Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/10394/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/10394/21 Номер провадження 33/814/695/21Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. Категорія ч.1 ст.44-3 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Панченко О.О., при секретарі Філоненко О.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2021 року, ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм автобуса в ТОВ «ТК Експрес-лайн», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 грн. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за те, що він 25 жовтня 2021 року близько 15:30 год. в м. Полтаві по вул. Європейській, 68, керуючи транспортним засобом «РУТА 25», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснював регулярні пасажирські перевезення на міському маршруті №36 «Розсошенці - Інститут зв`язку», при цьому перевозив 22 пасажири при визначеній технічною характеристикою даного транспортного засобу та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 кількістю місць для сидіння 20 разом із місцем водія. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пп.8 п.2-2 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09 грудня 2020 року (далі - постанова КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП. Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції в частині накладеного стягнення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП, звільнити від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, оголосивши усне зауваження, а провадження по справі закрити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав йому можливості надати пояснення і докази, які мають значення для вирішення справи по суті та обрання виду адміністративного стягнення. Зокрема, притягуючи його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн., суддею місцевого суду не враховано те, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності за подібне правопорушення, має виключно позитивну характеристику з місця проживання та місця роботи, щиро розкаюється у вчиненому, має на утриманні малолітню доньку, не завдав значної шкоди окремим громадянам або суспільству, зробив відповідні висновки та не допускатиме подібних порушень у майбутньому, а тому просив визнати вчинене ним адміністративне правопорушення малозначним. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Вказані вимоги закону суддею місцевого суду були виконані в повному обсязі. Диспозиція ч.1 ст.44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Так, норма ч.1 ст.44-3 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону та інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, що регулюють та встановлюють певні санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, тому в протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатися відповідна норма спеціального закону, законодавчого акту, який регламентує діяльність у вказаній сфері. Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Відповідно до п.1 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року (у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення) постановлено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Згідно з п.2 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м.Києва, м.Севастополя встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19. В пп.8 п.2-2 постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року визначено, що з 17 червня 2021 року на території України встановлюється «зелений» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням пасажирами під час перевезення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, ґрунтуються на сукупності досліджених доказів, зокрема, на даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №506053 від 25 жовтня 2021 (а.с.1); додатках до протоколу (а.с.2-4,7,8) та відеозапису з нагрудної камери поліцейського (а.с.9). Апеляційний суд наголошує, що суддя місцевого суду вірно встановив наявність у діях ОСОБА_1 вини як ознаки суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, оскільки останній не заперечує факт що, будучи водієм маршрутного таксі та здійснюючи регулярні перевезення пасажирів, у день, вказаний в протоколі, перевозив пасажирів у кількості, що перевищувала кількість місць для сидіння. Таким чином, ОСОБА_1 порушив правила, встановлені постановою КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року (у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення), тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП, що він сам також і не заперечує. У свою чергу, вирішуючи питання щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до положень ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Суддя приймає рішення про малозначність правопорушення керуючись своїм суб`єктивним ставленням до події вчиненого правопорушення та призначає усне зауваження лише після оцінки всіх обставин провини й особи порушника. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Згідно з положеннями ст.34 КУпАП обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Дослідивши обставини вчинення правопорушення, беручи до уваги особу правопорушника та наявність пом`якшуючих обставин, зокрема позитивну характеристику правопорушника (а.с.28-29), його щире каяття у вчиненому, наявність на утриманні малолітньої доньки (а.с.27) та відсутність завдання значної шкоди окремим громадянам або суспільству, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення останнього від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та закриття провадження в даній адміністративній справі. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст.284 та 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Постановити нову постанову, якою на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і обмежитись усним зауваженням. Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі частини 2 статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду О.О. Панченко