Постанова 4824 № 756/9059/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 756/9059/20 номер провадження: 22-ц/824/12364/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І. за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Каменської Ніни Петрівни на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року у складі судді Майбоженко А.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишгородська міська рада, про визначення місця проживання дитини з батьком, В С Т А Н О В И В: У провадженні суду першої інстанції знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишгородська міська рада, про визначення місця проживання дитини з батьком. 09 червня 2021 року у судовому засіданні при розгляді справи по суті представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Каменською Н.П. заявлено відвід головуючому у судовому засіданні судді Майбоженко А.М. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каменської Н.П. про відвід судді Майбоженко А.М. відмовлено. Також 16 червня 2021 року у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Каменською Н.П. подано заяву про відвід головуючому у судовому засіданні судді Майбоженко А.М. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 рокувизнано дії представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каменської Н.П. щодо заявлення завідомо безпідставного відводу головуючому від 16 червня 2021 року - зловживанням процесуальними правами. Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каменської Н.П. про відвід головуючому судді від 16 червня 2021 року залишено без розгляду. Застосовано до представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каменської Н.П. заходи процесуального примусу, стягнувши з неї штраф у дохід державного бюджету у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 4 540 грн 00 коп. Не погоджуючись з ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року,представник ОСОБА_1 - адвокат Каменська Н.П. подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час під час розгляду справи головуючим у судовому засіданні суддею Майбоженко А.М. було порушено низку норм ЦПК України, що викликало сумніви в її неупередженості, у зв`язку з чим їй з відповідним обґрунтуванням було заявлено відвід на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що адвокат Каменська Н.П., як представник ОСОБА_1 , забезпечувала реалізацію прав особи, яку представляє відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тому вважає, що суд дійшов помилкового висновку про зловживання нею процесуальними правами, як представником ОСОБА_1 , та необхідністю застосування заходів процесуального примусу у даному випадку. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнює поняття «незгода з процесуальним рішенням» та «зловживання процесуальними правами», що підтверджується змістом ухвали. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Встановлено, що у провадженні суду першої інстанції знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вишгородська міська рада, про визначення місця проживання дитини з батьком. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року відкрито провадження у даній справі. З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 09 червня 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Каменською Н.П. заявлено відвід головуючому у судовому засіданні судді Майбоженко А.М., який мотивований тим, що у представника є підстави вважати, що існують обставини, які викликають сумнів у об`єктивності та неупередженості судді. На обґрунтування цих доводів адвокат Каменська Н.П. посилалась на те, що судом безпідставно не вирішено клопотання про призначення психологічної експертизи, здійснено перехід до розгляду справи по суті, відмовлено у задоволенні клопотання про проведення повторного підготовчого судового засідання. Такі дії головуючого, на думку адвоката Каменської Н.П., є необґрунтованими, викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності судді. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каменської Н.П. про відвід судді Майбоженко А.М. відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про відвід судді, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить зазначених у ст. 36 ЦПК України підстав для відводу судді, а пов`язана з незгодою представника відповідача з процесуальними рішеннями судді при розгляді справи (відкладення вирішення клопотання, перехід до розгляду справи по суті, відмова у проведенні повторного підготовчого судового засідання). Такі дії не можуть бути підставою для відводу, про що безпосередньо зазначено у ч.4 ст.36 ЦПК України. За таких обставин, суд першої інстанції визнав заявлений відвід безпідставним (а.с.31-33). У судовому засіданні 16 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каменська Н.П. подала заяву про відвід головуючому у судовому засіданні судді Майбоженко А.М. (а.с.34-36). Заява обґрунтована тим, що у вказаному судовому засіданні суддею вчинено дії, якими порушено імперативні норми ЦПК України і Конституції України. Так, 16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування Вишгородської міської ради із заявою про надання висновку про визначення місця проживання дитини. Клопотання про приєднання доказів такого звернення ухвалою суду першої інстанції залишено без задоволення, незважаючи на те, що перед судовим засіданням ці докази були направлені іншим учасникам справи, а об`єктивна можливість подати ці докази раніше була відсутня, враховуючи час звернення ОСОБА_1 до органу опіки та піклування. Крім того, адвокат Каменська Н.П. зазначала, що судом безпідставно розпочато дослідження письмових доказів, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок про визначення місця проживання дитини від Вишгородської міської ради і докази щодо доходів позивачки за первісним позовом ОСОБА_2 , які витребовувались ухвалою суду від 09 червня 2021 року. Посилаючись на вказані обставини представник відповідача вважала, що такі дії головуючого судді Майбоженко А.М. свідчать про її упередженість та необ`єктивність при розгляді справи, у зв`язку з чим суддя підлягає відводу. Залишаючи заяву від 16 червня 2021 року про відвід головуючому у судовому засіданні судді Майбоженко А.М без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що подання представником ОСОБА_1 - адвокатом Каменською Н.П.заяви про відвід судді є зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу. Заявлений відвід є вочевидь завідомо безпідставним, оскільки по суті є висловленням незгоди із процесуальним рішенням судді щодо відмови у долученні доказів до матеріалів справи і переходу до дослідження письмових доказів. При цьому, такі дії суду мотивовані в ухвалах, які занесені до протоколу судового засідання. Суд вважав, що заявлення даного відводу судді є спробою затягнути розгляд справи або перешкодити йому, внаслідок чого будуть порушені положення законодавства про завдання та основні засади цивільного судочинства. Крім того, дії представника ОСОБА_1 - адвоката Каменської Н.П. суд розцінив як такі, що спрямовані на перешкоджання розгляду справи, процесуальний тиск на суд, оскільки, використовуючи надане процесуальним законом правом на відвід судді, адвокат Каменська Н.П. створює перешкоди у своєчасному вирішенні справи на підставі аналізу зібраних у справі доказів, які подані сторонами у справі на обґрунтування первісного та зустрічного позовів. При цьому, судом першої інстанції враховано, що представник ОСОБА_1 є адвокатом і фахівцем в галузі права, тобто достеменно обізнана про те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу, що було роз`яснено їй в ухвалі Оболонського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року, а також про це прямо визначено у ч.4 ст.36 ЦПК України. Дана норма процесуального закону є чіткою, зрозумілою, не допускає подвійного тлумачення. Однак, всупереч положенням ст.ст.2, 12, 43, 44 ЦПК України, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Каменська Н.П., двічі з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді заявила судді відвід. Визнавши такі дії представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Каменської Н.П. зловживанням правом, суд першої інстанції застосував до неї заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Згідно з приписами ч.ч.1,2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Відповідно до ч.2 ст.121 ЦПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства. Частиною 3 ст.13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Незважаючи на те, що суд першої інстанції своєю ухвалою від 09 червня 2021 року відмовив представнику ОСОБА_1 - адвокату Каменській Н.П. у задоволенні її заяви про відвід головуючому судді Майбоженко А.М. з підстав, передбачених ч.4 ст.36 ЦПК України, остання 16 червня 2021 року повторно заявила про відвід головуючому судді, який мотивований залишенням без задоволення її клопотання про приєднання доказів, а також, на думку заявника, суд безпідставно розпочав дослідження письмових доказів. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заява про відвід судді Майбоженко А.М. від 16 червня 2021 року фактично є незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді, що не може розцінюватись як наявність інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності суддів відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України. Пунктом 1 ч.2 ст. 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Колегія суддів вважає, що заявлення 16 червня 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Каменською Н.П. відводу головуючому судді Майбоженко А.М. правильно розцінено судом першої інстанції як завідомо безпідставний відвід, оскільки будучи фахівцем в галузі права, остання усвідомлювала підстави, заявленого нею відводу та їх процесуальні наслідки його вирішення. Вказане є явним проявом дій, що вчиняються з метою перешкоджання судочинству та затягування розгляду справи, унаслідок чого суд позбавлений можливості належним чином розглянути справу по суті у визначений процесуальним законодавством процесуальний строк, оскільки зобов`язаний розглядати заяви про відвід, що вимагає додаткового часу. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволікання у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що діїпредставника ОСОБА_1 - адвоката Каменської Н.П.щодо заявлення завідомо безпідставного відводу головуючому судді Майбоженко А.М.,є зловживанням процесуальними правами та нехтування процесуальними обов`язками, яке спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково ототожнив поняття «незгода з процесуальним рішенням» та «зловживання процесуальними правами», не заслуговують на увагу, оскільки відводи головуючому судді Майбоженко А.М. були заявлені саме з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді, тобто є завідомо безпідставними, що відповідно до п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України може бути розцінено судом як зловживання процесуальним правами. Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі №363/2447/17 дійшов висновку, що заявлення відводів, обґрунтованих незгодою із процесуальними рішеннями суду, свідчать про зловживання процесуальними правами та вчинення дій з метою затягування справи. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України», пункт 28, № 16652/04, від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ у справі «Мусієнко проти України», пункт 24, № 26976/06, від 20 січня 2011 року). Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»). Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. У ч.3 ст.148 ЦПК України встановлено, що у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. Відповідно до положень ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали. Суд з метою запобігання зловживанням справами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін. Обмеження чи позбавлення процесуального права повинно застосовуватися судом відповідно до принципу пропорційності, який судом першої інстанції у цій справі дотримано. Таким чином оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення заяви, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каменської Ніни Петрівни - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: