Постанова 4850 № 200/1178/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року справа №200/1178/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Сізонов Є.С., за участі позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року (повне судове рішення складено 05 жовтня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/1178/20-а (суддя в І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу № 516-к від 24.12.2019 Головного управління Держпраці у Донецькій області про переведення з 01.01.2020 ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю східного напряму управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області на посаду головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням посади, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області, стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2020, визнання протиправною відмову у переведенні з 01.01.2020 ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області на рівнозначну посаду заступника начальника управління начальника відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області, зобов`язання Головного управління Держпраці у Донецькій області здійснити переведення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника управління начальника відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області. 12 жовтня 2020 року Донецький окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі № 200/1178/20-а, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 516-к від 24.12.2019 Головного управління Держпраці у Донецькій області про переведення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю східного напряму управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області з 01.01.2020 на посаду головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області. Поновлено позивача на посаді начальника відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області з 01.01.2020. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в сумі 265 137,60 грн. У решті позовних вимог - відмовлено. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 28553,07 грн (з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів) звернуто до негайного виконання. 09 листопада 2020 року Донецьким окружним адміністративним судом ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого стягнуто з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 коефіцієнт коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в сумі 23 332,11 грн. 03 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю на виконання рішення суду. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилалась на те, що на підставі рішення суду від 12 жовтня 2020 року та додаткового рішення від 09 листопада 2020 року на її користь був стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в сумі 288 469,71 грн. Вказана сума була стягнута з відповідача Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці органом Державної казначейської служби в порядку, визначеному ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, позивач зазначила, що відповідачем не здійснено нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року та нарахування єдиного соціального внеску за місяці нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про що свідчить довідка ПФУ за Формою 7-ОК індивідуальні відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 25.08.2021. Позивач наголосила, що має місце свідоме невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою належного виконання судового рішення та порушення у зв`язку з чим її прав. Позивач вказала, що рішення суду у справі № 200/1178/20-а не виконується належним чином відповідачем, не здійснені заходи щодо нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року та нарахування єдиного соціального внеску за місяці нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому є підстави для встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду в даній справі. Також, позивачем надано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких вона наголошувала, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб (довідка ПФУ за формою 7-ок) як станом на 25.08.2021, станом на 27.09.2021, так і станом на 29.09.2021 та станом на 04.10.2021 відсутні відомості сум фактичного заробітку/доходу за рішенням суду за звітні місяці січень - жовтень 2020 року та позначка про сплату страхових внесків по сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу: за січень 2020 року сума 31 065,93 грн. (1479,33 грн. х 21 робочих днів), за лютий 2020 року сума 29 586,60 грн. (1479,33 грн. х 20 робочих днів), за березень 2020 року сума 31 065,93 грн. (1479,33 грн. х 21 робочих днів), за квітень 2020 року сума 31 065,93 грн. (1479,33 грн. х 21 робочих днів), за травень 2020 року сума 28 107,27 грн. (1479,33 грн. х 19 робочих днів), за червень 2020 року сума 29 586,60 грн. (1479,33 грн. х 20 робочих днів), за липень 2020 року сума 34 024,59 грн. (1479,33 грн. х 23 робочих днів), за серпень 2020 року сума 29 586,60 грн. (1479,33 грн. х 20 робочих днів), за вересень 2020 року сума 32 545,26 грн. (1479,33 грн. х 22 робочих днів), за жовтень 2020 року сума 11 834,64 грн. (1479,33 грн. х 8 робочих днів), в загальній сумі 288 467,71 грн. Позивач зазначила, що сума нарахованого єдиного внеску за звітний місяць (із заробітної плати / доходу, грошового забезпечення) (код рядка 20) зазначено по 6346,33 грн. за січень 2020 року, за лютий 2020 року, за березень 2020 року, за квітень 2020 року, за травень 2020 року, за червень 2020 року, за липень 2020 року, за серпень 2020 року, за вересень 2020 року, за жовтень 2020 року - 6346,34 грн. Проте згідно кількості робочих днів за період вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року сума середнього заробітку складає: за січень 2020 року сума 31 065,93 грн. (1479,33 грн. х 21 робочих днів), за лютий 2020 року сума 29 586,60 грн. (1479,33 грн. х 20 робочих днів), за березень 2020 року сума 31 065,93 грн.(1479,33 грн. х 21 робочих днів), за квітень 2020 року сума 31 065,93 грн. (1479,33 грн. х 21 робочих днів), за травень 2020 року сума 28 107,27 грн. (1479,33 грн. х 19 робочих днів), за червень 2020 року сума 29 586,60 грн. (1479,33 грн. х 20 робочих днів), за липень 2020 року сума 34 024,59 грн. (1479,33 грн. х 23 робочих днів), за серпень2020 року сума 29 586,60 грн. (1479,33 грн. х 20 робочих днів), за вересень 2020 року сума 32 545,26 грн. (1479,33 грн. х 22 робочих днів), за жовтень 2020 року сума 11 834,64 грн. (1479,33 грн. х 8 робочих днів). Відповідно сума нарахованого єдиного внеску за звітні місяці за період вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року повинна складати: за січень 2020 року сума 31 065,93 грн. х 22% = 6834,51 грн., за лютий 2020 року сума 29 586,60 грн. х 22% = 6509,06 грн., за березень 2020 року сума 31 065,93 грн. х 22% = 6834,51 грн., за квітень 2020 року сума 31 065,93 грн. х 22% = 6834,51 грн., за травень 2020 року сума 28 107,27 грн. х 22% = 6183,61 грн., за червень 2020 року сума 29 586,60 грн. х 22% = 6509,06 грн., за липень 2020 року сума 34 024,59 грн. х 22% = 7485,42 грн., за серпень 2020 року сума 29 586,60 грн. х 22% = 6509,06 грн., за вересень 2020 року сума 32 545,26 грн. х 22% = 7159,97 грн., за жовтень 2020 року сума 11 834,64 грн. х 22% = 2603,63 грн. Позивач вказала, що станом на 05.10.2021 відповідачем, як уповноваженою особою, не здійснені нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року та нарахування ЕСВ за місяці нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу належним чином, про що свідчить наданий відповідачем за 28.09.2021 податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатком 1 та як результат згідно довідки ПФУ за формою 7-ок індивідуальні відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 05.10.2021 не відображені нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року та нарахування ЕСВ за місяці нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач вважала, що належних заходів для нарахування та сплати єдиного внеску на суму середнього заробітку, нарахованого ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в сумі 288 467,71 грн., відповідачем так і не вжито, у зв`язку з чим просила суд задовольнити заяву про встановлення судового контролю. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/1178/20-а - відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу місцевого суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги висловлено доводи, аналогічні наведеним в заяві про встановлення судового контроля. Позивач наголосила, що рішення місцевого суду у справі № 200/1178/20-а не виконано належним чином, а посилання суду, що обставини нарахування та сплати єдиного соціального внеску з середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за судовим рішенням не були предметом розгляду наведеної справи, є протиправними та не відповідають принципу верховенства права. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. У відповіді на відзив ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні відзиву у повному обсязі. В судовому засіданні позивачка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч.ч.2,3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п. 3, абз.2 п. 4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18. З матеріалів справи встановлено, що Східним міжрегіональним управлінням державної служби України з питань праці на виконання рішення суду від 12 жовтня 2020 року та додаткового рішення від 09 листопада 2020 року виплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в сумі 288 469,71 грн., згідно виписки про безспірне списання коштів Державної казначейської служби України за 21.04.2021 (т.5 а.с.3-5). Представник відповідача у суді першої інстанції зазначив, що управлінням на суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в розмірі 288 469,71 грн. нараховано єдиний соціальний внесок в розмірі 22% в розмірі 63 462,90 грн., та сплачений до Державного бюджету України, що підтверджується платіжним дорученням № 778 від 24.09.2021 (т.5 а.с.25). Також, судами встановлено, що Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці подані до Головного управління ДПС у Донецькій області податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2020 рок, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2 квартал 2021 року, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2020 року, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2 квартал 2020 року. Згідно квитанцій, вказані документи прийняті не були, оскільки не відповідали всім вимогам електронного документа, оскільки виявлено невідповідність зазначених обов`язкових реквізитів щодо звітного (податкового) періоду заголовку, спеціального документа пакету або додатків. 28.09.2021 Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці подані податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 квартал 2021 року. Згідно квитанції № 2, вказаний розрахунок був прийнятий, звіт в Реєстрі застрахованих осіб зареєстрований, дані завантажено до Реєстру застрахованих осіб. Відповідач у листі від 04.10.2021 № 483 повідомив суд, що після прийняття звітів в реєстрі не відображаються періоди сплати єдиного соціального внеску за зареєстровану особу, у зв`язку з чим відповідачем були направлені листи від 29.09.2021 № 08-51/2-а «Про надання роз`яснень», від 29.09.2021 № 08-51/1-а «Про надання роз`яснень» до Головного управління ДПС у Донецькій області, та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно. У листі від 29.09.2021 № 08-51/2-а «Про надання роз`яснень» до Головного управління ДПС у Донецькій області відповідач просив надати роз`яснення щодо подання звіту податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску по ОСОБА_1 , так як трудові відносини працівника з Головним управлінням Держпраці у Донецькій області припинено, а сплату всіх зобов`язань покладено на Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці. У листі від 29.09.2021 № 08-51/2-а «Про надання роз`яснень» до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідач просив надати роз`яснення щодо відображення індивідуальних відомостей про застраховану особу у звіті подання звіту податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску по ОСОБА_1 , так як трудові відносини працівника з Головним управлінням Держпраці у Донецькій області припинені, а сплату всіх зобов`язань покладено на Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що рішення суду від 12 жовтня 2020 року та додаткове рішення від 09 листопада 2020 року щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в сумі 288 469,71 грн. виконано згідно матеріалів справи. Твердження позивача про те, що сума єдиного внеску розрахована відповідачем не вірно, а також не відображення у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу щодо сплати заробітної плати та єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року, суд першої інстанції також обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки зазначені обставини не були предметом розгляду справи № 200/1178/20-а по суті, а отже, не може бути підставою для встановлення судового контролю в частині належного виконання рішення суду. Відтак, проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач не виконує рішення суду від 12 жовтня 2020 року та додаткове рішення від 09 листопада 2020 року у справі № 200/1178/20-а в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2020 року по 12 жовтня 2020 року в сумі 288 469,71 грн. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала місцевого суду відповідає нормам процесуального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 200/1178/20-а залишити без змін. Повне судове рішення 14 грудня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Колегія суддів І. В. Сіваченко Т. Г. Гаврищук А. А. Блохін