Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6195/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 р.Справа № 520/6195/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 02.07.21 року по справі № 520/6195/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якій просив суд: - скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2020 №UA807000/2020/002374/2 та від 25.11.2020 № UA807000/2020/002553/2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Державної митної служби України про скасування рішення - залишено без задоволення Не погодившись із судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявником зазначено, що висновок суду є передчасним, оскільки при вирішенні спору суд не звернув увагу на викладену позицію позивача та не надав належної оцінки всім доказам. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , (покупець) в рамках укладеного контракту від 03.05.2019 №0305/2019 з Нong Kong Yick Sai Tat Trading Limited (продавець) придбаний товар. Додатком від 06.09.2020 № 11 був погоджений товар, кількість, сума та строк оплати між сторонами за контрактом. Щодо поставки №1: PVC Film/ПВХ пленка Thickness/толшина: 0.15mm Width/ширина: 1260mm, в кількості (М2) 105679.68, за ціною одиниці (USD/M2) - 0,28 у розмірі 29590,31; PVC Edge Banding/ ПBX кромка Thickness/толщина : 0.40 mm Width/ширина : 630mm, в кількості (М2) 7172,55, за ціною одиниці (USD/M2) - 0,90 у розмірі 6455,30; Усього в кількості 112852,23 на загальну суму 36045,61. За додатком від 29.09.2020 №12 був погоджений товар, кількість. сума та строк оплати між сторонами за контрактом. Щодо поставки №2: PVC Film /ПВХ пленка Thickness/толщина : 0.15mm Width/ширина :1260mm, в кількості (М2) 139662,18, за ціною одиниці (USD/M2) - 0,28 у розмірі 39105,41; PVC Edge Banding/ПBX кромка Thickness/толщина : 1.00 mm Width/ширина : 45 mm, в кількості (М2) 10174,50, за ціною одиниці (USD/M2) - 1,40 у розмірі 14244,30; PET film/ПЄТ пленка 0,017*640мм, в кількості (М2) 5723,84, за ціною одиниці (USD/M2) - 0,250 у розмірі 1430,96; PVC Film/ПВХ пленка Thickness/толщина : 0.18 mm Width/ ширина : 1260mm, в кількості (М2) 20393,10, за ціною одиниці (USD/M2) - 0,36 у розмірі 7341,52; PVC Edge Banding/ ПBX кромка Thickness/толщина : 0.40 mm Width/ширина: 630mm, в кількості (М2) 6142,50, за ціною одиниці (USD/M2) - 0,90 у розмірі 5528,25; Усього в розмірі 67650,44 грн.. Згідно з п.2.1 вказаного контракту, передбачено, що ціни за товар, який продасться по даному контракту, вказані в додатках до нього контракту і встановлюються в доларах СІМА па умовах FОВ Guangzhou, якщо інше не обумовлено в додатках. Додатками від 06.09.2020 №11 від 29.09.2020 №12 передбачено, що оплата здійснюється протягом 30 днів після отримання товару, умови постачання FОВ Shekou. 28.11.2020 між сторонами по контракту укладено додаткову угоду №4 у відповідності до якої сторони дійшли згоди внести зміни і продовжити терміни оплати за додатками від 06.09.2020 №11 та від 29.09.2020 №12, а також інвойсам ОМJD200929 від 29.09.2020 та ОМJD202009906 від 06.09.2020 до 365 днів від моменту отримання вантажу Покупцем і супровідних документів необхідних для митниці. Декларування товару було здійснено через Слобожанську Митницю Держмитслужби, митна декларація від 30.10.2020 №UA807170/2020/057840 (поставка №1) та від 25.11.2020 №UA807170/2020/063855 (поставка №2). Зі змісту позову встановлено, що Декларант (особа, уповноважена позивачем на декларування товарів) подав митному органу всі необхідні та наявні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. За результатом здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару Слобожанською митницею Держмитслужби були прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2020 №UA807000/2020/002374/2 та від 25.11.2020 № UA807000/2020/002553/2. ФОП ОСОБА_1 , не погодившись з вказаними рішеннями про коригування заявленої митної вартості товарів, звернувся до суду за їх оскарженням. Відмовляючи в задоволені позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості №UA807000/2020/002374/2 та UA807000/2020/02552/2 винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI (далі - МК України). Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України). З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2020 року декларантом позивача до митного оформлення товару разом з митною декларацією №UA807170/2020/057586 було подано такі документи: пакувальний лист б/н від 06.09.2020; інвойс OMJD20200906 від 06.09.2020; коносамент LSSXEC200816322 від 14.09.2020; сертифікат про походження товару №20C4401A1243/04041 від 29.09.2020; залізнична накладна для внутрішнього сполучення № 42461541 від 27.10.2020; рахунок-фактура про оплату транспортно-експедиційних послуг №тр. рахунок3530 від 15.10.2020; довідка про транспортні витрати №тр. довідка3530 від 15.10.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору №дод 1 від 24.12.2019, №11 від 06.09.2020; зовнішньоекономічний договір №0305/2019 від 03.05.2019; некласифікований документ лист т/ф від 03.07.2020; некласифікований документ опис крайки № 0,4 від 17.07.2020, № 1,00 від 17.07.2020; некласифікований документ опис плівки № 0,15 від 03.07.2020, № 0,18 від 23.11.2020; митна декларація країни відправлення №530420200041027245 від 07.09.2020. Також, позивачем 23.11.2020 року до митного оформлення разом з митною декларацією №UA807170/2020/063855 було подано такі документи: Пакувальний лист від 29.09.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) OMJD20200929 від 29.09.2020; Коносамент LSSXEC200912282А від 09.10.2020 року; Домашній коносамент MAEU205245573 від 09.10.2020 року; Автотранспортна накладна 8007 від 20.11.2020; Автотранспортна накладна 8007/1 від 20.11.2020; Сертифікат про походження товару №20C4401A1243/04686 від 29.10.2020; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги тр.рахунок 4023 від 17.11.2020 року; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги тр.довідка 4023 від 17.11.2020 року; Некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість комерційна пропозиція від 10.03.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору доп.12 від 29.09.2020; Інші некласифіковані документиопис плівки 0,18 від 23.11.2020; Копія митної декларації країни відправлення 530420200041176565 від 30.09.2020. Відповідач, не погодившись з заявленою декларантом позивача митною вартістю товару ввезеного на митну територію України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/002374/2 від 30.10.2020 за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/002553/2 від 25.11.2020 за резервним методом. Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ч.6 ст. 54 МК Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товару виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. Відповідно до п. п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 10 червня 2020 року по справі №1.380.2019.004752, яку відповідно до ч.5ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. В обґрунтування таких дій митний орган в рішенні про коригування митної вартості товару посилається на наявність у нього сумніву у правильності визначення декларантом позивача митної вартості товару через те, що разом з декларацією №UA807170/2020/057586 не надано платіжного доручення або іншого документа щодо здійснення передплати, в інвойс зазначено 100% передплату товару, в митній декларації країни відправлення не зазначено ані номеру інвойсу ані номеру договору та поданні документи разом з декларацією №UA807170/2020/063855 від 25.11.2020 року містять розбіжності, зокрема, різні умови оплати товару в інвойсі та у комерційні пропозиції виробника. Таким чином, митний орган посилається на те, що документи, які були подані декларантом містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Частина 2 статті 53 МК України містить перелік обов`язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів, серед яких зазначено: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; Разом з тим, розглянувши справу, суд попередньої інстанції обґрунтовано встановив, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраних методів її визначення документи містили розбіжності, які полягають в наступному. Щодо поставки №1, колегія суддів зазначає, що згідно до інвойсу №OMJD20200906 від 06.09.2020 у графі Payment (порядок розрахунків): 100% prepayment (100 % передплата), однак, у специфікації №11 від 06.09.2020 зазначено оплата протягом 30 днів з моменту отримання, тобто містять різні умови оплати. Також, щодо поставки №2, то згідно до інвойсу №OMJD200929 від 29.09.2020 у графі Payment (порядок розрахунків): 100 % payment within 30 days after delivery (оплата за товар здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання товарів). У комерційній пропозиції від 10.03.2020, виданим уповноваженим органом КНР у графі Payment (порядок розрахунків): 100% prepayment (100% передоплата). Згідно до умов п.3.1, п. 3.3 контракту від 03.05.2019 №0305/2019 продавець поставляє покупцю товари, які продаються по контракту на умовах FOB. Датою поставки вважається дата відгрузки товару. При цьому за умовами FOB продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання після того, як товар перейшов поручні судна. Пунктом 4.1 контракту, передбачена оплата товару у вигляді авансового платежу до початку виробничого процесу. Таким чином, надані до митного оформлення документи містили різні умови поставки, а саме: 100 % передплата або протягом 30 днів з моменту надходження товару на поручні судна. Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що встановлені у ході розгляду справи обставини підтверджують доводи митниці про виникнення обґрунтованого сумніву в достовірності задекларованої позивачем митної вартості товару. Проте, колегія суддів зазначає, що позивачем до митного оформлення не надано банківського платіжного документа, щодо сплати позивачем відповідно до контракту за товар, як це передбачено п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, як це передбачено п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України. В той час згідно до додаткової угоди №4 від 28.11.2020 року, якою відтерміновано строк оплати по договору на 365 днів від моменту отримання вантажу, тоді як, при митному оформленні подавались інвойси, які містили інші та різні умови оплати відмінні від контракту. Посилання позивача в апеляційні скарзі на те, що 28.11.2020 між сторонами контракту укладено додаткову угоду №4 у відповідності до якої сторони дійшли згоди внести зміни і продовжити терміни оплати, а тому надати платіжні доручення не є можливим, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки угода була укладена вже після прийняття рішення щодо коригування митної вартості та до митного оформлення позивачем не надавалась. Також, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 11.09.2020 (справа №820/10288/15) Верховний Суд зазначив, що відсутність доказів оплати за придбаний товар є однією з підстав для відмови в задоволенні позовних вимог. З огляду на відсутність документів, які б підтверджували заявлену позивачем вартість товару, у контролюючого органу правомірно виникли підстави вважати заявлену позивачем вартість товару необ`єктивною, неповною та сумнівною відносно правильності обчислення згідно з наданим документом. Враховуючи наявність у митниці обґрунтованого сумніву в достовірності задекларованої позивачем митної вартості товару, то митниця мала право на витребування у позивача додаткових документів. Проте, позивачем 30.10.2020 року та 24.11.2020 року було надано відповідь про неможливість подання будь-яких інших додаткових документів. Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що митниця мала обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, а тому рішення митниці щодо коригування митної вартості прийнято правомірно. Щодо посилань апелянта, що товар у поставці №1 та №2 за своїми властивостями є ідентичним та відповідачем безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/002374/2 від 30.10.2020 за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/002553/2 від 25.11.2020 за резервним методом, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки за описом товару наведеного в графі 26 рішення про коригування митної вартості товар має різну товщину. Таким чином, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про рішення про коригування митної вартості №UA807000/2020/002374/2 та UA807000/2020/02552/2 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України, отже підстави для їх скасування відсутні. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 по справі № 520/6195/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 10.12.2021 року