Постанова Львівський апеляційний суд № 454/2467/21

Справа № 454/2467/21 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю. Провадження № 22-ц/811/2821/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П. при секретарі Ждан К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Червоноградського міського суду Львівської області Новосада Миколи Денисовича та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просить стягнути з відповідачів в його користь кошти в сумі 1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій судді Червоноградського міського суду Львівської області Новосада М.Д., що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування вимог зазначає, що рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.06.2017 р., яким стягнуто з фермерського господарства «Бурка В.В.» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 15000 грн. ухвалене з порушенням Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» його було позбавлено доступу до правосуддя. Стверджує, що рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.06.2017 р. є завідомо неправосудним тому, що суддя вказаного суду в порушення своїх обов`язків та присяги, передбачених ст.ст. 54, 55 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст.8, 22, 40,55, 56, 124, 129 Конституції України, при обґрунтуванні своїх покликань не оцінив всіх доказів і тому було винесено незаконне рішення. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в частині вимог до судді Червоноградського міського суду Львівської області Новосад Миколи Денисовича про стягнення моральної шкоди. Ухвалу суду в апеляційному порядку 27 липня 2021року оскаржив ОСОБА_1 . Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що суд не встановив чи Червоноградський міський суд Львівської області відноситься до органів державної влади. Окрім цього, в оскаржуваній ухвалі суд не роз`яснив до юрисдикції якого суду віднесено розгляд даної справи. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 рокута направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18 листопада 2021 року, є дата складення повного судового рішення 01 грудня 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволенню із наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Червоноградського міського суду Львівської області Новосада Миколи Денисовича та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спір в частині вимог щодо судді Червоноградського міського суду Львівської області Новосад М.Д. не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку цивільного судочинства. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних обставин. Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Згідно ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв`язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо. Також, згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність. Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й в цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава. Таким чином, зазначеними положеннями ст.ст.62,126,129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом. У зв`язку з викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено. Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Червоноградського міського суду Львівської області Новосада Миколи Денисовича та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, вважаючи, що така позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Що ж до клопотань ОСОБА_1 про вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», а також подання про тлумачення ст.8, 55, 56, 124 Конституції України, колегія суддів не знаходить підстав для такого звернення, оскільки, розглядаючи апеляційну скаргу на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 року в колегії суддів не виникло необхідності при розгляді даної справи в тлумаченні норм Конституції України та відповідності пункту постанови Пленуму Верховного суду України нормам Конституції України, а скаржником в свою чергу не доведено такої необхідності. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала незаконна, необгрунтована, та постановлена з порушенням норм процесуального права, в зв"язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 року- слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 19 липня 2021 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 01 грудня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник