Постанова 4852 № 160/8181/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8181/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року (головуючий суддя Коренев .А.О.) у справі № 160/8181/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому просив: визнати бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури, яка з 11.09.2020, є правонаступником прокуратури Дніпропетровської області, щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме: невиплати частини заробітної плати посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 21.04.2021 протиправною та зобов`язати відповідача сплатити на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1282802,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розрахунку заробітної плати в період 01.07.2015 по 21.04.2021 відповідачем не дотримано вимог ст.81 Закону України «Про прокуратуру», якою прямо передбачено, що заробітна плата регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, що призвело до виплати заробітної плати в значно меншому розмірі, ніж визначено законом, в тому числі й з урахуванням прийнятого 26.03.2020 Конституційним Судом України рішення № 6-р/2020. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 заробітної плати з 26.03.2020 по 21.04.2021 в порядку та в розмірах, передбачених ч. ч. 2, 3-5 та 7 ст. 81 Закону України Про прокуратуру. Зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 з 26.03.2020 по 21.04.2021, у порядку та спосіб визначений ч.ч. 2, 3-5 та 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Зобов`язано Дніпропетровську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманою з 26.03.2020 по 21.04.2021 заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, що визначений ч. ч. 2, 3-5 та 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020, яким визнано неконституційним окремі положення Бюджетного кодексу України в частині оплати праці прокурорів, відповідач з 26.03.2020 був зобов`язаний нараховувати позивачу заробітну плату виходячи із положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Відповідачем не доведено правомірність вчинення дій по нарахуванню та виплаті позивачу заробітної плати у період з 26.03.2020 по 21.04.2021, включно, у вигляді посадового окладу та надбавки за вислугу років відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 з огляду на вимоги п. 3 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог мотивовано тим, що визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач, у спірних відносинах, був зобов`язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин, а тому висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 26.03.2020 №6-р/2020, не можуть бути підставою для стягнення на користь позивача неотриманої частини заробітної плати за період з 01 липня 2015 року по 25 березня 2020 року, яка правомірно нараховувалась та виплачувалась позивачу із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» та п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач погодився з судом, що враховуючи прийняте 26.03.2020 Конституційним Судом рішення №6-р/2020, з 27 березня 2020 року порядок та розмір заробітної плати прокурорів регулюється ст. 81 Закону № 1697-VII. Разом з тим, відповідач вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що зазначеним рішенням Конституційного Суду України надано оцінку порядку нарахування заробітної плати прокурорів в редакції Закону 1697-VII на час звернення народних депутатів з конституційним поданням - червень 2018 року, тоді як 25.09.2019 набрав чинності Закон України №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким запроваджено реформування системи органів прокуратур та внесені зміни до Закону №1697-VII. Зокрема, у частині 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» слова «регіональні» та «місцеві» замінено відповідно на «обласні» та «окружні». Також відповідно до внесених у ст. 81 Закону № 1697-VII змін посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Одночасно передбачено, що переведення на посаду в обласні, окружні прокуратури відбувається лише у разі успішного проходження прокурорами атестації. Отже, до дня звільнення або переведення прокурора місцевої прокуратури на посаду обласних, окружних прокуратур діє норма Закону № 113-ІХ, відповідно до якої з 25.09.2019 заробітна плата прокурора місцевої прокуратури нараховується в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати працівників органів прокуратури». Оскільки у період з 26.03.2020 по 14.03.2021 окружні прокуратури створені не були, а у період з 15.03.2021 по 21.04.2021 позивач не займав посаду прокурора окружної прокуратури, дія статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, дійсній у період з 26.03.2020 по 30.12.2020, не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур, тому після ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі № 1-223/2018(2840/18) відповідач правомірно нараховував заробітну плату позивачу, у встановленому законом порядку, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України №505. В судовому засідання представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції дано правильну оцінку оскаржуваним діям відповідача виходячи з правового регулювання спірних правовідносин. Також на спростування доводів відповідача, що у період з 15.03.2021 по 21.04.2021 позивач не займав посаду прокурора окружної прокуратури, позивач подав копію наказу Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.03.2021 № 710к про визначення позивачу з 15.03.2021 робочого місця в Нікопольській окружній прокуратурі Дніпропетровської області. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з визначених вказаною правовою нормою повноважень суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та доводів і вимог, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, питання законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції в межах цього апеляційного провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 2015 року працював в органах прокуратури України. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 17.02.2017 № 178к позивача призначено на посаду прокурора Томаківського відділу Нікопольської місцевої прокуратури. Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 710к від 15.03.2021 ОСОБА_1 з 15.03.2021 визначене робоче місце в Нікопольській окружній прокуратурі Дніпропетровської області. Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1019к від 19.04.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Томаківського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 21 квітня 2021 року. Згідно листу Дніпропетровської обласної прокуратури від 05.05.2021 № 27-221вих21 розмір посадового окладу ОСОБА_2 на займаних посадах прокуратури Дніпропетровської області за період з 01.07.2015 по 21.04.2021 був встановлений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 за № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» зі змінами і становив: з 01.07.2015 по 31.08.2015 - 1314,00 грн., з 01.09.2015 по 12.10.2015 - 1378,00 грн., з 13.10.2015 по 21.02.2016 1379,00 грн., з 22.02.2016 по 05.09.2017 - 2048,00 грн., з 06.09.2017 по 21.04.2021 5660,00 грн. Позивач, не погодившись з діями Дніпропетровської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати йому заробітної плати у період з 01.07.2015 по 21.04.2021 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» звернувся до суду з сцим позовом. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Як правильно визначено судом першої інстанції, спірним питанням у цій справі є тлумачення сторонами положень чинного законодавства в частині обчислення заробітної плати позивача з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18). Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015, крім ст. 12 «Місцеві прокуратури» та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набрали чинності з 15.12.2015 (абз. 3 п.1 розд. XII «Прикінцеві положення»). З набранням чинності Законом № 1697-VІІ втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ 1991 року, крім, зокрема, ч. 1 ст. 49, якою визначалося матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури і яка втрачає чинність з 15.12.2015. Отже, починаючи з 15.12.2015 матеріально-побутове забезпечення прокурора визначається Законом № 1697-VІІ. Згідно із ч.1 ст.81 Законом № 1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.2 ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Частиною 3 ст. 81 Закону № 1697-VІІ передбачалось, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.21016 № 1774-VIII з 01.01.2017 були внесені зміни до ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 25.09.2019, з урахуванням змін, внесених Законом № 113-IX від 19.09.2019, частиною 3 статті 81 Закону № 1697-VII встановлено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. В той же час після прийняття Закону України 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014 (дата набрання чинності - 01.01.2015) були внесені зміни до п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та установлено, що норми і положення статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом. Кабінетом Міністрів України на виконання приведених приписів не приведено нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону. На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників органів прокуратури була визначена постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» із урахуванням відповідних змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України № 763 від 30 вересня 2015 року та № 1013 від 09 грудня 2015 року. Цією Постановою Кабінету Міністрів України надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2, 6). Оскільки зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, Законами України про Державний бюджет України на відповідні періоди видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, до 26.03.2020. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 14.09.2021 у справі №320/1874/19. Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Частиною другою статті 152 Конституції України і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, починаючи з 26.03.2020 позивач має право на заробітну плату у розмірах, яка визначена ст.81 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до ч.3, 4 ст. 81 Закону №1697-VII в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19.09.2019, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури і який набрав чинності 25.09.2019, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3. Також вказаним Законом України від 19.09.2019 №113-IX в частині 1 статті 7 Закону №1697-VІІ слова "регіональні" та "місцеві" замінено відповідно на "обласні" та "окружні". Відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Заперечуючи проти права позивача на заробітну плату з 26.03.2020 у розмірах згідно ст.81 Закону України «Про прокуратуру», відповідач посилається на внесені Законом України №113-ІХ зміни до Закону України «Про прокуратури», зокрема, у ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру», а також умови, за якими переведення на посаду в обласні, окружні прокуратури відбувається лише у разі успішного проходження ними атестації. До переведення на посади обласних, окружних прокуратур оплата праці прокурорів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату працівників органів прокуратури. З приводу цих аргументів відповідача суд апеляційної інстанції зазначає, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання оплати праці прокурорів (справа № 1-223/2018(2840/18)), виходив з того, що заробітна плата, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. У свою чергу, спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, є Закон України «Про прокуратуру». Таким чином, враховуючи те, що до Закону України «Про прокуратуру» не вносилися зміни (у тому числі Законом №113-ІХ) щодо умов оплати праці прокурорів до їх переведення до обласної, окружної прокуратури у встановленому законом порядку, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач неправомірно нараховував та виплачував позивачу заробітну плату із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №505, а не виходячи із положень Закону України «Про прокуратуру». Крім цього, запроваджені Законом №113-ІХ такі умови оплати праці, на період реформування органів прокуратури (п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113-ІХ), на думку суду апеляційної інстанції, є явно дискримінаційними враховуючи те, що Законом України «Про прокуратуру» передбачений єдиний правовий статус прокурорів незалежно від будь-яких ознак чи обставин, а отже існування різних умов оплати праці в однакових умовах, лише у зв`язку із зміною назви прокуратури та проходження атестації, не може відповідати принципу верховенства права. З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача, в частині визначення розміру заробітної плати позивача у період з 26.03.2020 по 21.04.2021. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі № 160/8181/21 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко