Постанова 4857 № 260/1302/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1302/19 пров. № А/857/16319/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М. з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року, ухвалене суддею Калинич Я.М. у м. Ужгороді о 08 год. 47 хв. у справі № 260/1302/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001231202 від 10.06.2019 року Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001231202 від 10.06.2019 року. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не прийняв уточнюючий розрахунок, який подано у паперовій формі; предмет перевірки та прийняте за її результатами рішення стосуються дослідження різних за своєю суттю питань; форма та зміст рішення відповідача не відповідає суті виявленого порушення. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Таку позицію обґрунтовує тим, що подання податкової звітності, в тому числі, уточнюючих розрахунків до податкової декларації, передбачено лише у електронній формі. Відповідач вважає, що мав право, за результатами перевірки достовірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., приймати рішення щодо права платника на бюджетне відшкодування ПДВ. Тому відповідач вважає, що правомірно прийняв оскаржене податкове повідомлення-рішення. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що, на підставі наказу від 16.04.2019 року № 501, відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації за лютий 2019 року. За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт № 374/07-16-12-02/00274105 від 13.05.2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за лютий 2019 року. У акті перевірки відповідач зафіксував те, що позивач порушив абз. «б» п. 200.4 та абз. «б» п. 200.14 ст. 200 ПК України, внаслідок чого перевищив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку з ПДВ за лютий 2019 року від 17.04.2019 року № 907685666, на загальну суму 2261572 грн. Перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок позивача у банку за декларацією за лютий 2019 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку з ПДВ за лютий 2019 року від 17.04.2019 року № 907685666, в сумі 4292130 грн. (рядок 20.2.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку). На підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки, відповідач 10 червня 2019 року прийняв податкове повідомлення-рішення за формою В1 № 0001231202, на підставі якого, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2019 року, задекларовану позивачем для повернення на його банківський рахунок на 2261572 грн., та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію у вигляді штрафу у сумі 1130786 грн. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно з пунктом 200.7 статі 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Таким чином, сума від`ємного значення ПДВ набуває статусу суми, заявленої до бюджетного відшкодування, у разі подання платником податків контролюючому органу заяви про таке бюджетне відшкодування. Апеляційний суд встановив те, що позивач, разом із податковою декларацією за лютий 2019 року, подав розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Згідно з пунктом 200.10 ст.200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування, відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування, у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки. Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України, камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність, під час проведення камеральної перевірки, не обов`язкова. У пункті 76.3 статті 76 ПК України зазначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Відповідно до абзацу 1 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка може бути проведена у разі коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тисяч гривень. Така документальна позапланова перевірка, згідно із абзацом 2 підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, проводиться, виключно, щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тисяч гривень. У свою чергу, у пункті 200.10 статті 200 ПК України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Відповідно до пункту 200.11 статті 200 ПК України, контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: - за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; - з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Отже, для підтвердження права особи на бюджетне відшкодування, відповідач проводить камеральну перевірку, а, у випадках передбачених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, документальну перевірку. Натомість, апеляційний суд встановив, що позивач розрахунок суми бюджетного відшкодування зробив не за рахунок від`ємного значення, сформованого за передбаченими у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями, а тому відповідач не мав права проводити документальну позапланову виїзну перевірку у процесі бюджетного відшкодування ПДВ. Більше того, апеляційний суд звертає увагу на те, що, відповідно до наказу про проведення перевірки, предметом перевірки було питання достовірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за декларацією за лютий 2019 року, а не узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування. Водночас, у акті документальної позапланової виїзної перевірки зазначено, що предметом перевірки було питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника за лютий 2019 року. Ці обставини свідчать про те, що наказ про проведення перевірки приймався щодо одного питання, а перевірка проводилась щодо іншого. Тому, з урахуванням цих обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач порушив порядок проведення перевірки, що свідчить про незаконність проведення перевірки. У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 21.05.2020 року у справі № 208/6557/16-а вказав, що, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Тому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про скасування оскарженого податкового рішення, як протиправного. Інші аргументи сторін, не впливають на висновок апеляційного суду щодо не законності оскарженого рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2021 року в справі № 260/1302/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повний текст постанови складений 13.12.2021 року