Окрема думка Велика Палата ВС № 9901/226/21

Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. справа № 9901/226/21 (провадження № 11-254заі21) 03 листопада 2021 року м. Київ Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та нечинним указуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2021 року і постановою від 03 листопада 2021 року апеляційнускаргу залишила без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського В. О. про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 18 травня 2021 року № 197/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Щодо визначення членів комісії з проведення конкурсу на посаду Директора Бюро економічної безпеки України від Ради національної безпеки і оборони України».

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним Указом уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про визначення трьох членів комісії з проведення конкурсу на посаду Директора Бюро економічної безпеки України від Ради національної безпеки і оборони України, водночас, позивач вважає, що визначення цих осіб відбулось з порушенням встановлених законодавством вимог.

3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 9901/226/21 відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

4. Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

5. Обґрунтовуючи таку позицію Велика Палата Верховного Суду зазначила таке. 5.1. Суд першої інстанції правильно визначив правову природу оскаржуваного Указу № 197/2021 як акта індивідуальної дії, оскільки він: - не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо визначення кола осіб - членів комісії з проведення конкурсу на посаду Директора Бюро економічної безпеки України; - не регулює певний вид суспільних відносин; - не розрахований на багаторазове застосування. 5.2. Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. 5.3. Законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. 5.4. У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відповідає критеріям, визначеним до посади Директора Бюро економічної безпеки України та прийняв рішення взяти участь у конкурсі на посаду Директора зазначеного Бюро, а відтак розраховував на законне визначення членів конкурсної комісії з призначення Директора Бюро економічної безпеки України, яке, на думку скаржника, відбулося з порушенням вимог статті 15 Закону № 1150-IX та статті 102 Конституції України. 5.5. Як слідує з матеріалів справи, скаржник звернувся до суду з цим позовом 04 червня 2021 року, однак оголошення про конкурс на посаду Директора Бюро економічної безпеки України було опубліковане лише 15 червня 2021 року, відтак жодних підстав вважати, що оскаржуваний Указ міг порушувати індивідуально виражені права, свободи або інтереси ОСОБА_1 немає, а доводи скаржника свідчать про його прагнення захистити свої інтереси на майбутнє. 5.6. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України у публічно-правових спорах фізичної особи із суб`єктом владних повноважень такий спір виникає у зв`язку з виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій відносно цієї особи. 5.7. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що в цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач - Президент України не здійснював відносно нього публічно-владних управлінських функцій. 5.8. Ураховуючи те, що між позивачем та відповідачем відсутній юридичний спір, що, своєю чергою, не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій справі.

6. Проте, Конституція України, як Основний Закон України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (стаття 55 Конституції України).

7. Також стаття 124 Конституції України встановлює, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

8. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 вказав на те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

9. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп, пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).

10. Також Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, вказує на те, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Перелік справ на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів визначений частиною другою статті 19 КАС України, а саме на справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

12. І цей перелік є вичерпним.

13. Оскаржуваним ОСОБА_1 Указом Президента України від 18 травня 2021 року № 197/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Щодо визначення членів комісії з проведення конкурсу на посаду Директора Бюро економічної безпеки України від Ради національної безпеки і оборони України», уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про визначення трьох членів комісії з проведення конкурсу на посаду Директора Бюро економічної безпеки України від Ради національної безпеки і оборони України.

14. Частиною першою статті 15 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» встановлено, що Директор Бюро економічної безпеки України призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України за пропозицією комісії з проведення конкурсу.

15. Отже члени комісії з проведення конкурсу на посаду Директора Бюро економічної безпеки України за результатами проведення конкурсу надають пропозицію щодо доцільності призначення на посаду Директора Бюро економічної безпеки України того чи іншого кандидата.

16. Таким чином особа, яка виявила бажання обійняти посаду Директора Бюро економічної безпеки України може не довіряти одному чи декільком членам комісії ставлячи під сумні, наприклад, об`єктивність чи доброчесність такого члена чи членів і цілком обґрунтовано побоюватися порушень з боку комісії як на стадії прийняття необхідних документів для участі у конкурсі від кандидатів так і на стадіях проведення такого конкурсу чи прийняття рішення щодо певного кандидата.

17. Отже, оскаржуваний Указ Президента України зачіпає права і інтереси необмеженого кола осіб, які відповідають критеріям встановленим, зокрема, частинами другою та третьою статті 16 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» і не може вважатися актом індивідуальної дії, який створює права та/чи обов`язки лише для тих суб`єктів, яким він адресується. За таких обставин вважаю, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду протиправно відмовив у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 а Велика Палата Верховного Суду підтримала таку позицію. Належним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б прийняття постанови про скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2021 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суддя В. В. Пророк Окрема думка складена 13 грудня 2021 року.