Постанова Одеський апеляційний суд № 522/312/21

Номер провадження: 22-ц/813/6841/21 Номер справи місцевого суду: 522/312/21 Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., з участю секретаря Стадніченко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, постановлену під головуванням судді Бондаря В.Я., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 175 ЦПК України, а також у зв`язку з несплатою судового збору. Не погодившись з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху в частині сплати судового збору, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення норм процесуального права. Відзиву до суду надано не було. В судове засідання призначене на 08 грудня 2021 року сторони не з`явилися про розгляд справи були сповіщені належним чином. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (13 грудня 2021 року). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду скасуванню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звільнений від сплати судового збору, оскільки у відповідності до вимог Закону «Про судовий збір» не надав доказів вчинення кримінального правопорушення, а тому повинен сплатити судовий збір. Проте, з таким висновком суду, колегія суддів погодитись не може, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, зазначивши про те, що він звільнений від сплати судового збору. В обґрунтування позовної заяви, ОСОБА_1 зазначив, що відповідачка викрала у нього грошові кошти, та протиправно користується його викраденими заробітними платами, які не бажає повернути добровільно. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , як на доказ звільнення його від сплати судового збору надав копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якої вбачається, що за заявою ОСОБА_1 відкрите 11.08.2020 року кримінальне провадження за ч. 1 ст. 185 КК України підрозділом дізнання Портофранківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. Згідно положень п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільнені від сплати судового збору. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є стягнення з відповідача викрадених у нього грошових коштів. Отже, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду. У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою. У своєму рішенні ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що Право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (справа «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви в частині сплати судового збору без руху. Відповідно до приписів п.п.3,4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2021 року в частині сплати судового збору скасувати, з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складений 13 грудня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра