Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 338/416/21

Справа № 338/416/21 Провадження № 22-ц/4808/1601/21 Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я. Суддя-доповідач Василишин Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В. суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д., секретаря Мельник О.В. за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвоката позивачів Винника Ю.Г. відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача адвоката Рогів Т.Р. представника Богородчанської селищної ради - Римарука В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду в складі судді Рибки Л.Я., ухвалене 31 серпня 2021 року в селищі Богородчани Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 10 вересня 2021 року, в справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Богородчанська районна державна адміністрація Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, виконавчий орган Богородчанської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, який проводить діяльність із захисту прав дітей, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення способів участі в її вихованні, зобов`язання не чинити перешкоди в можливості відвідування дитиною дошкільних закладів освіти за місцем її реєстрації, в с т а н о в и в: У квітні 2021 році ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Богородчанська районна державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення способів участі в її вихованні, зобов`язання не чинити перешкоди в можливості відвідування дитиною дошкільних закладів освіти за місцем її реєстрації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вони є батьками ОСОБА_1 , який в період з 15 вересня 2018 року по 10 грудня 2020 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . За час перебування в шлюбі у сина та відповідачки народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання від народження до часу розлучення сина та ОСОБА_3 разом з батьками мешкала за місцем їх (позивачів) фактичного проживання в АДРЕСА_1 . Дитині було створено всі необхідні умови для життя та гармонійного розвитку, онука з перших днів життя росла і виховувалась в їхній (позивачів) присутності, вони з великим задоволенням приділяли їй увесь свій час, гуляли, купували іграшки, одяг тощо. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 малолітня ОСОБА_5 залишилась проживати разом з матір`ю за місцем реєстрації і проживання останньої в с. Забережжя. На даний час між ними та відповідачкою існують неприязні відносини, остання всупереч вимогам статті 257 СК України, починаючи з серпня 2020 року, чинить перешкоди у здійсненні ними їхніх прав щодо виховання внучки, забороняючи їм спілкуватись та бачитись з дитиною. Так, їхні спроби побачитись з онукою неодноразово мали наслідком конфлікти, сварки та скандали, декілька разів у зв`язку з поведінкою відповідачки, яка категорично відмовлялась надати дитину для побачень та спілкування з ними, перешкоджаючи у здійсненні ними їхніх прав як діда та баби, вони змушені були звертатись до працівників поліції. Оскільки спроби вирішити питання участі у вихованні їхньої онуки мирним шляхом були безуспішними, то вони 07 грудня 2020 року звернулись до служби у справах дітей із заявою про встановлення графіка спілкування з малолітньою ОСОБА_5 . Однак отримали відповідь від 15 грудня 2020 року, що за наявності перешкод вони відповідно до вимог статті 257 СК України мають право звернутись до суду з позовом про усунення таких. Посилаючись на вказані обставини позивачі, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у спілкуванні діда ОСОБА_4 та баби ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 2019 року та визначити способи їх участі в її вихованні: систематичні побачення та можливість вільного спілкування без присутності матері дитини ОСОБА_3 , визначити дні та місце спілкування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_5 : - друга та четверта субота кожного місяця за місцем їх (позивачів) проживання в АДРЕСА_1 з 09.00 год до 20.00 год з можливістю прогулянок по місту і відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування з врахуванням часу на дорогу за маршрутом Івано-Франківськ - Забережжя та у зворотному напрямку; - перша та третя неділя кожного місяця за місцем їх (позивачів) проживання в АДРЕСА_1 з 09.00 год до 20.00 год з можливістю прогулянок по місту і відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування з врахуванням часу на дорогу за маршрутом Івано-Франківськ - Забережжя та у зворотному напрямку; - перша та третя середа кожного місяця за місцем їх (позивачів) проживання в АДРЕСА_1 з 09.00 год до 20.00 год з можливістю прогулянок по місту і відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини, режиму дня та харчування з врахуванням часу на дорогу за маршрутом Івано-Франківськ - Забережжя та у зворотному напрямку; - щорічно, наступного дня після народження дитини або в інший день, надати можливість діду й бабі додаткового побачення для поздоровлення дитини протягом трьох-чотирьох годин без присутності матері, без обмежень місця побачення, якщо не припадає чергове побачення по графіку; - спільно з онукою відвідувати святкування днів народжень, інших свят родичів дитини по лінії батька: прадіда ОСОБА_8 та сестри бабусі ОСОБА_2 - ОСОБА_9 з 09.00 год одного дня до 17.00 год наступного дня з правом ночівлі з батьком, дідом, бабою дитини, незалежно від дня тижня. А також зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди в можливості відвідування дошкільних закладів освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності онукою за місцем реєстрації дитини в м. Івано-Франківську з врахуванням забезпечення інтересів та всебічного розвитку дитини, при цьому фінансові витрати вони залишають за собою. Ухвалою Богородчанського районного суду від 11 травня 2021 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Богородчанську селищну раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області, яка проводить діяльність із захисту прав дітей, як орган опіки та піклування. Рішенням Богородчанського районного суду від 31серпня 2021 року позов задоволено частково. Встановлено спосіб участі діда ОСОБА_4 та баби ОСОБА_2 у вихованні їхньої онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце і час їх спілкування, а саме: систематичні побачення в першу, третю та п`яту середу місяця з 10.00 год до 16.00 год у присутності матері ОСОБА_3 за місцем проживання дитини; щорічно наступного дня після дня народження дитини, яким є ІНФОРМАЦІЯ_1, з 10.00 год до 16.00 год за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_3 та в її присутності. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та в дохід держави витрати на сплату судового збору в розмірі по 908 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не доведено чинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною. Вирішуючи питання про визначення способів участі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вихованні онуки, суд врахував закріплене у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України право на спілкування баби та діда з онукою та участь у її вихованні, бажання позивачів брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_5 . Керуючись якнайкращими інтересами дитини, враховуючи її вік, режим дня, необхідність присутності матері, суд вважав, що їм необхідно встановити порядок спілкування з онукою шляхом систематичних побачень в першу, третю та п`яту середу місяця з 10.00 год до 16.00 год у присутності матері ОСОБА_3 за місцем проживання дитини; щорічно наступного дня після дня народження дитини, яким є ІНФОРМАЦІЯ_1, з 10.00 год до 16.00 год за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_3 та в її присутності. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема від 25 квітня 2018 року у справі №766/9055/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі №635/2771/17, від 17 жовтня 2020 року в справі №402/428/16 від 02 грудня 2020 року у справі №308/9575/18. Також вказують, що суд дійшов помилкового висновку про те, що малолітня ОСОБА_5 мешкає разом з матір`ю за місцем реєстрації та фактичного проживання останньої - АДРЕСА_2 . При цьому не враховано, що згідно частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Проте такої згоди між батьками дитини не досягнуто, рішення органу опіки та піклування Богородчанської селищної ради, як і рішення суду з цього питання немає. Окрім того, онука зареєстрована за місцем їх реєстрації АДРЕСА_3 , у встановленому законом порядку з місця реєстрації не знята. Необґрунтованим вважають і висновок суду щодо побачень позивачів з онукою в присутності матері. З огляду на неприязні стосунки, які склались між сторонами, такі побачення будуть недоречними та не сприятимуть комфортному спілкуванні з дитиною. Не враховано судом і висновок органу опіки та піклування Богородчанської селищної ради від 09 липня 2021 року №171-9/2021, в якому зазначено про доцільність спілкуватися з малолітньою дитиною без присутності матері. Крім того, місцевим судом не надано належної оцінки наданим доказам щодо обставин чинення ОСОБА_3 перешкод у побаченнях з онукою, які містяться у повідомленні Богородчанського відділення поліції від 11 січня 2021 року №130, у постанові про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін, поданих доказів, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Винник Ю.Г. апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній мотивів. ОСОБА_3 та її представник адвокат Рогів Т.Р. проти задоволення апеляційної скарги заперечили. Представник Богородчанської селищної ради - Римарук В.В щодо вирішення спору покладається на розсуд суду, однак орган опіки та піклування підтримує свій висновок наданий суду. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 (а.с.10). 15 вересня 2018 року в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 (а.с.11). ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась дочка ОСОБА_5 (а.с.12). Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2020 року у справі №338/1243/20 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.13). Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_5 мешкає разом з матір`ю за місцем реєстрації та фактичного проживання останньої : с. Забережжя Івано-Франківського району Івано-Франківської області. У грудні 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали до служби у справах дітей Івано-Франківської ОДА заяву, в якій просили встановити графік спілкування з дитиною та зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у їхньому спілкуванні з онукою ОСОБА_5 та вихованні останньої (а.с.14). За результатами вказаного звернення начальником служби у справах дітей Богородчанської РДА листом від 15 грудня 2020 року №73-П роз`яснено позивачам їх право на звернення до суду із позовом про усунення перешкод щодо виховання онуки (а.с.15). Згідно з копією акта обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 24 травня 2021 року, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , в помешканні створено належні житлово-побутові умови: окрема кімната облаштована для дитячої кімнати, є дитяче ліжечко, іграшки, шафа з дитячим одягом, місце для відпочинку. Є створені належні умови для проживання та виховання малолітньої дитини (а.с.136). Відповідно до висновку щодо усунення перешкод у вихованні і спілкуванні з малолітньою онучкою та визначення способів участі дідуся ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради №171-9/2021 від 09 липня 2021 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити порядок побачень з дідом ОСОБА_4 та бабою ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_5 , наступним чином: перша, третя та п`ята середа місяця з 10.00 год до 16.00 год без присутності матері за місцем проживання діда та баби; враховуючи визначений порядок участі батька ОСОБА_1 : в першу, третю і п`яту суботу місяця, другу і четверту неділю місяця з 10.00 год до 18.00 год без присутності матері за місцем проживання батька; у день народження батька з 10.00 год до 18.00 год без присутності матері за місцем проживання батька (а.с.146 - 149). Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82). Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанцій врахував вимоги Конвенції про права дитини, положення статей 159,257 СК України та дійшов правильного висновку про те, що регулярне спілкування позивачів з онукою буде відповідати інтересам дитини та сприятиме її нормальному розвитку і вихованню. При цьому, суд обґрунтовано врахував відсутність добровільної домовленості між сторонами з приводу часу, днів та способу спілкування, у зв`язку з чим, позивачі звернулися до суду. В матеріалах справи відсутні докази щодо існування негативного впливу останніх на дитину. При вирішенні питання про час відвідувань, дні та спосіб спілкування, суд отримав відповідний висновок органу опіки та піклування. Згідно із частиною п`ятою статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Зі змісту висновку щодо усунення перешкод у вихованні і спілкуванні з малолітньою онучкою та визначення способів участі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , вбачається, що орган опіки та піклування вважав за можливе проводити зустріч без присутності матері за місцем проживання дідуся та бабусі у першу, третю та п`яту середу місяця з 10.00 год до 16.00 год та враховуючи визначений порядок участі батька ОСОБА_1 в першу, третю і п`яту суботу місяця, другу і четверту неділю місяця з 10.00 год до 18.00 год; у день народження батька з 10.00 год до 18.00 год. Визначаючи порядок участі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онукою, суд взявши до уваги вік дитини (два роки), режим дня, індивідуальні потреби дитини цього віку, дійшов обґрунтованого висновку, що на даному етапі життя та розвитку малолітньої ОСОБА_5 її періодичні побачення з бабою та дідом мають відбуватися у присутності матері та за місцем проживанням дитини, не взявши до уваги висновок органу опіки та піклування та визначив побачення в першу, третю та п`яту середу місяця з 10.00 год до 16.00 год у присутності матері ОСОБА_3 за місцем проживання дитини; щорічно наступного дня після дня народження дитини, яким є ІНФОРМАЦІЯ_1, з 10.00 год до 16.00 год за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_3 та в її присутності. На думку колегії суддів такий висновок є правильним, оскільки відповідає встановленим обставинам. Згідно розпорядження голови Богородчанської РДА від 30 грудня 2021 року №276 вже встановлено порядок участі батька ОСОБА_1 у виховані малолітньої ОСОБА_5 та встановлено наступний порядок: в першу і третю суботу місяця, другу і четверту неділю місяця з 09.00 год до 13.00 год без присутності матері з можливістю забирати дитину за місцем проживання батька. Матеріалами справи підтверджується, і це не заперечується позивачами, що ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають разом по АДРЕСА_1 . Таким чином, у визначенні дні спілкування із батьком позивачі мають можливість спільних побачень та відпочинку. Вимоги апелянтів щодо збільшення часу і днів спілкування враховуючи прив`язаність дитини до них, їх можливість забезпечити належні умови для відпочинку, надати дитині хороший догляд та розваги, суд вважає необґрунтованими. На думку суду, такі ґрунтуються на переважанні власних інтересів над інтересами дитини. Позивачі є дідусем та бабусею, тривалий час вони не оточують дитину щодня і емоційний та фізіологічний зв`язок в неї на даний час, є з матір`ю. Крім того, в дитини в такому віці налагоджений щоденний режим і його дотримання має значення для розвитку дитини та її емоційного стану. За таких обставин, відсутність матері буде психологічно травматично впливати на дитину. Тому, встановлений судом першої інстанції спосіб участі у спілкуванні та вихованні є справедливим і виваженим. Щодо доводів скарги про неврахування судом висновку органу опіки та піклування, то вони безпідставні. Суд дав оцінку висновку та обґрунтував причини непогодження з ним і зазначене апелянтами не спростовано. Визначення висновком іншого порядку та часу спілкування, не є для суду визначальним, оскільки висновок суд робить на основі зібраних доказів в їх сукупності за наслідком розгляду справи в цілому. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі щодо чинення ОСОБА_3 перешкод у їх побаченнях з онукою за місцем її проживання. За змістом листа Богородчанського ВП ГУНП №130 від 11 січня 2021 року повідомлення щодо чинення перешкод у побаченні з дитиною поступали від батька ОСОБА_1 . Не підтверджують даної обставини і постанова про закриття кримінального провадження від 11 листопада 2020 року. Під час досудового розслідування з`ясовувались обставини щодо спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Враховуючи, що дізнанням не встановлено достатньо доказів, які б підтверджували наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 125 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі частини першої пункту другого статті 284 КПК України. Враховуючи встановлений в ході розгляду справи факт неприязних відносин між сторонами даного спору, твердження щодо перешкод є суперечливими. Не спроможними є твердження апелянтів про помилковість висновку щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , оскільки такі спростовуються матеріалами справи і не є місцем проживанням дитини в розумінні статті 160 СК України. Посилання апеляційної скарги на застосування судом першої інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №766/9055/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі №635/2771/17, від 17 жовтня 2020 року в справі №402/428/16 від 02 грудня 2020 року у справі №308/9575/18 не заслуговують на увагу, оскільки у зазначених апелянтами справах встановлені інші фактичні обставини справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зважаючи на результати перегляду справи судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала скаргу. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Богородчанського районного суду від 31 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 грудня 2021 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді І.О. Максюта В.Д. Фединяк