Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/8154/19

ПОСТАНОВА іменем України 30 листопада 2021 року м. Кропивницький справа № 404/8154/19 провадження № 22-ц/4809/1549/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В. за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 липня 2021 року у складі судді Кулінка Л.Д., ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та визнання недійсним пунктів кредитного договору. В обґрунтування позову вказав, що 13 листопада 2007 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року. Відповідно до пунктів 1.1. та 7.1 даного договору банк надає позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, в сумі 20 000 доларів США з урахуванням 4888 доларів США на сплату страхових внесків, передбачених підпунктами 2.1.3, 2.2.7, а позичальник зобов`язується прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредиті кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі. Погашення за кредитним договором здійснюється в період з «13» по «18» число кожного місяця щомісячним платежем в сумі 249,08 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Пунктом 2.1.1 кредитного договору визначено, що банк зобов`язується надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у пункті 7.1 даного договору, за умови виконання позичальником умов, передбачених підпунктом 2.2.7 даного договору. Пунктом 2.1.3 кредитного договору визначено, що позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до підпункту 2.2.7 даного договору, і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування. Перерахування кредитних коштів банк зобов`язується провадити у випадку непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Перерахування коштів на сплату чергових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то позичальник доручає банку: одержати з каси банку суму іноземної валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування, укладеного згідно підпункту 2.2.7 даного договору; здійснити продаж у касі банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання даного доручення; отримані від продажу іноземної валюті зарахувати від імені позичальника на сплату чергового страхового платежу. Зазначене доручення не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред`явлення позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування. Даний пункт договору виконується лише у випадку укладення договору іпотеки згідно пункту 1.3 договору або пред`явлення банком вимог, пов`язаних з особистим страхуванням позичальника. За умовами підпункту 2.2.5 позичальник доручає банку списувати кошти із своїх по рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту при наявності необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Відповідно до пункту 2.2.7. кредитного договору позичальник зобов`язався надавати банку належним чином оформлені, згідно пункту 7.3. цього договору, іпотеки, поруки та інших для забезпечення виконання зобов`язань за даним договором, договір страхування заставного майна. У випадку не подання позичальником банку підтверджуючого документа страхових платежів по погодженим з банком договорам страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту, відповідно до пункту 2.1.3 даного договору. Позичальник зобов`язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового платежу і сплатити відсотки за користування не пізніше 30 днів з дня перерахування банком страхового платежу. У разі непогашення цієї частини кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і позичальник зобов`язаний сплатити відсотки за її користування, відповідно до пунктів 3.2 і 3.8. даного договору. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором 13 листопада 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності майно, а саме квартиру, яка розташована по АДРЕСА_1 . На виконання умов договору 13 листопада 2007 року банком видано позивачу 20000,00 доларів США. Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним пункту 7.1 кредитного договору №KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 в частині сплати позичальником винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, позивач зазначає на порушення банком умов кредитного договору, пунктів 1.1, 2.1.1., 7.1 щодо надання йому кредитних коштів у розмірі 24880,00 доларів США. За умовами договору, укладеного між сторонами банк зобов`язався надати позивачу кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 13 листопада 2007 року по 13.11.2027 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 24880 доларів США наступні цілі: придбання житла 20000 доларів США та 4880 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку передбачених договором. Випадки та порядок надання позичальнику кредиту у розмірі 4880 доларів США на цілі, визначені умовами кредитного договору (сплата страхових платежів), визначені пунктами 2.1.3 та.2.2.7 цього договору, відповідно до яких за рахунок вказаних коштів здійснюється перерахування банком необхідної суми на оплату чергових страхових платежів у разі непред`явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів у строк, визначений договором. Разом з тим, за умовами кредитного договору (пункт 7.1) передбачено сплату «позичальником» винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0.20% від суми виданого кредиту. (49,76 доларів США щомісячно), однак у кредитному договорі не зазначено, які саме послуги за вказану винагороду надаються споживачу. Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. А відтак позивач вважає, що умови пункту 7.1 кредитного договору №KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року суперечать положенням частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на момент укладання спірного кредитного договору), тому відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вказані умови договору є недійсними з моменту укладання. Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати недійсним пункт 7.1 кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року, укладений між ним та відповідачем, в частині сплати ОСОБА_1 винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, та визнати недійсним пункт 7.1. Додаткової угоди від 14 травня 2013 року №1 до кредитного договору №KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року в частині сплати ОСОБА_1 винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту. Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач у судове засідання апеляційного суду не з`явився. Про час та місце слухання справи були повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» 13 листопада 2007 року укладено кредитний договір №KGMDGA01580019 (а.с.4-5). За умовами пункту 1.1. кредитного договору №KGMDGA01580019 банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в пункті 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені у розділі 7 договору. Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору №KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року та пункту 3 Додаткової угоди №1 до кредитного договору №KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 13 листопада 2007 року по 13 листопада 2027 року включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 20000,00 доларів США на придбання нерухомості, та у розмірі 4880,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку , передбачених підпунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця, в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.10 даного договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2. даного договору. Періодом сплати вважати період з 13 по 18 число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 294,08 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека будинку загальною площею 60,93 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також всі інші види застави, іпотеки, поруки, й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов`язань, за даним договором (пункт 7.3 договору). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про захист прав споживачів та визнання недійсним пунктів кредитного договору суд першої інстанції виходив з того, що умови оспорюваного кредитного договору не відповідають положенням законодавства про захист прав споживачів, оскільки є несправедливими. Що є підставою для визнання таких положень недійсними. Проте, позивач звернувся до суду зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Звертаючись до суду з даним позовом позивач просив визнати порушеним право споживача фінансових послуг посилаючись на те, що під час укладання договору, банк не надав йому об`єктивної, повної та достовірної інформації, пункт спірного договору є несправедливими та такими, що суперечать Закону України «Про захист прав споживачів», тому підлягають визнанню недійсними відповідно до положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК). Оцінюючи умови оспорюваного кредитного договору, а саме пункт 7.1 кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року та пункт 3 Додаткової угоди №1 до кредитного договору № KGMDGA01580019 від 13 листопада 2007 року щодо викладення пункту 7.1 договору, суд першої інстанції правильно встановив, що сплата винагороди за надання фінансового інструменту, тобто коштів, які супроводжують кредит, є несправедливою умовою кредитного договору, та такою, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Разом з тим, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин місцевий суд не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), згідно з якими у разі, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до частин 2-4 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Отже підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності. Відтак, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову. Оскільки оспорюваний кредитний договір №KGMDGA01580019 є нікчемним, то з урахуванням зазначеного вище висновку Великої Палати Верховного Суду визнання договору у цілому або окремих його положень недійсними є неналежним способом судового захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а тому позовна давність застосована місцевим судом до необґрунтованого позову помилково. За таких обставин апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про поважність пропуску строку позовної давності, оскільки позовна давність не застосовується до нікчемного договору. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував, що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з інших підстав. Оскільки апеляційний суд ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 грудня 2021 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова В.В. Черненко