Постанова Кропивницький апеляційний суд № 396/1743/20

ПОСТАНОВА Іменем України 01 грудня 2021 року м. Кропивницький справа № 396/1743/20 провадження № 22-ц/4809/1465/21 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Голованя А.М., Дьомич Л.М., при секретарі Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у складі судді Русіної А.А. від 03 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, - встановив: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 23 квітня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно нього відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. 19 червня 2019 року йому було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. 31.07.2019 відносно нього складено обвинувальний акт. 09 червня 2020 року вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області його було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано за недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 вересня 2020 року вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2020 року залишено без змін. Зазначав, що незаконне кримінальне провадження відносно нього тривало з 23 квітня 2019 року по 02 вересня 2020 року (17 місяців), внаслідок чого був порушений його нормальний ритм життя, порушені його плани на життя, постраждала його репутація як громадянина та перед усім як людини, зруйновані плани і можливості працевлаштування, позбавлення можливості забезпечувати сім`ю всім необхідним, в тому числі матеріально. При цьому, завдано йому значних моральних втрат, що призвели до порушення стану його здоров`я, нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя у подальшому в тому числі і підтримання стану здоров`я та працевлаштування. Вважає, що розмір завданої моральної (немайнової) шкоди позивачу не може бути меншим ніж 80291 грн, тобто по одному розміру мінімальної заробітної плати за 17 місяців (4723грн х 17 місяців). Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди 80291 грн та 27650 грн в рахунок відшкодування витрат за надану правничу допомогу у кримінальному процесі. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 291 грн. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема вказує, що підставою для відшкодування шкоди є наявність рішення суду, в якому встановлено незаконність (протиправність) дій посадових осіб. Позивач доказів протиправних дій органу досудового розслідування не надав. Також позивачем не надано жодного доказу того, що він втрачав свої доходи можливість на працю, заподіяння йому душевних страждань внаслідок обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що 19.06.2019 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру за матеріалами досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120230000305 від 23.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України /а.с.16/. Запобіжні заходи щодо ОСОБА_1 в межах вказаного кримінального провадження не застосовувались. Вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2020 року ОСОБА_1 , визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та виправдано за недоведеністю його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення /а.с.6-9/. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційні скарги залишено без задоволення, вирок Новоукраїнського районного суду від 09.06.2020 залишено без змін /а.с.10-15/. Відповідно до статті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК Україниякщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду. Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»у наведених в статті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62, заява № 68490/01). Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»не передбачено. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження законної сили. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, у зв`язку незаконним притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки вона відшкодовується незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13.12.2021 Судді: О.А.Письменний А.М. Головань Л.М. Дьомич