Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2930/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 р.Справа № 520/2930/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Щеглова І.Е., представника відповідача: Зеленського О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року, головуючий суддя І інстанції Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.06.21 року по справі № 520/2930/21 за позовом ОСОБА_1 до Коломацького селищного голови Гуртового Володимира Григоровича , Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області третя особа Фінансове управління Коломацької селищної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Коломацького селищного голови Гуртового Володимира Григоровича, Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, третя особа Фінансове управління Коломацької селищної ради, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати Розпорядження Коломацького селищного голови від 28.01.2021 №12-к "Про звільнення у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради"; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового управління Коломацької селищної ради з 29.01.2021; - стягнути з Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; - зобов`язати Коломацького селищного голову Гуртового Володимира Григоровича, Коломацьку селищну раду Богодухівського району Харківської області надати ОСОБА_1 рівнозначну посаду у фінансовому відділі Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області; - стягнути з Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, у розмірі 90000,00 грн. (дев`яносто тисяч гривень); - рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового управління Коломацької селищної ради та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного Розпорядження Коломацького селищного голови від 28.01.2021 №12-к, оскільки Коломацький селищний голова порушив процедуру реорганізації фінансового управління, належним чином не попередив позивача про зміну істотних умов праці, не запропонував у встановлений строк рівнозначну посаду позивачу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідачем, Коломацькою селищною радою Богодухівського району Харківської області, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, представник позивача та представник відповідача підтримали свої правові позиції по справі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 15.12.2017 позивача призначено на посаду начальника фінансового управління Коломацької селищної ради, що підтверджується копією Розпорядження Коломацького селищного голови від 15.12.2007 року № 60 "Про призначення на посаду начальника фінансового управління Коломацької селищної ради ОСОБА_1 ". Рішенням №9 ІІІ сесії VIII скликання від 21.12.2017 було затверджено Положення про фінансове управління Коломацької селищної ради. З 11.11.2020 позивач є депутатом Коломацької селищної ради ІХ скликання, що підтверджується копією Посвідчення №5. 11.11.2020 проведена І сесія ІХ скликання Коломацької селищної ради Богодухівського району. Рішенням І сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради № 21 від 11.11.2020 вирішено скоротити з 11.01.2021 фінансове управління Коломацької селищної ради. 11.11.2020 видано Розпорядження Коломацького селищного голови № 73-к "Про можливі зміни істотних умов праці працівників Коломацької селищної ради", в якому зазначено: "Попередити працівників Коломацької селищної ради про можливі зміни істотних умов праці, а також можливе вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (структури та штатної чисельності)". 13.11.2020 позивача повідомлено про вказане розпорядження, що підтверджується копією листа особистого ознайомлення. 27.11.2020 проведена ІІ сесія ІХ скликання Коломацької селищної ради Богодухівського району. Рішенням ІІ сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради Богодухівського району № 5 від 27.11.2020 вирішено внести зміни до п. 2 рішення 1 сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради від 11.11.2020 № 21 "Про апарат селищної ради його підрозділи та відділи та умови оплати праці на 2020 рік", виклавши його в новій редакції: "Ліквідувати фінансове управління Коломацької селищної ради з 27.11.2020". 27.01.2021 проведена IV сесія ІХ скликання Коломацької селищної ради Богодухівського району. Рішенням ІV сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради створено фінансовий відділ Коломацької селищної ради. 28.01.2021 Коломацьким селищним головою ОСОБА_2 видано Розпорядження № 12-к "Про звільнення у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради", яким вирішено звільнити ОСОБА_1 начальника фінансового управління Коломацької селищної ради 28.01.2021 у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради та відмовою від переведення на іншу роботу згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Не погодившись з прийнятим Коломацьким селищним головою розпорядженням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано положеннями Закону України від 07.06.2001 № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (надалі Закон № 2493-III). Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 2493-III, сільські, селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Повноваження голів сільських, селищних, міських рад визначено ст.ст.25-26 Закону № 2493-III . Згідно з ст. 12 Закону № 2493-III, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Відповідно до п.п. 19, 20 ч. 4, ч. 5 ст. 42, ч. 8 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", селищний голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими Законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесенні радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень. Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень. Згідно з ст. 2 Закону № 2493-III, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2493-III, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, зокрема, Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. Дія норм законодавства про працю (зокрема, Кодексу законів про працю України) поширюється на спірні правовідносини у частині відносин, що не врегульовані Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про державну службу". Як вже вище зазначалось, позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Стосовно процедури звільнення, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями ст. 49-2 КЗпП України визначено порядок вивільнення працівників, відповідно до яких про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період. Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства. Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Судовим розглядом встановлено, що 11.11.2020 видано розпорядження Коломацького селищного голови № 73-к "Про можливі зміни істотних умов праці працівників Коломацької селищної ради", в якому зазначено: "Попередити працівників Коломацької селищної ради про можливі зміни істотних умов праці, а також можливе вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (структури та штатної чисельності)", а позивача звільнено 28.01.2021 (розпорядження № 12-к "Про звільнення у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради"). З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а також, враховуючи положення ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання відповідачем приписів законодавства в частині строку попередження про подальше звільнення позивача. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40) (ч. 2 ст. 36 КЗпП). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП). Згідно положень ст. 40, 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника за його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі. Крім того, рішенням від 27.11.2020 №5 "Про внесення змін до рішення І сесії ІХ скликання Коломацької селищної ради від 11.11.2020 року №21"Про апарат селищної ради його підрозділи та відділи та умови оплати праці за 2020 рік" відповідачем внесено зміни до п. 2 від 11.11.2020 року №21 шляхом викладення його у наступній редакції : "2. Ліквідувати фінансове управління Коломацької селищної ради з 27.11.2020 року…". Так, 30.11.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про те, що фінансове управління Коломацької селищної ради знаходиться у стані припинення в результаті його ліквідації. Як вже вище зазначалося, 11.11.2020 працівників попереджено розпорядженням Коломацького селищного голови № 73-к "Про можливі зміни істотних умов праці працівників Коломацької селищної ради", в якому було зазначено: "Попередити працівників Коломацької селищної ради про можливі зміни істотних умов праці, а також можливе вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (структури та штатної чисельності)". Судовим розглядом встановлено, що додатком №1 до зазначеного розпорядження селищного голови є лист особистого ознайомлення про попередження про зміну істотних умов праці та можливе вивільнення працівників у порядку ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, зі змісту якого вбачається, що позивача ознайомлено з розпорядженням №73-к, про що свідчить її підпис. Положеннями ст. 49-2 КЗпП України регламентується порядок попередження працівників саме про наступне вивільнення, в тому числі у випадках змін в організації виробництва і праці. Повідомлення працівників про наступну зміну істотних умов праці регламентується положеннями ст. 32 КЗпП України, посилання на які розпорядження №73-к не містить. Відтак, з урахуванням змісту розпорядження від 11.11.2020 №73-к та положень ст. 49-2 КЗпП України, цей документ слід розглядати саме як попередження працівників про наступне звільнення на виконання вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. Враховуючи вказане вище, доводи позивача про порушення порядку повідомлення про природу та характер наступних змін до істотних умов праці не відповідають дійсності, оскільки метою розпорядження від 11.11.2020 року №73-к є повідомлення працівників про наступне звільнення відповідно до вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України. Крім того, відповідно до ст. 58 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий апарат районної, обласної ради забезпечує здійснення радою повноважень, наданих їй Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчий апарат ради здійснює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії і зв`язків з територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Виконавчий апарат ради забезпечує виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів, прийнятих відповідною радою, якщо рішенням цієї ради повноваження щодо забезпечення виконання заходів з відстеження результативності цих регуляторних актів не делеговано відповідним місцевим державним адміністраціям. Пунктами 1, 13 положення про фінансове управління Коломацької селищної ради в редакції від 21.12.2017 передбачено, що фінансове управління селищної ради є структурним підрозділом комунальної власності Коломацької селищної ради, що утворюється головою селищної ради та підпорядкований йому, а також підзвітний та підконтрольний Департаменту фінансів обласної державної адміністрації. Управління утворене як юридична особа публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки. Отже, фінансове управління Коломацької селищної ради на момент прийняття рішення про його ліквідацію мало правовий статус виконавчого органу селищної ради. Вказана обставини також підтверджується додатком до рішення І сесії ІХ скликання селищної ради від 11.11.2020 №21, яким затверджено структуру та загальну чисельність апарату та виконавчих органів селищної ради. Як вбачається із зазначеного додатку, фінансове управління не входить до складу апарату Коломацької селищної ради, а є виконавчим органом Коломацької селищної ради. Виконавчий орган селищної ради та виконавчий апарат селищної ради не є тотожними поняттями та мають різний правовий статус. Відтак, позивач, без будь-якого правового обґрунтування посилається на порушення приписів Колективного договору, жодним чином не підтверджуючи, ані факт внесення змін до структури виконавчого апарату, ані факт наявності у фінансового управління Коломацької селищної ради правового статусу складової частини виконавчого апарату селищної ради, а тому доводи позивача на порушення положень Колективного договору є необґрунтованими. Звільнення ОСОБА_1 здійснено за наявності передбачених законом підстав (ліквідація юридичної особи), позивача своєчасно повідомлено про майбутнє звільнення на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України та запропоновано усі наявні вакантні посади, від переведення на які, позивач відмовилась. Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження Коломацького селищного голови від 28.01.2021 року №12-к "Про звільнення у зв`язку з ліквідацією фінансового управління Коломацької селищної ради" та поновлення позивача на посаді начальника фінансового управління Коломацької селищної ради. Стосовно доводів позивача про порушення відповідачами обов`язку запропонувати ОСОБА_1 усі наявні вакантні посади на час звільнення, зокрема, посади у відділі фінансів Коломацької селищної ради, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 6-1264цс17, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Таким чином, обов`язок запропонувати працівнику вакантні посади виникає у роботодавця лише у наявності вакантних посад, які відповідають освіті, кваліфікації та досвіду працівника. У разі ж якщо відповідні посади у роботодавця відсутні, останній не може вважатись таким, що порушив вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Рішенням від 27.01.2021 №9 "Про внесення змін до рішення ІІІ сесії ІХ скликання №15 від 23.12.2020 року "Про апарат селищної ради його підрозділи та відділи та умови оплати праці на 2021 рік" Коломацькою селищною радою створено фінансовий орган у статусі юридичної особи публічного права відділ фінансів Коломацької селищної ради з 01.03.2021, а також затверджено структуру та загальну чисельність апарату селищної ради, його підрозділів та відділів. Відповідно до структури та загальної чисельності апарату та виконавчих органів селищної ради станом на 01.03.2021 року у відділі фінансів селищної ради передбачено дві штатних одиниці за посадами: 1) начальник відділу 2) спеціаліст І категорії. Судовим розглядом встановлено, що на момент звільнення позивача відділ фінансів Коломацької селищної ради утворено ще було. Більш того, навіть рішення про створення такого відділу не приймалося. Відповідно до п.1.3 Положення про відділ фінансів Коломацької селищної ради відділ фінансів є юридичною особою. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації. Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відділ фінансів Коломацької селищної ради зареєстровано 04.03.2021 (номер запису 1004621020000000249). Враховуючи, що відділ фінансів Коломацької селищної ради вважається створеним лише з 04.03.2021, в той час як звільнення позивача відбулось 28.01.2021, колегія суддів зазначає, що у відповідачів була відсутня можливість запропонувати ОСОБА_1 вакантну посаду у відділі фінансів, адже його на той час ще не було створено. Отже, доводи позивача з посиланням на порушення відповідачами вимог ст. 49-2 КЗпП України в частині пропонування працівникам іншої роботи не відповідають фактичним обставинам справи. Стосовно доводів позивача про реорганізацію фінансового управління Коломацький селищної ради у відділ фінансів Коломацької селищної ради, колегія суддів зазначає наступне. Рішення Коломацької селищної ради від 27.11.2020 №5, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації фінансового управління селищного ради є чинним та у судовому порядку скасовано не було. Отже, суд не бере до увагу твердження позивача, що в даному випадку мала місце реорганізація. Як свідчать матеріали справи, рішення Коломацької селищної ради від 11.11.2020 №21 про ліквідацію фінансового управління обумовлено як невідповідністю між кількістю населення відповідної територіальної громади, кількістю юридичних осіб органу місцевого самоврядування, сукупністю економічних чинників та об`єктивною необхідністю існування окремого місцевого фінансового органу. Крім того, Коломацькою селищною радою проводилась оптимізація усіх виконавчих органів та апарату селищної ради, а тому змін в організації праці зазнало не лише фінансове управління, а й земельний, юридичний та відділу культури Коломацької селищної ради. Вказані обставини свідчать про відсутність суб`єктивного ставлення Коломацького селищного голови до позивача. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі мали на меті оптимізувати, підвищити ефективність та привести у відповідність структуру органу місцевого самоврядування об`єктивним потребам. Разом з тим, Коломацькою селищною радою отримано лист Міністерства Фінансів України від 25.01.2021 року №05130-13-10/2022, у якому зазначено наступне: "….З метою приведення правових засад функціонування бюджетної системи у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою України Верховна Рада України прийняла Закон України від 17.09.2020 №907-IX "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" (далі Закон), який вводиться в дію з 1 січня 2021 року. Законом, зокрема, внесено зміни до пункту 36 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (надалі Кодекс) та виключено норму, якою надавалося право сільському, селищному, міському (міста районного значення) голові забезпечувати виконання функцій фінансового органу, якщо такий орган не створено згідно із законом. Тобто, з 1 січня 2021 року функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів, а також інші функції, пов`язані з управлінням коштами місцевого бюджету, покладаються на місцеві фінансові органи, які з урахуванням норм Кодексу мають утворюватись місцевими радами як установи у статусі юридичної особи публічного права…". На момент прийняття рішення про ліквідацію фінансового управління, зазначені положення Бюджетного кодексу України ще не набрали чинності. Отже, у відповідачів була наявна правова підстава для передачі функцій фінансового управління селищному голові. Однак, разом із набранням законної сили вищезазначених змін до Бюджетного кодексу України, Коломацька селищна рада була змушена утворити місцевий фінансовий орган для виконання функції з складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів, а також інші функції, пов`язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Отже, створення такого місцевого фінансового органу було викликано змінами до положень чинного законодавства. Також посилання позивача про одночасність ліквідації фінансового управління та відділу фінансів Коломацької селищної ради є необґрунтованими, оскільки між прийняттям рішення про ліквідацію управління та створенням відділу минуло близько п`яти місяців. Крім того, аналіз приписів Положення про відділ фінансів Коломацької селищної ради, затвердженого рішенням IV сесії IX скликання Коломацької селищної ради від 27.01.2021 та Положення про фінансове управління Коломацької селищної ради, затвердженого рішенням ІІ сесії IX скликання Коломацької селищної ради від 27.11.2020 № 4 свідчить про суттєві відмінності у завданнях, функціях та правах зазначених органів. Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відділ фінансів Коломацької селищної ради в будь-якому випадку не може розглядатись як правонаступник фінансового управління Коломацької селищної ради, яке було припинено саме шляхом ліквідації, що, з огляду на ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, виключає можливість правонаступництва. У абзаці 3 пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу. Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації. Абзацом 3 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 встановлено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. 29.01.2020 Коломацькою селищної радою було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу фінансів Коломацької селищної ради з 01.02.2021 (доступ за посиланням: http://kolomak-rada.gov.ua/2021/01/29/kolomatska-selyshhna-rada-ogoloshuye-konkurs-na-zamishhennya-vakantnoyi-posady-5/). Тим не менш, позивач не скористалась можливістю взяти участь у цьому конкурсі. Посилання позивача на порушення положень ч. 3 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду. Отже, зазначене положення передбачає, що депутат може бути звільнений за умови його попередження в порядку, встановленому законом (у порядку, передбаченому ст. 49-2 КЗпП України). Однак, аналіз ч. 3 ст. 33 Закону України не дозволяє дійти висновку, що відсутність письмового повідомлення місцевої ради про звільнення депутата унеможливлює звільнення відповідного працівника чи робить таке звільнення протиправним. Крім того, зазначені положення Закону покладають відповідний обов`язок щодо повідомлення місцевої влади на власника або на уповноважений ним орган. Однак, на момент прийняття рішення про ліквідацію фінансового управління його засновником виступає саме Коломацька селищна рада, депутатом якої виступає позивач. Отже, письмове повідомлення Коломацької селищної ради є недоречним, адже саме селищна рада є засновником управління, та саме селищною радою приймалось рішення про його ліквідацію. До того ж, позивач, обіймаючи посаду начальника відділу фінансового управління до моменту її звільнення й мала правовий статус уповноваженої особи. З огляду на це, обов`язок, передбачений положеннями ч. 3 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" покладено саме на позивача. В свою чергу, невиконання позивачем такого обов`язку не може слугувати підставою для визнання дій Коломацької селищної ради протиправними та, відповідно, слугувати підставою для поновлення на посаді. Отже, відділ фінансів Коломацької селищної ради був створений вже після звільнення позивача з відповідної посади, є самостійною юридичною особою, яка не несе жодної відповідальності за зобов`язаннями фінансового управління Коломацької селищної ради. В свою чергу, звільнення позивача з посади начальника фінансового управління Коломацької селищної ради здійснено у повній відповідності до положень чинного законодавства України, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією, відтак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Стосовно позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя. В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що його моральні страждання безпосередньо пов`язані з протиправною поведінкою відповідача і знаходяться з нею в причинному зв`язку. Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача, тобто, жодним чином не обґрунтовано розмір моральної шкоди. Колегія суддів зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №807/596/17. Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди. З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 по справі №520/2930/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило Повний текст постанови складено 13.12.2021 року