Постанова 4808 № 344/12617/15-ц

Справа № 344/12617/15-ц Провадження № 22-ц/4808/1751/21 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Фединяка В.Д., Василишин Л.В. секретаря Пацаган В.В. з участю представника позивача Щадей Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Пастернак І.А. в м. Івано-Франківську, в с т а н о в и в: В серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») про стягнення страхового відшкодування. Позов мотивував тим, що 29 жовтня 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №074090, предметом страхування за яким є автомобіль Mazda 626, 1985 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . 12 грудня 2014 року на Калинівському ринку в м. Чернівці у нього викрали вказаний автомобіль, про що ним було повідомлено поліцію. Працівники Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області, які прибули за його викликом, оглянули місце події та вилучили в нього документи, які він пред`явив на їх вимогу, в тому числі і договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №074090, а також ключі від автомобіля. На його прохання повернути вилучені документи для того, щоб він міг звернутися до страхової компанії, працівниками поліції було відмовлено. 13 грудня 2014 року він звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про настання страхового випадку, однак листом від 26 лютого 2015 року йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку та відсутність всіх необхідних документів для виплати. Посилаючись на незаконність такої відмови, позивач просив стягнути з відповідача на його користь страхову виплату в розмірі 43 330 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 43 330 грн та судовий збір у сумі 433,30 грн (а.с. 34-36, 59-61 в т. 1). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року задоволено частково касаційну скаргу ПрАТ «СГ «ТАС», рішення Івано-Франківського міського суду від 24 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 110-112 в т. 1). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 43 330 грн залишено без розгляду (а.с. 43 в т. 2). Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року до участі у справі залучено правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (а.с. 95-96 в т. 2). Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 листопада 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 109-110 в т. 2). 08 жовтня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Думич О.І. подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 32 210 грн страхового відшкодування, 11 000 грн витрат на правову допомогу, сплачений судовий збір та витрати на проведення судової експертизи (а.с. 132-133 в т. 2). Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 32 120 грн страхового відшкодування, 11 000 грн витрат на правову допомогу та 433,30 грн судового збору. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що страхова компанія безпідставно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки сам факт несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку у випадку, якщо страховик має можливість переконатися в тому, що подія дійсно є страховим випадком, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Неподання страховику визначених у договорі документів, а саме оригіналу свідоцтва про реєстрацію автомобіля, повного комплекту оригінальних ключів та інших документів, також не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказані документи визнані речовими доказами та зберігаються у матеріалах кримінального провадження. Тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача страхового відшкодування, витрат на правову допомогу та витрат по сплаті судового збору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, то такі задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відступні дані щодо сплати за вказані послуги та відсутній розрахунок таких витрат. Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ «СГ «ТАС» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи сторони відповідача про те, що всупереч пункту 16.2 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №074090 від 29 жовтня 2014 року, страхувальник вчасно (не пізніше 12 годин з моменту настання події) не повідомив страховика про настання страхового випадку, що згідно з пунктом 19.4 договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Апелянт вважає необґрунтованим твердження суду першої інстанції про те, що «несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов`язок виплатити страхове відшкодування», оскільки наведене суперечить умовам договору, нормам ЦК України та постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року. Також апелянт вказує, що згідно з пунктом 17.1 укладеного між сторонами договору добровільного страхування, в разі настання події, що заявляється як страховий випадок, страхувальник зобов`язаний надати страховику документи згідно з переліком визначеним договором. На час подачі позову та розгляду справи в суді до ПрАТ «СГ «ТАС» так і не було подано оригіналу свідоцтва про реєстрацію автомобіля, повного комплекту оригінальних ключів та інших документів. Відповідно до пункту 17.5 договору ненадання страховику документів, передбачених договором, протягом 60 календарних днів з дати настання події або моменту першої можливості отримання документів, строк видачі яких визначений законодавством, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Враховуючи вищенаведене та положення пунктів 17.5, 19.4 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № 074090 від 29 жовтня 2014 року, а також статті 26 Закону України «Про страхування», законних підстав для виплати страхового відшкодування по події, яка настала 12 грудня 2014 року, у ПрАТ «СГ «ТАС» немає. З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача адвокат Думич О.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просила залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги заперечила з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просила в задоволенні скарги відмовити. Представник апелянта в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив. З урахуванням положень частини другої статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СГ «ТАС» був укладений договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №074090, предметом страхування за яким є автомобіль Mazda 626, 1985 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 6, 144-152 в т. 1). 12 грудня 2014 року в м. Чернівці даний автомобіль було викрадено. У зв`язку із викраденням автомобіля, ОСОБА_2 12 грудня 2014 року звернувся до СВ Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом, яка 13 грудня 2014 року зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014260030000642 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 289 КК України та розпочато досудове розслідування (а.с. 10, 11 в т. 1). 13 грудня 2014 року о 12 год. 53 хв. ОСОБА_2 повідомив ПрАТ «СГ «ТАС» про настання страхового випадку, однак листом від 26 лютого 2015 року йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі через несвоєчасне повідомлення про страховий випадок та ненадання переліку документів із посиланням на пункти 17.5 та 19.4 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 29 жовтня 2014 року, а також статтю 26 Закону України «Про страхування» (а.с. 8). Згідно висновку №133 від 26 березня 2017 року судової автотоварознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості викраденого автомобіля, ринкова вартість автомобіля Mazda 626, 1985 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент викрадення (12 грудня 2014 року) без урахування недоліків технічного стану та з урахуванням середньостатистичного пробігу становить 32 210 грн (а.с. 177-179 в т. 1). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 лютого 2020 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 364 (а.с. 63 в т. 2). Правонаступником померлого ОСОБА_2 є його син ОСОБА_1 , що підтверджується листом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Квочак Л.Т. від 28 серпня 2020 року №132/01-16 (а.с. 75 в т. 2). Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Вважаючи відмову ПрАТ «СГ «ТАС» у виплаті страхового відшкодування незаконною, ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернуся в суд з даним позовом. За правилами статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. За частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України, пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 583/1033/17 (провадження № 61-3440св18). Відповідно до частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Аналогічні підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені статтею 26 Закону України «Про страхування». Так, у пункті 5 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування встановлено несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Відповідно до частини другої статті 991 ЦК України та частини другої статті 26 Закону України «Про страхування» договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Згідно з частиною другою статті 989 ЦК України договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника. Пунктом 16.2 укладеного між сторонами договору страхування передбачено, що у разі настання події, яка може класифікуватися як страховий випадок, страхувальник повинен негайно безпосередньо з місця події (в будь-якому разі не пізніше 12 годин з моменту настання події) повідомити в Контакт-центр страховика та дотримуватись інструкцій страховика: а) за коротким номером з мобільного телефону 518, або б) за номером НОМЕР_3 для дзвінків зі стаціонарних телефонів на території України. Відсутність телефонограми в Контакт-центрі у відповідності до вказаних умов є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування/страхової виплати. Перевищення зазначеного терміну є припустимим лише у випадку, якщо страхувальник/застрахована особа не мала фізичної можливості своєчасно здійснити це повідомлення виключно за станом здоров`я страхувальника/застрахованої особи, що має бути документально підтверджено медичним закладом. Відповідно до пункту 17.1 договору, в разі настання події, що заявляється як страховий випадок, страхувальник зобов`язаний надати страховику документи згідно з переліком, визначеним в частині 3 «Опис програм страхування» цього договору, а також копію поліса ОСЦПВ. В пункті 23.9.3 частини 3 договору передбачено, що додатково при настанні страхового випадку «Викрадення» страхувальник зобов`язаний надати довідку про те, що ТЗ поставлений на облік по базах СНД, Інтерпол «Угон»; оригінал свідоцтва про реєстрацію ТЗ, повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та повний комплект пультів керування системами проти викрадення або ключів від них (якщо такі системи були встановлені), при цьому зазначені документи та/або предмети не надаються якщо: а) вони залучені правоохоронними органами до матеріалів кримінальної справи з обов`язковим документальним підтвердженням факту вилучення їх у страхувальника та залучення до справи; б) вони викрадені шляхом розбою/грабежу разом із ТЗ з обов`язковим відображенням цієї події в постанові міліції про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння ТЗ. Згідно з пунктом 17.5 договору, ненадання страховику документів, передбачених цим розділом договору, протягом 60 календарних днів з дати настання події або моменту першої можливості отримання документів, строк видачі яких визначений законодавством, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Також причиною відмови у виплаті страхового відшкодування, відповідно до пункту 19.4 договору, є несвоєчасне повідомлення (або повідомлення з порушенням умов цього договору) страхувальником (водієм ТЗ, застрахованою особою або їх уповноваженими представниками) страховика про настання страхового випадку (крім випадку, коли страхувальник не мав фізичної можливості своєчасно здійснити це повідомлення виключно за станом здоров`я страхувальника/застрахованої особи, що має бути документально підтверджено медичним закладом) або створення страховикові перешкод у визначенні характеру, причин, обставин та розміру збитків, Встановлено, що ОСОБА_2 допустив порушення вимог пункту 16.2 договору страхування та не повідомив страховика ПрАТ «СГ «ТАС» про настання страхового випадку протягом 12 годин з моменту настання події. Разом з тим, пунктами 2, 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» на страховика покладено обов`язок протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Апелянтом не заперечується факт настання страхового випадку 12 грудня 2014 року, а також факт повідомлення про настання цього випадку 13 грудня 2014 року о 12 год. 53 хв., тобто ПрАТ «СГ «ТАС» мало всі можливості для виконання вимог пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування», однак свої зобов`язання не виконало. При цьому, з боку страхувальника ОСОБА_2 для з`ясування вказаних обставин страховику перешкоди не чинилися. Страховою компанією не доведено факту того, що допущені страхувальником порушення умов договору страхування щодо своєчасного повідомлення про настання страхового випадку створили будь-які перешкоди у прийнятті рішень про визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страхова компанія безпідставно відмовила ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування, оскільки сам факт несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку у випадку, якщо страховик має можливість переконатися в тому, що подія дійсно є страховим випадком, не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Також судом першої інстанції правильно встановлено, що страхувальником з поважних причин не виконано умови договору страхування щодо надання страховику протягом 60 календарних днів документів згідно з переліком, визначеним договором, а саме - оригіналу свідоцтва про реєстрацію автомобіля, повного комплекту оригінальних ключів та інших документів, оскільки вказані документи визнані речовими доказами та зберігаються у матеріалах кримінального провадження № 12014260030000642, що підтверджується постановою про визнання та прилучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 13 грудня 2014 року у кримінальному провадженні №12014260030000642, якою визнано речовими доказами та прилучено до матеріалів кримінального провадження наступні предмети та документи: свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 ; договір страхування № 074090; страховий талон за 2014 рік; страховий поліс серії АІ 3527350; брошури документів (повний житло захист); ключ до замка запалювання автомобіля марки «MAZDA 626», сірого кольору, 1985 року випуску, із державними номерними знаками НОМЕР_1 (в одному екземплярі) (а.с. 137-138 в т. 2). Тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № 074090 від 29 жовтня 2014 року є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують, а зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що в силу статті 367 ЦПК України є поза компетенцією апеляційного суду. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині розміру страхового відшкодування. Судом першої інстанції не враховано, що умовами договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № 074090 від 29 жовтня 2014 року, укладеного між ПрАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_2 , передбачена франшифа по «Викраденню» в розмірі 5 000 грн. Частиною вісімнадцятою статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшифа це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Зазначені умови договору та положення закону залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного визначення суми страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Частиною першою статті 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 27 210 грн (32 120 грн 5 000 грн)страхового відшкодування. Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування та стягнення 27 201 грн страхового відшкодування, то зміні підлягає і рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу та витрат по сплаті судового збору. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 84,48%, то пропорційно розміру задоволених позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9 292,80 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Щодо витрат по сплаті судового збору, то колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з квитанції №0.0.427712576.1 від 27 серпня 2015 року, позивачем за подання позовної заяви сплачено 433,30 грн судового збору, що на момент подання позовної заяви становило 1% ціни позову. З урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог та пропорційно розміру задоволених позовних вимог (84,48%) з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 272,11 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Згідно платіжного доручення №3251 від 03 листопада 2021 року відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 650 грн судового збору.Пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги з позивача підлягає стягненню на користь відповідача 74,98 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Частиною десятою статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням наведеного, позивач звільняється від обов`язку сплачувати на користь відповідача 74,98 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а з відповідача слід стягнути на корись позивача 197,13 грн (272,11 грн 74,98 грн) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 11 жовтня 2021 року слід залишити без змін. Вирішуючи питання стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частинами першою та другою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції та їх розміру представник позивача надала ордер серії АТ №1008347 від 23 листопада 2021 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №2021/03-5 від 03 березня 2021 року (а.с. 139-141, 193 в т. 2) та акт №2 прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг за договором про надання правової допомоги №2021/03-5, складений 24 листопада 2021 року адвокатським об`єднанням «КЕЙ ПАРТНЕРС» та ОСОБА_1 , в якому наведено перелік наданих ОСОБА_1 послуг та виконаних робіт, загальна вартість яких складає 8 000 грн (а.с. 206 в т. 2). З урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат, визначеного частиною другою статті 141 ЦПК України, та враховуючи, що апеляційна скарга задоволена на 15,52%, колегія суддів вважає, що стягненню з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 підлягає 6 758,40 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 жовтня 2021 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування, витрат на правову допомогу та судового збору змінити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», місцезнаходження якого: м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , - 27 210 грн страхового відшкодування, 9 292,80 грн витрат на правову допомогу та 197,13 грн витрат по сплаті судового збору, а всього 36 699,93 грн (тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 93 копійки). В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 11 жовтня 2021 року залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», місцезнаходження якого: м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , - 6 758,40 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча М.Д. Горейко Судді: В.Д. Фединяк Л.В. Василишин Повний текст постанови складено 14 грудня 2021 року