Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/2167/15-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/2167/15-ц Номер провадження 22-ц/814/10/21Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів: Дорош А.І., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відновлення межі земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відновлення межі земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії. Позов обґрунтований тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 липня 2001 року державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л. І., позивач є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять житловий будинок літ. «А», погреб літ. «Дп», колодязь «К», колодязь «К1», огорожа № 1-2; зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці державного фонду розміром 446 кв. м. Крім визначеного, у заповіті майна, на території успадкованого ним домоволодіння також знаходилися самочинно збудовані його бабусею господарські будівлі, а саме сіни літ. «А», сарай-гараж літ. «Д», вбиральня-душ «літ. Е», з приводу законності будівництва та розташування яких між позивачем та співвласниками суміжного домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник спір. З метою захисту своїх прав як землекористувача позивач замовив проведення експертного будівельно-технічного дослідження №35-15. Згідно з висновками встановлено порушення межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , шляхом накладення їх на площі 12 кв. м та визначено, що прибудови літ. «А1», літ. «Б1» до будівель житлових будинків, розташованих на території домоволодіння АДРЕСА_2 не відповідають вимогам ДБН та порушують межу земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 (домоволодіння АДРЕСА_1 ). Як власник суміжного домоволодіння, він звернувся до суду за захистом та відновленням порушеного права. Прохав суд відновити межі земельної ділянки, розташованої між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , згідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження №35-15 та даних інвентарної справи, відображених в технічному паспорті від 11 червня 1985 року і схеми фактичного розташування меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для виконання рішення у частині відновлення межі земельної ділянки, розташованої між житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 знести за власний рахунок капітальні незаконно збудовані прибудови до будівель літер «А1» та «Б1», розташованих по АДРЕСА_1 . Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року в позові відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звернення позивача ОСОБА_1 з позовними вимогами про відновлення межі земельної ділянки, яка фактично не встановлена в натурі на місцевості та не закріплена межовими знаками, є передчасним і таким, що унеможливлює прийняття судом рішення по суті спору. Позивач для захисту своїх прав попередньо має звернутися до уповноваженого органу місцевого самоврядування. Короткий зміст судових рішень, які ухвалювались по даній справі Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року змінено, а саме змінено підстави відмови в позові, наведені у мотивувальній частині рішення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду доказів, що він звертався до компетентних органів, чи підтверджено ними порушення його прав. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про знесення спірних об`єктів нерухомості є передчасними, не обґрунтованими належним чином, тому не можуть бути задоволені. Постанова Верховного Суду від 18 грудня 2019 року Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вищевказане судове рішення мотивовано тим, що суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову з урахуванням висновку судової будівельної-технічної експертизи від 23 березня 2016 року №13 - 16, яка підтвердила, що фактична межа між домоволодінням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відповідає межі, яка відображена в технічній документації Кременчуцького МБТІ та технічній документації сторін. Крім того, перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не врахував доводів, на які посилався позивач, а також не з`ясував дійсних розмірів та меж земельних ділянок сторін, якими вони фактично користуються, місця самочинного будівництва на земельній ділянці позивача, унаслідок чого не встановив наявність чи відсутність порушення відповідачем прав позивача як власника земельної ділянки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи і дійшов помилкового висновку щодо відсутності межі в натурі, оскільки позивачем було замовлено розробку землевпорядної документації для відновлення межі. Також судом не було враховано, що експертом були досліджені технічні паспорти будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також матеріали інвентаризації та здійснені всі необхідні обміри. Також позивач зазначає, що суд першої інстанції своїм рішенням про відмову у задоволенні позову порушив його право на судовий захист. Узагальнені доводи наведені у запереченні на апеляційну скаргу У запереченні на апеляційну скаргу відповідачі зазначають, що відповідно до норм законодавства зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами, незалежно від того, розглядалися вони попередньо органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади. Також відповідачі вказали про свою незгоду із висновком експерта від 23 квітня 2015 року, з підстав його невідповідності дійсним обставинам та матеріалам справи. Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції Позивач ОСОБА_1 та його представник у суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали та прохали їх задовольнити. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла до наступного висновку. Встановлені обставини справи З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 липня 2001 року державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І., є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке відповідно до технічного паспорту 1985 року складається з житлового будинку літ. «А», погреба літ. «Дп», колодязя «К», колодязя «К1», огорожі №1-2. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці розміром 446 кв. м. Відповідачі у справі є співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке відповідно до технічного паспорту 1989 року складається з житлових будинків літ. «А» і «Б», сараїв літ. «В», «Ж» і «Е», колодязя «К», вбиральні літ. «Г» і «З», літньої кухні літ. «Д», погреба літ. «Ек» і огорожі №

1. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці державного фонду розміром 660 кв. м. Рішенням Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області від 24 березня 2005 року № 100 ОСОБА_2 надано дозвіл виконати реконструкцію із підведенням фундаменту та облицюванням цеглою в існуючих розмірах: літньої кухні літ. «Д» розміром 5,08х6,62 м, прибудови до неї літ. «д» розміром 2,18х5,60 м, сараю літ. «В» розміром 2,83х2,00 м, сараю літ. «Е» розміром 2,03х3,82 м на садибі на АДРЕСА_2 . Реконструкцію розпочати після реєстрації та отримання дозволу на проведення будівельних робіт в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю. Рішенням Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2005 року № 135 надано дозвіл ОСОБА_3 виконати будівництво чотирьох нежитлових прибудов до житлового будинку літ. «А» розміром 3,95х3,00 м, розміром 1,35х2,35 м, розміром 2,40х3,60 м, розміром 3,00х2,00 м на садибі на АДРЕСА_2 . Реконструкцію розпочати після реєстрації та отримання дозволу на проведення будівельних робіт в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю. Рішенням Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області від 09 вересня 2010 року № 228 внесено зміни до генплану та рішення Виконавчого комітету Крюківської районної ради від 25 квітня 2005 року № 135, а саме: замість слів «літ. «а-2» розміром 1,35х2,35 м» читати «літ. «а-2» розміром 2,35х4,45 м». Згідно з актом проведення позапланової перевірки фізичних осіб на предмет відповідності виконання будівельних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 29 грудня 2010 року № 128, складеним головним державним інспектором Інспекції ДАБК у Полтавській області за участю відповідачів, порушень містобудівного законодавства при виконанні рішень Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука не виявлено. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23 березня 2016 року №13-16 фактична межа між домоволодінням АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відповідає межі, яка відображена в технічній документації Кременчуцького МБТІ та технічній документації сторін. В результаті порушення межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відбулось накладення зазначених земельних ділянок на площі 12 кв. м. Прибудова літ. «а-3» до будівлі житлового будинку літ. «А-1», розташованого на АДРЕСА_2 , та реконструкція сараю літ. «Е» цього ж домоволодіння не відповідають технічній документації власників зазначеного домоволодіння, не відповідають вимогам ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» та порушують межу земельної ділянки, що знаходиться в користування домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 . Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 грудня 2010 року по справі №2-1503/2010, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 серпня 2011 року, позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 , на якій побудовані ним гараж-сарай і туалет-душ, шляхом знесення за свої кошти цих приміщень і перенесення їх за межу на відстані 1 метр. Зобов`язано ОСОБА_1 поновити межові знаки на межі земельних ділянок між садибами, розташованими по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Постановою державного виконавця від 23 травня 2011 року Жихарьова А.В. закінчено виконавче провадження №25274865 у зв`язку з поновленням межових знаків на межі земельних ділянок між садибами, розташованими по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Позиція суду апеляційної інстанції Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Згідно зі статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 391 ЦК України та статтею 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Згідно зі статтею 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Відповідно до пунктів 4.1-4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція), відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин. Згідно зі статтею 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 липня 2001 року державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І., є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке відповідно до технічного паспорту 1985 року складається з житлового будинку літ. «А», погреба літ. «Дп», колодязя «К», колодязя «К1», огорожі №1-2. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці розміром 446 кв. м. Згідно технічного паспорту, складеного станом на 29 травня 2001 року та копія якого міститься в матеріалах цивільної справи № 2-1503/2010, площа земельної ділянки АДРЕСА_1 складає 756 кв.м., межі якої мають наступні розміри: з боку АДРЕСА_2 15,55 м (пряма лінія) , з боку домоволодіння АДРЕСА_2 - 33,45 м (ломана лінія), з тильної сторони домоволодіння - 59,80 м (ломана лінія), з боку домоволодіння АДРЕСА_4 . Відповідачі у справі є співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке відповідно до технічного паспорту 1989 року, складається з житлових будинків літ. «А» і «Б», сараїв літ. «В», «Ж» і «Е», колодязя «К», вбиральні літ. «Г» і «З», літньої кухні літ. «Д», погреба літ. «Ек» і огорожі №

1. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці державного фонду розміром 660 кв. м. Згідно технічного паспорту, складеного станом на 07 січня 1989 року, площа земельної ділянки АДРЕСА_2 складає 660, кв.м, межі якої мають наступні розміри: з боку АДРЕСА_2 12,50 м (ломана лінія) , з боку домоволодіння АДРЕСА_1 - 39,10 м (ломана лінія), з тильної сторони домоволодіння - 28,15 м (ломана лінія), з боку домоволодіння АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 - 32,40 м (ломана лінія). Разом з тим, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 грудня 2010 року по справі №2-1503/2010, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 серпня 2011 року, позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити частину земельної ділянки по АДРЕСА_2 , на якій побудовані ним гараж-сарай і туалет-душ, шляхом знесення за свої кошти цих приміщень і перенесення їх за межу на відстані 1 метр. Зобов`язано ОСОБА_1 поновити межові знаки на межі земельних ділянок між садибами, розташованими по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Звертаючись до суду з даним позовом, позивач на підтвердження своїх позовних вимог подав до суду першої інстанції висновок експертного будівельно-технічного дослідження №35-15 від 23 квітня 2015 року, результати якого збігаються із висновком судової будівельно-технічної експертизи №13-16 від 23 березня 2016 року, де зазначено: фактична межа між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відповідає межі, яка відображена в технічній документації Кременчуцького МБТІ та технічній документації власників домоволодінь АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та власника домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . В результаті порушення межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відбулось накладення вищевказаних земельних ділянок на площі 12 м2. Прибудова літ «а3» до будівлі житлового будинку літ «А-1», розташованого по АДРЕСА_1 та реконструкція сараю літ. «Е» цього ж домоволодіння не відповідають технічній документації власників зазначеного домоволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та не відповідають вимогам ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» та порушують межу земельної ділянки, що знаходиться в користуванні домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 . Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Частиною другою статті 89 ЦПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. З аналізу вищевказаних експертиз вбачається, що експертні дослідження проводились на підставі даних, зазначених в технічному паспорті на житловий будинок, розташованого в АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 11 червня 1985 року, натомість дані, які вказані в технічному паспорті, складеному станом на 29 травня 2001 року на дане домоволодіння не використовувались, що свідчить про неповноту даних, які надавалися для проведення експертного дослідження, що, в свою чергу, може вплинути на достовірність висновків, викладених в даних експертних дослідженнях. Колегія суддів вважає, що вищевказані висновки, викладені в експертному будівельно-технічному дослідженні №35-15 від 23 квітня 2015 року та судовій будівельно-технічній експертизі №13-16 від 23 березня 2016 року не можуть братись судом до уваги, оскільки дані докази не відповідають критеріям достовірності та достатності, адже на їх підставі неможливо встановити дійні обставини справи, що зумовлено вищезазначеним. Разом з тим, на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року було проведено комісійну судову земельно-технічну експертизу по цивільній справі №537/2167/15-ц. Однак у висновку експертів №372/373 від 29 жовтня 2021 року вказано про неможливість надання відповіді на поставлені експертам питання через відсутність правовстановлюючих документів на обидві земельні ділянки, документації із землеустрою та результатів топографо-геодезичного знімання об`єктів дослідження. Також з матеріалів справи вбачається, що станом на травень 2011 року поновлено межові знаки на межі земельних ділянок між садибами, розташованими по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , про що зазначено у постанові державного виконавця від 23 травня 2011 року Жихарьова А.В. про закінчення виконавчого провадження №25274865. Разом з тим, будівництво спірних будівель і споруд відповідачами було проведено на земельній ділянці, яка перебуває у їх користуванні, за наявності дозволу компетентного органу та технічної документації погодженої відділом архітектури Крюківської районної ради у м. Кременчуці. На дотримання містобудівного законодавства при здійсненні будівництва також вказує акт перевірки Інспекції ДАБК у Полтавській області №128 від 29 грудня 2010 року. Також в матеріалах справи присутній акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 , спеціалістами підрозділів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 19 квітня 2017 року. У вищевказаному акті встановлено, що гараж-сарай, який належить сусіду ОСОБА_1 візуально розташований частково на земельній ділянці ОСОБА_2 . Лінійними промірами зафіксовано, що відстань від стіни гаража ОСОБА_1 до стіни житлового будинку ОСОБА_2 становить від 1,15 м до 2,10 м. Інформація щодо будь-яких інших порушень в даному акті відсутня. Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями частини першої статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Слід зазначити, що матеріали справи не містять в собі будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт повної (часткової) втрати в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодження, яке унеможливлює використання межових знаків, а також доказів, які б свідчили про порушення з боку відповідачів межі між домоволодіннями, що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , тому колегія суддів вважає, що даний позов не підлягає задоволенню з підстав недоведення позивачем належними та допустимими доказами порушення відповідачами його прав. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині мотивів, не скасовуючи рішення суду, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 грудня 2021 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді А.І. Дорош О.О. Панченко