Постанова 4803 № 204/8881/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-з/803/445/21 Справа № 204/8881/20 Головуючий у першій інстанції: Ханієва Ф. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А, при секретарі Слуцькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму (Дніпровського індустріально-педагогічного фахового коледжу) про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року по справі за позовом Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму (Дніпровського індустріально-педагогічного фахового коледжу) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року Дніпровський індустріально-педагогічний технікум звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . За поясненнями позивача, будинок АДРЕСА_2 перебуває у державній власності та на праві господарського відання закріплений за Дніпровським індустріально-педагогічним технікумом. Позивач надає мешканцям житлових квартир житлово-комунальні послуги, а саме: надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитку для проживання та надання особам, що проживають в цих приміщеннях, комунальних послуг та послуг з експлікації та господарського обслуговування будинків і приміщень. Відповідач постійно затримував сплату за спожиті житлово-комунальні послуги, а при отриманні претензій від 05.05.2020 року та від 04.08.2020 року заявляв про свою незгоду з ними, але обґрунтування не надавав, відповідей не отримував. Тому, позивач просив стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2018 року по 01.11.2020 року в сумі основного боргу 42111,96 грн. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року задоволено позовні вимоги, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму заборгованість за житлово-комунальні послуги за період 01.01.2018 року по 01.11.2020 року у розмірі основної заборгованості 42111,96 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн; зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Чечелівському районі м. Дніпра повернути Дніпровському індустріально-педагогічному технікуму судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року залишено без змін. 30 серпня 2021 року, що підтверджується поштовою квитанцією (а.с. 114, 115 т.2), Дніпровський індустріально-педагогічний технікум звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 3500,00 грн. (а.с. 110-111 т.2). Дослідивши матеріали справи, зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення, виходячи з наступного. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 4 вказаної вище статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив, зокрема, стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (а.с. 91 т.2). До відзиву на апеляційну скаргу позивачем надано копію договору про надання послуг з адвокатської діяльності №Д-37, укладеного між Дніпровським індустріально-педагогічним технікумом та адвокатом Орлом В.Ю. 24.06.2021 року (а.с. 92-93), копію додатку №1 до вказаного договору (найменування та вартість послуг) (а.с. 93 зворот), копію акту приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2021 року (а.с. 94), копію детального погодинного опису робіт (а.с. 96) та копію платіжного доручення №96 від 05.07.2021 року про сплату позивачем адвокату Орлу В.Ю. 1500,00 грн. (а.с. 96 т.2). Відповідно до змісту вказаних вище документів, адвокатом Орлом В.Ю. було надано позивачу послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, на що витрачено 1 годину роботи, вартістю 1500,00 грн. Крім того, після ухвалення апеляційним судом постанови 25 серпня 2021 року, в межах встановленого ч. 8 статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку позивачем надано копію акту приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2021 року та копію платіжного доручення №120 від 26.08.2021 року про сплату позивачем адвокату Орлу В.Ю. 2000,00 грн. за участь вказаного адвоката в судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду (а.с. 112, 113 т.2). Судом також встановлено, що позивачем було змінено 20.10.2021 року найменування юридичної особи з Дніпровський індустріально-педагогічний технікум на Дніпровський індустріально-педагогічний фаховий коледж, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.10.2021 року (а.с. 124-127 т.2). За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Орлом В.Ю. під час апеляційного провадження у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокат Орел В.Ю. склав відзив на апеляційну скаргу на трьох аркушах (а.с. 89-91) та приймав участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25.08.2021 року тривалістю близько 22 хвилин (а.с. 101-102 т.2). Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги усні заперечення відповідача в судовому засіданні 30 листопада 2021 року, який зазначив про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу; враховуючи також незначну складність справи та ціну позову, відшкодування ОСОБА_1 понесених Дніпровським індустріально-педагогічним фаховим коледжем судових витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню на користь позивача у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. Отже, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат у даній справі, у зв`язку з переглядом справи в апеляційній інстанції. Керуючись ст. 259, 268, 270 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Заяву Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму (Дніпровського індустріально-педагогічного фахового коледжу) про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровського індустріально-педагогічного фахового коледжу (Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму) (ідентифікаційний код юридичної особи 02541332) судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, в розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова