Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/715/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/715/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» до Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Служба автомобільних доріг в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Служба автомобільних доріг в Чернігівській області, в якому просило: - визнати протиправним і скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 10.12.2020 №22867-р/пк-пз; - зобов`язати Антимонопольний комітет України повторно розглянути скаргу ТОВ «Транс Лайн Груп» від 27.11.2020 №1894, номер скарги, присвоєний електронною системою UA-2020-11-18-005298-а.а1, із зазначенням в резолютивній частині рішення висновку по кожному пункту скарги окремо. Позов обґрунтовано тим, що вмотивовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на те, що воно прийняте не у спосіб, визначений Законом України «Про публічні закупівлі», оскільки в ньому не зазначено висновок щодо наявності або відсутності порушення процедури закупівлі, а підстави та обґрунтування прийняття рішення не узгоджуються з прийнятим рішенням (резолютивна частина не відповідає мотивувальній частині рішення). На думку позивача, резолютивна частина рішення не містить відомостей стосовно вирішення всіх питань, порушених позивачем у скарзі, зокрема, про часткове припинення її розгляду, що зумовлює обов`язок відповідача повернути скаржнику плату за подання скарги у відповідній частині. Прийняття такого рішення відповідачем порушило право позивача на ефективний захист прав і законних інтересів як учасника процедури закупівлі, зокрема, права на повернення плати за розгляд скарги, передбаченого законодавством. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки підставою для зупинення розгляду скарги є усунення замовником порушень, зазначених у скарзі, у той час як відповідач не може встановити без попереднього підтвердження наявності порушень, за чим слідує їх усунення. На думку апелянта, для повернення коштів достатньо було б задоволення скарги (або припинення розгляду) хоча б за однієї із підстав. З огляду на вказане, судом першої інстанції невірно було застосовано норми матеріального права та прийнято незаконне та необгрунтоване рішення. У поясненнях Службою автомобільних доріг в Чернігівській області зазначено про те, що апеляційна скарга, як і позовна заява є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що судом першої інстанції було прийнято законне та обгрунтоване рішення, повно та всебічно з`ясовано обставини справи, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача - відсутні. До того ж, відповідач просить здійснювати розгляд справи за його участю, втім у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити з огляду на наступне. У відповідності до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Враховуючи, що позивачем пред`явлено вимоги, які у відповідності до частини шостої статті 12 КАС України належать до справ незначної складності, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 дану справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), з огляду на положення п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, Служба автомобільних доріг в Чернігівській області була замовником публічної закупівлі з предметом «Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них в Чернігівській області на 2021 рік: М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ (на м. Брянськ), Р-61 Батурин-Конотоп-Суми з під`їздом до заповідника «Гетьманська Столиця», Р-67 Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин (окремими ділянками) з під`їздом до м. Ніжина, Т-25-01/М-01 - Олишівка-Куликівка (окремими ділянками)», оголошення про проведення якої опубліковане на веб-порталі Уповноваженого органу 18.11.2020 за №UA-2020-11-18-005298-а. 27 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача в особі Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі також - Колегія) зі скаргою від 27.11.2020 №1894 на тендерну документацію замовника, в якій зазначив, що тендерна документація складена з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, містить незаконні дискримінаційні вимоги, що порушує права та законні інтереси ТОВ «Транс Лайн Груп» як потенційного учасника вказаної процедури закупівлі. За подання указаної скарги позивач у встановленому порядку сплатив 13 320,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.11.2020 №3314 і не заперечується відповідачем. За наслідками розгляду скарги відповідачем в особі Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийнято рішення від 10.12.2020 №22867-р/пк-пз, яким позивачу відмовлено у задоволенні скарги. Після оприлюднення відповідачем 11.12.2020 в електронній системі закупівель повного тексту вищевказаного рішення ДП «Прозорро» як адміністратор указаної системи перерахував сплачені позивачем за подачу скарги кошти до Державного бюджету. Не погоджуючись з рішенням від 10.12.2020 №22867-р/пк-пз відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нормою 13 Порядку здійснення плати за подання скарги до органу оскарження через електронну систему закупівель та її повернення суб`єкту оскарження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 292, не передбачено можливості у разі часткового припинення Колегією розгляду скарги перерахування чи часткового перерахування адміністратором коштів суб`єкту оскарження, сплачених ним за подання скарги, тому прийняття Колегією оскаржуваного рішення, незважаючи на те, що в його резолютивній частині не зазначено про припинення розгляду скарги в частині пункту 1, не призвело до порушення права позивача щодо отримання коштів/частини коштів, сплачених ним за подання скарги, розгляд пункту 1 якої припинено. Як наслідок, враховуючи, що вимога позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути його скаргу із зазначенням в резолютивній частині рішення висновку по кожному пункту скарги окремо є похідною від вимоги про визнання протиправним і скасування цього рішення, яка задоволенню не підлягає, тому судом першої інстанції в її задоволенні також було відмовлено. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад врегульовані спеціальним Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII). Відповідно до пунктів 28, 29, 30 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII: - тендер (торги) - це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі); - тендерна документація - це документація щодо умов проведення публічних закупівель, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу на веб-порталі Уповноваженого органу та авторизованих електронних майданчиках. Тендерна документація не є об`єктом авторського права та/або суміжних прав; - тендерна пропозиція - це пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації. Статтею 3 Закону № 922-VIII передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням. Відповідно до частини третьої статті 12 Закону № 922-VIII електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам, обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням непорушності даних про учасників і їхніх пропозицій під час проведення процедури закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій. Відповідно до статті 16 Закону № 922-VIII замовник вимагає від учасників подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору. Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Документи, що не передбачені законодавством для учасників - юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, не подаються ними у складі тендерної пропозиції та не вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Відсутність документів, що не передбачені законодавством для учасників - юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, у складі тендерної пропозиції не може бути підставою для її відхилення замовником. Системний аналіз вищевикладених приписів надає підстави вважати, що спеціальним законодавством у галузі публічних закупівель регламентовано чітку та послідовну процедуру проведення торгів. Дана процедура, зокрема, передбачає необхідність визначення замовником переліку тендерної документації, що повинна бути подана учасниками торгів, та перевірку тендерних пропозицій на відповідність вимогам тендерної документації. При цьому, частиною третьою статті 7 Закону № 922-VIII визначено, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України. Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Органи, уповноважені на здійснення контролю у сфері закупівель, не мають права втручатися у проведення процедур закупівель. Згідно з частиною третьою статті 8 Закону № 922-VIII Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України. Постійно діюча адміністративна колегія (колегії) Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель діє у складі трьох державних уповноважених Антимонопольного комітету України. Голова постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України повинен мати вищу освіту. Член постійно діючої адміністративної колегії (колегій), який є пов`язаною особою із суб`єктом оскарження або замовником, не може брати участі в розгляді та прийнятті рішень щодо такої скарги і повинен бути замінений на час розгляду і прийняття рішення щодо такої скарги іншим державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, що визначається Головою Антимонопольного комітету України. Порядок діяльності постійно діючої адміністративної колегії (колегій) встановлюється відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України», якщо інше не встановлено цим Законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 922-VIII скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після розміщення скарги суб`єктом оскарження в електронній системі закупівель скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка. Скарга разом з реєстраційною карткою в день розміщення суб`єктом оскарження автоматично оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 18 Закону №922-VIII у разі якщо орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає рішення про задоволення або часткове задоволення такої скарги, залишає її без розгляду у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі, або приймає рішення про припинення розгляду скарги у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі, плата за подання скарги повертається суб`єкту оскарження, а в інших випадках - перераховується до Державного бюджету України. Розмір плати, порядок здійснення плати та її повернення суб`єкту оскарження у випадках, передбачених цією статтею, визначається Кабінетом Міністрів України. Частиною дев`ятою статті 18 Закону № 922-VIII передбачено, що за результатами розгляду скарги орган оскарження має право: прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі. Згідно з частиною одинадцятою статті 18 Закону №922-VIII орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; підстави та обґрунтування прийняття рішення; у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника. Рішення органу оскарження містить таку інформацію: найменування органу оскарження; короткий зміст скарги; мотивувальну частину рішення; резолютивну частину рішення; строк оскарження рішення. Таким чином, до повноважень постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України належить розгляд скарг щодо порушень законодавства у сфері публічних закупівель та прийняття рішень щодо припинення останніх. При цьому, такий орган оскарження перевіряє рішення, дії чи бездіяльність замовника, зокрема, й тендерну документацію на предмет їх відповідності законодавству у сфері публічних закупівель, за результатами якого приймає рішення відповідно до вимог, встановлених Законом №922-VIII. З матеріалів справи вбачається, що скарга позивача, подана до Комісії складалася із чотирьох частин, в яких позивач, стверджуючи про наявність у тендерній документації замовника низки дискримінаційних вимог, що суперечить законодавству, просив: 1) зобов`язати замовника виключити з пункту 3.1 додатку 2 до тендерної документації «Для підтвердження достовірності досвіду необхідно надати договір та відгук на виконання аналогічних послуг з експлуатаційного утримання, поточного, капітального ремонтів автомобільних доріг державного значення (роботи з зимового утримання), з підтвердженням факту виконання робіт з ремонту або обслуговування штучних споруд» словосполучення державного значення; 2) зобов`язати замовника виключити дискримінаційну вимогу, встановлену в пункті 3.1 додатку 2 до тендерної документації щодо надання відгуку на виконання аналогічних послуг; 3) зобов`язати замовника виключити з пункту 3.1 додатку 2 до тендерної документації дискримінаційну вимогу про надання додаткового позитивного відгуку від замовника (балансоутримувача) про виконання відповідного договору у разі виконання робіт на дорогах регіонів; 4) зобов`язати замовника усунути дискримінаційну вимогу щодо надання довідки (ок) всіх обслуговуючого(их) банку(ів) про наявність рахунку(ів) із залишками на рахунках та відсутність простроченої заборгованості по кредитах, видана(і) не раніше оприлюднення інформації про закупівлю. У свою чергу, відповідачем за наслідками розгляду такої скарги було прийнято рішення від 10.12.2020 №22867-р/пк-пз, яким позивачу відмовлено у задоволенні скарги. Вказане рішення, прийняте відповідачем за наслідками розгляду вищевказаної скарги, за формою відповідає вимогам, встановленим до рішення органу оскарження частиною одинадцятою статті 18 Закону №922-VIII, оскільки містить такі необхідні реквізити як: найменування органу оскарження; короткий зміст скарги; мотивувальну частину рішення; резолютивну частину рішення; строк оскарження рішення. При цьому, мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить чотири частини, в якій Колегією викладено висновки щодо кожного із чотирьох питань, порушених позивачем у скарзі, та їх обґрунтування, зокрема: про усунення замовником порушень в тендерній документації, на які в пункті 1 скарги вказував позивач, шляхом внесення відповідних змін до тендерної документації, у зв`язку з чим на підставі частини тринадцятої статті 18 Закону №922-VIII Колегія припинила розгляд скарги в цій частині та про відсутність підстав для задоволення пунктів 2-4 скарги, у зв`язку з тим, що скаржник не довів та документально не підтвердив неможливість виконати умови технічної документації, з якими не погоджувався в указаних пунктах скарги, а також не надав документального підтвердження, яким чином наведена вище умова тендерної документації порушує його права та законні інтереси, пов`язані з участю у процедурі закупівлі. У той же час, судом першої інстанції вірно відзначено, що резолютивна частина указаного рішення частково не узгоджується з його мотивувальною частиною, оскільки зважаючи на обґрунтування цього рішення, у задоволенні скарги належало відмовити лише в частині її пунктів 2-4, тоді як в частині пункту 1 розгляд скарги підлягав припиненню. Отже, Колегія необґрунтовано не вказала в резолютивній частині рішення про припинення розгляду скарги в частині пункту

1. У той же час, прийняття Колегією такого рішення не призвело до порушення прав та інтересів позивача. У даному випадку, приписами Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачено можливості зазначення в резолютивній частині про часткове припинення розгляду скарги, також Закону України «Про публічні закупівлі» не містить вимоги, що в резолютивній частині повинно зазначатися рішення по кожному пункту скарги окремо. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №292 «Про встановлення розміру плати за подання скарги та затвердження Порядку здійснення плати за подання скарги до органу оскарження через електронну систему закупівель та її повернення суб`єкту оскарження» (далі - Порядок №292) затверджено відповідний Порядок, який визначає умови здійснення плати за подання скарги до органу оскарження (далі - плата за скаргу) через електронну систему закупівель та її повернення суб`єкту оскарження або перерахування до державного бюджету. Згідно пункту 5 Порядку №292 плата за скаргу здійснюється суб`єктом оскарження через електронну систему закупівель одним із таких способів: 1) із застосуванням електронного платіжного засобу; 2) шляхом безготівкового переказу коштів з банківського рахунка суб`єкта оскарження. У відповідності до пункту 12 Порядку №292, адміністратор перераховує плату за подання скарги до державного бюджету протягом двох робочих днів з дня оприлюднення в електронній системі закупівель рішення органу оскарження щодо: 1) відмови в задоволенні скарги; 2) залишення скарги без розгляду в разі, коли: суб`єкт оскарження подав скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення; скарга не відповідає вимогам частин другої - п`ятої та дев`ятої статті 18 Закону; до дня подання скарги замовником прийнято рішення про відміну тендеру чи визнання його таким, що не відбувся, відміну переговорної процедури закупівлі, крім випадку оскарження будь-якого з таких рішень; 3) припинення розгляду скарги у разі, коли суб`єкт оскарження подав скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення або скарга не відповідає вимогам частин другої - п`ятої та дев`ятої статті 18 Закону та зазначені обставини були встановлені органом оскарження після прийняття скарги до розгляду. Згідно з пунктом 13 указаного Порядку адміністратор перераховує плату за подання скарги суб`єкту оскарження протягом двох робочих днів з дня оприлюднення в електронній системі закупівель рішення органу оскарження щодо: 1) задоволення або часткового задоволення скарги; 2) залишення скарги без розгляду в разі, коли замовником відповідно до Закону усунуто порушення, зазначені в скарзі; 3) припинення розгляду скарги у разі, коли замовником відповідно до Закону усунуто порушення, зазначені в скарзі. З аналізу змісту пункту 13 Порядку №292 вбачається, що цією правовою нормою не передбачено можливості перерахування чи часткового перерахування адміністратором коштів суб`єкту оскарження, сплачених ним за подання скарги у разі часткового припинення Колегією розгляду скарги. Тобто, кошти сплачені суб`єктом оскарження за подання скарги повертаються лише в тому випадку, якщо органом оскарження прийнято рішення про припинення розгляду скарги в повному обсязі, а не в частині. Відтак, прийняття Колегією оскаржуваного рішення, незважаючи на те, що в його резолютивній частині не зазначено про припинення розгляду скарги в частині пункту 1, не призвело до порушення права позивача щодо отримання коштів/частини коштів, сплачених ним за подання скарги, розгляд пункту 1 якої припинено. Як наслідок, оскільки вимога позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути його скаргу із зазначенням в резолютивній частині рішення висновку по кожному пункту скарги окремо є похідною від вимоги про визнання протиправним і скасування цього рішення, яка задоволенню не підлягає, тому судом першої інстанції вірно відмовлено її задоволенні. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» - залишити без задоволення. Рішення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук