Постанова 4813 № 505/1867/20

Номер провадження: 33/813/1343/21 Номер справи місцевого суду: 505/1867/20 Головуючий у першій інстанції Івінський О.О. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.11.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі: Павлючук Ю.В., переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №094076 від 07.07.2020р., ОСОБА_2 08 червня 2020 року о 09.00 год., на автодорозі Р-33 біля 7 км. від м. Балта, керуючи автомобілем марки «VOLVO FM04» р/н НОМЕР_1 з напівпричіпом Н/ПР-САМОСКИД-Е марки «MEILLER» р/н НОМЕР_2 не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D», р/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Такими діями, ОСОБА_2 порушив п. п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с. 3). Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності закрито, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 100-101). Не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, 13 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 102-107). Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 в судове засіданні апеляційного суду не з`явились. 25 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, згідно якої просив залишити без змін постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року, а апеляційну скаргу без задоволення, крім того просив проводити судове засідання без його участі. 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій зазначив, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та просить її задовольнити, крім того просить проводити судове засідання без його участі. Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності осіб, які беруть участь в справі, на підставі доводів, викладених в ній, а також доказів, які містяться в матеріалах справи. Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, та заперечення на неї, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Закриваючи провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутність події і складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставини, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на пункти 10.1 та 11.3 ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. п. 10.1, 11.3 ПДР України, який зазначений в протоколі працівником поліції. Згідно із вимогами п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Пунктом 11.3 ПДР України передбачено, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Матеріалами справи встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №094076 від 07.07.2020р., ОСОБА_2 08 червня 2020 року о 09.00 год., на автодорозі Р-33 біля 7 км. від м. Балта, керуючи автомобілем марки «VOLVO FM04» р/н НОМЕР_1 з напівпричіпом Н/ПР-САМОСКИД-Е марки «MEILLER» р/н НОМЕР_2 не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 412D», р/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Однак, Верховний Суд у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020р.) зробив остаточний висновок, що рапорт інспектора не може вважатись об`єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів також не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не підписав та не погодився із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення і протоколом огляду місця ДТП від 08.06.2020р., Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України». Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людинизазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Питання наявності у діях водія порушень ПДР та визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення лежить у юридичній площині і відноситься виключно до компетенції суду. Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винна ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. Апеляційний суд не може визнати належним доказом у справі та не приймає до уваги висновок експертного дослідження №3-А від 02.07.2020р., оскільки він був зроблений за ініціативою ОСОБА_1 та в розпорядження експерта не було надано матеріалів судової справи про адміністративне правопорушення, які є у розпорядженні суду і які містять вичерпні дані щодо обставин зазначеної ДТП. Крім того, судовий експерт ОСОБА_3 не попереджений про кримінальну відповідальність ст. ст. 384-385 Кримінального кодексу України. Відповідно до ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження. Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; можливістю призначення повторної судової експертизи. Крім того, ст. ст. 384-385 Кримінального кодексу України, передбачена кримінальна відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку експерта складеного для надання суду, та за відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків у суді. Апеляційний суд також зазначає, що ОСОБА_1 будь-яких клопотань про призначення судової автотехнічної експертизи ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не подавав. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що винна ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький