Ухвала КАС ВС № 500/839/21

УХВАЛА 09 грудня 2021 року м. Київ справа № 500/839/21 адміністративне провадження № К/9901/42267/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №500/839/21 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 18 листопада 2020 року за №8/1/13, УСТАНОВИВ: 22 листопада 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі №500/839/21 є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не урахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31 травня 2021 року у справі №826/16053/16 та від 16 вересня 2021 року у справі №2-а/514/10/17. Так, у справі №826/16053/16 Суд розглядав позовні вимоги про визнання нечинним пункту 36 рішення №573/5385 від 30 грудня 2010 року «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» в частині затвердження частини Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва; у справі №2-а/514/10/17 - визнання протиправними дій щодо оформлення та видачі паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для реалізації хлібобулочних виробів за реєстраційним номером 58-ППТС від 03 лютого 2017 року та затвердження схеми розміщення тимчасової споруди, складеної 01 лютого 2017 року та зобов`язання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області скасувати паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для реалізації хлібобулочних виробів за реєстраційним номером 58-ППТС від 03 лютого 2017 року в повному обсязі. У той час як у справі №500/839/21 позовними вимогами є визнання протиправним та нечинним рішення від 18 листопада 2020 року за №8/1/13 «Про регламент Тернопільської міської ради VIII скликання». Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №826/16053/16, №2-а/514/10/17, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними. З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У тексті касаційної скарги заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо порядку формування фракцій депутатами органу місцевого самоврядування, а також реалізації депутатом місцевої ради права вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання. Проте, всупереч вимогам КАС України, скаржником не зазначено чіткого переліку норм права, які, на думку скаржника, були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій та щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтовано позицію заявника щодо того як такі норми мають застосовуватись у цій справі. Суд звертає увагу позивача, що формальне зазначення про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без конкретизації норм права та позиції скаржника щодо того як такі норми мають бути застосовані, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №500/839/21. Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України Суд, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №500/839/21 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. ........................... Ж.М. Мельник-Томенко Суддя Верховного Суду