Постанова 4855 № 640/9861/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9861/20 П О С Т А НО В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Грибан І.О., Костюк Л.О. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року, суддя Пащенко К.С., у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної податкової служби України, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- У С Т А Н О В И Л А: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» подало до Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративний позов до Державної податкової служби України та Офісу великих платників податків ДПС про визнання нечинним рішення Державної податкової служби України № 6013/6/99-00-08-05-05-06 від 17.02.2020 з 21.02.2020 та про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (форма "Ш") Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 15.01.2020 № 0000094503 та від 15.01.2020 № 0000084503. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 замінено відповідача Офіс великих платників податків ДПС його процесуальним правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення (форма "Ш") Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 15.01.2020 № 0000094503 та від 15.01.2020 № 0000084503. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Офісом великих платників податків ДПС було проведено камеральну перевірку позивача щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2017 року (від 20.04.2017 № 9070696668), лютий 2019 (від 20.03.2019 № 9051135197), березень 2019 року (від 20.04.2019 № 9079412804), за квітень 2019 року (від 20.05.2019 № 9103966828) та уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань за січень 2019 року (від 20.05.2019 № 9104081168), за лютий 2019 року (від 20.05.2019 № 9104081233), за квітень 2019 року (від 20.06.2019 № 9131817685), за результатами якої складено акт від 10.12.2019 № 689/28-10-45-03/00135390. Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 203.2 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті самостійно визначених податкових зобов`язань за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2017 року (від 20.04.2017 № 9070696668), лютий 2019 (від 20.03.2019 № 9051135197), за березень 2019 року (від 20.04.2019 № 9079412804), за квітень 2019 року (від 20.05.2019 № 9103966828) та уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань за січень 2019 року (від 20.05.2019 № 9104081168), за лютий 2019 року (від 20.05.2019 № 9104081233), за квітень 2019 року (від 20.06.2019 № 9131817685); - пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті самостійно визначених податкових зобов`язань за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2017 року (від 20.04.2017 № 9070696668), за лютий 2019 року (від 20.03.2019 № 9051135197), березень 2019 року (від 20.04.2019 № 9079412804), за квітень 2019 року (від 20.05.2019 № 9103966828) та уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань за січень 2019 року (від 20.05.2019 № 9104081168), за лютий 2019 року (від 20.05.2019 № 9104081233), за квітень 2019 року (від 20.06.2019 № 9131817685). На підставі акта перевірки від 10.12.2019 № 689/28-10-45-03/00135390 Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020: - № 0000094503, яким застосовано штраф у розмірі 10% на загальну суму 6202,52 грн.; - № 0000084503, яким застосовано штраф у розмірі 20% на загальну суму 130 309 370,01 грн. Позивач подав до ДПС України скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення. Рішенням Державної податкової служби України від 17.02.2020 № 6013/6/99-00-08-05-05-06 продовжено строк розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 0000094503 та № 0000084503. Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений статтею 56 ПК України, відповідно до приписів якої рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Відповідно до наказу ДПС України від 25.06.2019 № 6-о у зв`язку із службовою необхідністю покладено виконання обов`язків директора Департаменту правового забезпечення Державної податкової служби України на начальника управління організації та супроводження судових справ Департаменту правового забезпечення Державної податкової служби України Павловича Дмитра Михайловича з 25.06.2019. Наказом ДПС України від 03.09.2019 № 56 (https://www.tax.gov.ua/pro-sts-ukraini/upovnovajeni-osobi-/upovnovajeni-osobi/print-73588.html?fbclid=IwAR1sMx v0qEczLXGTWFN7wQ4ygUMNLWAZN_dRnRvnTRnznxx_pheYfe0n-0) визначений перелік функцій, на здійснення яких уповноважують в.о. директора Департаменту правового забезпечення Павловича Дмитра Михайловича, а саме: право підписання у межах компетенції індивідуальних податкових консультацій з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; прийняття рішень про продовження строку розгляду звернень на отримання індивідуальних податкових консультацій, що надійшли на розгляд до Департаменту правового забезпечення та прийняття рішень про внесення або про відмову у внесенні відомостей про індивідуальні податкові консультації, що надійшли на розгляд до Департаменту правового забезпечення від головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС, до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій. Проте, серед наведеного переліку відсутні повноваження на прийняття та підписання рішень про продовження строку розгляду скарг, що подані в адміністративному порядку, на рішення про визначення сум грошових зобов`язань платників податків. Як вірно зазначив суд першої інстанції, викладені податковим органом дані у відповіді на адвокатський запит, надісланий на його адресу представником позивача, що відсилають до наказу ДПС України від 22.08.2019 № 34, не спростовують відсутність у в.о. директора департаменту згаданих повноважень, оскільки відповідний наказ наділяє ОСОБА_1 повноваженнями, зокрема, приймати та підписувати рішення про продовження строку розгляду скарг платників податків на вимоги зі сплати недоїмки з ЄСВ та рішення про нарахування штрафних санкцій та пені у зв`язку з несплатою/несвоєчасною сплатою ЄСВ, натомість спірними ППР визначено позивачу зобов`язання з ПДВ. Окрім того, відповідні повноваження ОСОБА_1 міг реалізовувати лише на посаді начальника управління організації та супроводження судових справ Департаменту правового забезпечення Державної податкової служби України, а не виконуючи обов`язки директора департаменту. Отже, судом правильно встановлено відсутність у в.о. директора Департаменту правового забезпечення Державної податкової служби України повноважень на прийняття та підписання рішення від 17.02.2020 № 6013/6/99-00-08-05-05-06 про продовження строку розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 0000094503 та № 0000084503. В силу п. 55.1. ст. 55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Відповідно до пунктів 56.1., 56.8., 56.9., 56.10. ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. Судом першої інстанції встановлено відсутність у в.о. директора Департаменту правового забезпечення Державної податкової служби України повноважень на прийняття та підписання рішення від 17.02.2020 № 6013/6/99-00-08-05-05-06 про продовження строку розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 0000094503 та № 0000084503, проте матеріали справи містять рішення від 30.03.2020 № 11455/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарги, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Так як протиправність продовження відповідачем строків розгляду скарги в силу положень п.п. 56.8., 56.9. ст. 56 ПК України презюмує повне задоволення скарги позивача, відповідно очевидним є також висновок про протиправність прийнятого в подальшому рішення про результати розгляду скарги, яким відмовлено у задоволенні скарги. За таких обставин в силу приписів пунктів 56.8., 56.9. статті 56 ПК України, скаргу позивача з дня, наступного за останнім днем визначеними вказаними нормами строків, слід вважати задоволеною, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 0000094503 та № 0000084503 - скасованими. Статтею 5 КАС України визначено, що до адміністративного суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи інтерес, охоронюваний законом, порушено чи оспорюється. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність факту порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Водночас, рішення контролюючого органу, прийняте в процесі адміністративного оскарження, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні наведеного пункту і не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору. Отже, мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення в процесі адміністративного оскарження (в тому числі і рішення про продовження строку розгляду скарги), визначеного нормами ПК України, є досудовим порядком вирішення спору, а тому не підлягає оцінці судом. Отже, оскільки позивачем в частині вимог про визнання нечинним рішення ДПС України від 17.02.2020 № 6013/6/99-00-08-05-05-06, прийнятого в процесі адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 15.01.2020 № 0000094503 та № 0000084503 невірно обрано спосіб захисту порушеного права (вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта), суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог в цій частині. Щодо законності прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень від 15.01.2020 № 0000094503 та № 0000084503 колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим зобов`язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Підпунктами 49.18.1 - 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Згідно із пунктом 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Як встановлено судом позивач подав до контролюючого органу звітні податкові декларації від 20.04.2017 № 9070696668 за березень 2017 року, від 20.03.2019 № 9051135197 за лютий 2019 року, від 20.04.2019 № 9079412804 за березень 2019 року, від 20.05.2019 № 9103966828 за квітень 2019, якими самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі, відповідно, 311 685 041,00 грн., 292 605 616,00 грн., 107 905 785,00 грн. та 250 033 136,00 грн. Окрім того, 20.05.2019 та 20.06.2019 позивачем подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки від 20.05.2019 № 9104081168, від 20.05.2019 № 9104081233, від 20.06.2019 № 9131817685 податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень-лютий, квітень 2019 року, якими збільшено заявлену до сплати податкового зобов`язання на 51,00 грн. та 24,00 грн., а також зменшено заявлену суму податкового кредиту на 2238,00 грн. Сплата позивачем самостійно задекларованих податкових зобов`язань, в тому числі штрафів, визначених в уточнюючих розрахунках, не є спірною у даній справі та підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Фактично спірним є питання правомірості зарахування сплачених коштів в рахунок погашення інших зобов`язань, відмінних від задекларованих. Зокрема, сплачені позивачем кошти зараховувались в погашення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 998 447 287,84 грн., яке обліковується за ПАТ "Укрнафта" з 27.03.2019, про що платнику стало відомо з ІТС "Електронний кабінет". В інтегрованій картці платника податків, електронному кабінеті, а також інших інформаційних системах Державної фіскальної служби, ведення яких станом на час виникнення спірних правовідносин здійснювалось Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України, інформація про наявність у ПАТ "Укрнафта" грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 998447287,84 грн. з`явилась з урахуванням наступної хронології подій. 05.04.2018 на підставі акта перевірки від 16.03.2018 № 388/28-10-14-01/00135390 та висновку про розгляд заперечення № 48 від 03.04.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення рішення № 0005031401 відносно ПАТ "Укрнафта", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму грошового зобов`язання 453858227,00 грн. за податковим зобов`язанням та на суму 113464557,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Окрім того, 05.04.2018 на підставі акту перевірки від 16.03.2018 № 388/28-10-14-01/00135390 та висновку про розгляд заперечення № 48 від 03.04.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення рішення № 0005021401 відносно ПАТ "Укрнафта", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість. Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 21.06.2018 № 21267/6/99-99-11-01-0221 скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.04.2018 № 0005021401 та № 0005031401 в частині взаємовідносин із НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта", Гнідинцівський ГПЗ ПАТ "Укрнафта" по операціях з надання послуг відповідно до договорів про підготовку (переробку) нафти з конденсатом та у відповідній частині штрафну санкцію, а в іншій частині вказані ППР залишено без змін. 04.07.2018 на підставі акта перевірки від 16.03.2018 № 388/28-10-14-01/00135390 та висновку про розгляд заперечення № 48 від 03.04.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено нове податкове повідомлення рішення № 0007641401 відносно ПАТ "Укрнафта", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 721 140 195,00 грн. (на суму грошового зобов`язання 576912156,00 грн. за податковим зобов`язанням та на суму 144 228 039,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), без проведення нової перевірки. Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся зі скаргою до ДФС України. Рішенням ДФС України «Про розгляд скарги» від 31.08.2018 № 28329/6/99.99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без розгляду та повернуто скаржнику з огляду на те, що питання порушені у скарзі платника податків вже були розглянуті ДФС України по суті. Як зазначалось ПАТ «Укрнафта» обліковується грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 998447287,84 грн. З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до контролюючого органу з листом, в якому просив виключити вказані суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 998 447 287,84 грн. Отримавши відмову у виключенні таких сум з інформаційних систем та вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 у справі № 640/8980/19: визнані протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, ведення яких здійснюється Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України, інформації про наявність у Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.07.2018 № 0007641401, що є скасованим; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, внесення податкової інформації до яких здійснюється Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України, інформацію про наявність у Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 № 0007641401, що є скасованим, та інформацію про пеню, нараховану за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 № 0007641401. Вищевказана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 залишена без змін постановою Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 01 липня 2020. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС України). Таким чином, станом на 10-11, 20, 24-27, 30 вересня, 7-8, 10-11, 15-16, 21 жовтня 2019, (дати зарахування сплачених коштів в рахунок погашення інших зобов`язань, відмінних від задекларованих) у позивача був відсутній обов`язок щодо сплати грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 № 0007641401, відтак контролюючий орган безпідставно зараховував кошти, сплачені згідно із деклараціями від 20.03.2019 № 9051135197, від 20.04.2019 № 9079412804, від 20.05.2019 № 9103966828 та розрахунками від 20.05.2019 № 9104081168, від 20.05.2019 № 9104081233, від 20.06.2019 № 9131817685. З оглду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача несвоєчасно сплачених самостіно задекларованих податкових зобов`язань, а отже у податкового органу були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій У зв`язку з цим податкове повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 0000084503 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.01.2020 № 0000094503 колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом, податковим органом вищезазначеним ППР було застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 6202,52 грн. за несвоєчасну (кількість днів прострочення - 26) сплату суми боргу в розмірі 62025,20 грн. згідно із податковою декларацією за березень 2017 року (від 20.04.2017 № 9070696668). Дата сплати названої суми відповідачем зазначено 26.05.2017. Водночас, зобов`язання з податку на додану вартість, самостійно визначене до сплати у декларації від 20.04.2017 № 9070696668, поданій за березень 2017 року, було сплачене згідно із платіжними дорученнями від 21.03.2017 № 3138-П17, № 3139-П17, № 3140-П17, № 3141-П17, № 3142-П17, від 22.03.2017 № 3259-П17, № 3260-П17, № 3261-П17, № 3262-П17, № 3263-П17, № 3264-П17, від 23.03.2017 № 3326-П17, № 3327-П17, № 3328-П17, від 24.03.2017 № 3402-П17, № 3403-П17, № 3404-П17, № 3405-П17, № 3406-П17, № 3407-П17, № 3408-П17, № 3409-П17, від 28.03.2017 № 3504-П17, № 3505-П17, № 3506-П17, № 3507-П17, № 3508-П17, № 3509-П17, № 3510-П17, від 07.04.2017 № 3974-П17, № 3975-П17, № 3976-П17, № 3986-П17, № 3987-П17, № 3988-П17, від 10.04.2017 № 4121-П17, № 4122-П17, № 4123-П17, № 4124-П17, № 4125-П17, № 4126-П17, № 4127-П17, № 4128-П17, № 4129-П17, № 4130-П17, № 4131-П17, № 4132-П17, № 4133-П17, від 12.04.2017 № 4248-П17, № 4249-П17, № 4250-П17, від 13.04.2017 № 4311-П17, № 4312-П17, № 4313-П17, № 4314-П17, від 14.04.2017 № 4395-П17, № 4396-П17, № 4397-П17, № 4398-П17, № 4399-П17, № 4400-П17, № 4401-П17, від 20.04.2017 № 4594-П17, № 4595-П17. Таким чином, 26.05.2017 позивач не сплачував 62025,20 грн. згідно із декларацією від 20.04.2017 № 9070696668, а тому і не допускав порушення термінів сплати самостійно задекларованого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2017 року, що свідчить про відсутність факту податкового правопорушення та відповідно відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій. Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Що стосується доводів апеляційної скарги проте, що у разі незгоди з прийнятим рішенням ДФС про розгляд скарги та ППР платник податків повинен був оскаржити їх до суду, то колегія суддів вважає їх безпідставними та звертає увагу на те, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права або законні інтереси і просити про їх захист. Спосіб захисту порушеного права позивач обирає на власних розсуд з огляду на викладені в ст. 5 КАС України вимоги. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції надав оцінку тій обставині, що позивач, оскаржуючи рішення ДПС України від 17.02.2020 та 21.02.2020, невірно обрав спосіб захисту порушеного права, а тому відмовив у задоволенні позову в частині скасування рішення ДПС України. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 черня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Грибан І.О. Костюк Л.О. Повний текст виготовлено: 13 грудня 2021 року.