Постанова 4857 № 260/2833/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2833/21 пров. № А/857/15136/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гудима Л. Я., Довгополова О. М., розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року про повернення позовної заяви (прийняту у порядку письмового провадження у м. Ужгороді суддею Гаврилком С. Є.) в адміністративній справі № 260/2833/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Кохана Павла Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь Сергій Іванович про визнання протиправними дій та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : 07.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та просив визнати дії приватного виконавця Кохана П. І. виконавчого округу Закарпатської області, пов`язані з накладенням арешту на підставі постанови приватного виконавця від 27.04.2021 за № 65290063, вчиненням запису про обтяження (арешт нерухомого майна) 41722125; накладенням арешту на підставі постанови приватного виконавця від 27.04.2021 за № 65290063 та вчиненням запису про обтяження (арешт нерухомого майна) 41725439 незаконними; скасувати постанову приватного виконавця Кохана П. І. виконавчого округу Закарпатської області від 27.04.2021 за № 65290063. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 повернуто позивачу, у зв`язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 і подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тими, що 02 червня 2021 року він звернувся до відповідача з вимогою про надання інформації про правову підставу накладення арешту на нежитлову будівлю навісу для сіна загальною площею 555,7 кв. м, що розташована за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с/рада Стеблівська, урочище Серед поля, будинок б/н та нежитлову будівлю 2/3 частини будинку побуту, загальною площею 291,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 08 червня 2021 року відповідач повідомив, що арешт на вище зазначені об`єкти нерухомості, які належать позивачу, він не накладав. Позивач вказує, що саме з вказаного листа він дізнався про порушення його прав, а відтак з дати його отримання 01 липня 2021 року необхідно обчислювати строк звернення до суду. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Так, відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що у розглядуваному позові предметом спору є дії та рішення приватного виконавця. Суд зазначає, що статтею 287 КАС України регулюються особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Згідно із статтею 287 частинною 1 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до статті 287 частини 2 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Згідно частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати - чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний повернути позовну заяву позивачеві. Так, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з цим позовом 07 липня 2021 року. При цьому позовні вимоги про визнання незаконними дій приватного виконавця та скасування постанови від 27.04.2021 за № 65290063, заявлені поза межами десятиденного строку звернення до суду. Стосовно доводів позивача з покликанням на ту обставину, що про порушення свого права він дізнався з листа відповідача, на думку колегії суддів, така не може бути поважною причиною пропуску строку, позаяк отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/37/20 дійшла висновку, що початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочинається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення, яке її стосується. Суд звертає увагу, що з матеріалів справи видно, що 18.05.2021 приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С. І. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у посвідчені договору купівлі продажу 2/3 частини будинку побуту, що розташовані: АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі навіс для сіна, що розташований за адресою: урочище Серед поля, будинок б/н, Стеблівська сільська рада Хустського району, у зв`язку з наявним записами про обтяження (арешт нерухомого майна), що зареєстровані у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним виконавцем Коханом П. І. 27 квітня 2021 року на підставі постанови приватного виконавця № 65290063. Тобто, 18 травня 2021 року позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови від 27 квітня 2021 року, проте тільки 02 червня 2021 року він звернувся до відповідача з вимогою про надання інформації про правову підставу накладення арешту. При цьому суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЕREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112). У п. 44 рішення Європейського суду з прав людини Осман проти Сполученого королівства та пункті 54 рішення Круз проти Польщі зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95). Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропущення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, позаяк позивач не вказав і не підтвердив відповідними доказами про існування об`єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що апелянтом наведене вище жодним чином не спростовано і в своїх доводах апеляційної скарги жодних доказів протилежного не надано. Враховуючи наведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 260/2833/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов