Постанова 4811 № 459/3392/20

Справа № 459/3392/20 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В. Провадження № 22-ц/811/1809/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Симець В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). В обґрунтування скарги покликається на те, що 17 вересня 2020 року Червоноградським міським судом Львівської області видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 1000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03 серпня 2020 року еквівалентно 27 679.80 грн. та про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 3000 грн. витрат на правову допомогу та 768.40 грн. судового збору. Стверджує, що державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавчі провадження № 63163517 та № 63163625 з виконання вищезазначених виконавчих листів. Зазначає, що з часу пред`явлення виконавчих листів до виконання, незважаючи на те, що боржником є одна і та сама особа, яка одержує пенсійні виплати та страхові виплати у Фонді соціального страхування, до листопада 2020 року з боржника не було стягнуто на її користь жодної гривні в межах зведеного виконавчого провадження, і лише 19 листопада 2020 року вона дізналася, що на виконання рішення суду їй поступили 256.16 грн. Вважає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист. однак державний виконавець у даному виконавчому провадженні не вживає жодних заходів з виконання рішення суду у строк та в порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Вказує, що стягнуті з боржника в межах виконавчого провадження кошти в сумі 509.36 грн. було перераховано на витрати виконавчого провадження, однак всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та необгрунтовано розмір витрат виконавчого провадження. Звертає увагу, що бездіяльність державного виконавця в частині виконання рішення суду щодо стягнення коштів на її користь полягає в тому, що такі на її рахунок не надходять у зв`язку з тим, що державний виконавець з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» зараховує їх на витрати виконавчого провадження. З наведених підстав просить: -визнати бездіяльність державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьової Руслани Олегівни щодо невиконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 серпня 2020 року неправомірною та такою, що порушує її права як стягувача у виконавчому провадженні; -зобов`язати державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) негайно вжити усіх заходів з примусового виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 серпня 2020 року відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»; -визнати дії державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьової Руслани Олегівни щодо зарахування стягнутих коштів з боржника на витрати виконавчого провадження неправомірними та такими, що порушують її права як стягувача у виконавчому провадженні. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалу суду ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвалу суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що оскаржувана бездіяльність державного виконавця полягає в тому, що державний виконавець не вжив жодних заходів з виконання судового рішення у строк та в порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Зазначає, що державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)не було проведено розподілу стягнутих з боржника сум і в необгрунтованому розмірі звернуто стягнені суми на витрати виконавчого провадження. Вважає, що судом першої інстанції їй необгрунтовано відмовлено у задоволенні її скарги. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі. В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку SMS, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 09 грудня 2021 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 29 листопада 2021 року, датою ухвалення постанови є саме 09 грудня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вжито всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, а першочергове стягнення з боржника витрат виконавчого провадження передбачено ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», відтак скарга є безпідставною. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно зі ст. 55, ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Стаття 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Частиною 1 статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Відповідно до частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Судом встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 03 серпня 2020 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 1000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03 серпня 2020 року еквівалентно 27 679.80 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на правову допомогу та 768.40 грн. судового збору. На виконання вищезазначеного рішення суду Червоноградським міським судом Львівської області 17 серпня 2020 року видано виконавчі листи № 459/3815/19 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.08.2020 року еквівалентно 27 679.80 грн., та № 459/3815/19 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на правову допомогу та 768.40 грн. судового збору. 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з вимогою про сплату коштів згідно судового рішення, повідомивши її про те, що на підставі рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 серпня 2020 року у справі № 459/3815/19, яким із ОСОБА_2 на її користь стягнуто кошти, видано виконавчі листи, які пред`явлено до виконання до Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Постановою державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьовою Р.О. від 30 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63163517 з виконання виконавчого листа № 459/3815/19 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.08.2020 року еквівалентно 27 679.80 грн. Постановою державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьовою Р.О. від 30 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63163625 з виконання виконавчого листа № 459/3815/19 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на правову допомогу та 768.40 грн. судового збору. Постановою державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьовою Р.О. від 30 вересня 2020 року в межах виконавчого провадження № 63163517 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 336.60 грн. Постановою державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьовою Р.О. від 30 вересня 2020 року в межах виконавчого провадження № 63163625 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в загальній сумі 336.60 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. З постанови начальника Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16 листопада 2020 року про перевірку зведеного виконавчого провадження № 63624543, що включає в себе виконавчі провадження № 63163517 та № 63163625, вбачається, що 30 вересня 2020 року державним виконавцем скеровано електронні запити для перевірки майнового стану боржника. Згідно з відповідей на запити державного виконавця встановлено, що боржник отримує пенсійні виплати з Пенсійного фонду України та страхові виплати у Червоноградському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області. З матеріалів справи вбачається, що постановами державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 15 жовтня 2020 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Частиною 2 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Звітом про здійсненні відрахування та виплати Сокальського об`єднаного управління Пенсійного фонду України підтверджується, що за період з жовтня по грудень 2020 року ОСОБА_2 нараховані виплати в розмірі 2100 грн. щомісячно, з яких утримувалося 20 %, що становить 420 грн., відповідно до постанови державного виконавця від 15 жовтня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах виконавчого провадження № 63163625 (а.с. 80). Звітом про здійснені відрахування та виплати Червоноградським ВВД ФСС України № 102 від 26 лютого 2021 року підтверджується, що за період з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року ОСОБА_2 отримувала щомісячний дохід в розмірі 2546.79 грн, з якого утримувалося 20 %, що становить 509.36 грн., відповідно до постанови державного виконавця від 15 жовтня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в межах виконавчого провадження № 63163517 (а.с. 81). Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Заперечуючи щодо задоволення скарги, державний виконавець зазначає, що 04 листопада 2020 року на депозитний рахунок Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшли кошти в сумі 509,36 грн., які державний виконавець перерахував на витрати виконавчого провадження. 18 листопада 2020 року на депозитний рахунок надійшли кошти в сумі 420,00 грн., з яких 163,84 грн. перераховано на витрати виконавчого провадження, 256,16 грн. на користь стягувача. 08 грудня 2020 року на депозитний рахунок надійшли кошти в сумі 509,36 грн., які перераховано на користь стягувача. 23 грудня 2020 року на депозитний рахунок надійшли кошти в сумі 420,00 грн., з яких 107,77 грн. перераховано на витрати виконавчого провадження, 107,77 грн. на користь стягувача. Доказів протилежного заявником не подано. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьовою Р.О. вжито всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо виконання рішення суду, відтак скарга ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьової Руслани Олегівни щодо невиконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 серпня 2020 року та зобов`язання державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) негайно вжити усіх заходів з примусового виконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 серпня 2020 року є безпідставною. Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні скарги стосовно визнання дій державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьової Р.О. щодо зарахування стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження неправомірними та такими, що порушують права стягувача у виконавчому провадженні, колегія суддів виходить з наступного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом пункту 5 частини першої статті 3 вказаного Закону постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, про стягнення основної винагороди, є окремими виконавчими документами. Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас, відповідно до частини другої вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону № 1404-VIII, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 20 січня 2019 року у справі № 161/8267/17 (провадження № 14-604цс18) та інші). Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18). Отже, вимоги скарги у частині оскарження дій державного виконавця щодо зарахування стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому ухвала суду першої інстанції в цій частині постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині. Відповідно до частини першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Таким чином, ухвала суду першої інстанції в частині вирішення вимог скарги про визнання дій державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьової Р.О. щодо зарахування стягнутих коштів з боржника на витрати виконавчого провадження неправомірнимипідлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. При цьому, суд апеляційної інстанції роз`яснює ОСОБА_1 , що розгляд її скарги щодо визнання дій державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьової Р.О. щодо зарахування стягнутих коштів з боржника на витрати виконавчого провадження неправомірними та такими, що порушують її права, як стягувача у виконавчому провадженні,віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Відповідно п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року сплату судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 відстрочено до ухвалення судового рішення відтак, з ОСОБА_1 підлягає до стягнення в дохід держави 454 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 377, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 12 квітня 2021 року в частині відмови у визнанні дій державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дегтярьової Руслани Олегівни щодо зарахування стягнутих коштів з боржника на витрати виконавчого провадження неправомірними та такими, що порушують права стягувача у виконавчому провадженні скасувати, провадження в цій частині вимог скарги закрити. В решті ухвалу суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 454 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 09.12.2021 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк