Постанова Харківський апеляційний суд № 639/6202/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 639/6202/21 Головуючий суддя І інстанції Макаров В. О. Провадження № 33/818/1930/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. ПО С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 листопада 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника адвоката Карпенка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Карпенка М.О. на постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП,- в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець смт. Безлюдівка Харківської області, - - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Також з ОСОБА_3 стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. Крім того, цією постановою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешканця м. Люботин Харківської області, - - до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ст. 247 КУпАп, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В постанові зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 190814 від 01.09.2021 р., 04.08.2021 р. о 10-00 год. за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 12 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault д.н.з. НОМЕР_1 при сигналі світлофору червоного (забороненого) кольору основного та увімкненому сигналі у вигляді зеленої стрілки не надав безперешкодного проїзду автомобіль Dodge д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався у зустрічному напрямку, та допустив з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 8.7.3е Правил дорожнього руху України. Крім того зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 190815 від 01.09.2021 р., 04.08.2021 р. о 10-00 год. за адресою: м. Харків, вул. Конєва, 12 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Dodge д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив проїзд на заборонний сигнал світлофору та допустив зіткнення з автомобілем Renault д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 8.10 Правил дорожнього руху України. Такі дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП. Не погодившись з цим рішенням захисник Карпенко М.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог, не заперечуючи вину ОСОБА_2 , посилався на те, що ОСОБА_1 проїжджаючи перехрестя та виконуючи на ньому маневр повороту ліворуч, повинен був дати дорогу ОСОБА_2 , який рухався прямо у зустрічному напрямку, оскільки сигнал світлофору, який був увімкнений для ОСОБА_1 , а саме зелена стрілка, на його думку, не надавала йому перевагу у русі. Вважає, що висновок експерта, який міститься в матеріалах справи не є доказом. Зазначає, що суд першої інстанції не зазначив, який саме елемент складу правопорушення відсутній в діях ОСОБА_1 . Також вказує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки наявному в матеріалах справи відеозапису події ДТП. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 24.11.2021 року захисник Карпенко М.О. заявив клопотання про призначення автотехнічної експертизи, яке підтримав ОСОБА_2 . В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення цього клопотання, погоджуючись із висновком суду першої інстанції та вважав зайвим проведення експертизи, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей для розгляду цієї справи. Також пояснив, що у цій справі вже проводились експертні дослідження стосовно виниклої дорожньо-транспортної пригоди, а тому, на його думку, немає потреби у призначенні заявленої експертизи. Дослідивши заявлене клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов наступного. В матеріалах справи міститься висновок експертів № 23825/24167, який складений 24.09.2021 року (арк. 27-55), тобто після того, як справа надійшла до суду першої інстанції. З матеріалами справи захисник Карпенко М.О. ознайомився 29.09.2021 року, про що свідчить його власноручна розписка (арк. 81). Тобто, станом на 29.09.2021 року захисник Карпенко М.О. та Шорник С.С. вже були ознайомлені з відомостями висновку експертів щодо події ДТП. Суд першої інстанції розглянув цю справу 21 жовтня 2021 року. Отже з моменту ознайомлення з матеріалами справи захисником Карпенком М.О. та до моменту розгляду справи із прийняттям остаточного рішення, пройшов майже місяць. Натомість ані захисник Карпенко М.О., ані ОСОБА_2 не звертались до суду першої інстанції із клопотаннями про призначення експертизи. Більш того, про те, що справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розглядається Жовтневим районним судом м. Харкова ОСОБА_2 та захисник Карпенко М.О. були повідомлені належними чином, про що об`єктивно свідчать відомості явочного листа (арк. 82), а також наявність заявленого безпосередньо до Жовтневого районного суду м. Харкова захисником Карпенком М.О. клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (арк. 84). Ці відомості свідчать про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції у сторони захисту не виникало питань щодо незгоди з висновками експертів. При цьому, згідно відомостей заявленого клопотання про призначення судової авто-технічної експертизи та змісту наведених у ньому питань не вбачається будь-яких вихідних відомостей стосовно розташування транспортних засобів, траєкторії руху до часу їх зіткнення щодо події дорожньо-транспортної пригоди. Натомість, клопотання має лише формулювання питань загального характеру, без вказівки конкретних умов події. Більш того, питання щодо того, як повинні були діяти учасники ДТП у відповідності до вимог ПДР взагалі є незрозумілим, оскільки дотримання або не дотримання водіями пунктів Правил дорожнього руху України взагалі мають правовий характер. Поряд з цим, належить врахувати, що матеріали справи містять достатню кількість відомостей щодо події дорожньо-транспортної пригоди і на час апеляційного розгляду не вбачається необхідності залучення експерта, який володіє спеціальними знаннями, у відповідності до вимог ст. 273 КУпАП, тобто за наслідками поданої апеляційної скарги належить вирішити суто правові питання про винуватість або не винуватість осіб, стосовно яких складено протоколи про адміністративне правопорушення. За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для залучення експерта. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення цього клопотання. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Карпенка М.О., які просили задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, а також пояснення ОСОБА_1 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги. В своїй апеляційній скарзі захисник Карпенко М.О. не заперечував винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому суд апеляційної інстанції не переглядає оскаржувану постанову у цій частині. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Як вбачається з відомостей, що є наявними у справі, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення питання невинуватості ОСОБА_1 щодо порушення ним Правил дорожнього руху України. Разом з цим належить врахувати, що під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом не наведено переконливих відомостей, які спростовують висновки суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 5), а також відомостей протоколів про адміністративні правопорушення (арк. 1, 2), дорожньо-транспортна пригода сталась на регульовану перехресті вул. Конєва з вул. Велика Гончарівська у м. Харкові. З відомостей схемі місця ДТП вбачається, що ОСОБА_2 рухався на автомобілі по вул. Конєва від вул. Полтавський шлях у бік Гончарівської греблі. А Улановський рухався по вул. Конєва від Гончарівської греблі та на цьому перехресті почав здійснювати маневр повороту ліворуч на вул. Велика Гончарівська. Відповідно до відомостей схеми організації дорожнього руху на перехресті вул. Конєва вул. Велика Гончарівська (арк. 25-26) вбачається, що під час коли для автомобілів, які рухаються по вул. Конєва у бік Гончарівської греблі увімкнутий заборонений (червоний сигнал світлофора), то для автомобілів, які здійснюють маневр повороту ліворуч з вул. Конєва на вул. Велика Гончарівська увімкнутий дозволяючий сигнал світлофору, а саме зелена стрілка. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував, що він рухався на забороняючий сигнал світлофора. Отже, враховуючи відомості вищенаведеної схеми організації дорожнього руху на перехресті, якщо ОСОБА_2 рухався на забороняючий сигнал світлофора, то відповідно ОСОБА_1 здійснював маневр повороту ліворуч на дозволяючий сигнал світлофора. Поряд з цим, відповідно до відомостей відеозапису, який міститься в матеріалах справи (арк. 18) вбачається, що ОСОБА_1 під`їхавши на перехрестя вулиць Конєва та Великої Гончарівської з боку Гончарівської греблі, зупинився у крайній лівій смузі руху. Цього факту ані ОСОБА_2 , ані його захисник Карпенко М.О. в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечували. Також з відеозапису вбачається, що тільки після того, як увімкнувся сигнал світлофору у вигляді зеленої стрілки, ОСОБА_1 розпочав виконання маневру повороту ліворуч з вул. Конєва на вул. Велику Гончарівську та перебуваючи на середині перехрестя відбулось зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку. Поряд з цим, з відеозапису вбачається, що автомобілі, які рухались у попутному напрямку з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 зупинились на світлофорі перед перехрестям, а ОСОБА_2 не виконав цього та продовжив свій рух виїхавши на перехрестя на забороняючи сигнал світлофора. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував, що він виїхав на перехрестя на забороняючий сигнал світлофора. Поряд з цим, з відеозапису вбачається, що перед здійсненням маневру повороту ліворуч після того, як увімкнувся дозволяючий сигнал світлофора зелена стрілка, ОСОБА_1 пропустив два автомобілі, як завершували маневр проїзду перехрестя у зустрічному напрямку, що об`єктивно підтверджує дотримання Улановським вимог ПДР України. Крім того, відповідно д вимог п.1.4 ПДР України, кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила. Отже, ОСОБА_1 керуючи автомобілем по вул. Конєва від Гончарівської греблі, під`їхав до перехрестя з вул. Велика Гончарівська та зупинився перед цим перехрестям на забороняючий сигнал світлофора у крайній лівій смузі свого руху. Після того, як увімкнувся дозволяючий сигнал світлофору для виконання маневру повороту ліворуч, ОСОБА_1 , додержуючись вимог ПДР України, почав здійснювати маневр повороту ліворуч на вул. Велика Гончарівська та розраховував, що інші водії, а саме ОСОБА_2 , також будуть виконувати вимоги ПДР України. Крім того, відповідно до висновків експертів (арк. 54), виходячи із відеозаписів, які зафіксовані у відео файлах, перед зіткненням транспортних засобів по напрямку руху автомобілів «ДОДЖ» був ввімкнутий забороняючий сигнал світлофора (жовтий та потім червоний) на протязі приблизно 3,9 с, при цьому перед зіткненням транспортних засобів по напрямку руху автомобіля «РЕНО» був ввімкнений зелений сигнал додаткової секції світлофора, який, відповідно до схеми організації дорожнього руху та циклограми роботи світлофорів, дозволяє виконання маневру лівого повороту з вул. Маршала Конєва на вул. Велика Гончарівська. Також у висновку зазначено, що виходячи із відеозаписів, які зафіксовані у відео файлах, в момент зіткнення транспортних засобів по напрямку руху автомобіля «ДОДЖ» був ввімкнутий червоний сигнал світлофора, а по напрямку руху автомобіля «РЕНО» був ввімкнений зелений сигнал додаткової секції світлофора, який відповідно до схеми організації дорожнього руху та циклограми роботи світлофорів, дозволяє виконання маневру лівого повороту з вул. маршала Конєва на вул. Велика Гончарівська. З відомостями цієї експертизи ОСОБА_2 та захисник Карпенко М.О. були ознайомлені, дії експертів, які проводили експертні дослідження, у встановленому законом порядку ані ОСОБА_2 , ані його захисник не оскаржували, а тому невизнання цих відомостей суд апеляційної інстанції розцінює, як обраний спосіб захисту для уникнення ОСОБА_2 відповідальності, яка передбачена ст. 124 КУпАП. Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями не порушив вимог ПДР України, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Поряд з цим, відповідно до положень п.8.7.3.Е ПДР України, сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 не порушив цей пункт правил, оскільки на цьому перехресті, відповідно до відомостей схеми організації руху на перехресті, під час увімкнутого сигналу у виді зеленої стрілки для водія ОСОБА_1 був увімкнутий заборонений сигнал світлофору для водія ОСОБА_2 . Відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що під час виникнення ДТП цей світлофор працював у звичайному режимі, а тому такі твердження апелянта є необґрунтованими і суд апеляційної інстанції ставиться до них критично. Крім того, захисник Карпенко М..О. та Шорник С.С. в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції під час перегляду відеозапису пояснювали, що ОСОБА_1 під`їжджав до перехрестя у крайній правій смузі руху та виїхавши на перехрестя перестроївся у крайню ліву смугу, чим порушив вимоги ПДР України. Переглядаючи відеозапис дійсно вбачається, що ОСОБА_1 під`їхав до перехрестя у крайній правій смузі. Під час увімкнутого забороняючого сигналу світлофору для здійснення маневру повороту ліворуч, він випередив автомобілі, які стояли на перехрестя та чекали увімкнення дозволяючого сигналу для здійснення повороту ліворуч та зупинився. І лише під час увімкнення дозвлояючого сигналу світлофору для здійснення маневру повороту ліворуч, він, з крайньої лівої смуги, почав свій рух. Отже, оскільки працівники поліції, за наявності цих обставин, не склали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 щодо порушення ПДР України, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вирішувати це питання, а такі доводи апелянта суд вважає необґрунтованими. Крім того, відповідно до вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Отже, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, повинен був переконатись у безпечності свого маневру, а лише після того, як у цьому переконається починати виконувати маневр переїзду перехрестя. Таким чином, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення саме ОСОБА_2 п. 8.10 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. У п. 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення досягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха поти Іспанії», параграфи 29-30) Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ є частиною національного законодавства, а тому апеляційний суд вважає за необхідне їх застосувати при апеляційному перегляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо порушення саме ОСОБА_4 п. 8.10 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст. 124 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. Апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: У задоволенні клопотання захисника Карпенка М.О. про призначення авто технічної експертизи відмовити. Апеляційну скаргу захисника Карпенка М.О. залишити без задоволення, а постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков