Постанова 4805 № 947/15399/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №947/15399/20 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №947/15399/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зобов`язання укласти договір за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Мозгового В.Б. у м.Новоград-Волинському, в с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив, зобов`язати відповідача укласти з ним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 . Позовну заяву обґрунтовував тим, що 22 квітня 2016 року позичив ОСОБА_2 40 000 дол. США для придбання та проведення ремонту квартири в м. Новоград-Волинському Житомирської області, за умови повернення вищезазначеної суми коштів до 22 квітня 2019 року та укладення з ним договору застави (іпотеки) придбаної квартири. На підтвердження передачі грошей ОСОБА_2 власноруч написав розписку та отримав кошти. Відповідач зобов`язання згідно з договором у вказані в борговій розписці строки не виконав. Він неодноразово звертався до боржника з вимогою передати в заставу (іпотеку) придбану ним квартиру, але у відповідь позичальник надав йому копії документів на придбану квартиру, а не передав нерухоме майно в заставу (іпотеку). Кошти не повернуті. Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_4 залучено до участі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.33-34). Ухвалою судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року позовна заява, яка була подана 13 жовтня 2020 року в новій редакції, повернута позивачу в зв`язку з неоплатою судовим збором позовної вимоги про стягнення 1 075 907,08 грн (еквівалентно 40 000 дол. США) (а.с.121). Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на те, що висновки суду не грунтуються на матеріалах справи та допущені порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги грунтуються на тому, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки не прийняв до уваги визнання відповідачем у відзиві на позов обставин, викладених ним у позовній заяві, чим підтверджена правомірність його вимоги про зобов`язання укласти договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 . Відповідач у відзиві на позов не висловлював своєї позиції щодо вимоги. За таких обставин, на думку скаржника, посилання на положення ст.ст.627-628 ЦК України, як на підставу для відмови в позові, необґрунтоване. Крім того, розпорядження квартирою, яка була набута ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_4 , за отримані у нього кошти, може бути здійснено за згодою ОСОБА_4 , яка своєї згоди на укладення договору іпотеки не надавала. Проте, суд першої інстанції до спірних правовідносин положення норми ст.369 ЦК України не застосував, що не відповідає змісту ст.15 ЦК України, адже кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина третя ст.360 ЦПК України). Учасники справи до суду не з`явилися. Вважаються належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Так, позивачу (скаржнику) судова повістка про виклик на 08 грудня 2021 року на 9.00 надіслана рекомендованим повідомленням за адресою проживання, зазначеною ним у апеляційній скарзі: АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 суд про зміну свого місця проживання не повідомляв. Кореспонденція повернулася на адресу суду із грифом: «Адресат відсутній за вказаною адресою». За положеннями частини першої ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Крім того, оголошення про виклик розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України раніше ніж за десять днів до судового засідання. Представнику відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , третій особі ОСОБА_3 та представнику третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_6 судові повістки про виклик на 08 грудня 2021 року на 9.00 надіслані на їх електронні адреси. За аналогією закону повідомлення представника учасника справи вважається повідомленням особи, яку він представляє. Клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило. Приймаючи до уваги, що відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також розумні строки розгляду, підстави для чергового відкладення розгляду справи відсутні. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до частини першої ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, у тому числі, заставою. За загальними умовами виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановленого договором або законом (частина перша ст.548 ЦК України). В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина перша ст.572 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша ст.575 ЦК України). У матеріалах справи міститься ксерокопія розписки від 22 квітня 2016 року, якою позивач на підставі частини першої ст.1047 ЦК України намагається підтвердити укладення договору позики та його умов. Так, у розписці йдеться про те, що ОСОБА_2 одержав 22 квітня 2016 року від ОСОБА_1 40 000 доларів (без уточнення якої країни) на покупку, ремонт квартири та придбання меблів в м. Новоград-Волинському (а.с.7). Зобов`язується повернути гроші своєчасно 40 000 доларів без будь-яких процентів до 22 квітня 2019 року, оскільки у м. Новоград-Волинському має бізнес, побудований ним пивний паб «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_3 . Також у матеріалах справи міститься ксерокопія договору купівлі-продажу квартири від 19 жовтня 2016 року, за умовами якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка діяла за згодою опікуна ОСОБА_9 , на підставі рішень виконкому Новоград-Волинської міської ради від 14 червня 2006 року №57 «Про питання опіки», від 12 жовтня 2016 року №251 «Про захист житлових і майнових прав дітей» (продавці) зобов`язалися передати у власність ОСОБА_2 (покупцю), від імені якого за посвідченою у нотаріальному порядку довіреністю від 09 грудня 2013 року діє ОСОБА_4 , квартиру АДРЕСА_4 , а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього 134 728 грн. (а.с.5-6). У пункті 1.4 договору купівлі-продажу квартири застережено, що згода дружини покупця на купівлю квартири отримана у встановленому законом порядку, що підтверджується нотаріально посвідченою приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Качан В.О., заявою-згодою, від 19 жовтня 2016 року за реєстровим №2485. Водночас, у договорі купівлі-продажу квартири відсутні посилання щодо укладення договору позики для її придбання та забезпечення договору позики іпотекою вищевказаної квартири. Отже, у розписці, яка має підтверджувати умови основного договору, про забезпечення його виконання у жодний спосіб, у тому числі іпотекою нерухомого майна, не йдеться. За таких обставин, розписка не містить й умов договору іпотеки. У статті 1 Закону України «Про іпотеку» прописано, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Разом із тим, майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників (ст.578 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя ст.203 ЦК України). Окрім того, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачає свободу договору, закріплену в ст.ст.6, 627 ЦК України. При цьому, умови договору не можуть суперечити актам цивільного законодавства. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем на обґрунтування позову не надано умов, на яких він просив зобов`язати відповідача укласти договір іпотеки. Не доведено, що між сторонами й виникли розбіжності при укладенні іпотечного договору в забезпечення виконання основного зобов`язання, що обумовлювало б вирішення такого спору в судовому порядку. За таких обставин, позивачем не доведено, що його права порушені та підлягають захисту в спосіб, передбачений основним договором або законом чи судом у визначеному законом випадку. Посилання в апеляційній скарзі на те, що у відзиві на позов відповідач визнав фактичні обставини справи щодо придбання ним ( ОСОБА_2 ) двокімнатної квартири за кошти, які останній позичив у нього ( ОСОБА_1 ) не змінюють висновків суду першої інстанції з огляду на те, що у цьому ж відзиві йдеться одночасно про оспорювання колишньою дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_4 права власності відповідача на спірну квартиру в іншій цивільній справі, а тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач підтвердив правомірність його вимог щодо його зобов`язання укласти із ним договір іпотеки квартири АДРЕСА_5 грунтуються на підміні понять. Також у відзиві на позов третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4 наполягає на тому, що позивач зловживає процесуальними правами шляхом подачі штучного позову в змові із її колишнім чоловіком ОСОБА_2 (а.с.45). Отже, доводи апеляційної скарги грунтуються на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції у відповідності до положень ст.89 ЦПК України. При ухваленні рішення у справі суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.627-628 ЦК України, а доводи апеляційної скарги щодо незастосування положень ст.369 ЦК України, яка регулює здійснення права спільної сумісної власності, є надуманими. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В силу ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає оскаржене у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 13 грудня 2021 року.