Постанова 4857 № 819/3111/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 819/3111/15 пров. № А/857/19681/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Герман О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на окрему ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року (постановлену головуючим суддею Баранюк А.З. у м. Тернопіль) у справі № 819/3111/15 за адміністративним позовом Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: До суду першої інстанції звернувся позивач із заявою у порядку ст. 383 КАС України, якою просив суд визнати незаконною бездіяльність відповідача з невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 819/3111/15 про зобов`язання Головного управління ДПС у Тернопільській області відновити в інтегрованій картці платника податків ДП «Тернопільське лісове господарство» суму податку на додану вартість. Заява обґрунтована тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 63749230 від 26.11.2020 з виконання виконавчого листа № 819/3111/15 виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 23.11.2020 про зобов`язання Головного управління ДПС у Тернопільській області відновити у інтегрованій картці платника податків Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» суму податку на додану вартість в розмірі 460020 грн, як суб`єкта спеціального режиму оподаткування, задекларованої відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість за період 01.01.2009 по 30.09.2009. Постановою від 29.04.2021 виконавче провадження з примусового виконання рішення суду закінчено, державним виконавцем на адресу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області направлено повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області в порядку ст. 382 КК України. Листом від 07.06.2021 № 3813 СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області повідомлено виконавчу службу про відсутність в діях посадових осіб ГУ ДПС України в Тернопільській області кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР та початку розслідування. Таким чином, позивач зазначає, що ДП «Тернопільське лісове господарство» вичерпало всі передбачені законом можливості впливу на відповідача з примусового виконання рішення суду. Окремою ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 заяву Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 819/3111/15. Зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 819/3111/15. Постановлено направити окрему ухвалу до Головного управління ДПС у Тернопільській області для реагування та вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом та повідомити суд не пізніше двох місяців після її надходження про виконання окремої ухвали. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд зазначив про наявність обставин, які свідчать про те, що відповідач не виконав рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 819/3111/15. Вказану окрему ухвалу в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні заяви про визнання незаконною бездіяльності відповідача з невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 819/3111/15. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що ними вчинялися активні та регулярні дії, спрямовані на виконання рішення суду першої інстанції, які свідчать про відсутність їх протиправної бездіяльності чи при його ухилення від виконання у даній справі. Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції без змін. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.11.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020, зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області відновити у інтегрованій картці платника податків Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» суму податку на додану вартість в розмірі 460020 грн, як суб`єкта спеціального режиму оподаткування, задекларованої відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість за період 01.01.2009 по 30.09.2009. У постанові від 28.07.2020 суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що у картках особових рахунків відображається повна хронологія нарахувань податкових зобов`язань, їх сплата тощо. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. А тому Восьмий апеляційний адміністративним суд зазначив, що відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників інтегрованої картки платника податку у ручному режимі у разі необхідності. Позивач вважаючи, що відповідачем не виконане судове рішення, яке набрало законної сили, звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Як передбачено ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України). За приписами ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Так, питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано ст. ст. 382, 383 КАС України. У відповідності до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 цього Кодексу. Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, ст.383 КАС України, має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень або ж дій суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення у відповідній справі, що має бути підтверджено відповідними доказами. Наявність у КАС України «спеціальних» положень, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є «спонукання» відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Даний порядок оскарження дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на ч. 5 ст. 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправним рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 та від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19. При цьому, положення ст. 383 КАС України свідчать, що у випадку наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 цього Кодексу. Згідно зі ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. За таких умов, наявність підстав для задоволення заяви в порядку ст.383 КАС України має наслідком прийняття окремої ухвали з метою усунення порушень допущених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Відповідно до ч. 5 ст. 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містять в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для його виконання. Оцінивши обставини справи та наявні докази, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 819/3111/15 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року