Постанова 4803 № 204/7725/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6248/21 Справа № 204/7725/17 Суддя у 1-й інстанції - Книш А. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю квартири і боргових зобов`язань та поділ майна подружжя,- ВСТАНОВИЛА: В грудні 2020 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про зміну позовних вимог по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю квартири і боргових зобов`язань та поділ майна подружжя. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про зміну позовних вимог за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю квартири і боргових зобов`язань та поділ майна подружжя - залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року про залишення без розгляду заяви позивача по зустрічному позову по цивільній справі №204/7725/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 (апелянта) про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю квартири і боргових зобов`язань та поділ майна подружжя. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання ОСОБА_1 по цивільній справі № 204/7725/17 про уточнення позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю квартири і боргових зобов`язань та поділ майна подружжя. У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 по справі №204/7725/17 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання сумісною власністю колишнього подружжя та поділ майна подружжя - залишити без задоволення, а ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27.04.2021 року - без змін. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що з 04 грудня 2017 року в провадженні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2018 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю квартири і боргових зобов`язань та поділ майна подружжя. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 листопада 2018 року. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №204/573/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. 03 грудня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом про зміну позовних вимог, у якому позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить при розподілі майна присудити їй квартиру АДРЕСА_1 , оскільки вона є її особистою приватною власністю. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року провадження у цивільній справі поновлено та призначено судове засідання. Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з ч.3 ст.49 цього Кодексу позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, до закінчення підготовчого засідання. Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст.120 ЦПК України). Статтею 126 цього Кодексу передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Частина перша ст.127 ЦПК України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Залишаючи без розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що розгляд справи по суті розпочався 05 листопада 2018 року, відповідач скористалася своїм правом на подання зустрічної позовної заяви ще 16 квітня 2018 року, справа перебуває на стадії судового розгляду, клопотання про поновлення строку для подання заяви про зміну позовних вимог позивачем за зустріним позовом та її представником не заявлено. Доводи апелянта ОСОБА_1 , що зміна предмету та підстав позову не відбулось, оскільки позивач не зміняв вимог зустрічного позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно з ч.3 ст.49 ЦПК Кодексу позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, лише до закінчення підготовчого засідання й на час подання заяви про зміну позовних вимог справа перебувала на стадії судового розгляду. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995 - 004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскарженій частині - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова