Постанова КЦС ВС № 753/18984/15-ц

Постанова Іменем України 17 листопада 2021 року м. Київ справа № 753/18984/15-ц провадження № 61-23038св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., учасники справи: за первісним позовом позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позивачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», за зустрічним позовом ОСОБА_1 позивачі - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гуля В. В., Сліпченка О. І., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обгрунтований тим, що 12 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк»(далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 012-2902/756-0294, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 135 000,00 швейцарських франків строком до 10 жовтня 2027 року зі сплатою 10,45 % річних, а позичальник зобов`язався прийняти кредит, сплатити за його користування проценти і повернути у строк та на умовах, що передбачені договором. 12 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено окремі договори поруки, згідно з якими поручителі зобов`язувалися перед кредитором відповідати за невиконання боржником його зобов`язань у повному обсязі. Відповідальність поручителів та боржника є солідарною. ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 21 травня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 83 642,35 швейцарських франків, з яких: заборгованість за кредитом - 83 556,60 швейцарських франків, заборгованість за підвищеними відсотками - 85,75 швейцарських франків. Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року у сумі 83 642,35 швейцарських франків; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість у сумі 83 642,35 швейцарських франків; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість у сумі 83 642,35 швейцарських франків. Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У квітні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання поруки припиненою. Зустрічний позов обгрунтований тим, що позичальник з дати одержання кредиту і до 12 січня 2009 року достроково частково погасив кредит в розмірі 40 433,06 швейцарських франків, сума щомісячного платежу мала становити 923,39 швейцарських франків. Проте щомісячний платіж з 10 серпня 2008 року став 1 080,66 швейцарських франків, що є збільшенням банком процентної ставки з 10,45 % до 12,4312 %. Після дострокового часткового погашення кредиту боржником, банк збільшив процентну ставку за кредитним договором без згоди поручителя, тому порука припинилася. Просили визнати поруку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за договорами поруки від 12 жовтня 2007 року припиненою з 10 серпня 2008 року. Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 . У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним. Зустрічний позов обгрунтований тим, що під час укладення кредитного договору банк порушив статті 203, 215 ЦК України, статті 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон), умови цього договору є несправедливими, існує дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживачу, оскільки банк фактично не видавав боржнику кредитні кошти у швейцарських франках. Банк не надав первинні бухгалтерські документи, які підтвердили б розмір кредитної заборгованості та факт здійснення бухгалтерської операції щодо видачі кредиту й отримання його позичальником саме у швейцарських франках. Просив визнати кредитний договір від 12 жовтня 2007 року недійсним. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року первісний позов задоволено.Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року № 012-2902/756-0294 в сумі 83 642,35 швейцарських франків, з яких: заборгованість за кредитом - 83 556,60 швейцарських франків, заборгованість за підвищенними відсотками - 85,75 швейцарських франків. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року № 012-2902/756-0294 в сумі 83 642,35 швейцарських франків, з яких: заборгованість за кредитом - 83 556,60 швейцарських франків, заборгованість за підвищенними відсотками - 85,75 швейцарських франків. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У зустрічному позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено. У зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено. Задовольнивши первісний позов, суд першої інстанцій виходив з того, що ОСОБА_1 не виконував зобов`язань з повернення кредитних коштів, у з`язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої не спростований відповідачами та який підлягає солідарному стягненню з позичальника і поручителів. Відмовивши у задоволенні зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір і договори поруки укладені відповідно до вимог законодавства, відповідали дійсному волевиявленню сторін і спрямовані на настання юридичних наслідків, тому підстав для визнання їх недійсними немає. Суд не встановив, що банк порушив права ОСОБА_1 як споживача фінансової послуги згідно із Законом. Крім того, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не надали належних та допустимих доказів щодо зміни зобов`язання без згоди поручителів. Короткий зміст попередніх судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій Суд апеляційної інстанції переглядав справу неодноразово. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відхилено, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року залишено без змін. Залишивши без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що первісний позов належним чином обгрунтований, оскільки банк виконав взяті на себе зобов`язання, а відповідачі не виконали своїх, у зв`язку з чим виникла заявлена заборгованість. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 здійснив дострокове часткове погашення кредиту, проте він всупереч пункту 4.2 кредитного договору не уклав з банком новий графік погашення із зміненим розміром щомісячного платежу, у зв`язку з чим банк правомірно нараховував платежі за останнім погодженим сторонами графіком, без збільшення процентної ставки, тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд передавши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що суд не врахував, що банк змінив строк виконання основних зобов`язань, що, в свою чергу, унеможливлює стягнення процентів після цього. Суд не визначився з періодом, за який вони мають бути стягнуті, та дійшов передчасного висновку про обґрунтованість розрахунку банку.Крім того, необхідно встановити фактичні обставини щодо дотримання або недотримання позивачем шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України для пред`явлення вимог до поручителя, оскільки зазначене має суттєве значення при визначенні підстав для припинення або дійсності поруки. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року скасовано в частині первісного позову, ухвалено нове рішення про відмову в частині позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Відмовивши у первісному позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що представник банку надав суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості, у якому зазначено, що станом на 30 березня 2015 року у позичальника ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту - 83 556,60 швейцарських франків, прострочені заборгованість за сумою кредиту - 1 316,29 швейцарських франків та підвищеними відсотками - 16,58 швейцарських франків. Згідно з графіком платежів, розрахунком ОСОБА_1 та розрахунком банку за графіком платежів за період з 10 листопада 2007 року до 10 січня 2015 року ОСОБА_1 повинен був внести кошти в розмірі: тіло кредиту - 21 747,69 швейцарських франків, відсотки - 95 050,55 швейцарських франків. Згідно з розрахунком банку станом на 30 березня 2015 року ОСОБА_1 сплатив тіло кредиту у розмірі 51 443,40 швейцарських франків та відсотки у розмірі 77 463,92 швейцарських франків. Також з розрахунку банку встановлено, що починаючи з лютого 2014 року виникла заборгованість, яка становить 1 316,29 швейцарських франків. Проте представник банку в судовому засіданні не зміг пояснити, чому в кожному місяці зазначений різний розмір нарахованої заборгованості при тому, що графіком погашення кредиту визначені щомісячні платежі. Також представник банку не зміг пояснити, яким чином банк перерозподіляв кошти, внесені боржником на дострокове погашення заборгованості. Отже, з урахуванням внесення ОСОБА_1 коштів на дострокове погашення кредиту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що станом на 10 січня 2015 року була наявна переплата коштів за кредитним договором, а у банку були відсутні підстави направляти вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту в розмірі 83 556,60 швейцарських франків. Щодо припинення поруки, у матеріалах справи відсутня заява поручителів про застосування позовної давності. Додатковою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат, стягнено із ПАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 29 862,58 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги У грудні 2019 року ПАТ «Універсал Банк» з урахуванням доповнення до касаційної скарги звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2019 рокута додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову. Аргументи учасників справи Доводи особа, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Розділом 4 кредитного договору погоджено умови та порядок дострокового погашення кредиту, проте позичальник вказаних умов не дотримався, зокрема не погодив новий графік погашення кредиту із кредитодавцем. Позичальник одержав кредит у розмірі 135 000,00 швейцарських франків, що підтверджується випискою з особистого рахунку та меморіальним ордером, на погашення цього кредиту вніс 42 895,15 швейцарських франків, із яких 39 417,26 швейцарських франків зараховано на погашення тіла кредиту, решту - на погашення відсотків. Станом на 30 березня 2015 року у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 83 573, 18 швейцарських франків, яка не погашена та підлягає солідарному стягненню з боржників. Суд апеляційної інстанції на вказане не звернув увагу, не дослідив доводи викладені у позовній заяві, поясненнях у справі від 08 листопада 2019 року та від 19 листопада 2019 року, надав помилкову оцінку наданим доказам. У доповненнях до касаційної скарги банк просив скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат у зв`язку з передчасністю стягнення із банку судового збору у розмірі 29 862,58 грн. Аргументи інших учасників справи Відзив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зазначають, що банк не довів належними та допустимими доказами порушення позичальником графіку погашення кредиту; позичальник дострокового погасив кредит, тому у банку відсутні підстави вимагати його повернення; до касаційної скарги заявник додав документи, які відсутні у матеріалах справи. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 рокусправу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 12 жовтня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 135 000 швейцарських франків строком до 10 жовтня 2027 року зі сплатою 10,45 % річних, а позичальник зобов`язався прийняти кредит, сплатити за його користування проценти і повернути у строк та на умовах, що передбачені договором. 12 жовтня 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено окремі договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов`язувалися перед кредитором відповідати за невиконання боржником його зобов`язань у повному обсязі. Відповідальність поручителів та боржника є солідарною. Згідно з пунктом 4.2 вказаних договорів порука припиняється із припиненням всіх зобов`язань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою. Відповідно до умов кредитного договору сплата позичальником заборгованості за кредитом здійснюється відповідно до графіка платежів. Зокрема, розмір щомісячного платежу встановлений у графіку погашення кредиту, що викладений у додатку 2 до цього договору. За домовленістю сторін датою погашення щомісячних платежів сторони визначили останній робочий день, що передує 10 числу кожного місяця (пункт 2.4 договору). Пунктом 5.2.5 кредитного договору передбачено право кредитора вимагати дострокове повернення кредиту, зокрема, у разі прострочення сплати чергового платежу за кредитом та або процентами понад два місяці. З лютого 2014 року боржник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року перестав належним чином виконувати. У зв`язку з тим, що у боржника виникла прострочена заборгованість, позивач 23 січня 2015 року звернувся з письмовими вимогами до боржника та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , вимагаючи негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань. Крім того, у вимогах вказано, що у разі невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61-й день з моменту одержання цієї вимоги і банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку.

Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Верховний Суд з урахуванням доводів та вимог касаційної скарги переглядає оскаржуване судове рішення в частині первісного позову. Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою. Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Відповідно до частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи плату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Універсал Банк»зазначило, що відповідачі за первісним позовом зобов`язання за кредитним договором не виконують належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку вони зобов`язані погасити. Задовольнивши первісний позов, суд першої інстанцій виходив з того, що ОСОБА_1 не виконував зобов`язання за кредитним договором належним чином, у з`язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої відповідачі не спростували, та який підлягає солідарному стягненню з позичальника і поручителів. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції та відмовивши у первісному позові, виходив з того, що з урахуванням графіків платежів, станом на 10 січня 2015 року була наявна переплата коштів за кредитним договором, а у банку були відсутні підстави вимагати дострокове повернення всієї суми кредиту в розмірі 83 556,60 швейцарських франків. Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке. Відмовивши у первісному позові,суд апеляційної інстанції керувався статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування», яка регулює умови та порядок дострокового повернення кредиту позичальником. Кредитний договір між банком та ОСОБА_1 укладений 12 жовтня 2007 року, а обставини дострокового погашення кредиту позичальником суд встановив станом на 10 січня 2015 року, а Закон України «Про споживче кредитування» набрав чинності 10 червня 2017 року. За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII (в редакції, чинній на 10 січня 2015 року) його дія поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після набрання чинності цим Законом. Отже, стаття 16 Закону України «Про споживче кредитування» не врегульовує спірні правовідносини, які виникли до набрання чинності вказаним Законом, а тому суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» до спірних правовідносин. Відповідно до підпункту «ж» пункту 2 частини другої статті 11 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язувався повідомити споживача у письмовій формі про можливість дострокового повернення кредиту та його умови. Згідно вимог частини четвертої статті 11 Закону (тут і далі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у договорі про надання споживчого кредиту зазначається, зокрема, право дострокового повернення кредиту. На підставі частини восьмої статті 11 Закону споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов`язань споживача у бік їх зменшення. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов`язаних із обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом. Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту. При цьому у кредитному договорі сторони погодили умови та порядок дострокового повернення кредиту позичальником. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту за умови, що нараховані кредитором проценти за користування кредитом і всі інші платежі, які повинні бути сплачені на відповідну дату дострокового виконання (комісія, штраф тощо) будуть сплачені позичальником в момент такого дострокового погашення кредиту, а також при виконанні наступних умов: достроковим повним погашенням вважається повернення позичальником суми кредиту та нарахованих процентів за його користування у повному обсязі на дату погашення до настання кінцевого терміну погашення за цим договором. Позичальник може здійснювати дострокове повне погашення в будь-який час, але за умови письмового попередження кредитора про намір здійснити таке дострокове повне погашення не менше, ніж за 3 (три) робочі дні до дати погашення. При цьому, якщо дострокове повне погашення кредиту здійснюється протягом перших 24 місяців строку дії цього договору, позичальник сплачує кредитору комісійну винагороду у розмірі 3 процентів від суми, вказаної в пункті 1.1. цього договору, при цьому така комісія має бути сплачена у гривні (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 кредитного договору). Позичальник може здійснювати дострокове часткове погашення кредиту в будь-який час, але за умови обов`язкового виконання всіх наступних умов: сума дострокового погашення має складати не менше діючої на такий час суми двох щомісячних платежів; позичальник письмово повідомив кредитора про таке погашення за встановленою кредитором формою не пізніше, ніж за три робочих дні. Дострокове погашення кредиту не здійснюється, якщо не дотримана хоча б одна з вищевказаних умов дострокового погашення (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 кредитного договору). Відповідно до пункту 4.2 договору кредиту після здійснення дострокового часткового погашення кредиту позичальник зобов`язується до дати сплати наступного щомісячного платежу підписати новий графік погашення із зміненим розміром щомісячного платежу. У випадку, якщо позичальник до вказаного в цьому пункті договору терміну не підписав новий графік погашення, він зобов`язаний здійснювати наступні щомісячні платежі у розмірі, передбаченому останнім погодженим сторонами графіком погашення, що діяв на дату такого дострокового погашення. Незважаючи на вказаний обов`язок, боржник не підписав з банком перерахований графік погашення заборгованості, а тому банк продовжував нараховувати щомісячні платежі у розмірі, передбаченому останнім погодженим сторонами графіком погашення, що діяв на дату такого дострокового погашення. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що наведеним пунктом кредитного договору саме на позичальника покладений обов`язок підписання нового графіку сплати боргу з корегованими сумами щомісячних платежів після здійснення дострокового часткового погашення кредиту, проте неправильно визначився із правовими наслідками недотримання умов розділу 4 кредитного договору позичальником при достроковому погашенні кредиту, які визначені пунктом 4.2 цього розділу договірних положень. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Встановивши відсутність заборгованості за кредитом та переплату сум за кредитом, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за графіком платежів за період з 10 листопада 2007 року до 10 січня 2015 року ОСОБА_1 повинен був внести кошти в розмірі: за тілом кредиту - 21 747,69 швейцарських франків, відсотками - 95 050,55 швейцарських франків, а згідно з розрахунком банку станом на 30 березня 2015 року ОСОБА_1 сплатив тіло кредиту у розмірі 51 443,40 швейцарських франків та відсотки у розмірі 77 463,92 швейцарських франків. Разом з тим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з пунктом 5.2.5 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокове повернення кредиту, зокрема, у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентами за користуванням кредитом понад двох місяців. Сторони погодили, що у випадку направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту. Суди встановили, що з лютого 2014 року боржник ОСОБА_1 не вносив щомісячні платежі. У зв`язку з виникненням у боржника простроченої заборгованості, ПАТ «Універсал Банк» 23 січня 2015 року звернувся з письмовими вимогами до боржника та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , вимагаючи негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов`язань. Крім того, у письмових вимогах вказано, що у разі невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61-й день з моменту отримання цієї вимоги і банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку. Проте, отримавши зазначені вимоги 28 січня 2015 року, відповідачі за первісним позовом прострочену заборгованість за кредитним договором та проценти, нараховані за користування кредитними коштами, не сплатили, у зв`язку з чим термін повернення кредиту настав достроково - 30 березня 2015 року, тобто строк виконання основних зобов`язань був змінений. Встановлено, що ПАТ «Універсал Банк» просив суд стягнути з відповідачів заборгованість, нараховану станом на 21 травня 2015 року, у розмірі 83 642,35 швейцарських франків, з яких заборгованість за кредитом - 83 556,60 швейцарських франків, прострочена заборгованість за кредитом - 1 773,49 швейцарських франків та підвищені проценти - 85,75 швейцарських франків (том 1, а. с. 27-30). Згідно з розрахунком банку ОСОБА_1 сплатив тіло кредиту у розмірі 51 443,40 швейцарських франків, проценти - 77 463,92 швейцарських франків. Верховний Суд зауважує, що з урахуванням того, що ОСОБА_1 одержав у кредит 135 000,00 швейцарських франків, сплатив заборгованість за тілом кредиту у розмірі 51 443,40 швейцарських франків, тому суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин, положень чинного законодавства обгрунтовано стянув заборгованість за кредитом у розмірі 83 642,35 швейцарських франків. Також суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що законодавство не містить положень про солідарну відповідальність поручителів за різними договорами поруки, укладаючи різні самостійні договори поруки, кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники. Суд першої інстанції, задовольнивши позов, виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості складений та завірений відповідно до вимог чинного законодавства та не спростований представниками відповідачів, тому дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову та солідарне стягнення заборгованості кожного з поручителів із позичальником як солідарних боржників. Суд апеляційної інстанції, відмовивши у первісному позові, не взяв до уваги дотримання позичальником умов розділу 4 кредитного договору при достроковому погашенні кредиту, які визначені пунктом 4.2 цього розділу договірних положень, не вказав належних і достовірних доказів, які підтверджують обставини дострокового погашення позичальником кредиту та розмір внесених сум з урахуванням черговості їх зарахування, визначеної пунктом 2.8 кредитного договору. Суд апеляційної інстанції не спростував виснвоки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості з урахуванням її складових, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, періоду за який вона нарахована. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції. Щодо додаткової постанови апеляційного суду, необхідно зазначити таке. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи, ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Враховуючи те, що додатковою постановою суд апеляційної інстанції вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених заявником в межах апеляційного розгляду справи, а за наслідками касаційного перегляду справи постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, додаткову постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати. Клопотання ПАТ «Універсал Банк» про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 рокусуд касаційної інстанції відхилив, з огляду на відсутність обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію оскаржуваного рішення (стаття 436 ЦПК України). Клопотання ПАТ «Універсал Банк» про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін суд касаційної інстанції відхилив, з огляду на відсутність необхідності заслухати пояснення сторін (статті 43, 402 ЦПК України). Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції. Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З урахуванням сплаченого ПАТ «Універсал Банк» судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 55 519,68 грн, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягають стягненню судові витрати у розмірі 55 519,68 грн, з кожного по 18 506,56 грн. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасувати, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року залишити в силі. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»судовий збір у розмірі 55 519,68 грн, з кожного по 18 506,56 грн. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко