Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 336/2604/21(2-а/336/2604/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 336/2604/21(2-а/336/2604/21) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23.09.2021 ( суддя першої інстанції Карабак Л.Г.) в адміністративній справі №336/2604/21(2-а/336/2604/21) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради, Жихарєва Олександра Васильовича - інспектора з паркування відділу служби інспекторів з паркування Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя із адміністративним позовом до Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради, інспектора з паркування відділу «Служба інспекторів з паркування» Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Жихарева Олександра Васильовича про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності. В обґрунтування позовної заяви посилався на те, що 19.02.2021 року уповноваженою посадовою особою департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради «Служба інспекторів з паркування» - інспектором з паркування - Жихаревим Олександром Васильовичем, при розгляді адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил стоянки, зупинки, паркування, яке зафіксоване 26.01.2021 року о 10 год. 17 хв. по вул. Зелінського, 3 у м. Запоріжжя, в режимі фотозйомки (відеозапису), відносно особи, яка керувала автомобілем ЗАЗ 110207, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , винесено постанову серії ZP №2100475 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) за ч. 3 ст. 122 КУпАП вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Дії інспектора з паркування Жихарева О.В. вважає неправомірними, зазначає, що при розгляді справи інспектором з паркування недоведені подія та вина особи, не зазначено в постанові, яка оскаржується, доказів закріплення за інспектором, видачі повернення, перебуваючи на балансі технічних засобів фото, відео фіксації правопорушення, ручних лазерних світловіддалемірів, також зазначає, що відповідачем не наведено у постанові ознак об`єктивної сторони (способу) у який транспортний засіб позивача перешкоджає дорожньому руху або загрожував безпеці руху. Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23.09.2021 в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач просить апеляційну скаргу задовольнити шляхом скасування частково рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2021 року по справі №336/2604/21 в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КУпАП. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2021 року по справі №336/2604/2 залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що частиною 1 статті 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Оскільки дана справа не підвідомча суду (судді), розгляд адміністративної справи та накладення адміністративного стягнення здійснювалось уповноваженою особою- інспектором з паркування у встановлених ст. 38 КУпАП двухмісячний строк, а не в трьохмісячний строк - як помилково вважає суд. До того, ж ст. 258 КУпАП визначені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, відповідно до вказаної норми Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Отже, прокол про адміністративне правопорушення по даній справі не складався, а відтак дата скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у вказаному судом документі зазначатись не могла, що свідчить про невірне ототожнення адміністративних справ, розгляд яких підвідомчий суду (судді) та розгляд яких підвідомчий інспекторам з паркування, а також строк накладення адміністративного стягнення, визначений ст. 38 КУпАП в залежності від такої підвідомчості. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ч. 3 ст.286 КАС України, вважаю, що приймаючи рішення по даній справі, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій інспектора з паркування, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення -у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КУпАП. Отже, з вказаним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2021 року по справі №336/2604/21 незгодні в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. З ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КУпАП, оскільки рішення в цій частині не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки в цій частині рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Під час апеляційного перегляду встановлено, що відповідно до постанови серія ZP № 2100475 від 19.02.2021 інспектором з паркування ОСОБА_2 встановлено, що 26.01.2021 о 10:17 годині в м. Запоріжжі за адресою: вул.. Зелінського, 3, особа, керуючи автомобілем (водій) ЗАЗ 110207 д.н.з. ОСОБА_1 порушив правила зупинки, а саме здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу та створила перешкоду дорожньому руху, чим порушив п.15.9 «г» ДПР України, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.122 КУпАП. Вимір здійснювався ручним лазерним світловіддалеміром Bosch GLM20 s810422537. Фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки Sumsung SM-T395. Зазначеною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та враховує наступне. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Як вбачається із оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, за порушення зупинки та стоянки транспортних засобів, а саме, здійснення зупинки та пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків. Відповідно до пп. "г" ч. 2 ст. 265-4 КУпАП розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі. Пункт 15.9 "г" ПДР України передбачає, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі. Вимушена зупинка у розумінні ПДР - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху (п.1.10 Правил). Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що заборона зупинки на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків розповсюджуються до усіх водіїв. Отже, водії транспортних засобів при здійсненні зупинки при наявності дорожньої розмітки «пішохідний перехід», зобов`язані виконувати вимоги підпункту «г» пункту 15.9 ПДР. Частиною 3 статті 122 КУпАП зазначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно - рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідачем до матеріалів справи долучено фотоматеріали фіксування правопорушення, з яких вбачається, що транспортний засіб марки ЗАЗ 110207, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було зафіксовано в момент вчинення правопорушення у м. Запоріжжі за адресою: вул. Зелінського,

3. Даний транспортний засіб знаходився за 4 м. 160 см від пішохідного переходу, що не відповідає вимогам п. 15.9 г ПДР. Колегія суддів враховує, що фотозйомка здійснена за допомогою технічного засобу, який пройшов стандартизацію відповідно до Закону, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Таким чином, фотознімки із відображенням автомобіля марки ЗАЗ 110207, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та дані про відстань місця зупинки транспортного засобу від пішохідного переходу, містять інформацію про те, що транспортний засіб був зупинений за 4 м. 160 см. від пішохідного переходу, що підтверджено заміром такої відстані, тобто ближче 10 метрів від пішохідного переходу, що в свою чергу є порушенням правил зупинки транспортних засобів підпункт «г)» пункт 1 5.9 ПДР. Надані відповідачем докази колегія суддів вважає належними та допустимими доказами в силу ст. 251 КУпАП, та які були обґрунтовано враховані при винесенні оскаржуваної постанови інспектором з маркування. Колегія суддів вважає, що інспектором з паркування відділу служби інспекторів з паркування Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Жихарєвим Олександром Васильовичем, при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесені оскаржуваної постанови дотримані усі вимоги передбачені КУпАП та доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частини 3 статті 122 КУпАП. Відтак, колегія суддів приходить висновку, що підстави для задоволення позову відсутні. Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, згідно вимог частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб`єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскільки у даній справі, відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частини 3 статті 122 КУпАП, а отже з урахуванням положень статті ст. 247 КУпАП та статті 286 КАС України відсутні підстави для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , внаслідок чого оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в цій частині, із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту правового забезпечення Запорізької міської задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23.09.2021 в адміністративній справі №336/2604/21(2-а/336/2604/21) скасувати в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2021 в адміністративній справі №336/2604/21(2-а/336/2604/21) залишити без мін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанов складено 06 грудня 2021 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва