Постанова Сумський апеляційний суд № 591/3118/21

Справа №591/3118/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сорока М. Р. Номер провадження 33/816/430/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 16 листопада 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/3118/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 09.09.2021, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, установив: У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді в частині позбавлення його водійського посвідчення, оскільки працює в м. Києві керівником проектів щодо будівництва та постачання будівельних матеріалів, а вразі позбавлення прав керування т/з фактично буде вимушений звільнитися, що поставить його родину в скрутне матеріальне становище та ускладнить його сімейні відносини, крім того буде вимушений повернутися до м. Суми. Зазначає, що суд не з`ясував в повному обсязі обставини справи та фактично не врахував при призначенні стягнення обставин, що пом`якшують відповідальність за вчинене правопорушення, а саме те, що він притягається до адміністративної відповідальності вперше, щиро розкаявся, сприяв встановленню обставин та не заперечував факт керування т/з після вживання алкоголю, відсутність жодних негативних наслідків. Після підписання протоколу, перебуваючи в адекватному стані направився за кермом до дому. Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 09.09.2021 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору. Згідно постанови, ОСОБА_4 04.05.2021 о 20:33 в м. Суми по вул. Сергія Табали, 101, керував т/з Mersedes Benz, д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння згідно висновку КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» № 154 від 04.05.2021, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР. Відповідно ч. 4-6 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом 20 днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Будучи відповідно вимог ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП своєчасно сповіщеними у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду апеляційної скарги (п. 91, 99, 100, 101 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009; постанова ВП ВС № 800/547/17 від 25.04.2018), ОСОБА_4 та його захисник Недведський О. О. в судове засідання 16.11.2021 не з`явились і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи не надійшло, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи у відсутності цих осіб. Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 205368 від 04.05.2021, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що водій ОСОБА_4 керував т/з у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - висновком КНП Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» № 154 від 04.05.2021 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, згідно якого ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 04.05.2021, згідно яких у їх присутності працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_4 пройти огляд за допомогою газоаналізатора Drager на стан сп`яніння, на що особа відмовилася та виявив бажання прослідувати до медичного закладу для проходження такого огляду (а. с.3, 4); - письмовими показаннями в апеляційному суді свідка ОСОБА_6 , згідно яких він був зупинений поліцією з метою засвідчення факту алкогольного сп`яніння ОСОБА_4 , який дійсно був в стані алкогольного сп`яніння; - відеозаписами з патрульного поліцейського автомобіля та персонального мобільного відеореєстратора працівника поліції, згідно яких після зупинки т/з Mersedes Benz, д. н. з. НОМЕР_1 водій ОСОБА_4 , не заперечуючи факту керування автомобілем, погодився пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючи фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Зокрема, письмові пояснення вказаних вище свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суддею при накладенні стягнення не були враховані обставини, що пом`якшують відповідальність, то апеляційний суд не може прийняти їх до уваги, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною і не передбачає пом`якшення стягнення, яке у ній міститься, ні яких обставин. При цьому апеляційний суд враховує і положення ст. 33 КУпАП, згідно яких стягнення за правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (у тому числі і ст. 130 КУпАП). Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 09.09.2021 відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов