншого, повідомлено, що ст.49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу наданому підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Згідно з ст.31 ЗУ «Про оплату праці» відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника. Кодекс законів про працю України та ЗУ «Про оплату праці» не передбачає конкретних випадків, у яких така інформація може надаватися іншим фізичним особам. Тобто, позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації у зв`язку з тим, що запитувана позивачем інформація не повинна надаватись будь-яким іншим фізичним особам, яких ця інформація не стосується без згоди особи, якої вказана інформація стосується. На переконання позивача ненадання відповідачем запитуваної інформації є протиправним порушує право на отримання інформації, у зв`язку з чим звернувся до суду із відповідним позовом. Перевіряючи наявність бездіяльності суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011р. №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Статтею 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пп.2, 3, 4 ч.1 та в ч.2 цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію. За правилами ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Відповідно до вимог ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст.15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. У даній справі позивач просив визнати протиправною бездіяльність директора ТУДБР Титори Д.П. щодо ненадання публічної інформації на його запит на інформацію. При цьому, в заявленому позові позивач вказав на те, що 23.12.2020р. він звернувся із запитом на інформацію до ТУДБР, розташоване у м. Миколаєві, проте, станом на теперішній час (на момент подання позову у червні 2021р.) запитувана інформація йому не була надана. Також, позивач у позові посилається на те, що бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов`язків і згідно з законодавством України. З огляду на викладене, позивач зазначив, що неотримання відповіді на запит тривалий час свідчить, що директор ТУДБР Титора Д.П. не здійснює організацію роботи управління належним чином, навіть у таких дрібницях, як надання інформації на запит. Таким чином, предметом даного позову є саме протиправна, на думку позивача, бездіяльність директора ТУ ДБР Титори Д.П. щодо ненадання публічної інформації на його запит на інформацію. Також, підставами позову є саме обставини щодо ненадання відповіді на запит на інформацію. Тобто, у даній справі позивач звернувся за захистом своїх прав, які порушені внаслідок ненадання відповіді на запит на інформацію та допущення протиправної бездіяльності з боку директора ТУДБР Титори Д.П. Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ТУ ДБР, розташоване у м. Миколаєві, розглянуто запит позивача від 23.12.2020р. протягом п`яти робочих днів, як того вимагають наведені положення ст.20 Закону №2939-VI, та направлено відповідь від 31.12.2020р. № Т-1616/16-14.2/21 за підписом директора Титори Д.П. на такий запит на електронну адресу позивача, яка була вказана у запиті. Таким чином, усі доводи позовної заяви щодо неотримання станом на момент подання позову (22.06.2021р.) відповіді на запит позивача та відповідно допущення протиправної бездіяльності з боку директора ТУДБР ОСОБА_2 спростовані в ході розгляду справи. З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстави для задоволення позову та визнання протиправною бездіяльність директора ТУДБР Титори Д.П. щодо ненадання публічної інформації на запит на інформацію від 23.12.2020р. - відсутні. До таких висновків, за встановлених обставин, дійшов і суд першої інстанції. Разом з цим, суд першої інстанції встановив, що згідно вказаної відповіді на запит, позивачу відмовлено в задоволенні його запиту на інформацію, а тому, суд першої інстанції у даній справі, вийшовши за межі предмету та підстав позову, розглянув питання щодо обґрунтованості відмови в задоволенні запиту на інформацію. Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для виходу за межі предмету та підстав позову, оскільки у даній справі позивач не оскаржував відмову в задоволенні запиту на інформацію та будь-яких доводів щодо протиправності такої відмови у заявленому позові не наведено, хоча станом на момент подання позову ним отримано таку відмову. Колегія суддів зазначає, що згідно ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Звертаючись до суду позивач просив відновити його право, яке, як вказав останній, порушено внаслідок ненадання відповіді на запит на інформацію та допущення протиправної бездіяльності з боку директора ТУДБР ОСОБА_2 . Однак, у даній справі встановлено, що таке право позивача не було порушено та ним, у встановлені, строки отримано відповідь на запит. За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки відповідно до ч.2 ст.9 КАС України такі процесуальні дії суд може вчинити тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту того права, про захист якого просять, а у даній справі позивач оскаржує саме ненадання відповіді на запит на інформацію та це право не було порушене. Крім того, колегія суддів зазначає, що фактично суд першої інстанції вийшов не лише за межі позовних вимог, а і фактично за межі підстав заявленого позову, оскільки будь-яких обґрунтувань щодо протиправності відмови в задоволенні запиту на інформацію позовна заява не містить. Окрім цього, колегія суддів наголошує, що відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено відповідь на запит та докази її направлення позивачу і цей відзив з додатками був отриманий позивачем. Однак, своїм правом на зміну підстав або предмету позову згідно ст.47 КАС України позивач не скористався та це питання відповідно не розглядалось судом першої інстанції. Водночас, позивач подав відповідь на відзив, в якому вказав на протиправність відмови в задоволенні запиту, однак, у позовній заяві відмова в задоволенні запиту не оскаржувалась та будь-яких доводів щодо її протиправності позовна заява не містить. На підставі наведеного у сукупності, судова колегія приходить до висновку, що у задоволенні заявленого позову про визнання протиправною бездіяльності директора ТУДБР Титори Д.П. щодо ненадання публічної інформації на запит на інформацію від 23.12.2020р. та зобов`язання надати запитувану інформацію слід відмовити. Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, на підставі ст.317 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, доходячи вказаного висновку, колегія суддів відхиляє доводи заперечень позивача на апеляційну скаргу стосовно відсутності у особи, що підписала апеляційну скаргу, права на представництво відповідача у даній справі, з огляду на викладене. Так, згідно ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Згідно ч.3 ст.9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього Закону витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі. Отже, наявність відповідного запису у реєстрі про те, що особа, що підписала апеляційну скаргу, - Горнецька М.В. має повноваження вчиняти діє від імені юридичної особи ТУДБР, розташоване у м.Миколаєві, діє в судах без окремого доручення (самопредставництво) з усіма правами та обов`язками сторони, в тому числі, подання процесуальних документів, оскарження судових рішень та надана апелянтом Виписка з ЄДРПОУ є належними і достатніми (достовірними) підтвердженнями наявності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд, що повністю спростовує доводи позивача. Також, враховуючи, що суд апеляційної інстанції у даній справі дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, колегія суддів, на підставі ст.139 КАС України, вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача про стягнення на його користь з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу та про стягнення таких витрат під час апеляційного розгляду справи. За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції. Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021р. скасувати. Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві Титора Дмитра Павловича та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв