Постанова 4873 № 910/5429/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" грудня 2021 р. Справа№ 910/5429/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Козир Т.П. Мальченко А.О. Секретар судового засідання: Мельничук О.С., За участю представників сторін від позивача - Лісова В.С., від відповідача - Кулібаба К.М., розглянувши апеляційну скаргу Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 (повний текст рішення складено 13.09.2021) у справі № 910/5429/21 (суддя Чебикіна С.О..) За позовом Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 216 205,65 грн., - ВСТАНОВИВ: У 2021 році Обухівське водопровідно-каналізаційне підприємство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" про: - зобов`язати відповідача підготувати рахунок на оплату електричної енергії та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2021 року з ціною 1,698564 гривень за 1кВт*год. (із якої вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії з вартістю послуг постачальника, пов`язаних із постачанням електричної енергії становить 1,12154 гривень за 1 кВт*год.; вартість регульованого тарифу за 1 кВт*год. становить 0,29393 грн.; ПДВ складає 0,283094) за спожиту електричну енергію за період з 01.02.2021 року по 28.02.2021 року в обсязі 309 823 кВт*год. із загальною вартістю до оплати у розмірі 526 254, 19 гривень; - зобов`язати відповідача відповідно до п. 5.7. договору у рахунку про оплату електричної енергії та акті приймання-передачі електричної енергії за лютий 2021 року чітко зазначити інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів; - зобов`язати відповідача відповідно до п. 13.7. договору надіслати оригінали рахунку на оплату електричної енергії та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2021 року у письмовій формі з відбитком печатки відповідача у кількості два екземпляри (один для споживача інший для постачальника), направивши позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу: 08703, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 130 В, та направити додатково на електронну адресу позивача у pdf-форматі відсканований оригінал рахунку на оплату електричної енергії та акта приймання-передачі електричної енергії за лютий 2021 року з відбитком печатки відповідача (у кольоровому вигляді): voda_obuhov@ukr.net; - стягнути з відповідача надмірно сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 216 205, 65 гривень. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що визначена відповідачем у акті та рахунку на оплату за лютий 2021 року ціна за електричну енергію є необґрунтованою та не відповідає умовам укладеного договору, оскільки договором вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов`язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів встановлено у меншому розмірі, ніж зазначено у сформованих відповідачем акті та рахунку на оплату. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розрахунок вартості електричної енергії відповідачем здійснено у відповідності до умов договору, з урахуванням ціни на ринку на добу наперед та згідно формули визначення ціни на електричну енергію, яка наведена у підписаній між позивачем та відповідачем комерційній пропозиції. Також місцевий господарський суд встановив, що позивачем не доведено факту порушення його права з боку відповідача, а вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача виконати умови п. 2.1, п.2.3. частини 2, п. 5.4., п. 5.7. частини 5, абзац 2 п. 7.2 частини 7, п.2 додатку 2, п. 13.7 частини 13 договору №141 про постачання електричної енергії споживачу від 25.11.2020 року є необґрунтованими, безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов договору, а тому задоволенню не підлягають. Не погодившись із прийнятим рішенням, Обухівське водопровідно-каналізаційне підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що полягає у неповному та неправильному встановлені обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження, оцінки доказів та застосування норм матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що абзацом 1, пунктом 2 додатку №2 до договору чітко визначено ціну за 1 кВт*год. електричної енергії, яка без ПДВ та регуляторного тарифу на передачу становить 1 12154 грн., запропонувавши яку, відповідача автоматизованою системою було визнано переможцем аукціону по закупівлі електричної енергії та по якій відповідачем було взято на себе зобов06язання постачати електричну енергію з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, що підтверджується укладеним договором. На думку позивача, в даному випадку відбулась одностороння зміна ціни відповідачем в договорі, що є неприйнятним та призводить до зміни обсягів, а саме його зменшення шляхом підняття ціни за 1 кВт*год. та порушення договору, ГК України, ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі», та порушення прав споживача на розірвання договору відповідно до ПРРЕЕ у зв`язку з неприйняттям ціни. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 року, витребувано матеріали справи №910/5429/21 з Господарського суду міста Києва. 12.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. 18.10.2021 року до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/5429/21. 22.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 року розгляд апеляційної скарги Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 року призначено на 10.11.2021 року. Судове засідання, призначене на 10.11.2021 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному з 26.10.2021 року. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 року розгляд справи призначено на 08.12.2021 року Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021, у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. на лікарняному, сформовано для розгляду справи №910/5429/21 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Мальченко А.О., Козир Т.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 року апеляційну скаргу Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 року прийнято у визначеному складі колегії суддів. В судовому засіданні 08.12.2021 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в межах процедури державної закупівлі КП "Обухівводоканал" (споживач) та ТОВ "Енерджі 365" 25.11.2020 року укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 141 (далі - договір), за умовами п. 2.2. якого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Інформація про об`єкти споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в додатку № 1 до цього договору. (а.с. 28-35). Згідно п. 3.1. договору постачання електричної енергії споживачу на умовах договору починається з 01.01.2021 року. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору (п. 3.3. договору). Пунктами 5.1., 5.2. договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком № 2 до цього договору. Відповідно до п. 5.4. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Згідно п. 5.13. договору комерційна пропозиція, яка є додатком № 2 до цього договору, містить, серед іншого, ціну (тариф) електричної енергії та/або спосіб визначення ціни електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи), або порядок визначення ціни. Відповідно до п. 6.1. договору споживач має право, зокрема обирати спосіб визначення ціни за постачання електричної енергії на умовах, зазначених у комерційній пропозиції, обраній споживачем (пп. 1). Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пп. 1 п. 6.2. договору). Відповідно до п. 7.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію. Пунктом 13.9. договору встановлено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі": зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача (пп. 13.9.1.); збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пп. 13.9.2.). Збільшення ціни згідно цього пункту здійснюється на наступних умовах: зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням є офіційні дані про ціну електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН), які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, сторонами визначаються наступні документи: - або завірені належним чином копії звітів про результати роботи РДН та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" https://www.oree.com.ua; - або довідки Торгово-промислової палати України (або Української регіональної торгово-промислової палати), - або ДП "Держзовнішінформ", - або Українського органу державної статистики тощо (пп. 13.9.2.1.). Споживач ознайомившись з умовами Комерційної пропозиції постачальника приєднався до її умов, шляхом підписання 25.11.2020 року заяви-приєднання до договору про постачання. Згідно вказаної заяви-приєднання датою початку постачання електричної енергії визначено 01.01.2021 року. (а.с. 36). Пунктом 2 Комерційної пропозиції (додаток № 2 до договору) визначено наступне. (а.с. 39-41). Ціна: вартість електричної енергії як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії на день укладення договору, що включає вартість послуг постачальника, пов`язаних з постачанням електричної енергії, без урахування регульованих тарифів і ПДВ складає 1,12154 грн/кВт*год. Фактична ціна електричної енергії за 1 кВт*год. (грн/кВт*год. з урахуванням ПДВ) вираховується за наступною формулою: Цф = (Цзак + Трег + П)*1,2 де, Цзак - фактична закупівельна ціна електричної енергії для Споживача на Ринку на добу наперед, та або Внутрішньодобовому ринку, та/або Ринку двосторонніх договорів з урахуванням податків, зборів та платежів, що передбачені чинним законодавством України та які постачальник сплачує при закупівлі електричної енергії, грн/кВт*год. без ПДВ; Трег - тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період, грн/кВт*год., без ПДВ; П - тариф на послуги постачальника електричної енергії, який становить 0,03 грн/кВт*год., без ПДВ та є незмінним протягом всього строку дії договору. В матеріалах справи також наявний додаток № 3 до договору, яким сторони узгодили обсяги очікуваного щомісячного споживання електричної енергії (потужності) на 2021 рік для споживача, який загалом становить 5020000 кВт/год. (а.с. 37). Крім того в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі від 28.02.2021 року № 427 за лютий 2021 року, відповідно до якого кількість спожитої електроенергії споживачем становить 309 823 кВт/год., ціна за одиницю без ПДВ 1,997 гривень, сума без ПДВ 618 716,53 гривень, загальна вартість електричної енергії за цим актом з ПДВ 742 459,84 гривень. (а.с. 43). Колегія судді зазначає, що у вказаному акті наявна примітка, що з урахуванням послуг з передачі електричної енергії згідно постанови НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 року «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ «НЕК «Укренерго» на 2021 рік» (вартість передачі електричної енергії становить 0,29393 грн/кВт*год. Також в матеріалах справи наявний рахунок на оплату від 06.03.2021 року № 928 на відповідну суму. (а.с. 42). Як вбачається з матеріалів справи позивач відповідно до платіжного доручення від 19.03.2021 року № 601 здійснив оплату на суму 549 302, 01 грн. В матеріалах справи наявне повідомлення про припинення електропостачання №2 від 25.03.2021 року в якому відповідач повідомив позивача, що станом на 25.02.2021 року за позивачем по договору про постачання електричної енергії споживачу №141 від 25.11.2021 року наявна заборгованість в розмірі 193 157, 83 грн. Також у даному повідомлені попереджено позивача, що в разі не проведення оплати зазначеної суми до 05.04.2021 року, постачання електричної енергії буде припинено з 09.04.2021 року. (а.с. 47). В подальшому позивач здійснив оплату заборгованості в розмірі 193 157, 83 грн., що вбачається з платіжного доручення від 30.03.2021 року №607. (а.с. 48). Також позивачем долучено до матеріалів справи лист звернення до відповідача від 25.03.2021 року, згідно якого споживач вимагає надання обґрунтування ціни електричної енергії, поставленої ТОВ «Енерджі 365» для КП «Обухівводоканал» згідно договору № 141 від 25.11.2020 року. (а.с. 44-45). Втім, як вірно зазначив місцевий господарський суд, доказів направлення/отримання вищевказаного листа позивачем суду не надано. Крім того, скаржником до апеляційної скарги було долучено роздруківку з електронної скриньки, яка на думку позивача є доказом надсилання вказаного вище листа на адресу відповідача. Проте, колегією суддів не приймаються до уваги вказані вище додаткові документи виходячи з наступного. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. З матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався. Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що позивач вважаючи, що ним було оплачено вартість спожитої у лютому 2021 року електричної енергії у розмірі більшому, ніж передбачено умовами договору, звернувся до суду із розглядуваним позовом із вимогою про стягнення з відповідача 216 205, 65 грн., як надмірно сплачених грошових коштів та зобов`язати відповідача вчинити певні дії. Як вже було зазначено, обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов`язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів, що заявлена постачальником у Акті та рахунку, не відповідає умовам договору, що є порушенням відповідачем умов договору. Позивач посилаючись на умови договору, якими зокрема урегульовано порядок повідомлення постачальником споживача щодо збільшення ціни за одиницю товару, зазначає, що від відповідача не надходило жодних листів щодо зміни ціни за електричну енергію, поставлену у лютому 2021 року, а ціна, зазначена в Акті та Рахунку документально не підтверджена та не відповідає ціні, визначеній договором, яка є значно вищою, ніж договірна. Такі дії відповідача, на переконання позивача, порушують умови договору та з огляду на те, що відповідач при розрахунку вартості електричної енергії недотримався умов договору при розрахунку вартості електричної енергії, позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити оформлення акту прийому-передачі електричної енергії та рахунку на оплату саме на суму 526 254, 19 грн. За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" та регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ). Пунктом 3.1.1. ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, Згідно п. 3.2.1. ПРРЕЕ електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій. Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору. Відповідно до п. 3.3.3. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг формує ціну на універсальні послуги відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку) розрахунку ціни електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника універсальних послуг визначається за результатами проведення конкурсу з визначення постачальника універсальних послуг. Згідно п. 4.1. ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Приписами ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Згідно ч. 7 названої статті у договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, ціна електричної енергії та послуг, що надаються. Частиною 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальники мають право, серед іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. При цьому ч. 3 ст. 58 закону передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Отже, позивач вказує, що за умовами договору вартість електричної енергії, як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов`язаних із постачанням електричної енергії без урахування ПДВ та без урахування регульованих тарифів за 1 кВт*год. за розрахунковий період має становити 1,12154 грн., проте всупереч наведеному акт та рахунок сформовані відповідачем на суму більшу, ніж передбачено договором. Колегія суддів звертає увагу, що комерційною пропозицією сторонами було погоджено істотні умови договору, зокрема щодо ціни електричної енергії. (а.с. 39-41). Сторонами встановлено в комерційній пропозиції, що фактична ціна електричної енергії за 1 кВт*год. (грн/кВт*год. з урахуванням ПДВ) вираховується за наступною формулою: Цф = (Цзак + Трег + П)*1,2 де, Цзак - фактична закупівельна ціна електричної енергії для Споживача на Ринку на добу наперед, та або Внутрішньодобовому ринку, та/або Ринку двосторонніх договорів з урахуванням податків, зборів та платежів, що передбачені чинним законодавством України та які постачальник сплачує при закупівлі електричної енергії, грн/кВт*год. без ПДВ; Трег - тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період, грн/кВт*год., без ПДВ; П - тариф на послуги постачальника електричної енергії, який становить 0,03 грн/кВт*год., без ПДВ та є незмінним протягом всього строку дії договору. Тобто, з викладеного вище вбачається, що за умовами комерційної пропозиції сторонами в договорі погоджено лише спосіб визначення ціни електричної енергії як товару а саме: відповідно до умов комерційної пропозиції, водночас такі умови не містять посилань на конкретні постанови НКРЕКП, тариф згідно з якими підлягає застосуванню, або ціни у конкретному грошовому вигляді, а передбачено лише механізм визначення ціни на підставі переліку узгоджених сторонами показників. Колегія суддів також звертає увагу, що остаточна вартість електричної енергії у розрахунковому періоді визначається за формулою, основною складовою якої є ціна за 1 кВт год. електричної енергії, придбаної постачальником на ринку на добу наперед, або внутрішньодобовому ринку, або Ринку двосторонніх договорів. З огляду на викладене, відповідачем при розрахунку вартості електричної енергії за лютий 2021 року, взято до уваги погодинні середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед, які опубліковані на веб-порталі ДП "Оператор Ринку". Згідно ч. 5 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення "по заявленій (пропонованій) ціні" відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами. Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач включений до реєстру учасників ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що підтверджується відомостями розміщеними на веб-порталі https://www.oree.com.ua/index.php/main/register. Колегія суддів зазначає, що в такому разі розрахунок вартості електричної енергії відповідачем здійснено у відповідності до умов договору, з урахуванням ціни на ринку на добу наперед та згідно формули визначення ціни на електричну енергію, яка наведена у підписаній між позивачем та відповідачем комерційній пропозиції. Здійснивши аналіз розрахунку вартості електричної енергії, здійсненого відповідачем, колегією суддів не встановлено помилок щодо застосування розміру тарифів, які були чинні на час проведення розрахунків. В той же час, колегія суддів звертає увагу скаржника, що підписавши комерційну пропозицію сторони погодили механізм визначення ціни електричної енергії та позивач, тим самим, погодився на умови визначення ціни на електричну енергію за договором. До того ж, судом першої інстанції також вірно вказано, що ціна і обсяг продажу електроенергії регулюється державою, а саме Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), якою прийнято Постанову від 14.03.2018 року № 308 "Про затвердження Правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, яка регулює ціну на ринку електроенергії, якою затверджено: додаток 5 "Порядок визначення ціни на електричну енергію та обсягів купівлі-продажу електричної енергії на ринку доба на перед"; додаток 6 "Порядок визначення ціни на електричну енергію та обсягів купівлі-продажу електричної енергії на внутрішньодобовий ринок", якими передбачається, що ціна на електричну енергію визначається по спеціальному алгоритму і залежить від кількості виробленої електроенергії, заявленого обсягу продажу і заявленого обсягу купівлі, і формується в залежності від погодинного навантаження і ціни в різні години (яка регулюється НКРЕКП) - і від цього формується середньозважена ціна за 1 кВт електроенергії, яка є різна в різні години, різні дні, в різні місяці, пори року і залежить від регулювання НКРЕКП. Відтак, постачальник електричної енергії не впливає на Цзак - фактичну закупівельну ціну, а відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" позивач не може проводити закупівлю на регульовану складову ціни на електроенергію, оскільки ця складова регулюється державою і державним аукціоном. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки ціни на електроенергію формуються регулятором, ринком "доба на перед" та внутрішньодобовим ринком, постачальник (відповідач) на закупівельну ціну не впливає, саме тому в комерційній пропозиції, що є додатком № 2 до договору про незмінність протягом всього строку дії договору зазначено лише щодо тарифу на послуги відповідача, що становлять 0,03 гривень/кВт*год. Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. При цьому, в силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1, 2, ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Отже, умови Комерційної пропозиції в контексті вимог статті 204 Цивільного кодексу України є правомірними, адже позивачем не надано доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку комерційної пропозиції або окремих її умов. З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи позивача про те, що вартість електричної енергії як товару в структурі ціни за одиницю електричної енергії, що включає вартість послуг постачальника, пов`язаних з постачанням електричної енергії, без урахування регульованих тарифів і ПДВ становить 1,12154 грн/кВт*год. є помилковими, адже така вартість визначалась саме станом на день укладення договору (25.11.2020 року) та подальше визначення фактичної ціни електричної енергії за 1 кВт*год. урегульовано умовами обраної позивачем комерційної пропозиції. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільним кодексом України та статті 20 Господарського кодексу України. Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Виходячи з приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19. Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено факту порушення його права з боку відповідача, а вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов договору, а тому задоволенню не підлягають. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити певні дії зводяться до встановлення судом протиправності визначення відповідачем вартості електричної енергії і відсутності у позивача обов`язку в оплаті електричної енергії в розмірі визначеному у акті за лютий 2021 року, але як вже встановлено вище визначення вартості електричної енергії здійснювалось відповідачем у відповідності до умов договору, тому місцевий господарський суд також правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача в цій частині. За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 року у справі №910/5429/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 року у справі № 910/5429/21 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5429/21. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 09.12.2021 року. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді Т.П. Козир А.О. Мальченко