Постанова 4851 № 480/10097/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 р.Справа № 480/10097/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Пєтухова А.Ю. представника відповідача: Мазнєвої С.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 07.10.21 року по справі № 480/10097/21 за позовом ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення № 460-МР від 29.09.2021, та зобов`язання вчинити певні дії, який буде подано до Сумського окружного адміністративного суду протягом десяти днів, шляхом зупинення дії рішення Лебединської міської ради Сумської області № 460-МР від 29.09.2021 "Про дострокове припинення повноважень Лебединського міського голови". Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неврахування всіх обставин у справі просить скасувати зазначену ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Лебединської міської ради Сумської області № 460-МР від 29.09.2021 "Про дострокове припинення повноважень Лебединського міського голови" до набрання рішенням законної сили у цій справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що процесуальним законодавством передбачено можливість зупинення дії нормативно-правового акта до вирішення справи по суті, якщо буде виявлено очевидні ознаки протиправності такого акта, а отже, суд під час вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову може і повинен дослідити питання про відповідність оскаржуваного рішення критеріям правомірності. Просить врахувати, що висновок суду першої інстанції про те, що можливі негативні наслідки, про які зазначає позивач у заяві про забезпечення позову, базуються виключно на припущеннях останнього, а зазначене ним порушення його прав має ймовірний, виключно прогнозований характер, не відповідає дійсності, оскільки негативні наслідки, за відсутності посадової особи міської ради, яка має право підписувати офіційні документи від імені ради, а також скликати та проводити сесії міської ради, вже настали, що підтверджується довідкою виконавчого комітету № 02-18/5091 від 08.10.2021; довідкою фінансового управління № 594 від 08.10.2021 та довідкою начальника юридичного відділу № 02-20/5109 від 08.10.2021. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки питання щодо умов та обставин прийняття оскаржуваного рішення підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову. Просить врахувати, що з дня дострокового припинення повноважень міського голови його повноваження тимчасово виконує секретар ради, а отже, доводи позивача про те, що з прийняттям оскаржуваного рішення ради і невжиттям заходів забезпечення позову у вигляді зупинення цього рішення ради, територіальна громада залишається без керівника, є безпідставними, оскільки у наведеному випадку весь обсяг повноважень міського голови, передбачений ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконує секретар ради. Разом з тим, покладення на секретаря ради виконання повноважень міського голови прямо передбачено змістом оскаржуваного рішення (п. 2 рішення). Звертає увагу, що доводи позивача про те, що оскаржуване рішення очевидно протиправне, не підтверджено належними і допустимими доказами. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Позивач та його представник у судовому засіданні з підстав, наведених у апеляційній скарзі, просили скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що Лебединською міською радою Сумської області прийнято рішення № 460-МР від 29.09.2021 "Про дострокове припинення повноважень Лебединського міського голови". Вважаючи вказане рішення очевидно протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не містить конкретних фактів (суті порушень), які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, що порушують Конституцію або закони України, права і свободи громадян, та не містить посилань на конкретні обставини, які б вказували б на незабезпечення здійснення наданих йому повноважень, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Лебединської міської ради Сумської області № 460-МР від 29.09.2021 "Про дострокове припинення повноважень Лебединського міського голови". Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Враховуючи співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити порушення прав та інтересів позивача, або призвести до виникнення складнощів у їх відновленні. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно зі статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване, зокрема, на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права особи. Тобто, заходи забезпечення адміністративного позову вживаються судом у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Окрім того, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, зазначеній судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. У своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 не наведено конкретних підстав для його забезпечення та не обґрунтовано, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Доводів, які б вказували на неможливість виконання судового рішення в майбутньому, якщо його буде прийнято на користь позивача, останнім не наведено та судом з матеріалів справи не вбачається. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обумовлена протиправністю оскаржуваного рішення. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Отже, протиправність дій та/або рішень відповідача повинна бути встановлена в ході судового розгляду. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що можливі негативні наслідки, про які зазначає ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, базуються виключно на припущеннях останнього, а зазначене ним порушення його прав має ймовірний, виключно прогнозований характер. Посилання ОСОБА_1 на негативні наслідки, що вже настали за відсутності посадової особи міської ради, яка має право підписувати офіційні документи від імені ради, а також скликати та проводити сесії міської ради, на підтвердження чого заявником до апеляційної скарги надано довідку виконавчого комітету № 02-18/5091 від 08.10.2021, довідку фінансового управління № 594 від 08.10.2021 та довідку начальника юридичного відділу № 02-20/5109 від 08.10.2021, колегія суддів не бере до уваги, оскільки з дня дострокового припинення повноважень міського голови його повноваження тимчасово виконує секретар ради, що прямо передбачено змістом оскаржуваного рішення (п. 2 рішення). Крім того, колегія суддів зауважує, що в адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення, що стосуються проходження публічної служби про звільнення з посади, позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Відтак, у разі забезпечення зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених КАС України, що є неприпустимим. Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову відповідно до вимог статті 150 КАС України. Враховуючи співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, які б свідчили про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити порушення прав та інтересів позивача, або призвести до виникнення складнощів у їх відновленні. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 826/14303/18. Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи позивача, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 по справі № 480/10097/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 13.12.2021 року