Постанова 4817 № 602/831/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 602/831/20Головуючий у 1-й інстанції Костів Л.І. Провадження № 22-ц/817/1111/21 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - 304090000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Бершадська Г.В. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., з участю секретаря - Панькевич Т.І. представника апелянта Панькова О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2021 року (ухвалене суддею Костів Л.І., дату складання повного тексту не зазначено) у цивільній справі № 602/831/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. - В С Т А Н О В И В: АТ КБ Приватбанк (далі банк) звернулося в суд вказаним з позовом. На обґрунтування позову вказало, що згідно кредитним договором б/н, укладеним 23 січня 2013 року між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 , відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений до 21000.00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору на підставі яких відповідач дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язувався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п.1.1.51. Договору короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 02 червня 2020 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 44201.27 грн., з яких 29296.23 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0.00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 29296.23 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12174.03 грн.- заборгованість за простроченими відсотками; 150.00 грн. нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. штраф (фіксована частина); 2081.01 грн. штраф (процентна складова), які банк просить стягнути з останнього, а також понесені судові витрати. Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2021 року в задоволенні позову АТ КБ Приватбанк відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду АТ КБ Приватбанк подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви, у якій зазначено: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що позичальник висловив згоду про укладення договору та особистим підписом про це засвідчив. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Після підписання анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», на яку встановлено початковий кредитний ліміт. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював частково погашення заборгованості. Звертає увагу, що, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Однак, суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору протягом декількох років, частково сплачуючи заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу у якому доводи апеляційної скарги заперечив. В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав і навів доводи аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доводи представника апелянта колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Судом встановлено, що 23 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", та відповідачем на підставі заяви відповідача укладено договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Згідно з умовами даного кредитного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який згодом було збільшено до 21000.00 грн. До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача ( www.privatbank.ua) АТ КБ «Приватбанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29 липня 2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05 жовтня 2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг» які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором станом на станом на 02 червня 2020 року становить 44201.27 грн., з яких: 29296.23 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 29296.23 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12174.03 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 150.00 грн. нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. штраф (фіксована частина); 2081.01 грн. штраф (процентна складова), які просить стягнути з останнього, а також понесені судові витрати. Відмовляючи в задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином не обґрунтовано правову природу виникнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 29296.23 грн. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк», та заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку до укладення договору і згоден з його умовами. Підписана відповідачем анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема дату його народження, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону. Як вбачається із виписки за договором, доданої банком до позовної заяви відповідач використовував кредитні кошти та поповнював картковий рахунок. Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до банку та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит» і спростовують висновки суду про недоведеність даних обставин. З урахуванням викладеного вимоги банку про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, які не повернуті в добровільному порядку, є обґрунтованими і підлягають до задоволення. Такі висновки узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 за позовом АТ КБ ПриватБанк до громадянина про стягнення боргу за кредитним договором від 18 лютого 2011 року, де Велика Палата, погодившись із судовими рішеннями про стягнення із боржника непогашеного тіла кредиту, зазначила, що хоча укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить розміру і строку повернення кредиту, однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ Приватбанк не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, і необхідність їх захисту через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Так із розрахунку заборгованості та виписки доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що відповідач використовував кредитні кошти. Також, ним періодично вносилися платежі на погашення кредиту Позивачем заявлені вимоги про стягнення тіла кредиту - 29296.23 грн, однак як свідчить виписка по картковому рахунку відповідачем під час користування коштами використано 113530, 77 грн, а повернуто банку 121722,38 грн. Отже, борг за фактично отриманою сумою кредитних коштів відсутній. Разом з тим, колегія суддів вважає, що у задоволенні стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, нарахованої пені та штрафів слід відмовити. Суд апеляційної інстанції зазначає, що анкета-заява ОСОБА_4 не містить відомостей ні про розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, ні про розмір неустойки (штрафи), а доданий до позову витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів, не містить підпису відповідача, що у свою чергу свідчить про відсутність згоди між сторонами щодо істотних умов договору, зокрема розміру процентів, та неможливість застосування вказаного банком у розрахунку розміру процентів за користування коштами і як наслідок необґрунтованість вимог позивача в цій частині. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» передбачає чотири види кредитних карт такого типу: Універсальна, 30 днів пільгового періоду, Універсальна, 55 днів пільгового періоду, Універсальна КОНТРАКТ та Універсальна ГОЛД. Кожна із зазначених платіжних карт передбачає різний пільговий період, розмір процентної ставки, обов`язковий щомісячний платіж, комісію за обслуговування кредиту, розміри пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів і штрафи за порушення строків платежів за будь-якими із грошових зобов`язань.. Вказані документи не підтверджують умов кредитування та відповідно наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі. В заяві-анкеті зазначено, що складовою договору є Пам`ятка клієнта, однак вона позивачем до матеріалів справи не долучена. Відсутність доведених істотних умов договору на день укладення кредитного договору позбавляють суд апеляційної інстанції встановити існування заборгованості за відсотками та неустойкою. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком з Умови та Правила надання банківських послуг та витяг з Тарифів, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, колегія суддів зазначає, що проценти за користування коштами можуть бути визначені, як за домовленістю сторін у договорі, так і встановлені законом (ст.1048 ЦК України). Підставами позову в даній справі банк зазначив стягнення саме процентів, визначених договором, що не знайшло свого підтвердження. Водночас вимог про стягнення процентів за користування коштами, встановлених законом, позивачем не заявлялося. Доводи апеляційної скарги щодо неможливості посилань на висновок Великої Палати Верховного Суду є безпідставними, а твердження щодо наявності згоди відповідача з усіма умовами договору ґрунтуються лише на власному розумінні апелянтом норм закону. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судових рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду, обставинам справи. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення слід залишити без змін, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони в межах ними понесених. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк задовольнити частково. Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2021 року залишити без змін, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 07 грудня 2021 року. Головуючий Бершадська Г.В. Судді: Гірський Б.О. Хома М.В.