Постанова 4851 № 520/4300/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 р. Справа № 520/4300/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Бершова Г.Є., Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 по справі № 520/4300/21 (головуючий 1 інстанції Білова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №402 о/с від 22.12.2020 в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 /0088569/, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області №910 від 15.12.2020 Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського; - поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області (сектору поліцейської діяльності №2 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області) зі спеціальним званням капітана поліції, без обов`язкового проходження атестації та стажування; - зобов`язати ГУНП в Харківській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 24.12.2020 по день поновлення в посаді за час вимушеного прогулу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 задоволено частково позов. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Харківській області №910 від 15.12.2020 Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Харківській області №402 о/с від 22.02.2020, з урахуванням змін, внесених наказом ГУНП в Харківській області від 05.05.2021 № 245 о/с, в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 /0088569/, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області (сектору поліцейської діяльності №2 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області) зі спеціальним званням капітана поліції. Стягнуто з ГУНП в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з в сумі 64433,56 (шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять три гривні 56 копійок) грн, з утриманням з присуджених сум податків та зборів та інших обов`язкових платежів, встановлених законодавством. В задоволенні позову в частині зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу відмовлено. Звернуто рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді. Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ є правомірним, оскільки обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення. Матеріалами службового розслідування повністю підтверджується факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, отже підстав для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Харківській області від 15.12.2020 №910 та від 22.12.2020 №402 о/с немає. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, в Національній поліції. Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2020 до керівництва ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка начальника УКЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції Іванчишина І.І. від 16.11.2020 № 7663/119-12/01-2020 про те, що 15.11.2020 поліцейськими УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України відносно оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наказом ГУНП в Харківській області від 18.11.2020 № 2196 за фактами, викладеними у доповідній записці начальника УКЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 16.11.2020 № 7663/119-12/01-2020, призначено службове розслідування. З копії матеріалів службового розслідування судом встановлено наступне. З метою опитування поліцейських, які складали 15.11.2020 адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , отримання записів з їх портативних відеореєстраторів та належним чином завірених копій вказаних матеріалів 19.11.2020 до УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України направлено відповідний запит вих. № 7807/119/12-2020 від 19.11.2020. Згідно відповіді УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України від 02.12.2020 № 13642/41/14/01-2020 адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 складали інспектори взводу № 1 роти № 3 батальйону № З УІІП в Харківській області ДПП Національної поліції України лейтенант поліції ОСОБА_3 та лейтенант поліції ОСОБА_4 . Також разом з останніми у складі одного наряду перебував інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України лейтенант поліції ОСОБА_5 . Опитаний в ході службового розслідування інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України лейтенант поліції ОСОБА_3 пояснив, що 15.11.2020 близько 01.30 під час несення служби з охорони публічного порядку спільно з лейтенантом поліції ОСОБА_5 та лейтенантом поліції ОСОБА_4 в районі буд. 128 по вул. Холодногірській, м. Харків, ними був виявлений автомобіль «ВАЗ-21093», н.з. НОМЕР_1 , який мав технічну несправність, а саме непрацюючий задній лівий габаритний ліхтар у темну пору доби. Останніми було прийнято рішення на підставі пункту 2 частини 1 стані 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинити вказаний транспортний засіб. ОСОБА_3 зазначив, що водій мав ознаки алкогольного сп`яніння, при зупинці автомобіля назвати свої повні анкетні дані, пред`явити документи на право керування даним транспортним засобом відмовився. З метою встановлення особи та складання адміністративних матеріалів, водія транспортного засобу було затримано із застосуванням спеціального засобу «кайданки» та доставлено до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області, про що складено протокол про адміністративне затримання серії АА № 026697. У вказаному відділі поліції було встановлено особу водія транспортного засобу, яким виявився ОСОБА_1 , 1992 р.н., а також з`ясовано, що останній є поліцейським. Після чого, про вказаний факт через чергову частину УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України було поінформовано чергову частину УОАЗОР ГУНП в Харківській області. За порушення вимог пункту 31.6 (б) Правил дорожнього руху України (Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів), пункту 2.1. (а) Правил дорожнього руху України (Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії), у відношенні ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.11.2020 серії ЕАМ № 3432159 за ч.1 ст. 126КУпАП. ОСОБА_3 також повідомив, що у присутності свідків від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та у медичному закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився. За порушення вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху України (Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 144621 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_3 також повідомив, що під час складання вищевказаних адміністративних матеріалів ОСОБА_1 неодноразово намагався уникнути відповідальності, надавав поліцейським УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України недостовірні анкетні дані та інформацію про себе з метою невстановлення його особи, категорично заперечував той факт, що він є поліцейським. Також у присутності працівників патрульної поліції ОСОБА_1 неодноразово нецензурно висловлювався у громадському місці. Поряд з цим, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП (Дрібне хуліганство) відносно останнього складений не був, оскільки згідно ст. 15 КУпАП поліцейські за вказаний вид адміністративного правопорушення несуть відповідальність, передбачену Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Дослідивши пояснення опитаних в ході службового розслідування інспекторів взводу № 1 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_5 та лейтенанта поліції ОСОБА_4 , суд встановив, що пояснення вказаних інспекторів дослівно відтворюють пояснення лейтенанта поліції ОСОБА_3 , не містять будь-яких змістових або словесних відмінностей. Пояснення вказаних трьох інспекторів викладені в печатному машинописному вигляді та ними підписані. Опитаний в ході службового розслідування оперуповноважений сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 пояснив, що 15.11.2020 близько 01.30 він перебував на вул. Холодногірській, м. Харків разом зі своїм товаришем - ОСОБА_6 . Також біля них був припаркований автомобіль «ВАЗ-21093», н.з. НОМЕР_1 . В цей час до останніх під`їхали поліцейські, які вийшли зі службового автомобіля та почали стверджувати, що нібито ОСОБА_1 рухався на вказаному автомобілі у стані алкогольного сп`яніння та попросили надати документи на право керування транспортним засобом. У зв`язку з тим, що вказаних документів у ОСОБА_1 не було, останні застосували відносно нього спеціальний засіб «кайданки» та на службовому автомобілі доставили до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області. У даному відділі поліції поліцейські УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України складали відносно ОСОБА_1 адміністративні матеріали, які останній не підписав. Через деякий час ОСОБА_1 самовільно покинув адміністративну будівлю Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області. Опитаний в ході службового розслідування громадянин ОСОБА_6 надав пояснення, аналогічні поясненню капітана поліції ОСОБА_1 . Опитаний інспектор ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 пояснив, що з 08.00 14.11.2020 до 08.00 15.11.2020 він перебував на добовому чергуванні у якості відповідального від ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області. Приблизно о 03.00 від чергової частини УОАЗОР ГУНП в Харківській області він отримав інформацію про те, що поліцейськими УПП в Харківській області ДПП Національної поліції України затримано оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 та відносно останнього в адміністративній будівлі Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області складаються адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП. По приїзду старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області працівники патрульної поліції вже закінчували оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 . На питання старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 стосовно того, чи є ОСОБА_1 поліцейським, останній відповів, що ні. ОСОБА_1 візуально мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Запису про вірність викладення пояснень ОСОБА_7 з його слів у поясненнях останнього не зазначено. Опитаний в ході службового розслідування начальник Краснокутського відділення поліції Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_8 пояснив, що капітан поліції ОСОБА_1 є його підлеглим. Капітан поліції ОСОБА_1 характеризується негативно, свої функціональні обов`язки виконує на свій розсуд, при цьому на узгоджуючи свої дії з керівником. На зауваження та критику з боку керівництва та колег реагує частково. З колегами по роботі поводить себе зухвало. Посадові обов`язки виконує на низькому рівні. Про факт складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП відносно останнього, підполковника поліції ОСОБА_8 поінформувала чергова частина. Про подію, яка сталася з капітаном поліції ОСОБА_9 , останній його не повідомляв. Вказані пояснення складені від руки, з вказаних пояснень вбачається, що дата прийняття позивача на посаду та дата отримання повідомлення від чергової частини зазначені з пропусками в частині дати та місяця із зазначенням лише року наступним чином « . .20 року». За результатами службового розслідування відповідачем встановлено, що 15.11.2020 близько 01.30 за адресою: вул. Холодногірська, 128, м. Харків, оперуповноважений сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ-21093», н.з. НОМЕР_1 , який мав технічну несправність, а саме непрацюючий задній лівий габаритний ліхтар у темну пору доби. При цьому останній керував вказаним автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовлявся пред`являти працівникам патрульної поліції документи на право керування даним транспортним засобом, пройти медичний огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння, назвати свої повні анкетні дані, представлявся іншим ім`ям, категорично заперечував, що він є поліцейським, та неодноразово нецензурно виражався у громадському місці. Вищезазначені факти підтверджуються: поясненнями працівників патрульної поліції, відеозаписами з портативних відеореєстраторів останніх, копією матеріалів про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, поясненнями інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , що в свою чергу свідчить про вчинення капітаном поліції ОСОБА_1 дисциплінарних проступків. Як вбачається з висновку, капітан поліції ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, з метою уникнення відповідальності, відмовлявся назвати працівникам патрульної поліції свої повні анкетні дані, представлявся іншим ім`ям та неодноразово нецензурно виражався у громадському місці в присутності поліцейських патрульної поліції, чим перешкоджав останнім виконувати свої обов`язки, зневажливо ставився до їх честі та гідності, а також вчиняв дії, які підривають авторитет Національної поліції України. Під час складання адміністративних матеріалів відносно капітана поліції ОСОБА_1 , останній категорично заперечував, що він є поліцейським. Обставин, що пом`якшують відповідальність капітана поліції ОСОБА_1 , не встановлено. Обставиною, що обтяжує відповідальність капітана поліції ОСОБА_1 , є факт вчинення останнім дисциплінарних проступків у стані алкогольного сп`яніння. Причиною вчинення капітаном поліції ОСОБА_1 дисциплінарних проступків є особиста недисциплінованість та безвідповідальне ставлення до вимог Законів України «Про дорожній рух України», «Про Національну поліцію», «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179. За результатами проведення службового розслідування встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 15.11.2020 вчинив сукупність дисциплінарних проступків, які є несумісними з подальшим його проходженням служби в поліції. На підставі чого комісія дійшла висновку про доцільність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. За результатами службового розслідування 15.12.2020 начальником ГУНП в Харківській області полковником поліції ОСОБА_10 затверджено висновок, відповідно до якого за вчинення дисциплінарних проступків, що виразилося в порушенні вимог абзацу 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух України», п.2.5 Правил дорожнього руху України в частині керування 15.11.2020 автомобілем ВАЗ-21093, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та непроходження на вимогу поліцейських в установленому порядку медичного огляду на стан сп`яніння, абзацу 1 частини 2 етапі 16 Закону України «Про дорожній рух України», п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, у частині ненадання поліцейським для перевірки посвідчення водія, п. 31,6 (б) Правил дорожнього руху України в частині керування 15.11.2020 близько 01.30 автомобілем ВАЗ-21093, н.з. НОМЕР_1 , який мав технічну несправність, а саме непрацюючий задній лівий габаритний ліхтар у темну пору доби, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині перешкоджання іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, що виразилося у відмові назвати працівникам патрульної поліції під час складання адміністративних матеріалів свої повні анкетні дані, відрекомендуванні іншим ім`ям, з метою уникнення відповідальності, п.п. 6, 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, у частині неутримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, неповаги до честі і гідності інших поліцейських, недотримання норм професійної етики, що виразилося в неодноразовому нецензурному висловлюванні в громадському місці в присутності поліцейських патрульної поліції, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині заперечення під час складання адміністративних матеріалів з боку капітана поліції ОСОБА_1 , що він є поліцейським, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині недотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, відносно оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 підлягає застосуванню дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області № 910 від 15.12.2020 до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 21.12.2020 по 18.01.2021 включно перебував на лікарняному. Наказом ГУНП в Харківській області від 22.12.2020 №402 о/с оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено за п. б ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» з 24.12.2020. Враховуючи, що копією листка непрацездатності серії АДЯ №740156 підтверджується перебування позивача на лікарняному з 21.12.2020 до 18.01.2021, наказом ГУНП в Харківській області від 05.05.2021 № 245 о/с були внесені зміни до наказу ГУНП в Харківській області від 22.12.2020 № 402 о/с в частині дати звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , а саме пункт наказу ГУНП в Харківській області від 22.12.2020 № 402 о/с в частині звільнення згідно з Законом України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 змінено, наказано: вважати ОСОБА_1 звільненим з 19.01.2021, зі стажем служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки 06 рок. 03 міс. 05 днів, у календарному обчисленні 08 рок. 02 міс. 02 дні, у пільговому обчисленні (без урахування вислуги в и В календарному обчисленні) немає, час навчання - - 01 рік 10 міс. 27 дн. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, складає 3934,94 грн. Судом з матеріалів справи встановлено, що матеріали про вчинення адміністративного проступку були направлені до суду для розгляду. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.01.2021 у справі № 642/6258/20 провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час проведення службового розслідування обставини вчинення відповідачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не з`ясовані, вина позивача належним чином не доведена, а тому підстав у відповідача для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вказане правопорушення не було.. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179 (далі - Правила №1179) та іншими нормативно-правовими актами. Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із Законом (ст. 1 Закону №580-VIII). Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно із ч.ч. 1, 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно із статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію", проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Відповідно до ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту). Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Судом з матеріалів справи встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог абзацу 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух України», п.2.5 Правил дорожнього руху України в частині керування 15.11.2020 автомобілем ВАЗ-21093, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та непроходження на вимогу поліцейських в установленому порядку медичного огляду на стан сп`яніння, абзацу 1 частини 2 етапі 16 Закону України «Про дорожній рух України», п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, у частині ненадання поліцейським для перевірки посвідчення водія, п. 31,6 (б) Правил дорожнього руху України в частині керування 15.11.2020 близько 01.30 автомобілем ВАЗ-21093, н.з. НОМЕР_1 , який мав технічну несправність, а саме непрацюючий задній лівий габаритний ліхтар у темну пору доби, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині перешкоджання іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, що виразилося у відмові назвати працівникам патрульної поліції під час складання адміністративних матеріалів свої повні анкетні дані, відрекомендуванні іншим ім`ям, з метою уникнення відповідальності, п.п. 6, 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, у частині неутримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, неповаги до честі і гідності інших поліцейських, недотримання норм професійної етики, що виразилося в неодноразовому нецензурному висловлюванні в громадському місці в присутності поліцейських патрульної поліції, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині заперечення під час складання адміністративних матеріалів з боку капітана поліції ОСОБА_1 , що він є поліцейським, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині недотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Щодо порушення вимог абзацу 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух України», п.2.5 Правил дорожнього руху України в частині керування 15.11.2020 автомобілем ВАЗ-21093, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та непроходження на вимогу поліцейських в установленому порядку медичного огляду на стан сп`яніння, абзацу 1 частини 2 етапі 16 Закону України «Про дорожній рух України», п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, у частині ненадання поліцейським для перевірки посвідчення водія, п. 31,6 (б) Правил дорожнього руху України в частині керування 15.11.2020 близько 01.30 автомобілем ВАЗ-21093, н.з. НОМЕР_1 , який мав технічну несправність, а саме непрацюючий задній лівий габаритний ліхтар у темну пору доби, суд зазначає, що притягнення до відповідальності за вказані порушення, в тому числі дисциплінарної можливе виключно за наявності вини відповідної особи у їх вчиненні. В той же час, Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.01.2021, яка набрала законної сили, не встановлено вини позивача у вчиненні вказаних правопорушень, а також встановлено недоведеність факту керування позивачем автомобілем та взагалі тієї обставини, що вказаний автомобіль рухався та був зупинений. Судом в ході судового розгляду даної справи було досліджено відеоматеріали з бодікамів поліцейських, на яких не міститься даних, що автомобіль ВАЗ-21093, н.з. НОМЕР_1 здійснював рух, також з вказаних записів не вбачається факту керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем. Пояснення поліцейських ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дослівно відтворюють одне в одне, не містять будь-яких змістових або словесних відмінностей, викладені в печатному машинописному вигляді. Відтак, матеріалами службового розслідування та доданим до матеріалів справи відеозаписом не підтверджується вчинення позивачем правопорушення в тому числі дисциплінарного в частині порушення Закону України «Про дорожній рух України», Правил дорожнього руху України. Висновки службового розслідування у цій частині є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами, що містяться у матеріалах службового розслідування. Відповідачем при оцінці матеріалів та обставин у вказаній частині не було взято до уваги пояснення позивача та свідка, а також відеозаписи з бодікамів поліцейських. Щодо порушення п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині перешкоджання іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, що виразилося у відмові назвати працівникам патрульної поліції під час складання адміністративних матеріалів свої повні анкетні дані, відрекомендуванні іншим ім`ям, з метою уникнення відповідальності, п.п. 6, 11 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, у частині неутримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, неповаги до честі і гідності інших поліцейських, недотримання норм професійної етики, що виразилося в неодноразовому нецензурному висловлюванні в громадському місці в присутності поліцейських патрульної поліції, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині заперечення під час складання адміністративних матеріалів з боку капітана поліції ОСОБА_1 , що він є поліцейським, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині недотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, суд зазначає наступне. З дослідженого в ході судового розгляду відеозапису з нагрудних відеокамер поліцейських судом встановлено, що позивач в ході спілкування з патрульними поліцейськими та іншими співробітниками поліції декілька разів допустив нецензурні висловлювання, частково його поведінка була невитриманою, проте явних грубих порушень професійної етики саме у відношенні до інших поліцейських не було допущено. Суд зазначає, що відеозаписи, долучені до матеріалів службового розслідування та надані до матеріалів справи, не відтворюють моменту зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, який відповідач вважав встановленим при прийнятті спірних наказів. Позивач заперечував обставини свого керування автомобілем, тому його пояснення про відсутність водійського посвідчення та відмову пройти тест на стан сп`яніння є послідовними. Як вбачається з висновку службового розслідування, капітана поліції ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення саме сукупності дисциплінарних проступків, які є несумісними з подальшим його проходженням служби в поліції. При цьому в якості обставини, що обтяжує відповідальність капітана поліції ОСОБА_1 , враховано факт вчинення останнім дисциплінарних проступків у стані алкогольного сп`яніння. Саме на підставі того, що комісія вважала встановленими обставини вчинення позивачем всієї сукупності порушень та враховуючи вказану обтяжуючу обставину, комісія дійшла висновку про доцільність застосування до позивача крайнього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Згідно із ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Відповідно до закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу презумпції невинуватості особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом, і встановлено рішенням суду, що набрало законної сили. У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Відтак, складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно позивача є лише суб`єктивним твердженням працівників патрульної поліції про вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення, оскільки в даному випадку лише судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення можливо встановити вину особи, оскільки таке рішення приймається із повним з`ясуванням усіх обставин адміністративного правопорушення та дотриманням прав та законних інтересів особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить про доведеність вини у його вчиненні, Разом з тим, постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.01.2021, яка набрала законної сили, не встановлено вини позивача у вчиненні вказаних правопорушень, а також встановлено недоведеність факту керування позивачем автомобілем та взагалі тієї обставини, що вказаний автомобіль рухався та був зупинений. При проведенні службового розслідування відповідною комісією, не прийнято до уваги вимоги ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (принципу презумпції невинуватості). Висновки службового розслідування про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП зроблені лише на підставі наявності протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень поліцейських. Посилання відповідача на перешкоджання встановлення особистих даних водія транспортного засобу, на думку суду, не відповідає фактичним обставинам справи та не є належним та достовірним доказом у вчинені дисциплінарного порушення, оскільки не встановлено, що саме позивач перебував за кермом, що підтверджено судовим рішенням по справі № 642/6258/20. Заперечення щодо знаходження за кермом автомобіля у стані сп`яніння неможливо вважати зухвалою поведінкою , не дотриманням норм професійної етики та перешкоджання іншим поліцейським виконувати їх обов`язки , що також спростовує підстави в наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за прояву не щирості, спрямовану на укриття факту керування автомобілем з метою уникнення адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що підставою для притягнення позивача у вигляді звільнення, було порушення ним правил етичної поведінки, зокрема, перешкоджання іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, що виразилась у відмові позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Представник відповідача, зокрема, посилався на правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17 щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Щодо цього, суд зазначає наступне. Матеріали справи свідчать, що позивач не заперечував проти проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, а лише наголошував на тому, що на це не має законних підстав, оскільки він не перебував за кермом зупиненого транспортного засобу. В даній справі, позивача звільнено не з підстав такої відмови, відтак, посилання на вищевказані висновки Верховного Суду є незмістовними. Суд зазначає, що факт порушення відповідачем Правил етичної поведінки поліцейських, а саме приховування факту проходження ним служби в поліції під час складання адміністративного протоколу та знайшов своє підтвердження в матеріалах службового розслідування та в наданих матеріалів справи відеоматеріалах. Однак, саме по собі приховання факту проходження особою служби не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та його звільнення. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. При цьому, відповідно до частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до ч. 3 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, який повинен застосовуватись у виключних випадках, з урахуванням співмірності характеру дисциплінарного проступку з таким видом дисциплінарного стягнення, та враховуючи усі обставини дисциплінарного проступку. Суд зазначає, що в даному випадку відповідачем порушено принцип пропорційності дисциплінарного стягнення фактичним обставинам та характеру скоєного позивачем дисциплінарного проступку. При цьому, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 , проведене без з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, без врахування презумпції невинуватості. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що накладення відповідачем на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є протиправним, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказу ГУНП в Харківській області від 22.12.2020 № 402 о/с, з урахуванням змін, внесених до нього наказом від 05.05.2021 № 245 о/с та як наслідок поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Краснокутського відділення поліції Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області (сектору поліцейської діяльності №2 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області) зі спеціальним званням капітана поліції є обґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду попередньої інстанції. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 по справі № 520/4300/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.С. Чалий В.В. Катунов