Постанова 4851 № 480/3579/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 р.Справа № 480/3579/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С., представника позивача Хурсенка С.О., представника відповідача Давиденка О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2021, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 27.07.21 по справі № 480/3579/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення різниці в заробітку, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області з позовною заявою в якій, уточнивши позовні вимоги (17.05.2021), просив суд: - визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 26.02.2021 № 74 о/с «По особовому складу» в частині призначення полковника ОСОБА_1 старшим інспектором сектор) адміністративної практики Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області у порядку переведення, звільнивши її з посади начальника Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області; - поновити ОСОБА_1 на штатній посаді начальника Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, що затверджений Наказом Національної поліції України від 24.12.2020 № 1031 з 26.02.2021; - стягнути (зобов`язати нарахувати та виплатити) з Відповідача на користь позивача різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 26.02.2021р. по день виконання судового рішення. При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що останній день роботи на посаді начальника Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області був - 25 лютого 2021р., тому різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи позивач просить стягнути саме з 26.02.2021р. Крім цього, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вона з 07.12.2016 працювала на посаді начальника Роменського відділу поліції ГУ НП в Сумській області. 26.02.2021 її було призначено на посаду старшого інспектора сектору адміністративної практики Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області у зв`язку із переведенням, звільнивши її з посади начальника Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. Таке переведення відбулось на підставі Наказу № 74 о/с від 26.02.2021 « 11 о особовому складу». Згідно із зазначеним наказом, звільнення з попередньої посади та переведення на нову відбулось відповідно до пункту 3 (у зв`язку із скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду) частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію) від 02.07.2015 № 580-УІІІ та за поданням заступника начальника ГУНП в Сумській області від 25.02.2021. Наказу НП України від 24.12.2020 № 1031. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення різниці в заробітку задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 26.02.2021 № 74 о/с «По особовому складу» в частині призначення полковника ОСОБА_1 старшим інспектором сектору адміністративної практики Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області у порядку переведення звільнивши її з посади начальника Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з 26.02.2021. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 26.02.2021 по 21.07.2021 в сумі 37378 (тридцять сім тисяч триста сімдесят вісім) грн. 92 коп. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до листа ДКЗ НПУ від 22.12.2020 №7930/12/1/1/03-2020 позивач разом із іншими кандидатами на керівні посади була запрошена на співбесіду до Національної поліції України, але посилаючись на лікарняний по вагітності та пологам, ОСОБА_1 на співбесіду не поїхала. Відповідач зазначає, що як кандидат на керівну посаду ОСОБА_1 не прибула на співбесіду та неможливість у зв`язку із цим призначення її на посаду начальника новоутвореного Роменського РВП, листом ГУНП в Сумській області від 25.01.2020 №240/01/12/2-2021 позивачу було направлено некомплект по ГУНП в Сумській області для ознайомлення та подання рапорту на одну із вакантних посад відповідно набутому фаху. З некомплектом по ГУНП в Сумській області позивач ознайомилася 29.01.2021, однак рапорт про призначення на одну із запропонованих посад - не подала. Відповідач наголошує, що законодавцем визначено єдиний критерій рівнозначної посади в органах поліції, а саме рівнозначна по спеціальному званню поліції. Отже, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, посилання позивача на норми КЗпП України щодо іншого визначення поняття «рівнозначної посади» працівників є необгрунтованим, оскільки це питання врегульоване нормами спеціального законодавства, яким є Закон України «Про Національну поліцію». Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк. Відповідач вважає, що з аналізу вказаної статті Закону вбачається безальтернативний обов`язок у начальника ГУНП звільнити поліцейського зі служби в поліції, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду. На думку представника відповідача, ГУНП в Сумській області виконало свій обов`язок щодо письмового повідомлення про майбутнє можливе звільнення, надання переліку вакантних посад в ГУНП у Сумській області, при цьому, сам факт надання такого переліку посад позивачем не заперечується, а в матеріалах справи наявний письмові докази ознайомлення ОСОБА_1 з переліком вакантних посад. Окрім цього судом першої інстанції встановлено, що рапорту на призначення на одну із запропонованих посад ОСОБА_1 не подавала. Позивач скориставшись своїм правом надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначає, що на її думку як правильно встановлено судом першої інстанції ГУНП в Сумській області не довело в судовому засіданні, що підстава звільнення ОСОБА_1 була законною та обґрунтованою, а саме - неможливість призначення на рівнозначну посаду та відмова від призначення на нижчу посаду. Позивач наголошує, що на момент звільнення позивача з посади начальника Роменського відділення поліції ГУНП в Сумській області рівнозначна її посаді, посада - начальника Роменського РВП ГУНП в Сумській області була вакантною. Позивач за результатами проходження курсів підвищення кваліфікації в м. Києві, отримала свідоцтво про успішне проходження таких курсів та її рекомендовано на призначення на посаду начальника Роменського РВП ГУНП в Сумській області. В подальшому з 10.12.2020 позивач перебувала в оплачуваній відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами термін якої був до 14.04.2020. Оскільки співбесіда в Національній поліції України з можливими керівниками новоутворених районних відділів поліції ГУНП в Сумській області проводилася в зазначений проміжок часу позивач не приймала участі в такій співбесіді. Позивач наголошує, що відповідач не надав суду доказів направлення/отримання позивачем від відповідача листа ДКЗ НПУ від 22.12.2020 № 7930/12/1/1/03-2020 про запрошення на співбесіду до Національної поліції України. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено негативних наслідків, зокрема у вигляді неможливості призначення на рівнозначну посаду службової особи НП України у зв`язку із неприбуттям чи не проходженням співбесіди в НП України, так само як і не передбачено взагалі обов`язкового проведення такої співбесіди. З матеріалів справи взагалі не вбачається підтвердження того, що така співбесіда з іншими особами проводилася, хто її проводив, у якому складі та з якою метою. Позивач вважає, що відповідачем взагалі не доведено неможливість призначення позивача на рівнозначну посаду, а саме - посаду начальника Роменського РВП ГУНП в Сумській області. На підставі викладеного, твердження відповідача про виконаний обов`язок попередження позивача про звільнення у зв`язку із неможливістю призначення на рівнозначну посаду є необґрунтованим та нелогічним. Також, позивач зазначає, що відповідачем при звільненні позивачки та призначенні її на посаду нижчу, ніж ту, що вона займала до звільнення, допущено грубе порушення вимог ЗУ «Про національну поліцію», чим порушено її конституційне право на працю та гарантії, передбачені ЗУ «Про Національну поліцію». На думку позивача, аргументи відповідача в апеляційній скарзі є безпідставними та не доводять законності звільнення позивача з посади начальника Роменського районного відділення ГУНП в Сумській області та подальшим призначенням на посаду старшого інспектора сектору адміністративної практики Роменського РВП ГУНП в Сумській області. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 2001 року проходить службу в правоохоронних органах на різних посадах, а з 07.11.2015 проходить службу Національній поліції України. З 04.08.2016 позивач була призначена на посаду начальника Роменського відділу поліції (м. Ромни) ГУНП, а з 07.12.2016 - начальник Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області. Наказом Національно поліції України від 24.12.2020 №1031 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Сумській області» затверджено перелік змін у штаті ГУНП в Сумській області та скорочення усіх посад в Роменському відділі поліції у зв`язку із його реорганізацією та створенням Роменського районного відділу поліції (наказ НПУ від 06.11.2015 №1). Оскільки позивач займала посаду начальника Роменського відділу поліції ГУНІІ та їй повідомлено, що для подальшого перебування на цій посаді після організаційних змін їй потрібно пройти курси підвищення кваліфікації в м. Києві. В період з 09.11.2020 по 16.11.2020 позивач пройшла курси підвищення кваліфікації в м. Київ. За результатами проходження курсів позивач отримала свідоцтво та пройшла співбесіду, за підсумками якої рекомендована для призначення на вакантну посаду Начальника Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. Крім цього, позивачем було подано декларацію про доходи (копію якої додано представником до матеріалів справи). Також, як стверджує позивач нею 04.12.2020р. було написано та передано в ГУНП в Сумській області, рапорт з наступним змістом: «З запропонованою посадою начальника Роменського районного відділу поліції згодна» (при цьому, доказів надання такого рапорту позивачем до матеріалів справи не надано). В подальшому, не зважаючи на проходження позивачем курсів підвищення кваліфікації, 26.02.2021 ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого інспектора сектору адміністративної практики Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області у зв`язку із переведенням, одночасно звільнивши її з посади начальника Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. Таке переведення відбулось на підставі Наказу № 74 о/с від 26.02.2021 «По особовому складу». Згідно із зазначеним наказом, звільнення з попередньої посади та переведення на нову відбулось відповідно до пункту 3 (у зв`язку із скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду) частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію) від 02.07.2015 № 580-УІІІ та за поданням заступника начальника ГУНП в Сумській області від 25.02.2021. Наказу НП України від 24.12.2020 №1031. При цьому, з 10.12.2020 Позивач перебувала в оплачуваній відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами термін якої був до 14.04.2020. 26.01.2021 Позивач народила дитину. Позивач звертаючись до суду з позовом який є предметом розгляду у даній справі, зазначала, що переведення її на нижчу позаду та звільнення її з посади начальника відділу відбулося без законних підстав, без її згоди на переведення, в період перебування на лікарняному у зв`язку із народженням дитини, а тому відповідний Наказ №74 о/с від 26.02.2021р. підлягає скасуванню. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 26.02.2021 № 74 о/с «По особовому складу» в частині призначення полковника ОСОБА_1 старшим інспектором сектор) адміністративної практики Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області у порядку переведення звільнивши її з посади начальника Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом законів про працю. Положенням про Національну поліцію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, а також нормами інших спеціальних законів України. Згідно ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про Національну поліцію», рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Частиною 4 сг. 59 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно - правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з частиною першою ст. 13 ЗУ «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1 ) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно- територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і кошт ів, визначених на її утримання. 17.07.2020 Верховною радою України ухвалено Постанову № 807 «Про утворення та ліквідацію районів». Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про Національну поліцію», з урахуванням Постанови Верховної ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», наказом Національної поліції України від 08.12.2020 № 955 «Про затвердження змін до Структури територіальних органів поліції» затверджені Зміни до Структури територіальних органів поліції, затвердженої наказом НПУ від 06.11.2015 № 1 (зі змінами) створені районні територіальні (відокремлені) підрозділи ГУНП в Сумській області: Конотопський районний відділ поліції. Охтирський районний відділ поліції. Роменський районний відділ поліції. Сумське районне управління поліції. ІІІосткинське районне управління поліції. Наказом Національно поліції України від 24.12.2020 №1031 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Сумській області» затверджено перелік змін у штаті ГУНП в Сумській області та скорочення усіх посад в Роменському відділі поліції у зв`язку із його реорганізацією та створенням Роменського районного відділу поліції (наказ НПУ від 06.11.2015 №1). За рішенням Голови Національної поліції України кандидати на керівні посади новоутворених підрозділів повинні були пройти підвищення кваліфікації та співбесіду з Головою НПУ. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , як і всі кандидати на керівні посади у новоутворених підрозділах, у листопаді 2020 року пройшла підвищення кваліфікації. З 10.12.2020 по 14.04.2021 відповідач перебувала у оплачуваній відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами. 29.12.2020 ОСОБА_1 було письмово попереджено про скорочення посади начальника Роменського ВП ГУНП в Сумській області та про наступне можливе звільнення з 01.03.2021 у разі відсутності посади відповідно набутого фаху. 26.02.2021 Начальником ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 видано наказ по особовому складу №74 о/с яким полковника поліції - ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Роменського відділу поліції Г`УІІП в Сумській області та призначено на посаду старшого інспектора сектору адміністративної практики Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області у порядку переведення. Із вказаним наказом позивач під підпис ознайомлена 24.03.2021. Так, в апеляційній скарзі, відповідач в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення посилався у відзиві на лист ДКЗ НПУ від 22.12.2020 №7930/12/1/1/03-2020 позивач разом із іншими кандидатами на керівні посади була запрошена на співбесіду до Національної поліції України, але посилаючись на лікарняний по вагітності та пологам, ОСОБА_1 на співбесіду не поїхала. Враховуючи, що як кандидат на керівну посаду ОСОБА_1 не прибула на співбесіду та неможливість у зв`язку із цим призначення її на посаду начальника новоутвореного Роменського РВП, листом ГУНП в Сумській області від 25.01.2020 №240/01/12/2-2021 позивачу було направлено некомплект по ГУНП в Сумській області для ознайомлення та подання рапорту на одну із вакантних посад відповідно набутому фаху. З некомплектом по ГУНП в Сумській області позивач ознайомилася 29.01.2021, однак рапорт про призначення на одну із запропонованих посад - не подала. Колегія суддів наведені доводи апеляційної скарги відповідача не бере до уваги, оскільки представником відповідача не надано до суду докази направлення/отримання позивачем від відповідача листа ДКЗ НПУ від 22.12.2020 №7930/12/1/1/03-2020 про запрошення на співбесіду, також відповідач не зазначає яким саме нормативно-правовим актом така співбесіда передбачена, як не вказує і на те, чим передбачено, що у неможливість прибути на співбесіду до Національної поліції України (наприклад, з поважних причин) є наслідком неможливості призначення особи на відповідну посаду. Крім цього, відповідачем не надано доказів того, що така співбесіда взагалі проводилась, у якому складі і яка мета її проведення. Колегія суддів наголошує, що при змінах із організації виробництва і праці, реорганізації, скороченні чисельності або штату працівників, відповідач має запропонувати працівникові, посада якого скорочена іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Так, переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції регулюється ст.ст.65. 68 ЗУ «Про національну поліцію». Згідно з пунктом 2 частини 1 статті ЗУ «Про Національну поліцію», у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації здійснюється переміщення поліцейських на рівнозначні посади. Відповідно до 65 ЗУ «Про Національну поліцію», переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі: 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби: за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - па підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі, неможливості призначення на рівнозначну посаду: за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії: через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей: за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до с татті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням па навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснюють підготовку поліцейських, на денну Форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання. Відповідно до ч. 5 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію» не допускається переміщення поліцейських жіночої статі за ініціативою керівника відповідного органу (установи, закладу) поліції на посади, нижчі ніж та, яку вони займали, з мотивів, пов`язаних із вагітністю, наявністю дітей віком до трьох років (до шести років - за медичними показниками), або у зв`язку з тим, що вони є одинокими матерями та мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей з інвалідністю. Також, колегія суддів зазначає, що позивача переведено на нижчу посаду відповідно до п.3 ч. 1 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію», дана обставина не заперечується відповідачем. Проте, відповідачем не доведено належними та доствтніми доказами, що була відсутня об`єктивна можливість переведення позивача на рівнозначну посаду. З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2021 (день введення в дію Наказу Національної поліції України від 24.12.2020 № 1031 «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП в Сумській області», тобто час, коли всі працівники були попереджені про скорочення) посада начальника Роменського районного відділення ГУ НП в Сумській області була вільною (відповідачем дану обставину не спростовано), але відповідачем не надано ґрунтовних пояснень стосовно того, чому зазначену посаду не було запропоновано ОСОБА_1 , як рівнозначну. Також, відповідачем не доведено, що позивач надавала згоду на переведення на нижчу посаду, а саме на посаду старшого інспектора сектору адміністративної практики Романського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області. Крым того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи свідчать про те, що вищезазначена посада є нижчою і з нижчим грошовим забезпеченням. Так, із довідок про розмір грошового забезпечення вбачається, що з 01.01.2021 по 25.02.2021 позивач, перебуваючи на посаді Роменського відділу поліції ГУНП в Сумській області отримала за повний робочий місяць січень 23114.99 гри., а з 26.02.2021 по 31.03.2021, перебуваючи па посаді старшого інспектора сектору адміністративної практики Роменського районного відділу поліції ГУНГІ в Сумській області, за повний робочий місяць березень отримала 15351,15 грн. При цьому, посадовий оклад позивач до переведення становив 3600 грн., а після 2500,00. Тобто, відбулось не тільки пониження в посаді, а й зменшення розміру грошового забезпечення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 26.02.2021 № 74 о/с «По особовому складу» в частині призначення полковника ОСОБА_1 старшим інспектором сектор) адміністративної практики Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області у порядку переведення звільнивши її з посади начальника Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 804/958/16 зазначено, що з аналізу ст. 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено. Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується чи спрямований на виникнення певних юридичних наслідків. Індивідуальні акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких передбачені суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їхня юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 проходила службу на посаді начальника Роменського відділу поліції ГУ НП у Сумській області, що підтверджується матеріалами справи, то й відсутні правові підстави для поновлення позивача на посаді начальника Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області. Враховуючи вищенаведену судову практику Верховного Суду про поновлення незаконного звільненого працівника на попередній роботі, суд першої інстанції у справі № 480/3579/21 при застосуванні ч. 1 ст. 235 КЗпП України дійшов вірного висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Роменського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з 26.02.2021 Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 26.02.2021р. (фактично 26.02.2021р. - це перший день роботи позивача на посаді старшого інспектора сектору адміністративної практики Роменського районного відділу поліції ГУ НП у Сумській області) - по день виконання судового рішення, підлягають задоволенню частково - по день прийняття судом рішення у даній справі, що становить 146 робочих днів. Таким чином, з урахуванням наданих відповідачем довідок на підтвердження розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 на попередній посаді та на посаді яку зараз займає позивач, з урахуванням розрахунку який наведено у клопотанні відповідача (а.с.89-90) з яким погодився представник позивача, сума різниці в грошовому забезпечення за відповідними посадами складає (745,64грн. - 489,62 грн. = 256,02 грн.). Отже, сума яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 37378 грн. 92 коп. (256,02 грн. х 146 = 37378,92грн. ). Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року по справі № 480/3579/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 по справі № 480/3579/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 13.12.2021 року