Постанова Дніпровський апеляційний суд № 189/1405/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6495/21 Справа № 189/1405/20 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. при секретарі - Кравченко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, - ВСТАНОВИЛА: В грудні 2020 року до Покровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 01 вересня 2015 року позивач був звільнений за згодою сторін з ПАТ "Мостобуд" на підставі наказу МО/К - 00637 від 01.09.2015 року. На час звільнення у ПАТ "Мостобуд" існувала заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 29578,79 грн.. Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - закрито. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року по цивільній справі № 189/1405/20 (пр. №2/189/104/21) та поновити провадження у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року від інших учасників справи не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ПАТ "Мостобуд" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Разом з тим, 08.02.2017 року ухвалою Господарського суду м. Києва по справі №910/24323/16 порушено провадження у справі №910/24323/16 про банкрутство ПАТ "Мостобуд". Розгляд Господарським судом м. Києва вказаної справи, зокрема вимог кредиторів до ПАТ "Мостобуд", триває дотепер. Дані фактичні обставини підтверджуються копією ухвали Господарського суду м. Києва, долученої до клопотання відповідача, а також встановлені судом на підставі наявних у вільному доступі даних Єдиного державного реєстру судових рішень відносно господарської справи №910/24323/16. Відповідно до ст.124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством. Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, ГПК України, іншими законами України. Нормою ч.ч.1, 2 ст.7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Згідно п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч.2 ст.255 ЦПК України). Згідно ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Господарським судом м.Києва порушено провадження у справі №910/24323/16 про банкрутство ПАТ "Мостобуд", і розгляд такої справи триває дотепер, зокрема в рамках вказаної господарської справи здійснюється розгляд майнових вимог різних кредиторів ПАТ "Мостобуд", а також враховуючи, що чинним на даний час процесуальним законодавством та законодавством, яке регулює умови та порядок визнання боржника-юридичної особи банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, передбачено, що всі майнові спори (в тому числі про стягнення заробітної плати), стороною в яких є боржник, розглядаються саме господарським судом в межах справи про банкрутство такого боржника, тому спір між сторонами даної цивільної справи не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись Господарським судом м. Києва в рамках справи №910/24323/16 про банкрутство ПАТ "Мостобуд". Отже, висновки суду є вірними, що клопотання відповідача ПАТ "Мостобуд" про закриття провадження у даній цивільній справі є обґрунтованим, доведеним і підлягає задоволенню, а провадження у даній цивільній справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. При цьому, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положенням ч.3 ст.7 КУзПБ, які передбачають можливість надіслання матеріалів справи до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті. Такий висновок суду першої інстанції зумовлений тим, що за змістом означеної норми закону згадана можливість надіслання справи може бути реалізована лише у випадку, якщо провадження у справі про банкрутство відкрито після відкриття провадження у справі, яка надсилається до господарського суду. Разом з тим, провадження у справі № 910/24323/16 про банкрутство ПАТ "Мостобуд" відкрито 08 лютого 2017 року, тобто задовго до звернення ОСОБА_1 до Покровського районного суду Дніпропетровської області із позовом, за яким відкрито провадження у даній цивільній справі. Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що спір між сторонами даної цивільної справи не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись Господарським судом м.Києва в рамках справи №910/24323/16 про банкрутство ПАТ "Мостобуд". Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження по справі, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскарженій частині - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова