Постанова 4857 № 442/6442/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 рокуСправа № 442/6442/21 пров. № А/857/17347/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., при секретарі судового засідання Рибачука А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та інспектора СР ПП ВП №2 Ужгородського районного управління поліції сектору реагування патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенант поліції Когуча Олександра Івановича про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 вересня 2021 року (суддя Курус Р.І., м.Дрогобич),- ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі ГУНП) та інспектора СР ПП ВП №2 Ужгородського районного управління поліції сектору реагування патрульної поліції ГУНП старшого лейтенант поліції Когуча (Кочута) О.І. (далі Інспектор) в якому, з урахуванням уточнень (а.с.17-19), просив: визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11.08.2021 серії БАВ №491271 (далі Постанова); визнати неправомірними дії Інспектора при винесенні Постанови. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 вересня 2021 року позов задоволено частково. Постанову скасовано, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні решти вимог позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням фактично в частині задоволених позовних вимоги, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В доводах апеляційної скарги вказує, що позивачем були порушені вимоги «Правил дорожнього руху» затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР), а саме водій керував транспортним засобом не будучи пристебнутим паском безпеки, а також у нього була відсутня аптечка, що суперечить пункту 31.4.7 ПДР. Інспектором було виявлено це порушення, на яке він належним чином відреагував, в результаті чого була винесена Постанова. Також зазначає, що ГУНП подало відзив на позовну заяву, до якого долучались копії фото та відеофіксації події з місця вчинення правопорушення на диску. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином у порядку визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами, а позивачем доведено, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач керував транспортним засобом «Фольксваген» з номерним знаком НОМЕР_1 (далі ТЗ) 11.08.2021 близько 13:31 год на автотрасі №13 між селами Сіль та Забродь Закарпатської області, не будучи пристебнутим паском безпеки, а також у водія була відсутня аптечка, що є порушенням пункту 31.4.7 ПДР. На підставі наведеного, Інспектором винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн (а.с.6). Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону, встановлюється ПДР. Пунктом 31.4.7 ПДР регламентовано відповідальність осіб за відсутність медичної аптечки з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж. Частиною 2 статті 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Положеннями статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відтак, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Це узгоджується з позицією, яку висловив Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №200/5590/17, відповідно до якої технічні засоби, якими здійснено фото або відеозапис не можуть вважатися належними доказами по справі якщо постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилання на них. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2018 року року у справі № 263/15738/16-а. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог ПДР відповідач подав до суду два відеозаписи події правопорушення розміщені на диску DVD+R (а.с.50). На них зафіксовано лише коротку розмову позивача з Інспектором. Цей відеозапис не спростовує покликань позивача на те, що при винесенні Постанови його було позбавлено прав передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема надавати пояснення, подавати докази, не було пояснено суть порушених ПДР. Разом з тим, суд апеляційної інстанції критично ставиться до наданого відеозапису як до доказу, з огляду на те, що такі не зазначені як додаток до Постанови, а саме пункт 7 не містить посиланняна матеріали які додаються до неї. Отже, оскільки в Постанові відсутні посилання на докази, які підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення, вона не відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Обставини вчинення адміністративного правопорушення повинні підтверджуватися доказами що є належними та допустимими. Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності достатніх доказів не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Згідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 271-272, 286, 308, 310, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний