Постанова 4819 № 766/16594/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 грудня 2021 року м. Херсон справа № 766/16594/21 провадження № 22-ц/819/2000/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого (суддя доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П.Я. Полікарпової О. М. секретарСавицька А.В. розглянувши апеляційну скаргу адвоката Шевченка Олега Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шевченко Олег Анатолійович до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року представник позивача ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, у якому просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачці, накладений на підставі постанови державного виконавця АА №021275, виданої 24.07.2003 року, номер запису обтяження об`єкту нерухомого майна за №33368449 від 18.10.2005 року. В обґрунтування позову зазначив, що уповноважена особа ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до виконавчої служби з заявою про зняття арешту з майна з метою розпорядитися ним, на що отримала відповідь, що матеріали виконавчого провадження, на підставі якого було накладено арешт, знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Накладена заборона на належне ОСОБА_1 на праві власності майно позбавляє її права реалізувати свої права, як власника нерухомого майна. Обтяження у вигляді арешту майна створює перешкоди останній у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2021 року, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко О.А. подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Покликався на те, що судом при постановленні ухвали неповністю з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинами справи, чим порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовані норми матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною з огляду на те, що позивач та його представник зверталися до відповідача з метою отримання інформації з приводу виконавчого провадження, а також з приводу зняття арешту з майна. Однак, відповідач не може надати детальної інформації з приводу виконавчого провадження, оскільки воно знищено у зв`язку з закінченням строку його зберігання. Арешт з майна позивача також знято не було. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши доповідача, представника ОСОБА_4 перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, згідно постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Херсона, позивач є боржником перед державою за виконавчим листом №1-78/03, виданим 21.04.2003 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в дохід держави в сумі 510 грн, у зв`язку з чим, на належне останній майно накладено арешт. (а.с. 20) Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд вважав, що арешт на майно ОСОБА_1 накладено в межах виконавчого провадження, за яким вона є боржником, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами Розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», доказів виконання судового рішення позивачкою не надано. Колегія суддів погоджується з висновком суду, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам , нормам процесуального права, що регулюють спірне питання. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до статті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої інстанцій прийшов правильного висновку, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивачка має бути відповідчем у справі. З листа Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) від 14.09.2021 року за № 68429, вбачається, що станом на 10.09.2021 р. виконавчі провадження, боржником у яких є ОСОБА_1 , відсутні відкриті виконавчі провадження; арешт на майно накладено 18.10.2005 року відповідно до запису обтяження на нерухоме майно № 33368449. Надати інформацію про хід виконавчого провадження не має можливості у зв`зяку із знищенням виконавчого провадження. (а.с.9) Оскілки арешт на майно, належне ОСОБА_1 накладено, у виконавчому проваджені з метою виконання судового рішення, тому така справа не підлягає розгляду у позовному проваджені, і суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у відкриті провадження у справі. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 року у справі № 334/7818/19, № 369/7557/20. Зняття арешту з майна в регульовано нормамист.59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»для зняття арешту за позовом ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю відкритих виконавчих проваджень за вищенаведених обставин та норм матеріального і процесуального закону є безпідставними, та підлягають відхиленню, оскільки не змінюють способу захисту права ОСОБА_1 , яка є боржником. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторення змісту позовної заяви, належну оцінку якій надав суд. Доводи апеляційної скарги є такими, що не гуртуються на законі, висновки суду першої інстанції не спростовують, тому підлягають відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Шевченка Олега Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2021 року. Головуючий Л.П. Воронцова Судді : П.Я. Ігнатенко О.М. Полікарпова