Постанова 4857 № 500/1902/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1902/21 пров. № А/857/17941/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної митної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дерех Н.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернопіль о 11 год. 54 хв. 02 червня 2021 року, повне судове рішення складено 07 червня 2021 року, у справі №500/1902/21 за позовом Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: 09.04.2021 Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» (далі Підприємство) звернулось в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, просило визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600106/1 від 23.03.2021. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Суд першої інстанції вказав, що норми чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Суд першої інстанції зазначив, що не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту надано документи, що підтверджують заявлену митну вартість, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України та дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, у зв`язку із чим даний позов підлягає до задоволення повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками, відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано форми митного контролю: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», а також визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «Підстава: пункт 3.3.4 «Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено». Скаржник вказує, що під час здійснення митного контролю за МД №UА209210/2021/005463 від 22.03.2021 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено розбіжності та невідповідності в поданих документах, зокрема, у графі 70 банківських платіжних документів №б/н від 05.03.2021 та №б/н від 18.03.2021 наявне посилання на інвойс (проформу) №21-006 від 04.03.2021, однак такий інвойс позивач до митного оформлення не подав. Скаржник вказує, що декларант до митного оформлення не надав повного пакету документів на підтвердження всіх складових митної вартості товару. Скаржник звертає увагу, що додатково подана копія митної декларації від 19.03.2021 №21LTLU00017AB43B3 не є експортною митною декларацією країни відправлення, а транзитною митною декларацією. Також зазначає, що загальна сума сплачених коштів згідно з поданими банківськими платіжними документами №б/н від 05.03.2021 та №б/н від 18.03.2021 є меншою, ніж та, що зазначена у інвойсі проформі №21-006 від 04.03.2021, посилання на який, як документ згідно з яким здійснюється оплата, міститься у графі 70 вказаних банківських платіжних документів. Скаржник зазначає, що при винесені рішення про коригування митної вартості від 23.03.2021 №UA209000/2021/600106/1 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, за ЕМД №UA100310/2021/406043 від 09.03.2021 на рівні 0,9350 дол.США/кг. Вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, таке є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні. Судом апеляційної інстанції задоволено клопотання скаржника та замінено відповідача - Галицьку митницю Держмитслужби правонаступником - Тернопільською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» зареєстроване як юридична особа 07.02.1995, основний вид економічної діяльності 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. На виконання вимог зовнішньоекономічного договору від 18.02.2018 №21-02-18, укладеного між Приватним підприємством «Приватне мале підприємство «Лотос» (Покупець) та G.Ingason Seafood (Продавець), Підприємством ввезено на митну територію України товар оселедець цілий, свіжоморожений (Clupea Harengus), з метою митного оформлення якого надано митну декларацію №UA209210.2021.005463 від 22.03.2021, згідно з якою митна вартість ввезеного товару визначена за першим методом ціною договору. Для проведення митного оформлення товару до зазначеної митної декларації подано наступні документи: сертифікат якості №21-006/2 від 10.03.2021, рахунок-фактура №21-006 від 10.03.2021, автотранспортну накладну б/н від 19.03.2021, сертифікат про походження товару №б/н від 10.03.2021, банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 05.03.2021, банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 18.03.2021, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14 від 22.03.2021, страховий поліс №3-51-0019 від 10.03.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, №21-02-18 від 18.02.2021, договір про надання послуг митного брокера №33 від 05.05.2015, договір (контракт) про перевезення №25-2020 від 09.01.2020. 23.03.2021 Галицькою митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600106/1, згідно з яким митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору щодо товару, який імпортується, у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також у зв`язку з тим, що в документах, поданих до митного оформлення, наявні розбіжності, а саме: у графі 70 платіжних документів №б/н від 05.03.2021 та №б/н від 18.03.2021 наявне посилання на проформу №21-006 від 04.03.2021, однак загальна сума сплачених коштів згідно поданих платіжних документів є меншою, ніж та, що зазначена у вказаній проформі; згідно з пунктом 1.2 договору №21-02-18 від 18.02.2021 покупцеві повинна бути надана експортна декларація, однак до митного контролю та оформлення представлена лише транзитна митна декларація №21LTLU00017AB43B3 від 19.03.2021. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару. В результаті проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно з статтею 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості згідно з ЕМД №UA100310/2021/406043 від 09.03.2021 на рівні 0,9350 дол. США/кг. Крім того, сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209210/2021/00301 (а.с.23). Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи таке рішення протиправним, Підприємство звернулось із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України). Відповідно до частини 1 статті 53 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України). Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16). З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за основним методом. У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі митний орган вказує, що під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками, відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано форми митного контролю: «105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», а також визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «Підстава: пункт 3.3.4 «Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено». Скаржник вказує, що під час здійснення митного контролю за МД №UA209210/2021/005463 від 22.03.2021 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено розбіжності та невідповідності в поданих документах, зокрема у графі 70 банківських платіжних документів №б/н від 05.03.2021 та №б/н від 18.03.2021 наявне посилання на інвойс (проформу) №21-006 від 04.03.2021, однак такий інвойс Підприємство не подало. Як зазначено у відзиві на позовну заяву, уповноваженою особою декларанта додатково надані: інвойс проформу №21-006 від 04.03.2021; копію митної декларації від 19.03.2021 №21LTLU00017AB43B3, прайс-лист, однак, як зазначає митний орган, додатково подана копія митної декларації не є експортною митною декларацією країни відправлення, а транзитною митною декларацією, а загальна сума сплачених коштів згідно з поданими банківськими платіжними документами є меншою, ніж заявлена у інвойсі проформі №21-006 від 04.03.2021, посилання на який, як на документ, згідно з яким здійснюється оплата, міститься у графі 70 поданих банківських платіжних документів. Вказане стало підставою для визначення митним органом митної вартості товару за шостим (резервним) методом на підставі інформації щодо вартості згідно з ЕМД №UA100310/2021/406043 від 09.03.2021 на рівні 0,9350 дол. США/кг. Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини 1 статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини 3 статті 58 Митного кодексу України. Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Частиною 10 статті 58 МК України закріплено перелік витрат, які додаються до ціни при визначенні митної вартості (складові митної вартості), що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Системний аналіз наведених правових норм дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар. Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Згідно з частинами 1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті

7. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов Договору від 18.02.2021 №21-02-18 Продавець продає, а Покупець придбає морожену рибу та рибні продукти з неї, з урахуванням того, що асортимент, кількість, якість і ціна обумовлені рахунками (інвойс), підготовленими для кожної окремої продукції. Загальна сума контракту складається з сум інвойсів. Ціни в інвойсах на товар, що поставляється, вказані з включенням вартості товару, затрат на транспортування, страхування, валюта ціни товару встановлена в доларах США або Євро. Зазвичай купівля-продаж здійснюватиметься таким чином: - передоплата 30 % до завантаження, передоплата 70% - за 1 день до прибуття в порт призначення або - після оплата протягом 21 календарного дня з моменту отримання Товару на склад Покупця - 100% передоплата. Відповідно до рахунків-фактури (інвойси) №21-006 від 10.03.2021 та додатків до таких ціна за одиницю товару становить 0,75 дол. США / кг., загальна ціна 19 980 дол.США, загальна вага товару 26 640 кг (7 040+19 600). Зазначено умови оплати: 30% передоплата, 70% перед прибуттям. Так, відповідно до банківських платіжних документів №б/н від 05.03.2021 та №б/н від 18.03.2021 Підприємство сплатило передоплату 6 063,75 дол.США та 13 916,25 дол.США відповідно, підстава інвойс №21-006 від 04.03.2021. Зазначений інвойс (проформа) від 04.03.2021 №21-006 поданий Підприємством митному органу в процесі консультацій та відповідно до такого ціна за одиницю товару становить 0,75 дол. США / кг, загальна вага товару 26 950 кг, загальна сума 20 212,50 дол. США. Суд апеляційної інстанції зауважує, що рахунок-проформа за своєю суттю є комерційним документом, який містить відомості про кількість, ціну та вартість товару, але не є розрахунковим документом, бо не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми, тому не виступає платіжним документом. У міжнародній практиці рахунок-проформа є товаросупровідним документом і на відміну від рахунку-фактури, одержувач рахунку-проформи не зобов`язаний оплачувати зазначену в ньому суму, відповідно і той, хто його складає, нічого не отримує. Рахунок-проформа може підтверджувати замовлення й обидві сторони документують умови майбутньої угоди або ціну чи кількість продукту та погоджуються з ними. В свою чергу надані митному органу інвойси як документи, які супроводжують переміщувані через митний кордон України товари й інші предмети, вказують їх вартість та дозволяють ідентифікувати такі, містять інформацію про дату продажу, назву ввезених товарів, назви та реквізити фірм продавця і покупця, скріплені підписом представника продавця. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що за допомогою арифметичних обрахунків можна прослідкувати, що зменшення загальної ціни, вказаної в рахунках-фактури (інвойсах) №21-006 від 10.03.2021 відповідає зменшенню показника ваги поставленого товару, порівняно з вказаною у інвойсі-проформі від 04.03.2021 №21-006, тоді як вартість за одиницю товару у вказаних документах однакова. Оскільки відповідно до умов Договору від 18.02.2021 №21-02-18 асортимент, кількість, якість і ціна обумовлюються рахунками (інвойс), підготовленими для кожної окремої продукції, то такі розбіжності в даних рахунку-фактури та рахунку-проформі не суперечать ні меті видачі самих документів, ні умовам вказаного договору. Щодо аргументів скаржника про те, що додатково подана копія митної декларації від 19.03.2021 №21LTLU00017AB43B3 не є експортною митною декларацією країни відправлення, а транзитною митною декларацією, то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до умов Договору від 18.02.2021 №21-02-18 передача Продавцем Покупцеві за кожною партією товару експортної декларації не є обов`язковою, оскільки може бути надано лише страховий поліс, який, в свою чергу, позивач надав при митному оформлені товару. Експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажем митного оформлення в країні відправлення та є документом, що підтверджує вивезення продукту, створеного або реалізованого в Європейському Союзі (ЄЕС). Як зазначено у листі Європейської Комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27.03.2008, експортна декларація не є «власністю» імпортера, але належить експортерові та митним органами країни експорту. Відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Ці документи містять достатню інформацію, наприклад країна відправлення/призначення, вартість, тощо. Не передбачено надання експортної декларації і статтею 53 МК України як документа, який підтверджує митну вартість товарів. Оскільки митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та які передбачені статтею 53 МК України, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що неподання позивачем експортної декларації за наведених обставин не може розглядатись як самодостатня підстава для обґрунтованих сумнівів щодо заявленої Підприємством митної вартості ввезеного товару. Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Згідно з положеннями розділу 5 вказаних Методичних рекомендацій під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет. Суд апеляційної інстанції зауважує, що автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) це сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів. Основними напрямками контролю АСАУР є достовірність декларування, правильність визначення митної вартості, країни походження та класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, дотримання заходів нетарифного регулювання, та ін. Основне завдання АСАУР полягає в тому, щоб на підставі всіх діючих профілів здійснити оцінку ризику митної декларації, яка прийнята до митного оформлення та видати повідомлення із вказівками необхідних заходів. Спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 квітня 2019 року (справа №809/784/16), від 25 лютого 2020 року (справа №260/718/19), від 24 березня 2020 року (справа №826/11012/16). Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598). Саме таке регулювання спірних правовідносин було покладено в основу правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18). Копія ЕМД №UA100310/2021/406043 від 09.03.2021, на підставі якої митним органом здійснено коригування митної вартості ввезеного Підприємством товару, відповідачем до матеріалів справи не долучена, при цьому не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортовані товари. При цьому у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17. Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, самостійне визначення митним органом митної вартості ввезеного товару за ЕМД №UA100310/2021/406043 від 09.03.2021, не може бути категоричною підставою для визначення митної вартості у спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не наведення у рішенні про коригування митної вартості обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, розглядається Верховним Судом як самостійна підстава для скасування таких рішень у постановах від 21 грудня 2018 року (справа №815/1670/17), від 10 червня 2020 року (справа №1.380.2019.004752). Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, скаржником порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків. Водночас, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600106/1 від 23.03.2021. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі №500/1902/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук