Постанова 4820 № 686/17419/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/17419/21 Провадження № 22-ц/4820/1722/21 Категорія: 19, 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. секретар судового засідання Філіпчук О.В. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/17419/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року ( ОСОБА_2 , повне судове рішення складено 07 вересня 2021 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк», Банк) вказувало, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено Угоду про надання особистого кредиту №491010513, за яким остання зобов`язалася в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі та на умовах, що передбачені Договором та Додатком №1 до нього - Графіком погашення кредиту. Позивач вказує, що ним свої зобов`язання за Договором виконані, надавши ОСОБА_1 кредит, проте у порушення умов Договору, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала і станом на 05.07.2021 наявна заборгованість у розмірі 118960,58 грн, а саме: за кредитом - 90021,80 грн, по відсоткам - 28938,78 грн, які Банк просить стягнути з ОСОБА_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» 118960,58 грн заборгованості та судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 270 грн. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка зазначає, що 04.05.2019 між нею та Банком укладено кредитний договір, згідно з умовами якого вона отримала кредит у розмірі 114530 грн шляхом підписання Анкети-заяви, отримання платіжної картки та персонального ідентифікаційного номеру для авторизації. При визначені суми заборгованості по тілу кредиту Банк, крім частково внесених нею коштів на погашення тіла кредиту, врахував ще й як борг утриманих ним сум за списання процентів за овердрафт, списання процентів за прострочену заборгованість, розрахунково-касове обслуговування основної картки, штрафу. Ці витрати визначено як використана нею частина кредиту, хоча Банк без її згоди, безпідставно утримав їх з її рахунку. ОСОБА_1 вказує, що у Анкеті-заяві не зазначено суми наданого кредиту, процентної ставки відсотків за користування кредитом, сплати штрафів та будь-яких комісійних; несення нею інших витрат не передбачено у заяві-анкеті, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів, а у Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту та Додатку№1 до Угоди про надання кредиту визначено комісійну винагороду за надання кредиту 0% та за обслуговування кредиту 0%. Також апелянтка вказує, що стягнення фактично не передбачених угодами додаткових (в т.ч. комісійних) витрат з суми наданого кредиту підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою від 20.09.2021, а також частково розрахунком заборгованості за кредитом. Загальна сума таких незаконних утримань із суми наданого їй кредиту складає 30639 грн, які мають бути зараховані до сплаченого тіла кредиту та відповідно сума боргу зменшена до 45116,76 грн (90021,80 грн - 30639 грн = 59382,80 грн), оскільки дану суму їй Банк не передавав. Оскільки за розрахунком Банку її заборгованість станом на 05.07.2021 по тілу кредиту становить 90021,18 грн, тому це потягнуло за собою визначення відсотків у більшому розмірі. ОСОБА_1 зазначає, що з долученого до справи розрахунку слідує, що з неї було незаконно стягнуто також і 2400 грн штрафів за прострочку платежу, проте стягнення штрафу не передбачено жодним із підписаних нею документів, тому вважає, що суд першої інстанції вказане безпідставно не врахував, що вплинуло на визначення суми тіла кредиту на 2400 грн більше, у зв`язку із чим тіло кредиту має бути зменшено до 56982,80 грн (59382,80 грн - 2400 грн = 56982,80 грн). З врахуванням викладеного мають бути зменшений і розмір відсотків за користування кредитом, виходячи із суми 56982,80 грн, а не з 90021,80 грн. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просить колегію суддів змінити оскаржуване рішення, стягнувши з неї заборгованість по тілу кредиту у розмірі 56982,80 грн та відсотки у зменшеному розмірі. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» погоджується із висновками суду першої інстанції та просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. АТ «Альфа-Банк» вказує, що заборгованість стягується саме по кредитному договору №491010513 від 04.09.2019 та згідно з п.3 оферти кредит у розмірі 114530 грн надавався позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором №630949397 від 15.06.2018. Банк зазначає, що для видачі цього кредиту стало клопотання ОСОБА_1 адресоване банку 04.09.2019, в якому зазначається, що у зв`язку із фінансовими проблемами, що призвели до виникнення заборгованості за Акцептом/Офертою №630949397 від 15.06.2018, просить розглянути можливість оформлення нового кредиту в сумі 114530 грн для погашення заборгованості за Акцептом/Офертою №630949397 строком на 36 місяців. Тому фактично наданий новий кредит в сумі 114530 грн було перераховано на рахунок для погашення заборгованості по старому кредитному договору №630949397. Також Банк вказує, що новий кредитний договір повністю погасив заборгованість по старому кредитному договору, спір по якому відсутній, а тому підстави враховувати в тіло кредиту в розмірі 30639 грн відсутні, оскільки ця сума та проплати не стосуються дійсного кредитного договору і не може бути врахована в спірних правовідносинах. Разом з тим, позивач зауважує, що сторони погодили, що комісійна винагорода взагалі не нараховується і не сплачується по спірному кредитному договору. Однак, відповідно до паспорту споживчого кредиту, що підписаний сторонами, обумовлено нарахування штрафів, а саме за кожне прострочення платежу, що триває від 1 до 4 днів - 100 грн; за кожне прострочення платежу, що триває 5 днів та більше - 300 грн. Оскільки до дня подачі позову боржниця перестала сплачувати кредит більше ніж 6 разів та більше ніж 5 днів за кожне прострочення, тому відповідно і штраф нараховано за кожен випадок по 400 грн, що відповідає виписці по рахунку. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення в повному обсязі не відповідає вказаним вимогам. Судом встановлено, що 04.09.2019 ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с.8). І 04.09.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Оферту на укладання угоди про надання кредиту №491010513, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит готівкою на суму 114530 грн з фіксованою процентною ставкою 39,90% річних, строком на 36 місяців. За умовами Оферти банк надав позичальнику ОСОБА_1 114530 грн кредиту для повернення заборгованості за кредитним договором №630949397 від 15.06.2018 і Угода набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту на укладення угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов Угоди та Договору (а.с. 7). ОСОБА_1 підписала додаток №1 до Угоди про надання кредиту №491010513від 04.09.2019 (графік платежів та розрахунків сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням всіх супутніх послуг), відповідно до якого загальна вартість кредиту складає 198121,29 грн (а.с.10). З наданого АТ «Альфа-Банк» розрахунку заборгованості вбачається, що по кредитному договору №491010513 станом на 05.07.2021 наявна заборгованість у розмірі 118960,58 грн, а саме: за кредитом - 90021,80 грн, по відсоткам - 28938,78 грн (а.с.14). Задовольняючи позовні вимоги АТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість. Однак, судова колегія не погоджується із такими висновками суду в частині стягнення суми відсотків з врахуванням списання Банком 2400 грн на погашення штрафів, оскільки суд дійшов таких висновків за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, у порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни оскаржуваного рішення в частині визначення розміру відсотків, що підлягають стягненню із відповідачки. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 641 ч.1 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Статтею 642 ч.1 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. За правилом ч. 1 ст. 643 ЦК України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку. За змістом ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною 1ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У статтях 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як вбачається зі матеріалів справи, Банк свої зобов`язання по кредитному договору №491010513 від 04.09.2019, що укладений між сторонами, виконав. А ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 05.07.2021 утворилась заборгованість, що за розрахунком банку становить 118960,58 грн з яких: 90021,80 грн - заборгованість за кредитом, 28938,78 грн - заборгованість по відсоткам. Враховуючи, що сторонами кредитного договору №491010513 від 04.09.2019 узгоджено такі істотні умови споживчого кредиту, як тип і сума кредиту та процентну ставку за користування кредитними коштами, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність законних підстав для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 90021,80 грн. А доводи апеляційної скарги про невірний розрахунок суду заборгованості по кредиту є в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України недоведеним, адже встановлено, що предметом спору є заборгованість по кредитному договору саме №491010513 від 04.09.2019 і, як слідує із виписки по рахунку № НОМЕР_1 , який обумовлений сторонами для погашення заборгованості по цьому кредиту, Банком було 05.09.2019 зараховано 114530 грн кредитних коштів. І за період з 05.09.2019 по 05.06.2021 ОСОБА_1 було сплачено на погашення цього кредиту 24508,20 грн, 44548,80 грн відсотків за користування кредитними коштами та 2400 грн штрафу. Судова колегія виходить із недоведеності апелянткою незаконно утриманих Банком 30639 грн, адже Виписка по рахунку з кредитної картки World Debit Mastercard (а.с.40) не стосується кредитного договору саме №491010513 від 04.09.2019, що укладений між ОСОБА_1 та Банком, адже період цієї виписки по рахунку за кредитною картою World Debit Mastercard з 15.01.2019 по 05.09.2019, а спірний кредитний договір укладено сторонами 04.09.2019. Разом з тим, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про безпідставне направлення Банком коштів на погашення нарахованого штрафу в сумі 2400 грн, адже така істотна умова договору, як встановлення відповідальності позичальника у вигляді неустойки (штрафу) за порушення зобов`язань у вигляді грошової суми та її визначеного розміру сторонами кредитного договору №491010513 від 04.09.2019 не узгоджувалася. А паспорт споживчого кредиту, що підписаний 04.09.2019 позичальником та кредитором не є частиною кредитного договору, який укладено між сторонами. Адже, термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» (Закон № 1734-VIII) лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» і у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону № 1734-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний ознайомити позичальника для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. І паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон № 1734-VIII включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13). З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що підлягає до стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість по відсоткам в розмірі саме 26538,78 грн (28938,78 грн - 2400 грн, що сплачені ОСОБА_1 та зараховані Банком на погашення штрафу) (а.с.14). Оскільки оскаржуваним судовим рішенням стягнуто загальну суму кредитної заборгованості (90021,80 грн +28938,78 грн), тому зазначене рішення підлягає зміні. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України та зміни оскаржуваного судового рішення підлягає до зменшення стягнутий із ОСОБА_1 на користь Банку судовий збір до 2224,60 грн (2270 грн (судовий збір за подання позовної заяви * 98 (% задоволених позовних вимог)/100); та у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги підлягає до стягнення з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмір 68,10 грн (3405 грн (судовий збір за подання апеляційної скарги) * 2 (% задоволених вимог апеляційної скарги) /100). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2021 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість до 116560,58 грн та судові витрати до 2224, 60 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714; вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) 68 (шістдесят вісім) грн 10 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 10 грудня 2021 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай