Постанова 4815 № 569/13255/14-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2021 року м. Рівне Справа № 569/13255/14-ц Провадження № 22-ц/4815/1195/21 Рівненський апеляційний суд в складі суддів: головуючого Боймиструка С.В, суддів:Гордійчук С.О., Хилевича С.В., секретар судового засідання: Ковальчук Л.В., з участю: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, В С Т А Н О В И В : У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, що вжите ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.04.2020 року. В обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилається на те, що як вбачається із довідки виданої ПрАТ «Речовий ринок» на сьогодні відбувається щомісячне відрахування із її заробітної плати на погашення заборгованості стягнутої рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15.01.2015 року. Інших джерел, які б давали їй можливість погасити вказану заборгованість вона не має. Згідно свідоцтва про шлюб вона перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 . Разом з тим, зазначає, що її чоловік перебуває на «Д» обліку з квітня 2021 року з діагнозом: Са ректо-сигмоїдного кута товстої кишки сТЗ сN2а сМ1а (mts в печінку), ст. ІVа, кл. гр. IV. ХКН. Стан після курсів ПХТ, встановлення імплантованої венозної порт-системи. Астенічний синдром, ракова інтоксикація. Дане лікування може бути проведено в умовах університетського медичного комплексу Шаріте, Берлін, Німеччина. Зважаючи на вказані тяжкі обставини, він звернувся за медичною допомогою до Клініки загальної та вісцеральної хірургії м. Нордгаузен, Німеччина. Листом від 18.05.2021 року дана клініка йому підтвердила можливість медичного огляду, починаючи вже з 25.05.2021 року. При цьому, для догляду та психічної підтримки, а також необхідного перекладу під час поїздки в клініку, її чоловіку потрібна супроводжуюча особа. Наведена клініка просить ОСОБА_2 , як дружину, сприяти в`їзду. Однак, в силу наявного тимчасового обмеження застосованого до неї, як фізичної особи у праві виїзду за межі України, вона не має можливості скористатися правом супроводжувати свого чоловіка для медичного огляду та лікування за межами України. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що хвороба у її чоловіка є тяжкою та потребує дорогого вартісного лікування. З метою чого, ОСОБА_3 вже звернувся до Благодійної організації «Благодійного фонду Олександра Салійчука» з проханням надати йому відповідну матеріальну підтримку. В такому фонді йому рекомендують з метою позитивного вирішення піднятого ним питання надати документи, які підтверджують вартість медичного обстеження та відповідного лікування. Натомість такі документи, він зможе надати такому фонду лише після безпосереднього відвідування медичного закладу за межами України. Зважаючи на ситуацію, яка склалася зі станом здоров`я її чоловіка, вважає, що на сьогодні є всі підстави для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосованого стосовно неї ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.04.2020 року в цивільній справі №569/13255/14-ц. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2021 року заяву ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задоволено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець Павлюк Назар Васильович подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що ОСОБА_2 не наведено в заяві обставин, які слід вважати підставами для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Доводи на предмет неможливості отримання лікування в Україні не боржницею а її чоловіком не підтверджені належними та допустимими доказами. Рішення суду яке перебувало на виконанні в приватного виконавця Павлюка Н.В. не виконано, як на момент винесення ухвали про скасування тимчасового обмеження, так і на момент подання апеляційної скарги. В поданому на апеляційну скаргу відзиві, ОСОБА_2 вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу приватного виконавця Павлюка Н.В. безпідставною та необґрунтованою. Просить ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. про відкриття виконавчого провадження № 59507903 від 09.07.2019 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 569/13255/14-ц, виданого 09.02.2016 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованості по кредитному договору № 192-07 від 26.07.2007 року, відповідно до договору поруки № 192-07/2 від 26.07.2007 року в сумі 13 477 547 грн. 69 коп. та стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» коштів на відшкодування судових витрат в сумі 3 654 грн. 00 коп. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.04.2020 року по цивільній справі № 569/13255/14-ц тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту для виїзду за кордон ОСОБА_2 до повного виконання зобов`язань покладених на неї рішенням з виконання виконавчого листа № 569/13255/14-ц виданого 09.02.2016 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованості по кредитному договору № 192-07 від 26.07.2007 року, відповідно до договору поруки № 192-07/2 від 26.07.2007 року, в сумі 13 477 547 грн. 69 коп. та стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» коштів на відшкодування судових витрат в сумі 3 654 грн. 00 коп. 20.08.2020 року ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 16.04.2020 року набрала законної сили. Задовольняючи подання приватного виконавця суд виходив з того, що ОСОБА_2 не виконує зобов`язання, покладені на неї рішенням суду, не погасила заборгованості перед банком. Зазначив що, обмеження у праві виїзду за межі України має тимчасовий характер та спонукатиме боржника до виконання боргових зобов`язань за рішенням суду, що в свою чергу захистить права стягувача на отримання належних коштів. Згідно статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження. Схожі висновки ЄСПЛ ще раніше зробив у справі "Ігнатов проти Болгарії" ("Ignatov v. Bulgaria", 02.07.2009), де неможливість судового оскарження тривалого обмеження указаного вище права людини, що полягало у забороні видачі закордонного паспорту, була визнана порушенням ст. 2 Протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції. У справі "Хлюстов проти Росії" ("Khlyustov v. Russia" від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано "автоматично", тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Відповідно до п. п. 5, 6, 7 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"я, державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність. Як вбачається з довідки, виданій КП "Рівненський обласний протипухлинний центр", ОСОБА_3 перебуває на «Д» обліку з квітня 2021 року з діагнозом: Са ректо-сигмоїдного кута товстої кишки сТЗ сN2а сМ1а (mts в печінку), ст. ІVа, кл. гр. IV. ХКН. Стан після курсів ПХТ, встановлення імплантованої венозної порт-системи. Астенічний синдром, ракова інтоксикація. Дане лікування може бути проведено в умовах університетського медичного комплексу Шаріте, Берлін, Німеччина.(т.2 а.с. 106) У зв`язку з наявністю такої хвороби, ОСОБА_3 була встановлена друга група інвалідності, що підтверджується Довідкою Серії АВ № 043725 від 28.05.2021 р. до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (т.2 а.с. 113). У матеріалах справи наявні докази звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою до Клініки загальної та вісцеральної хірургії м. Нордгаузен, Німеччина. Листом від 18.05.2021 року вказана клініка підтвердила можливість медичного огляду, починаючи вже з 25.05.2021 року. Зокрема зазначено, що для догляду та психічної підтримки, а також необхідного перекладу під час поїздки та в клініці, ОСОБА_3 потрібна супроводжуюча особа. Тому просять ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорта: НОМЕР_1 , також сприяти в`їзду. Положеннями ст. 36 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що громадяни України можуть направлятися для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров`я України. Державні органи зобов`язані сприяти виїзду громадян України за кордон і перебуванню там в період лікування. Медична допомога передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів. Відповідно до статті 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, серед іншого, кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я. Як вбачається з свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с. 114) Відповідно до ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 5 СК України саме держава охороняє сім`ю та створює умови для зміцнення сім`ї. Приписами ст. 55 СК України передбачено спільний обов`язок подружжя турбуватися про сім`ю, зокрема на почуттях взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним за свою поведінку в сім`ї. Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в силу наявного тимчасового обмеження застосованого до ОСОБА_2 , як фізичної особи у праві виїзду за межі України, вона не має можливості виконувати обов`язки пов`язані з наданням чоловікові належного догляду та супроводу під час його перебування на обстеженні та лікуванні. Аналіз статті 441 ЦПК України свідчить про те, що "ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням" слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. При цьому саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, наданого приватним виконавцем для добровільного виконання рішення суду, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків і на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Як вбачається із довідки виданої ПАТ «Речовий ринок» від 01.06.2021 р., з доходів ОСОБА_2 утримується борг згідно ВП № 5950790 відповідно до постанови приватного виконавця Павлюка Н.В. від 04.03.2020 р. у розмірі 20% від доходів. Дана обставина безспірно вказує на те, що боржник ОСОБА_2 не ухиляється від обов`язку щодо виконання рішення суду, а тому за відсутності такої складової для обмеження конституційного права особи на свободу пересування як ухилення від виконання судового рішення немає правових підстав для застосування щодо боржника такого обмеження права. Слід зазначити, що обмежувальний захід було застосовано до боржника у зв`язку із встановленням судом факту свідомого ухилення від виконання рішення суду (зокрема, свідомі дії боржника, направлені на невиконання своїх зобов`язань за наявності реальних можливостей). Відтак скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. Досліджена сукупність обставин з врахуванням позиції Європейського суду з прав людини щодо того, що обмеження права на свободу пересування має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування), апеляційний суд приходить до висновку, що на даний час обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України створює несправедливий дисбаланс між її правами та публічним інтересом. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича залишити без задоволення Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2021 року. Головуючий Боймиструк С.В. Судді: Гордійчук С.О. Хилевич С.В.